Постанова

від 07.09.2020 по справі 5/303

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 5/303

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Теплоенергетик"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Березкіна О. В., Антонік С. Г., Іванов О. Г.

від 04.06.2020

за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником

у справі № 5/303

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Кіровоградського державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго"

про стягнення 3 886 745,85 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградського державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" про стягнення 3 886 745,85 грн, з яких 3 432 242,67 грн основного боргу за поставлений природний газ згідно з договором на постачання природного газу від 02.01.2001 № 3/158, 153 469,09 грн інфляційних нарахувань, 62 479,68 грн 3% річних, 238 554,38 грн пені.

2. Хід розгляду справи

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2004 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3 432 242,67 грн основної заборгованості, 38 367,27 грн суми нарахованих на борг індексів інфляції, 15 619,92 грн суми 3% річних, 59 638,59 грн суми пені та судові витрати на державне мито в сумі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

На виконання зазначеного рішення суду видано наказ № 5/303 від 23.02.2004.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 30.06.2017 дублікат наказу №5/303 від 23.02.2004 повернуто стягувачу на підставі приписів пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2018, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019, замінено відповідача/боржника у наказі Господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2004 № 5/303 про стягнення з Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3 432 242,67 грн основної заборгованості, 38 367,27 грн суми нарахованих на борг індексів інфляції, 15619,92 грн суми 3% річних, 59 638,59 грн суми пені та судові витрати на державне мито в сумі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн, а саме: з Кіровоградського державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" на його правонаступника - Дочірнє підприємство "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії".

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просила замінити відповідача/боржника у наказі Господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2004 № 5/303 про стягнення з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3 432 242,67 грн основної заборгованості, 38 367,27 грн суминарахованих на борг індексів інфляції, 15 619,92 грн суми трьох процентів річних, 59 638,59 грн суми пені та судові витрати на державне мито в сумі 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн, а саме: з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на Комунальне підприємство "Теплоенергетик".

Заява мотивована тим, що згідно з рішенням Міської ради міста Кропивницького від 06.11.2018 № 1942 "Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" за Комунальним підприємством "Теплоенергетик" закріплено на праві господарського відання цілісний майновий комплекс Кіровоградського державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго". Тому, Комунальне підприємство "Теплоенергетик" як новий користувач цілісним майновим комплексом, відповідно до положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати заборгованості, що виникла у попереднього користувача вказаного цілісного майнового комплексу - Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії".

3. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2020 заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5/303 залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не доведено перехід до Комунального підприємства "Теплоенергетик" боргових зобов`язань від Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової компанії" перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування і постачання, стягнутих рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2004 у справі № 5/303.

Також ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб`єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) суперечать вимогам частини 4 статті 13, частин 1, 4 статті 41, частини 2 статті 61 Конституції України та не підлягають застосуванню у даному випадку.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 5/303 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2020 про відмову у задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони виконавчого провадження скасовано. Заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено боржника/відповідача у справі/наказі № 5/303 з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на Комунальне підприємство "Теплоенергетик".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за обставинами даної справи № 5/303 невиконаним боржником залишилось рішення суду про стягнення основного боргу за поставлений природний газ та штрафних санкцій. Натомість положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачають правонаступництво боргових зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, а не штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов`язань. У даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду у справах № 910/5082/19 та № 910/5105/18. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для заміни сторони - боржника його правонаступником.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у даній справі, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2020 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", а також порушено норми процесуального права, зокрема, статтю 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми матеріального права.

6. Доводи інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу скаржника, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 5/303.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Правонаступництво полягає у переході прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого з відповідною відмовою від тих же вимог до суб`єкта від якого такі права і обов`язки переходять.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Отже правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

В обґрунтування підстав для здійснення правонаступництва у даній справі позивач посилався, зокрема, на приписи частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Отже, зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

Частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.11.2018 було прийнято рішення Міської ради міста Кропивницького № 1942 "Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго", пунктами 1, 3 якого вирішено: повернути з оренди Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго"; закріплено за Комунальним підприємством "Теплоенергетик" на праві господарського відання повернутий з оренди вказаний цілісний майновий комплекс.

На виконання вказаного рішення управлінням комунальної власності Міської ради міста Кропивницького було передано Комунальним підприємством "Теплоенергетик" у господарське відання цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго", що підтверджується актом приймання-передачі від 26.04.2019.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Спір у цій справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем - Кіровоградським державним комунальним підприємством теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" договору на постачання природного газу від 02.01.2001 № 3/158, укладеного між ДК "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") та Кіровоградським державним комунальним підприємством теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго".

Предметом спору у даній справі було стягнення з Кіровоградського державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" як основного боргу, так і додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання: пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За загальним правилом, покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише з волі такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків).

Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, суд першої інстанції оцінивши, надані сторонами докази, встановив, що із рішення Міської ради міста Кропивницького від 06.11.2018 № 1942 та акта приймання-передачі від 26.04.2019 не вбачається, що до Комунального підприємства "Теплоенергетик" перейшли боргові зобов`язання Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" перед Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з оплати природного газу, стягнуті рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2004 у справі № 5/303.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником у порядку статті 334 Господарського процесуального кодексу України не надав ні доказів на підтвердження того, що Комунальне підприємство "Теплоенергетик" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених у даній справі позовних вимог і в конкретних сумах, ні доказів того, що ці боргові зобов`язання були визнані новим користувачем та обліковувались в його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначена позивачем норма не підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами у справі, оскільки як встановлено судом першої інстанції, цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (органу місцевого самоврядування - Міській раді міста Кропивницького) попереднім користувачем (Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"); в подальшому цілісний майновий комплекс був переданий власником у володіння та користування іншому суб`єкту господарювання - Комунальному підприємству "Теплоенергетик"; тобто мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи, а у випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

Також судом першої інстанції обґрунтовано наголошено, що здійснення у такому випадку правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Судом першої інстанції враховано, що поширення положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до даних правовідносин буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в т.ч. через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю, та містити ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Такі висновки суду першої інстанції щодо застосування положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" узгоджуються із висновками щодо застосування цієї норми права, викладеними у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі №910/5095/18, від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18, від 22.05.2019 у справі №910/5096/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 23.05.2019 у справі №910/31608/15, від 23.05.2019 у справі № 910/5085/18, від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18, від 05.11.2019 у справі № 902/9/19, від 25.02.2020 у справі №910/2615/18.

Натомість суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, у порушення приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не враховував висновків щодо застосування положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладених у зазначених постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлені обставини, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції було необґрунтовано скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає приписам матеріального та процесуального права.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно із статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвалу місцевого господарського суду слід залишити в силі.

10. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик".

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенергетик" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 5/303 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2020 залишити в силі.

4. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденко, буд. 1; ідентифікаційний номер 31301827) на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик" (місцезнаходження: 25002, м. Кропивницький, вул. Енергетиків, буд. 20; ідентифікаційний номер 24153576) 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

О.А. Кролевець