Рішення

від 27.08.2020 по справі 448/188/20

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/188/20

Провадження № 2/448/323/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27.08.2020 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романчеко І.А., Рушеляк Г.С.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ФГ Шеврет ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Шеврет , про розірвання договору оренду земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,- не з`явився,

представник позивача - адвокат Гавенко Б.І.,

представник відповідача - адвокат Кавчук А.В.,

в с т а н о в и в:

І. Короткий виклад позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 11.02.2020 року звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку він є власником земельної ділянки кадастровий номер 4622482200:06:000:0010 площею 2,3545 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області.

Вказану земельну ділянку згідно договору оренди землі №0114 укладеного 04.08.2014 року та зареєстрованого 19.08.2014 року згідно витягу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач ОСОБА_1 передав в оренду строком на двадцять років відповідачу - ФГ Шеврет .

Стверджує, що згідно п. 4 Договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 5% від нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 1-го березня наступного за поточним роком. В 2012 році нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України №355/22/6-12 від 12.01.2012 року, коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки ріллі згідно постанови КМУ від 31.10.2011 №1185 становила 19026,99 грн, а отже розмір орендної плати за умовами договору оренди землі за один рік складав 951,35 грн. Однак, відповідач, на думку позивача, порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку користування земельною ділянкою і по даний час нехтує терміном зазначеним п.4 договору оренди землі, який є істотною умовою, так, як станом на 01.02.2020 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості користування належною позивачу земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів.

Зазначає, що заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки складає 3805,40 грн (4*951,35=3805,40).

Покликається і на те, що ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В зв`язку з цим відповідач зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, що складає 114,12 грн (заборгованість 3% річних від суми 951,35 грн * 4 роки = 114, 12 грн).

З огляду на наведене, просив суд розірвати Договір оренди землі №0114, укладений 04.08.2014 року та зареєстрованого19.08.2014 року згідно витягу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25740078 від 13.08.2014 року, номер запису про інше речове право:6718227), укладений між ним (позивачем) та відповідачем ФГ Шеврет ; Стягнути з відповідача заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 3805,40 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 114,12 грн; зобов`язати відповідача негайно передати позивачу земельну ділянку кадастровий номер 4622482200:06:000:0010 площею 2,3545 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області; стягнути з відповідача судові витрати згідно квитанцій.

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак його представник - адвокат Гавенко Б.І. в судовому засіданні заявив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Кавчук А.В., в судовому засіданні проти позову заперечив, покликаючись на письмове заперечення та додаткові пояснення подані суду, які містяться в матеріалах справи,

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

06.03.2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року відкрито провадження по даній справі.

15.04.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи

Позивач ОСОБА_1 , відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки кадастровий номер 4622482200:06:000:0010 площею 2,3545 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки площею 2,3545 га №0114, укладеного 04.08.2014 року та зареєстрованого 19.08.2014 року згідно витягу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 надав, а ФГ Шеврет прийняло у строкове платне користування земельну ділянку на 20 років (до 31.12.2034 року), що підтверджується Актом прийому-передачі земельної ділянки від 04.08.2014року, підписаного сторонами в с. Дмитровичі, Мостиського району Львівської області.

V. Застосоване судом законодавство та висновки суду

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 2ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч.3ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами(ч.2ст. 207 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно ч. 1ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Стаття 14 Конституції України проголошує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень статей 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом.

Як свідчать матеріали справи договір оренди землі від 04 серпня 2014 року укладений у письмовій формі та пройшов державну реєстрацію 13 серпня 2014 року.

Разом з цим відповідно до статей 256 і 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності, згідно вимог частини 1 статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спору, є підставою для відмови у позові (ч. 4, 3 ст. 267 ЦК України).

Верховний Суд України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до матеріалів справи, а саме п.4.1.3 Договору, орендар зобов`язався вносити орендну плату у строки: з 01 вересня кожного поточного року до 01 березня наступного за поточним роком за кожний календарний рік оренди.

Згідно п.14.3 Договору оренди передбачено, що його дія припиняється шляхом розірвання лише у разі: взаємної згоди сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже у разі систематичної несплати орендної плати, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Судом встановлено, що ФГ Шеврет , починаючи із 2014 року по 2019 рік, належним чином виконує взяті на себе зобов`язання, зокрема, відповідачем сплачено позивачу орендну плату за 2015 рік у розмірі 794,38 грн (видатковий касовий ордер від 06.03.2015 року), за 2016 рік у розмірі 765,84 грн (видатковий касовий ордер від 08.04.2016 року).

Факт отримання орендної плати позивачем підтверджується підписами ОСОБА_1 у видаткових касових ордерах від 06.03.2015 року та 08.04.2016 року у графі підпис одержувача .

ФГ Шеврет сплачує податок за використання земельних ділянок ОСОБА_1 з 2015 року.

В матеріалах справи наявні копії розписок від 19.12.2016 року та 21.12.2019 року, якими підтверджено, що відповідач сплатив, а позивач отримав орендну плату за 2017 та 2018 роки у розмірі 2400 грн та за 2019рік у розмірі 1588 грн за земельну ділянку площею 2,3545 відповідно до Договору оренди землі №0114 від 04.08.2014 року. Копії розписок, оригінали яких було оглянуто судом у судовому засіданні, місять підписи як відповідача, так і позивача, що підтверджує факт отримання останнім орендної плати від відповідача.

Крім цього протягом всього часу дії договорів оренди, ОСОБА_1 , як орендодавець отримував орендну плату, а ставлячи свій підпис у відомостях, не міг не розуміти такої назви відомості як відомість виплати орендної плати за земельні паї , що такі грошові кошти він отримує саме за здану ним в оренду господарству земельну ділянку.

Разом з тим, позивачем не надано суду докази щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою.

Як вбачається із приписів ст.141 Земельного кодексу України, а саме п.д) систематична несплата земельного податку або орендної плати - є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Разом з тим відповідно до частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 484/3687/16, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 січня 2020 року в рамках справи №469/908/15-ц, провадження №61-34891св18.

Слід вказати, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість і навіть факт, що орендар сплачує всю суму заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Отже, одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди відповідно до п. д ст. 141 ЗКУ та ч. 2 ст. 651 ЦКУ.

А факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду і застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

З наведеного вище обставин випливає, що покликання позивача на розірвання договору оренду саме з підстав систематичної несплати відповідачем орендної плати є безпідставною, оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою сплачувалася відповідачем без порушення умов договору, що доведено представником останнього і не спростовано представником позивача.

Згідно приписів ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд звертає увагу і на той факт, що позивач був обвинуваченим у кримінальному провадженні №12019140230000462 від 23.09.2019 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 383 КК України: завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. Обвинувальний акт щодо позивача у даному кримінальному провадженні розглядався Мостиським районним судом Львівської області (справа №448/1592/19). Позивач у підготовчому засіданні у справі №448/1592/19 визнав факт вчинення ним кримінального правопорушення за ч.1 ст. 358 КК України та подав до суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям. Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 29.10.2019 року у справі №448/1592/19 задоволено клопотання позивача про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, - у зв`язку з дійовим каяттям. Таким чином, позивач визнав, що безпідставно звинуватив відповідача у вчиненні кримінального правопорушення з метою притягнення останнього до відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України в редакції, що була чинною на час укладення оспорюваного правочину, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такий же висновок застосування норм права викладено в постанові Верховного суду України від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17.

Згідно частини 3 статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Спірна земельна ділянка знаходиться у власності позивача.

Позивач повинен розуміти наслідки укладення договорів оренди належної йому на праві власності земельної ділянок, у тому числі щорічне отримання орендної плати, та у світлі вимог наведеної ч. 3 ст. 319 ЦПК України, повинен знати про стан своїх майнових прав.

Оскільки позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду за захистом своїх прав 11.02.2020 р., при чому позивач не ставив питання про поновлення строку позовної давності, а відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім цього, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив відсутність правових підстав для розірвання спірного договору оренди землі від 04.08.2014 року у зв`язку з сплатою відповідачем орендної плати в повному обсязі, а тому вважає за доцільним в задоволенні позову відмовити.

VI. Судові витрати

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищенаведене, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 158, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Шеврет , про розірвання договору оренду земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі - відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.Б. Білоус

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Фермерське господарство Шеврет , місцезнаходження: с. Дмитровичі, вул.Центральна, буд.16 корп.16, Мостиського району Львівської області, ЄДРПОУ 37127648.

Повний текст судового рішення складено 04.09.2020року.