Ухвала
Іменем України
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа №761/19036/20
провадження № 51-4164ск20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року повернуто клопотання потерпілого ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні
№ 12019100100002815.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на це рішення слідчого судді.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додану до неї копію ухвали апеляційного суду, Верховний Суд дійшов такого висновку.
Як убачається з копій судових рішень, ОСОБА_4 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва
від 03 липня 2020 року. Рішенням апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою потерпілого на зазначену ухвалу суду першої інстанції у зв`язку з тим, що вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) ухвали слідчого судді можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених КПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 309 КПКУкраїни визначений перелік ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. До такого переліку, зокрема, входять ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (п. 10 ч. 1ст. 309 КПК).
Положеннями ст. 309 КПК України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про повернення клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, і така ухвала постановлена слідчим суддею у межах його компетенції, прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження. Колегія суддів вважає таке рішення обґрунтованим, оскільки воно постановлене із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від23 травня 2018 року (справа № 243/6674/17), а також постанови Верховного Суду від 02 квітня
2020 року (справа № 161/19398/17), ухвали Верховного Суду від 11 березня
2019 року (справа № 371/1616/18) не є обґрунтованими, оскільки в даному кримінальному провадженні слідчий суддя ухвалив рішення в межах повноважень, наданих йомуКПК України.
Що стосується доводів про необхідність передачі касаційної скарги на розгляд до Великої Палати Верховного Суду на підставах наявності виключної правової проблеми, то слід зазначити таке. Згідно з ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (провадження № 13-22зн18) відповідно до положень КПК України, питання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як це передбачено правилами статей 434-1, 434-2 КПК України, вирішується лише після відкриття касаційного провадження.
Водночас у провадженні № 51-8733км18, за результатами розгляду якого було ухвалено постанову від 02 квітня 2020 року приймалося рішення про направлення цього провадження до Великої Палати Верховного Суду саме на підставах, передбачених ч. 5 ст. 434-1 КПК України, але ухвалою від 23 грудня 2019 року (провадження № 13-102кс19) воно було повернуто колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.
Верховним Судом не встановлено обставин, які б були підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції за доводами касаційної скарги ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо зкасаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
С у д д і :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.09.2020 |
Оприлюднено | 10.02.2023 |
Номер документу | 91338040 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Шевченко Тетяна Валентинівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні