Постанова

від 02.09.2020 по справі 390/590/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 390/590/18

провадження № 61-7909св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство СГ Надія Нова ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство Фортуна-2008 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2018 року у складі судді Терещенко Д. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Публічне акціонерне сільськогосподарське товариство Надія (далі - ПАСТ Надія ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Фортуна-2008 (далі - ФГ Фортуна-2008 ) про визнання договору оренди землі недійсним.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 04 червня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним сільськогосподарським товариством Надія (далі - ЗАСТ Надія ), правонаступником якого є ПАСТ Надія , був укладений договір оренди земельної ділянки площею 7,08 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, строком на 20 років з моменту державної реєстрації договору, яка була здійснена 20 серпня 2007 року Кіровоградським відділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України (далі - КВ КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України ).

Після смерті власника орендованої земельної ділянки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом перейшло до її сина, відповідача у справі ОСОБА_1 , який, будучи обізнаним щодо чинності договору оренди землі від 04 червня 2007 року, на підставі договору оренди землі від 10 серпня 2015 року передав спірну земельну ділянку в оренду відповідачу ФГ Фортуна-2008 .

Посилаючись на те, що діями відповідачів було порушено право первісного орендаря на спірну земельну ділянку, укладений між ними договір оренди тієї ж самої земельної ділянки не відповідає вимогам Закону України Про оренду землі та ЦК України, оскільки укладений до закінчення терміну дії попереднього договору оренди, Приватне акціонерне товариство СГ Нова Надія (далі - ПрАТ СГ Нова Надія ), яке є правонаступником ПАСТ Надія , просило визнати договір оренди землі, укладений 10 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Фортуна-2008 недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,08 га, кадастровий номер 3522581200:02:000:3198, що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, укладений 10 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Фортуна-2008 , зареєстрований 12 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Бєлінською Г.С.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір оренди землі, укладений між відповідачами 10 серпня 2015 року порушує право оренди земельної ділянки ПрАТ СГ Нова Надія та суперечить вимогам ЦК України, Закону України Про оренду землі , а тому підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ФГ Фортуна-2018 залишено без задоволення. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували усі фактичні обставини справи, не сприяли повному, об`єктивному, неупередженому розгляду справи. Не надали належної оцінки тому, що позивач не заперечував факт обробітку спірної земельної ділянки ФГ Фортуна-2008 з 2015 року, оскільки добровільно передав таку земельну ділянку відповідачу. Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що 20 березня 2019 року відповідачами було підписано угоду про дострокове розірвання оспорюваного договору оренди землі, а тому спір між сторонами відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII , що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 200198 належала земельна ділянка площею 7,08 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

04 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАСТ Надія був укладений договір оренди землі строком на 20 років, за умовами якого ОСОБА_2 передала в строкове платне користування позивачу належну їй на праві власності земельну ділянку.

Вказаний договір зареєстровано КВ КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України 20 серпня 2007 року за реєстровим № 58.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

12 березня 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину № 1-73, до складу якої входить земельна ділянка площею 7,08 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку.

Згідно довідки ПрАТ СГ Нова Надія від 01 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 у період з 2014 року по 2016 рік отримав орендну плату за земельну ділянку від позивача.

10 серпня 2015 року, ОСОБА_1 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з ФГ Фортуна-2008 , який був зареєстрований 12 серпня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Бєлінською Г. С.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Статтею 1 цього Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі , яка визначає умови договору оренди землі, не передбачено можливості передання однієї і тієї ж земельної ділянки одночасно в оренду різним орендарям за різними договорами.

Не передбачав такої можливості і договір оренди, укладений між позивачем як орендарем та ОСОБА_2 .

За змістом статей 24, 25 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, а орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції, із яким погодився й апеляційний суд, що одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів, укладених із різними орендарями, тому наявні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі укладеного 10 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Фортуна-2008 недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Укладення оспорюваного договору оренди під час дії договору оренди, укладеного з позивачем, без його розірвання чи припинення, порушує право позивача, як орендаря земельної ділянки, а тому порушене право підлягає захисту.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що оспорюваний договір розірвано відповідачами, а тому відсутній предмет спору, не мають правового значення та не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції по суті вирішеного спору, оскільки в силу вимог частини першої статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Розірвання оспорюваного договору здійснено відповідачами, після визнання його судом недійсним.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвалені у справі судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко