Постанова

від 04.09.2020 по справі 815/6575/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/6575/14

адміністративне провадження № К/9901/14555/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 (судді - Коваль М.П., Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи ОСОБА_1 , Садівниче товариство Пограничник , про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Комінтернівської РДА №1635/А-2011 від 07.11.2011 року Про надання громадянину України ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівському району Одеської області .

В обгрунтування позовних вимоги посилався на те, що оскаржуваним рішенням відповідач надав третій особі дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, чим порушено його права, як землекористувача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації №1635/А-2011 від 07.11.2011 року Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатну у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області .

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась третя особа - ОСОБА_1 , звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги особа, яка подає касаційну скаргу посилається на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки дійсним обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, яке підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 23.06.2008 є членом садівничого товариства Пограничник та в його користуванні знаходиться земельна ділянка АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту).

Рішенням Виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №108 від 17.12.1992 "Про виділення земельних ділянок для індивідуального садівництва дачного будівництва" виділено земельні ділянки по 600 кв.м. під садівництво та дачне будівництво на землях ГЗЗ, на "неудобиях" із виступаючими на поверхню твердих порід в районі правого берега Великого Аджаликського лиману з північного боку села Вапнярки.

Згідно рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2008 року по справі №12/21-08-4343 за позовом СТ Пограничник до Комінтернівської РДА, Фонтанської сільської ради про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки, за СТ Пограничник визнано за СТ Пограничник право користування земельною ділянкою загальною площею 13,7 га, розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району області на схилах Аджаликського лиману.

07.11.2011, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.11.2011, Комінтернівською РДА прийнято розпорядження №1635/А-2011 від Про надання громадянину України ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівському району Одеської області .

Позивач у 2014 році звернувся до Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області із заявою про надання відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, яка передбачається для відведення в АДРЕСА_1 .

Листом Управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області від 22.05.2014 вих. №2727 позивача повідомлено, що координати вказаної земельної ділянки співпадають з координатами земельної ділянки кадастровий номер 5122786400:01:001:3018, розробник ТОВ ДП Інагро .

Позивач звернувся із інформаційним запитом до Комінтернівської РДА щодо земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером.

Листом від 01.09.2014 за вих. №28/09-2014 відповідач повідомив позивача про те, що розпорядженням Комінтернівської РДА №1635/А-2011 від 07.11.2011 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 на території Фонтанської сільської ради Комінтернівському району Одеської області та надано копію вказаного розпорядження.

Вважаючи зазначене розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 подав заяву про отримання безоплатно у власність земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України, заява розглянута відповідачем у спосіб, визначений законом, та в межах наданих повноважень, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування спірного розпорядження.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що знаходиться в користуванні СТ Поганичник , особі, яка не є членом товариства, не припиняючи права користування вказаною ділянкою за цим товариством та його членами.

При цьому суд виходив з того, що право користування земельною ділянкою у СТ Пограничник виникло у 1992 році та не припинилось з 2002 року у зв`язку з введенням в дію нового Земельного кодексу України, а тому питання про приватизацію земельних ділянок, що знаходяться в межах цієї ділянки повинні були вирішуватися з врахуванням інтересів СТ Пограничник та його членів.

Враховуючи що позивач є членом СТ Пограничник , а спірним розпорядженням третій особі надано згоду на розробку проекту землеустрою на ту ж саму ділянку, якою користується позивач, апеляційний суд дійшов висновку, що таким порушується його право користування спірною земельною ділянкою, а тому таке право підлягає захисту.

Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками суддів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої частини 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, Велика Палата дійшла наступних висновків:

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. .

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням райдержадміністрації про надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність з підстав порушення його прав як землекористувача спірної земельної ділянки.

Таким чином, спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів, а саме права користування земельною ділянкою.

При цьому, відсутність в матеріалах справи відомостей щодо оформлення позивачем у визначеному законом порядку права користування спірною земельною ділянкою, не може змінювати характеру спірних правовідносин, оскільки факт перебування спірної земельної ділянки з 2008 року в користуванні позивача встановлено в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій і доказів протилежного відповідачем не надано.

В свою чергу, свої вимоги позивач обгрунтовує саме тим, що спірна земельна ділянка тривалий час перебуває у його користуванні. Такі обставини підлягають самостійному встановленню і характеризують цей спір як цивільний. І саме встановлення таких обставин є істотними для правильності вирішення питання законності надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та на необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 - скасувати.

Провадження у справі №815/6575/14 за позовом ОСОБА_2 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи ОСОБА_1 , Садівниче товариство Пограничник , про визнання протиправним та скасування розпорядження, - закрити.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук