ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1779/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,
секретар судового засідання Станкова І.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з`явився,
від відповідача - не з`явився,
від третьої особи 1 - не з`явився,
від третьої особи 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Україна
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2020 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
по справі № 916/1779/20
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Україна
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОУ СІДС
за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача:
1. Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни
2. Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича;
про визнання недійсною аграрної розписки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2020 року разом з позовною заявою Приватне сільськогосподарське підприємство Україна (далі - Підприємство, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову в якій просило суд:
- зупинити стягнення в межах виконавчого провадження ВП № 60799662, порушеного за постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019, винесеного приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення з боржника - Підприємства на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОУ СІДС (далі - Товариство, відповідач) 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3 250 000,00 грн., шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради, який вчинено 04.12.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстровано за № 11458, на підставі аграрної розписки, посвідченої цим нотаріусом 15.02.2019 за реєстровим № 1497;
- заборонити відповідачу - стягувачу вчиняти будь-які дії з продажу (відчуження у будь-якій спосіб) предмету застави за аграрної товарної розписки, посвідченої 15.02.2019 за реєстровим № 1497 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В., а також іншим майном та грошовими коштами боржника Підприємства, арештованим в межах виконавчого провадження ВП № 60799662, порушеного за постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019, винесеною приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення з боржника - Підприємства на користь стягувача - Товариства 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3 250 000,00 грн., шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради, який вчинено 04.12.2019 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстровано за № 11458, на підставі аграрної розписки, посвідченої цим нотаріусом 15.02.2019 за реєстровим № 1497.
Разом з позовною заявою Підприємство подало до суду заяву про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що Підприємство видало Товариству за вимогою останнього розписку на вкрай невигідних для позивача умовах, відсутність в її тексті підтверджень отримання Боржником від Кредитора товарів, майна та грошових коштів як підстави для виникнення зобов`язань перед Кредитором. Вказує, що Кредитор та Боржник оцінили предмет застави значно дорожче, аніж зобов`язання Боржника за Договором № 11/02-4 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 11.02.2019, при цьому Кредитор належним чином свої зобов`язання за вказаним договором не виконав.
Також, Підприємство вказує на вчинення виконавчого напису на підставі аграрної товарної розписки, відкриття приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. 05.12.2019 виконавчого провадження, накладення арешту на майно та грошові кошти позивача у значно більшому обсязі аніж передбачено аграрною товарною розпискою, безпідставність таких дій приватного виконавця, виставлення частини майна позивача на електронні торги, часткове відчуження майна позивача, реєстрацію за Кредитором права власності на частину вказаного майна, та існування загрози відчуження всього іншого майна, посилається в цій частині на додану до позовної заяви інформацію про виконавче провадження. Також зазначає, що звернення стягнення на нерухоме майно та аграрну техніку Позивача в ході виконавчого провадження призведе до неможливості завершити підприємством посівні та агротехнологічні роботи, що в свою чергу призведе до значної матеріальної шкоди.
Крім цього підприємство вважає, що спірна аграрна товарна розписка має ознаки оспорюваного правочину та може бути визнана недійсною на підставі рішення суду, надає посилання на судову практику Верховного суду, Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, а також норми матеріального та процесуального права з наведених питань.
Вказує, що невжиття судом заходів забезпечення позову в даному випадку призведе до того, що відповідач в ході виконавчого провадження може заволодіти всім майном та грошовими коштами позивача, на яке безпідставно накладений арешт та частина якого вже відчужена, а інше майно виставляється на продаж, а також може перепродати це майно, що свідчить про те, що відповідач діє недобросовісно, зловживаючи своїми правами кредитора та намагається вчинити рейдерське захоплення боржника та довести його до банкрутства, що суперечить чинному законодавству, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та може завдати значної шкоди підприємству.
Також в обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2020 у задоволенні заяви Підприємства про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що в обґрунтування заяви не надано жодних доказів того, що відповідачем або приватним виконавцем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання майбутнього рішення суду або на ускладнення ефективного захисту прав позивача. При цьому примусові дії відкритого виконавчого провадження які є належним та допустимим доказом активних дій відповідача, спрямованих на стягнення грошових коштів та відчуження майна, що матиме наслідком відсутність грошових коштів (незадовільний фінансовий стан) для виконання зобов`язань позивача перед контрагентами під час щоденної господарської діяльності за відсутності належних доказів у цій частині не є достатньою підставою для забезпечення позову, адже такий процесуальний інститут як забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії унеможливлює виконання, зокрема, приватним виконавцем, покладених на нього законодавством обов`язків, у зв`язку з чим для його застосування мають існувати реальні підтверджені доказово причини, а не лише прагнення позивача примусити відповідача зупинити стягнення за товарною аграрною розпискою, підстави та обставини укладення якої на теперішній час є предметом дослідження в межах провадження по цій справі.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції , Підприємство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушення норм процесуального та матеріального права.
Невжиття судом заходів забезпечення позову в даному випадку призведе до того, що відповідач може заволодіти всім майном та грошовими коштами позивача (Боржника), на яке безпідставно накладений арешт та частина якого вже відчужена, а інше майно виставляється на продаж, а також може перепродати це майно, що свідчить про те, що відповідач діє недобросовісно, зловживаючи своїми правами Кредитора та намагається вчинити рейдерське захоплення боржника та довести його до банкрутства, що суперечить Закону України Про аграрні розписки , діючому законодавству, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та може завдати значної шкоди підприємству.
За твердженнями скаржника, на цей час вже відбулося відчуження частки майна Підприємства та існує реальна загроза відчуження іншого всього майна позивача в ході виконавчого провадження .
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Богатир К.В., Мишкіна М.А., апеляційну скаргу апеляційну скаргу Підприємства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2020 було залишено без руху.
15.07.2020 апелянт усунув недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою суду від 13.07.2020.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Мишкіної М.А. з 20.07.2020 по 21.08.2020 відповідно до наказу від 02.07.2020 №145-в, розпорядженням керівника апарату суду № 182 від 31.07.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Бєляновський В.В., Богатир К.В..
Ухвалою суду від 31.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства та призначено справу до розгляду на 12.08.2020.
12.08.2020 розгляд справи відкладено на 22.10.2020.
У зв`язку з надходженням до суду 27.08.2020 апеляційної скарги Підприємства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.08.2020 та перебуванням головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Богатиря К.В., Бєляновського В.В. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 266 від 27.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Головея В.М., суддів Колоколова С.І., Разюк Г.П.
28.08.2020 колегія суддів у складі головуючого судді Головея В.М., суддів Колоколова С.І., Разюк Г.П. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 22.09.2020.
21.09.2020 до суду через електрону пошту від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які обґрунтовані тим, що постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.0.2020 №211 (з наступними змінами) установлено на усі території України з 12.03.2020 року до 31.10.2020 року карантин. Крім цього, між позивачем та відповідачем проводяться переговори щодо врегулювання спору по даній справі (сторони узгоджують мирову угоду).
Дослідивши вищевказані клопотання про відкладення, судова колегія дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки по-перше, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції складає 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 3 ст. 273 ГПК України, по-друге, апеляційний суд не розглядає дану справу по суті, а переглядає ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні забезпечення позову.
Представники сторін в судове засідання 22.09.2020 не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. ст. 42, 46 ГПК України, не скористався.
Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали оскарження ухвали дають можливість розглянути апеляційну скаргу по суті.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що всі сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, а також враховуючи скорочений строк розгляду ухвал суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про розгляд ухвали за відсутності представників сторін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів оскарження ували вбачається, що 19.06.2020 Підприємство звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства про визнання недійсною аграрної розписки та визнання напису таким, що не підлягає виконанню.
Господарським судом встановлено, що позивач (кредитор) 15.02.2019 видав відповідачу (боржник) товарну аграрну розписку, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. та зареєстрована в реєстрі за № 1497, за умовами якої було встановлено безумовне зобов`язання Боржника за розпискою здійснити поставку 650 тон зерна озимої пшениці у термін до 01.08.2019 (п. 1 Розписки). Відповідно до п.5 Розписки Боржник в забезпечення виконання зобов`язань, передбачених цією аграрною розпискою передав в заставу Кредитору майбутній врожай озимої пшениці з певних земельних ділянок. На день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 650 тон, що буде вирощена на вказаних земельних ділянках.
Статтею 3 Закону України Про аграрні розписки визначено, що Товарна аграрна розписка це аграрна розписка що встановлює безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.
В подальшому, 04.12.2019 приватний нотаріус вчинила виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача на підставі вищевказаної аграрної розписки 650 тон зерна озимої пшениці, вартістю 3 250 000 грн.. шляхом передачі предмету застави: врожаю озимої пшениці, що вирощується на земельних ділянках, розташованих за адресою: Одеська область, Лиманський район, на території Каїрської сільської ради.
У разі відсутності у боржника предмета застави в натурі, з урахуванням положень частини 3 статті 13 Закону України Про аграрні розписки стягнути з позивача на користь відповідача 3 250 000,00 грн. за рахунок іншого майна боржника, в тому числі (але не обмежуючись) грошовими коштами на вказану суму.
05.12.2019 приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. за зверненням відповідача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У відповідності до п.п. 2, 4,5 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Апеляційний господарський суд, дослідивши та перевіривши подані заявником документи, встановив відсутність належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису, зокрема, суду не надано доказів виставлення на реалізацію приватним виконавцем нерухомого майна. Натомість, позивачем до заяви про забезпечення позову подано лише копії наступних постанов, а саме:
про накладання арешту на кошти боржника від 10.12.2019;
про скасування арешту на кошти боржника від 27.12.2019;
про накладання арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку боржника у АТ Райффайзен банк Аваль , який є соціальним від 21.01.2020;
про накладання арешту на нерухоме майно, на всі земельні ділянки, які знаходяться в оренді боржника від 21.01.2020;
про накладання арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку боржника від 22.01.2020;
про накладання арешту на рухоме майно боржника (сільськогосподарська техніка) від 31.01.2020.
Також, позивачем надано до суду повідомлення приватного виконавця від 24.04.2020.
Проте, дослідивши вищевказані документи, судова колегія дійшла висновку, що копії постанов приватного виконавця та повідомлення від 24.04.2020 не є належним та допустимим доказом в підтвердження доводів щодо утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
У повідомлення приватного виконавця від 24.04.2020, яке додано позивачем до позову та заяви про забезпечення позову, відсутня будь-яка інформація щодо реалізації майна Підприємства (а.с. 118-121).
Судова колегія не приймає до уваги вимогу приватного виконавця від 08.07.2020, оскільки зазначений документ не був предметом дослідження судом першої інстанції, адже датований після прийняття господарським судом оскаржуваної ухвали у даній справі.
Отже, посилання скаржника на наявність реальної загрози безпідставного звернення стягнення та реалізації нерухомого майна заявника, що призведе до порушення його прав, не підтверджені належними доказами.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Згідно ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269-271, 275, 276, 281-284 ГПК України,
колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Україна - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.09.2020.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Колоколов С.І.
Разюк Г.П.
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2020 |
Оприлюднено | 25.09.2020 |
Номер документу | 91720017 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Головей В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні