Ухвала

від 03.09.2020 по справі 916/1779/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1779/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельський О.В.,

розглянувши заяву (вх. №2-3681/20 від 02.09.2020р.) про забезпечення позову по справі №916/1779/20

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (вул. Нагірна, 3, с. Каїри, Лиманський район, Одеська область, 67514)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, оф.706, м. Вінниця, Вінницька область, 21036)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни (вул. Катерининська, № 24, кв. 5, м. Одеса, 65045)

2) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (вул. Гоголя, № 19, оф. 1, м. Одеса, 65082)

про визнання недійсною аграрної розписки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" в якому просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про звернення стягнення з боржника - Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на користь стягувача - ТОВ ГРОУ СІДС 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3250000 грн., шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради, який вчинено 04.12.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстровано за № 11458 на підставі аграрної розписки, посвідченої цим нотаріусом 15.02.2019 за реєстровим № 1497;

- визнати недійсною товарну аграрну розписку, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою Олександрою Валеріївною 15.02.2019, що зареєстрована в реєстрі за №1497, згідно якої встановлено безумовне зобов`язання боржника (ПСП Україна ) перед Кредитором (ТОВ ГРОУ СІДС ) здійснити поставку 650 тон зерна озимої пшениці у термін до 01.08.2019, що буде вирощена на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради, площею 6,16 га, яку Боржник використовує на праві оренди на підставі договору оренди землі на загальну суму предмету застави в розмірі 3250000 грн. Запис про видачу цієї товарної аграрної розписки приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. внесено до Реєстру аграрних розписок за № 1127.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видачу оскаржуваної розписки за вимогою відповідача на вкрай невигідних для позивача умовах, невизначеність в розписці її правової природи, відсутність в її тексті підтверджень отримання Боржником від Кредитора товарів, майна та грошових коштів як підстави для виникнення зобов`язань перед Кредитором. Вказує, що Кредитор та Боржник оцінили предмет застави значно дорожче, аніж зобов`язання Боржника за Договором № 11/02-4 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.02.2019, при цьому Кредитор належним чином свої зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Також вказує на вчинення виконавчого напису на підставі аграрної товарної розписки, відкриття приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. 05.12.2019 виконавчого провадження ВП № 60799662, накладення арешту на майно та грошові кошти позивача у значно більшому обсязі аніж передбачено аграрною товарною розпискою, безпідставність таких дій приватного виконавця, виставлення частини майна позивача на електронні торги, часткове відчуження майна позивача, реєстрацію за Кредитором права власності на частину вказаного майна, та існування загрози відчуження всього іншого майна, посилається в цій частині на додану до позовної заяви інформацію про виконавче провадження. Також зазначає, що звернення стягнення на нерухоме майно та аграрну техніку Позивача в ході виконавчого провадження ВП № 60799662 щодо примусового виконання зобов`язань за вказаним виконавчим написом приватного нотаріуса, який не підлягає виконанню. призведе до неможливості завершити підприємством посівні та агротехнологічні роботи, що в свою чергу призведе до значної матеріальної шкоди.

Посилається на порушення п.12 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 в частині неповноти наданих нотаріусу документів, помилковість висновків про відсутність спору стосовно заборгованості, відсутність в товарній аграрній розписці підстави для її видачі позивачем, тобто відсутність зазначення основного зобов`язання, під забезпечення якого була видана ця розписка, а також відсутність у її тексті підтверджень отримання відповідних товарів від відповідача. Зазначає, що крім перевірки додержання нотаріусом формальних процедур, суд повинен з`ясувати чи мав позивач безспірну заборгованість перед відповідачем, чи відповідає її розмір зазначеному у виконавчому написі та чи не було невирішених спорів щодо такої заборгованості. З цього приводу вказує на фактичне існування спору щодо належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 11/02-4 від 11.02.2019, знаходження в теперішній час на розгляді Господарського суду Одеської області справи № 916/261/20, в якій ТОВ ГРОУ СІДС заявлено вимоги про стягнення з ПСП "Україна" заборгованості та штрафних санкцій за вищевказаним договором № 11/02-4. Посилається на отримання Кредитором продукції за вказаним договором неналежної якості та з порушенням строків та договорених обсягів.

Для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилається ще на одну підставу та вказує, що даний виконавчий напис є похідним від товарної аграрної розписки й відповідно зазначає про наявність передумов для визнання її недійсною в судовому порядку. В якості таких передумов додатково вказує на відсутність у розписці відомостей щодо підстав виникнення зобов`язань позивача перед відповідачем, невизначеність конкретної якості 650 тон зерна озимої пшениці та формули перерахунку кількості сільськогосподарської продукції у разі поставки сільгосппродукції іншої якості, відсутність відомостей стосовно того, з якої ціни сторони оцінили її вартість в 3250000 грн., а також значне (майже в три рази) перевищення вказаної суми над сумою заборгованості позивача за договором.

З цих та інших наведених у позовній заяві підстав просить позов задовольнити.

22.06.2020р. Господарським судом Одеської області у складі судді Волкова Р.В. постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.07.2020. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича.

Ухвалою від 28.07.2020р. суддею Волковим Р.В. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/1779/20 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни та приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визнання недійсною аграрної розписки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №189 від 28.07.2020р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020р. для розгляду справи №916/1779/20 визначено суддю Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2020 року прийнято справу №916/1779/20 до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

02.09.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява про забезпечення позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" за вх.№ 2-3681/20, у якій позивач просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни від 04.12.2019 №11458 про стягнення з боржника ПСП Україна на користь стягувача ТОВ ГРОУ СІДС на підставі аграрної розписки, посвідченої 15 лютого 2019 року, за реєстровим №1497, Груєвою О.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, яка зареєстрована в реєстрі аграрних розписок 15 лютого 2019 року за №1127, якою встановлено безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку 650 тонн зерна озимої пшениці у строк до 01 серпня 2019 року, що відповідає за якісними показниками вимогам державних стандартів України, технічних умов, технічних регламентів, класифікаторів, чинних в Україні на день видачі Аграрної розписки, строк за який провадиться стягнення з: 15 лютого 2019 року по 04 грудня 2019 року таких предметів: 650 тонн зерна озимої пшениці, загальною вартістю 3 250 000 гривень, 00 копійок, шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, які знаходяться в Одеській області, Лиманському районі, на території Каїрської сільської ради:

5122781500:01:001:0333; 5122781500:01:001:0332; 5122781500:01:001:0001; 5122781500:01:001:0004; 5122781500:01:001:0010; 5122781500:01:001:0009; 5122781500:01:001:0421; 5122781500:01:001:0501; 5122781500:01:001:0035; 5122781500:01:001:0343; 5122781500:01:001:0377; 5122781500:01:001:0325; 5122781500:01:001:0013; 5122781500:01:001:0342; 5122781500:01:001:0327; 5122781500:01:001:0326; 5122781500:01:001:0155; 5122781500:01:001:0152; 5122781500:01:001:0344; 5122781500:01:001:0341; 5122781500:01:001:0448; 5122781500:01:001:0503; 5122781500:01:001:0011; 5122781500:01:001:0527; 5122781500:01:001:0282; 5122781500:01:001:0349; 5122781500:01:001:0340; 5122781500:01:001:0433; 5122781500:01:001:0012; 5122781500:01:001:0488; 5122781500:01:001:0492; 5122781500:01:001:0509; 5122781500:01:001:0331; 5122781500:01:001:0489; 5122781500:01:001:0378; 5122781500:01:001:0447; 5122781500:01:001:0458, після збирання врожаю - всього зерна озимої пшениці боржника. У разі відсутності у Боржника предмета застави в натурі, з урахуванням положень частини 3 статті 13 Закону України Про аграрні розписки , стягнути з Приватного сільського господарського підприємства Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОУ СІДС 3 250 000 гривень, 00 копійок, за рахунок іншого майна боржника, у тому числі (але не обмежуючись) грошових коштів на вказану суму.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказує на ті ж самі обставини що і в позовній заяві.

Додатково зазначає, що 18.08.2020р. представниками позивача було виявлено на сайті ДП Сетам , що приватним виконавцем вже направлено майно позивача на реалізацію майна та торги призначено на 02 вересня 2020 року.

Так заявник вказує, що на офіційному веб-сайті ДП СЕТАМ виявлено лот №438768, саме сівалку CKH(SKN)-8 ( VESNA ) з транспортним пристроєм та системою контролю висіву SCSO-8, 2016 року випуску, номер об`єкта: 598, яка є частиною арештованого майна позивача, згідно з постановою державного виконавця Парфьонова Г.В. від 10.12.2019 про арешт майна боржника. Примусову реалізацію майна Позивача призначено на 02 вересня 2020 року.

Окрім того, заявник звернув увагу, що приватний виконавець подав заявку на реалізацію та в ній зазначив інший номер виконавчого провадження (ВП №61896354), яке навіть не відображено в АСВП, аби ускладнити позивачу відслідкування проведення торгів, натомість у вкладці Інформація про лот на сайті ДП Сетам вказано накладений на майно арешт виключно в виконавчому провадженні №60799662.

Оскільки, вже наявні затверджені учасники електронних торгів, заявник вважає, що це свідчить про те, що торги, що призначені на 02 вересня 2020 року вочевидь відбудуться, майно позивача перейде у власність третьої особи, що ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Тому позивач, вимушений звернутися до суду із заявою про забезпечення позову з підстав призначення торгів щодо майна позивача.

Також в обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач 15.02.2019 року видав відповідачу товарну аграрну розписку, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1497. Позивач визначений в Розписці як Боржник, а відповідач як Кредитор.

У п.1 Розписки було встановлено безумовне зобов`язання Боржника за розпискою здійснити поставку 650 тон зерна озимої пшениці у термін до 01.08.2019. Відповідно до п.5, Боржник в забезпечення виконання зобов`язань, передбачених цією аграрною розпискою передав в заставу Кредитору майбутній врожай озимої пшениці з певних земельних ділянок. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 650 тон, що буде вирощена на вказаних земельних ділянках.

Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок, визначають порядок їх реєстрації та спрямовані на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів регулюються Законом України Про аграрні розписки .

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що Товарна аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.

В подальшому, 04.12.2019 приватний нотаріус вчинила виконавчий напис з посиланням на ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 7, 13 Закону України "Про аграрні розписки", п. 12 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, про стягнення з позивача на користь відповідача на підставі вищевказаної аграрної розписки 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3250000 грн. шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на вищезазначених земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради після збирання врожаю всього зерна озимої пшениці боржника. У разі відсутності у боржника предмета застави в натурі, з урахуванням положень частини 3 статті 13 Закону України "Про аграрні розписки" стягнути з позивача на користь відповідача 3250000 грн. за рахунок іншого майна боржника, в тому числі (але не обмежуючись) грошовими коштами на вказану суму.

05.12.2019 приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. за зверненням відповідача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення в межах вказаного виконавчого провадження та шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії з відчуження предмету застави за аграрною товарною розпискою, а також іншим майном та грошовими коштами боржника, арештованим в межах виконавчого провадження.

Положеннями ст.136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст.137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

У відповідності до п.п. 2,4,5 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 15 січня 2019 року у справі №915/870/18 вказує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 року Верховного Суду у справі № 905/2130/17 та від 13.02.2018 року у справі № 911/2930/17.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 ).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 ).

Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі Виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої О.В. від 04.12.2019р. №11458., заявник покликається на те, що 13.08.2020р. на офіційному веб-сайті ДП СЕТАМ виявлено лот №438768, саме сівалку СКН (SKN)-8 ( VESNA ) з транспортним пристроєм та системою контролю висіву SCSO-8, 2016 року випуску, номер об`єкта: 598, яка є частиною арештованого майна позивача, згідно з постановою державного виконавця Парфьонова Г.В. від 10.12.2019р. про арешт майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та з інформації Веб-сайту ДП Сетам вищевказане майно було виставлено на реалізацію через електронні торги, проведення яких призначено на 02.09.2020року.

Відповідно до інфомації, яку містить веб-сайт ДП Сетам , за проведеними торгами 02.09.2020р. було визначено переможця, проте станом на 03.09.2020р. вище зазначений лот не є оплаченим, а тому не є таким, що переданий у власність переможцю торгів.

Судом встановлено, що заходи забезпечення позову в частині зупинення реалізації майна, які просить застосувати Приватне сільськогосподарське підприємство Україна , жодним чином не порушують інтересів відповідачів та інших осіб, і в той же час дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав не тільки позивача, а й інших осіб, у випадку задоволення позову.

Оскільки позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку, за переконанням суду, не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норми права (ст. ст. 136-137 ГПК України ) до спірних правовідносин викладений у Постанові Об`єднаної Палати КГС від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, який цілком враховується господарським судом при винесенні відповідної ухвали.

За таких обставин, суд вважає, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення реалізації майна, а саме, сівалки СКН (SKN)-8 ( VESNA ) з транспортним пристроєм та системою контролю висіву SCSO-8, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Судом встановлено, що вказане спірне майно виставлено на продаж на електронні торги 02.09.2020 року, і у випадку відчуження вказаного спірного майна з електронних торгів, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, оскільки право власності вже буде зареєстроване за іншими особами і з метою скасування такої реєстрації заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та витрачати додаткові кошти, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, порушення чого у випадку задоволення позову нівелюватиме ефективність обраного позивачем способу захисту та може зумовити понесення збитків чи додаткових витрат іншими учасниками спірних правовідносин.

Отже, суд вважає за доцільне до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у даній справі вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Григорію Володимировичу та ДП Сетам в особі Одеської філії, м. Одеса продажу майна, а саме, сівалки СКН (SKN)-8 ( VESNA ) з транспортним пристроєм та системою контролю висіву SCSO-8 та реалізації майна у будь-який спосіб до вирішення даної справи по суті та набрання рішенням у ній законної сили.

При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон не обмежить права та законні інтереси як суб`єктів спірних правовідносин, так і інших осіб, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не впливають на діяльність відповідачів чи інших учасників спірних правовідносин, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, унеможливить порушення інтересів інших осіб та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Оскільки, обрані судом способи забезпечення позову не порушують прав осіб, що не є учасниками судового процесу, та співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позову, а тому вжиті судом заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України , про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Водночас суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Нормами статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд ураховує, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, пропорційність.

Розглядаючи дану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на принципи змагальності, рівності і пропорційності, суд вважає за необхідне забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Порядок застосування інституту зустрічного забезпечення унормовано приписами статті 141 ГПК України.

Згідно з положеннями статті 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Отже, під зустрічним забезпеченням слід розуміти спосіб гарантування відшкодування можливих збитків, які можуть бути заподіяні одній зі сторін господарського процесу забезпеченням позову.

З огляду на те, що зустрічне забезпечення не може бути вжито господарським судом без застосування заходів забезпечення позову, зустрічне забезпечення позову є залежним від інституту забезпечення позову. Умовно кажучи, зустрічне забезпечення є складовою частиною інституту забезпечення позову.

Таким чином, зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту відповідача має приблизно ті ж самі ознаки, що і забезпечення позову, і також передбачає дотримання принципів господарського судочинства, зокрема принципів змагальності, рівності і пропорційності, які теж мають місце у разі застосування зустрічного забезпечення. Більш того, саме запровадження цього захисного засобу спрямовано на забезпечення рівності правового статусу сторін; принцип пропорційності фактично виражений в частині 3 статті 141 ГПК України.

Відтак, під зустрічним забезпеченням позову слід розуміти механізм, що складається із тимчасових процесуальних дій господарського суду, що наділені обмежувальним характером для позивача і спрямовані на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову.

Отже, на відміну від заходів забезпечення, завданням яких є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення спрямоване на захист прав та інтересів відповідача.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановляння незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Також суд звертає увагу, що положеннями статті 146 ГПК України передбачена можливість відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову. Так, у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. У разі подання відповідного позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, зазначеним у частині першій цієї статті, відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову, здійснюється в першу чергу за рахунок коштів зустрічного забезпечення.

З урахуванням задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи, що заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, суд вважає за необхідне встановити зустрічне забезпечення шляхом встановлення обов`язку Приватному сільськогосподарському підприємству "Україна" внести у строк до 13.09.2020р. на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (отримувач коштів: ГУДКС України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача: 37319096005416, код ЄДРПОУ суду: 03499997) грошові кошти у розмірі 660 119 (шістсот шістдесят тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (вх. №2-3681/20 від 02.09.2020р.) про забезпечення позову по справі №916/1779/20 - задовольнити.

2. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни від 04.12.2019 №11458 про стягнення з боржника Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на підставі аграрної розписки, посвідченої 15 лютого 2019 року, за реєстровим №1497, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В., яка зареєстрована в реєстрі аграрних розписок 15 лютого 2019 року за №1127, якою встановлено безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку 650 тонн зерна озимої пшениці у строк до 01 серпня 2019 року, що відповідає за якісними показниками вимогам державних стандартів України, технічних умов, технічних регламентів, класифікаторів, чинних в Україні на день видачі Аграрної розписки, строк за який провадиться стягнення з: 15 лютого 2019 року по 04 грудня 2019 року таких предметів: 650 тонн зерна озимої пшениці, загальною вартістю 3 250 000 гривень, 00 копійок, шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, які знаходяться в Одеській області, Лиманському районі, на території Каїрської сільської ради, після збирання врожаю - всього зерна озимої пшениці боржника.

3. Встановити зустрічне забезпечення шляхом встановлення обов`язку Приватному сільськогосподарському підприємству "Україна" (вул. Нагірна, 3, с. Каїри, Лиманський район, Одеська область, 67514, код ЄДРПОУ 30480758) внести у строк до 12.09.2020р. на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (отримувач коштів: ГУДКС України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача: 37319096005416, код ЄДРПОУ суду: 03499997) грошові кошти у розмірі 660 119 (шістсот шістдесят тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 70 коп. у строк до 13.09.2020 включно, та докази такого надати до суду.

Стягувачем за цією ухвалою є: Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" (вул. Нагірна, 3, с. Каїри, Лиманський район, Одеська область, 67514, код ЄДРПОУ 30480758).

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, оф.706, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, код ЄДРПОУ 40884934).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набрала законної сили 03.09.2020р. та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Цісельський Олег Володимирович