Постанова

від 31.08.2021 по справі 448/188/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 448/188/20 Головуючий у 1 інстанції: Білоус Ю.Б.

Провадження № 22-ц/811/2855/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В.

при секретарі: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Фермерського господарства Шеврет - Кавчука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Шеврет про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку він є власником земельної ділянки кадастровий номер 4622482200:06:000:0010 площею 2,3545 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області. Вказану земельну ділянку згідно договору оренди землі №0114 укладеного 04.08.2014 та зареєстрованого 19.08.2014 згідно витягу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач передав в оренду строком на двадцять років відповідачу - ФГ Шеврет . Стверджує, що згідно п. 4 договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 5% від нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 1-го березня наступного за поточним роком. В 2012 році нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України №355/22/6-12 від 12.01.2012 , коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки ріллі згідно постанови КМУ від 31.10.2011 №1185 становила 19026,99 грн, а отже розмір орендної плати за умовами договору оренди землі за один рік складав 951,35 грн. Однак, відповідач, на думку позивача, порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку користування земельною ділянкою і по даний час нехтує терміном зазначеним п.4 договору оренди землі, який є істотною умовою, так, як станом на 01.02.2020 відповідачем, в рахунок погашення заборгованості користування належною позивачу земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів.

Зазначає, що заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки складає 3805,40 грн (4*951,35=3805,40). Покликається і на те, що ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В зв`язку з цим відповідач зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, що складає 114,12 грн (заборгованість 3% річних від суми 951,35 грн * 4 роки = 114, 12 грн).

На підставі наведеного просив суд розірвати договір оренди землі №0114, укладений 04.08.2014, між ним та відповідачем ФГ Шеврет , стягнути з відповідача заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 3805,40 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 114,12 грн, зобов`язати відповідача негайно передати позивачу земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати згідно квитанцій.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2020 року у позові відмовлено повністю.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права . Зазначає, що між ним і відповідачем ФГ Шеврет був укладений договір оренди землі від 04.08.2014 за № 0114, відповідно до якого він передав у строкове платне користування земельну ділянку строком на двадцять років, а відповідач зобов`язався протягом строку договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 5 % від нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки, не пізніше 1-го березня наступного за поточним роком. Звертає увагу, що пунктом 15 договору оренди землі встановлено обов`язок відповідача нести відповідальність згідно закону за неналежне виконання договору. Вказує, що протягом 2015-2019 років відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати. Позивач також заперечує факт сплати коштів, оскільки згідно ксерокопії видаткових ордерів вони сплачувались 06.03.2015 та 08.04.2016, тобто після 01 березня та в порушення вимог п.4.3 договору, а згідно розписки від 19.12.2016 кошти за 2017-2018 роки як це передбачено договором не виплачувались. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Представник ФГ Шеврет -Кавчук А.В. просив рішення суду залишити без змін апеляційну скаргу без задоволення, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам повністю відповідає.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,3545 га, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.12).

04.08.2014 між ОСОБА_1 та ФГ Шеврет укладено договір оренди № 0114, відповідно до якого позивач надав у строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3245 га, строком на 20 років та з виплатою орендної плати 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 951,35 грн, яка вноситься з 01 вересня кожного поточного року до 01 березня наступного за поточним роком (а.с.8).

Відповідно до п.4.3 договору орендна плата вноситься з 01 вересня кожного поточного року до 01 березня наступного за поточним роком за кожний календарний рік оренди.

Крім того, у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 04.08.2014, зокрема п.4.6 такого - у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня в розмірі 0,02% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Сторонами договору оренди землі підписано акт прийому передачі земельної ділянки за яким орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площа якої становить 2,3245 га, (а.с.10).

Договір оренди зареєстрований 19.08.2014 згідно витягу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 13).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 792 ЦК України , за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України Про оренду землі .

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом д частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, факти щорічної сплати відповідачем та отримання позивачем орендної плати, що стверджується видатковим касовим ордером від 06.03.2015, відповідно до якого відповідач сплатив орендну плату за 2015 рік у розмірі 794,38 грн, видатковим касовим ордером від 08.04.2016, згідно якого орендна плата за 2016 рік сплачена у розмірі 765,84 грн (а.а.39-40).

Крім цього у матеріалах справи наявні розписки від 19.12.2016 та від 21.12.2019, зі змісту яких випливає, що відповідач сплатив позивачу орендну плату за 2017 та 2018 роки у розмірі 2400,00 грн та за 2019 рік у розмірі 1588,00 грн (а.с.41-42).

При цьому, усі вказані документи підписані особисто позивачем та містять відомості про суми сплаченої орендної плати, періоду за який сплачується орендна плата, земельну ділянку за користування якої сплачується орендна плата та підставу сплати орендної плати.

З часу укладення договору оренди ОСОБА_1 , як орендодавець отримував орендну плату за користування земельною ділянкою, де своїм підписом на відомостях підтвердив факт отримання ним орендної плати від відповідача.

Таким чином, кошти отримані позивачем від відповідача, є саме орендною платою за користування земельною ділянкою площею 2,3245 га за визначений період часу, яка сплачується на підставі укладеного договору оренди.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не спростовано факту відсутності систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою.

Встановивши належне виконання умов договору оренди земельної ділянки від 04.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Шеврет , суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволені позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368 , п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України , колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено:10.09.2021.

Головуючий

Судді