Постанова

від 08.09.2020 по справі 915/671/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/671/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 30.06.2020, прийняту суддею Семенчук Н.О., м. Миколаїв, про повернення позовної заяви Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжнафтострой"

про стягнення 763 317,32 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 р. Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжнафтострой", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 763317,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем договором поставки №ЗалК-Д-2017-71 від 20.04.2017.

Одночасно з поданням позовної заяви Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" надало заяву про відстрочення сплати судового збору №011-0567 від 12.05.2020, мотивовану скрутним фінансовим станом позивача та, як наслідок, недостатністю на його розрахункових рахунках грошових коштів для сплати судового збору за подання даного позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 25.05.2020 зазначену позовну заяву Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" залишено без руху та встановлено останньому десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Дана ухвала суду обґрунтована відсутністю правових підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за подання позовної заяви, а також доказів надіслання відповідачу копії позову і доданих до нього документів листом з описом вкладення.

Копію ухвали Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 25.05.2020 про залишення позовної заяви без руху Акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" отримано 02.06.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5400140500042.

22.06.2020 до місцевого господарського суду від Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на виконання вищезазначеної ухвали про залишення позову без руху надійшли заява №011-0734 від 18.06.2020, в якій позивач, посилаючись на неспроможність сплатити судовий збір за подання позовної заяви, повторно просив відстрочити сплату останнього, а також клопотання №011-0735 від 18.06.2020 про поновлення позивачу до 22.06.2020 строку на подання заяви про виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 25.05.2020, яке мотивоване внесенням до процесуального закон змін щодо продовження процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 30.06.2020 (суддя Семенчук Н.О.) продовжено Акціонерному товариству "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" визначений ухвалою суду від 25.05.2020 процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви до 22.06.2020; відмовлено позивачу у відстроченні сплати судового збору та повернуто подану ним позовну заяву.

В обґрунтування даної ухвали суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для продовження позивачу процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви до 22.06.2020 у зв`язку з введенням Урядом України на всій території держави карантину, спрямованого на недопущення розповсюдження коронавірусної хвороби (COVID-19), а також про лише часткове усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжнафтострой" позову листом з описом вкладення, при цьому місцевий господарський суд зауважив на тому, що склад сторін у справі та предмет позову безумовно свідчать про відсутність передбачених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов для відстрочення сплати судового збору, а тому за відсутності доказів сплати Акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" судового збору за подання ним позовної заяви остання підлягає поверненню позивачеві.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 30.06.2020 скасувати та повернути позовну заяву до суду першої інстанції.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що місцевий господарський суд під час постановлення оскаржуваної ухвали не надав правової оцінки обставинам неможливості сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви, не навів переліку документів, які вважає належним підтвердженням умов для відстрочення Акціонерному товариству "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" сплати судового збору, не здійснив аналіз фінансового стану товариства позивача та не врахував, що в силу закону єдиною та достатньою умовою для відстрочення сплати судового збору є врахування майнового стану сторони.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то її перегляд за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено сторонам про їх право в строк до 25.08.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжнафтострой" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

В силу частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

За умовами частин першої, другої та четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі становить 763317,32 грн, колегія суддів враховує, що в силу підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 11449,76 грн.

З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем разом з позовом не було надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте Акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" одночасно зі зверненням з позовною заявою до суду першої інстанції надано заяву про відстрочення сплати судового збору №011-0567 від 12.05.2020, мотивовану скрутним фінансовим станом позивача та, як наслідок, недостатністю на його розрахункових рахунках грошових коштів для сплати судового збору за подання даного позову.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 25.05.2020, яка обґрунтована, зокрема, відсутністю правових підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за подання позовної заяви, позов Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" залишено без руху та встановлено останньому десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

В подальшому 22.06.2020 до місцевого господарського суду від Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на виконання вищезазначеної ухвали про залишення позову без руху надійшли заява №011-0734 від 18.06.2020, в якій позивач, посилаючись на неспроможність сплатити судовий збір за подання позовної заяви, повторно просив відстрочити сплату останнього.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 30.06.2020, зокрема, відмовлено Акціонерному товариству "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у відстроченні сплати судового збору та повернуто подану ним позовну заяву.

Повертаючи позовну заяву та додані до неї документи позивачу, місцевий господарський суд послався на те, що Акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" не у повному обсязі усунуто недоліки позову, визначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, а саме: не подано доказів сплати судового збору, при цьому склад сторін у справі та предмет позову безумовно свідчать про відсутність передбачених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов для відстрочення сплати останнього.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанцій про відсутність правових підстав для відстрочення Акціонерному товариству "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" сплати судового збору за подання вищезазначеної позовної заяви з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Отже, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

Водночас положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.06.2020 у справі №905/6165/13.

Враховуючи неподання до місцевого господарського суду доказів на підтвердження того, що позивач згідно з положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" належить до категорії осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про відстрочення сплати судового збору.

При цьому сам по собі скрутний фінансовий стан позивача не є підставою для виникнення у останнього імперативного права на звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, а обставини, які, за твердженням Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду з позовною заявою, зокрема, накладення арешту на кошти останнього та відсутність необхідної суми коштів, а також запровадження на території України карантину, спрямованого на недопущення розповсюдження коронавірусної хвороби (COVID-19), не можуть вважатися безумовними та достатніми умовами для відстрочення сплати судового збору при зверненні до господарського суду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання позовної заяви, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання позовної заяви певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання позивача приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову Акціонерному товариству "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.

Між тим, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд під час постановлення як ухвали про залишення позовної заяви без руху, так і оскаржуваної ухвали про повернення позову не врахував, що відповідно до абзацу 2 пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ, чинній на час вирішення питання про можливість відкриття провадження за позовною заявою Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат") строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", відповідно до якої на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 були внесені зміни до вищезазначеної постанови від 11.03.2020 №211 та продовжено карантин до 24.04.2020, а постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020.

04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 №392 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500) дія карантину, встановленого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, була продовжена до 31.07.2020.

Отже, визначивши в ухвалі про залишення позовної заяви без руху строк для усунення недоліків останньої, який становить 10 днів з дня вручення даної ухвали, тобто строк, менший ніж строк карантину, введеного з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та в подальшому встановивши, що станом на 22.06.2020 позивач не усунув недоліки позовної заяви, суд першої інстанції безпідставно не врахував приписів абзацу 2 пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України у чинній на той час редакції та передчасно повернув Акціонерному товариству "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" позов без надання позивачу можливості усунути недоліки позовної заяви у строки, продовжені у зв`язку з запровадженням на всій території України вищезазначеного карантину.

Колегія суддів також враховує, що нормами процесуального закону (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) не передбачалося, щоб положення абзацу 2 пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України не застосовувалися б у разі послаблення карантину чи введення адаптивного карантину.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 25.08.2020 у справі №924/688/19.

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв`язком з дією такого нормативно-правового акту в часі.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що під час розгляду заяви Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" №011-0734 від 18.06.2020, поданої останнім на виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 25.05.2020, позивач мав законне сподівання (очікування) на застосування судом першої інстанції приписів абзацу 2 пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), оскільки місцевий господарський суд, не зважаючи на помилковість встановленого ним в ухвалі про залишення позовної заяви без руху строку на усунення недоліків позову, не був позбавлений можливості з власної ініціативи на підставі частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України продовжити Акціонерному товариству "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" строк для усунення цих недоліків з урахуванням вищезазначених вимог щодо процесуальних строків, а саме: продовжити строк, який був би не менший за строк введеного Урядом України карантину.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 30.06.2020 є передчасною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а позовна заява та додані до неї документи - передачі до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись статтями 174, 232, 233, 236, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області №915/671/20 від 30.06.2020 скасувати.

Позовну заяву Акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та додані до неї документів направити до Господарського суду Миколаївської області для вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та у випадках, встановлених статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.09.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук