Постанова

від 03.09.2020 по справі 372/4158/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 373/4258/18

номер провадження: 22-ц/824/5658/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Орел П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у складі судді Потабенко Л.В., у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок із незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив:

- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25 липня 2008 року № 1177 в частині передачі у власність ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 земельних ділянок загальною площею 22,89 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, що розташовані на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0048; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0049; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0050; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0051; ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052; ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0056; ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0057; ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0058; ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0060, які знаходяться на території Копачівської сільської ради, загальною вартістю 599 582 грн 72 коп.

17 липня 2019 року через канцелярію суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О.В. подав клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Клопотання мотивоване тим, що державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047, були отримані на підставі розпорядження Обухівської державної адміністрації № 1177 від 05 липня 2008 року, яке приймалось після отримання всіх необхідних погоджень та висновків, зокрема, висновку державної експертизи землевпорядної документації. Вказував, що наданий прокурором лист державного підприємства Київське лісове господарство (далі - ДП Київське лісове господарство ) від 08 лютого 2017 року №02-140, згідно з яким при проведенні звірки планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування із кадастровою картою виявлено розташування земельних ділянок на землях лісогосподарського призначення, а також лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект (далі - ВО Укрдержліспроект ) від 21 листопада 2017 року №584 з доданими до нього фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу №30 Обухівського лісництва ДП Київський лісгосп за даними лісовпорядкування 2003 року та 2014 року, не є належними доказами на підтвердження того, що земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення та накладаються на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047, що належать ОСОБА_1 . Вважав, що ВО Укрдержліспроект та ДП Київське лісове господарство не мають права здійснювати земельно-технічну експертизу з метою встановлення факту накладення земельних ділянок.

На підставі наведеного, з метою повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме, для визначення накладення земельних ділянок, необхідні спеціальні знання, представник відповідача просив призначити судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

- чи накладається земельна ділянка площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045 із земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства Київське лісове господарство згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року ?

- якщо так, то яка площа накладення?

- чи накладається земельна ділянка площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046 із земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства Київське лісове господарство згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року ?

- якщо так, то яка площа накладення ?

- чи накладається земельна ділянка площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047 із земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства Київське лісове господарство згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року ?

- якщо так, то яка площа накладення ? (а.с.58-64, т.2)

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року клопотання представника відповідача задоволено.

Призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертів поставлено наступні питання:

- чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, площею 1,99 га, із земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства Київське лісове господарство згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року ?

- якщо так, то яка площа накладення?

- чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, площею 1,99 га, із земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства Київське лісове господарство згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року ?

- якщо так, то яка площа накладення ?

- чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047, площею 1,99 га, із земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства Київське лісове господарство згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року ?

- якщо так, то яка площа накладення ?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. У розпорядження експертів надано матеріали вказаної цивільної справи. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для призначення у справі земельно-технічної експертизи, оскільки у справі відсутні будь-які питання, які потребують спеціальних знань і зумовлюють необхідність зупинення провадження у справі. Вказує, що судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі не зазначено обставин справи, які мають значення для проведення експертизи та підстав для її проведення. Також суд першої інстанції не зазначив у чому полягає потреба у спеціальних знаннях та не обґрунтував неможливості встановити самостійно фактичні дані з інших наявних в матеріалах справи документів, а відтак і вирішити спір по суті. Вважає, що для з`ясування питань, зазначених у клопотанні про призначення експертизи, не потрібні спеціальні знання, оскільки прокурором надано суду належні та допустимі докази на підтвердження віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство, а саме, інформацію ВО Укрдержліспрект від 21 листопада 2017 року №584 з фрагментами з публічної кадастрової карти України із нанесенням місць розташування спірних земельних ділянок та земель, належних на праві постійного користування ДП Київське лісове господарство , інформацію ДП Київське лісове господарство від 28 листопада 2017 року №02-926, викопіювання з планшету №8, проект організації та розвитку лісового господарства, план лісонасаджень Обухівського лісництва лісовпорядкування 2003-2004 року, лист Київського обласного та по місту Києві управління лісового та мисливського господарства від 28 листопада 2017 року, акт обстеження спірних лісових ділянок від 29 серпня 2018 року. Вказані докази іншими учасниками справи не спростовані. Тому вважає, що у матеріалах справи відсутні суперечливі докази, а відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі, що призводить до затягування її розгляду.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи клопотання представника відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції керувався ст.103 ЦПК України й виходив із того, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання.

Вказані висновки суду є правильними й такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору за власною ініціативою, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч.2 ст.102 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з ч. 1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, судова експертиза призначається у разі потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у якому просив:

- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25 липня 2008 року № 1177 в частині передачі у власність ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 земельних ділянок загальною площею 22,89 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, що розташовані на території Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047; ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0048; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0049; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0050; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0051; ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0052; ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0056; ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0057; ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0058; ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0060, які знаходяться на території Копачівської сільської ради, загальною вартістю 599 582 грн 72 коп.

Позовна заява мотивована тим, що оспорюване розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 25 липня 2008 року № 1177 прийнято поза межами компетенції Обухівської районної державної адміністрації, а тому набуття права власності відповідачами на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки спірні земельні ділянки відносилися до земель лісового фонду і рішення компетентними органами про їх вилучення не приймалось, що виключає можливість їх приватизації на підставі вказаного вище розпорядження.

Прокурор вказував, що віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду підтверджується інформацією ДП Київське лісове господарство від 28 листопада 2017 року № 02-926, згідно з якою спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Обухівського лісництва у виділі 30 (2003 рік) (38 - 2014 рік) кварталу 30, проектом організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання Київліс 2003 року, планово-картографічними матеріалами, планом лісонасаджень Обухівського лісництва виробничої частини ДЛГО Київліс , інформацією ВО Укрдержліспроект від 21 листопада 2017 року № 584.

Тобто, предметом спору у даній справі є визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок із незаконного володіння відповідачів.

У клопотанні про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О.В. зазначав, що державні акти на право власності на спірні земельні ділянки площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0045, площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0046, площею 1,99 га з кадастровим номером 3223184200:06:001:0047, були отримані на підставі розпорядження Обухівської державної адміністрації № 1177 від 05 липня 2008 року, яке приймалось після отримання всіх необхідних погоджень та висновків, зокрема, висновку державної експертизи землевпорядної документації. Вказував, що надані прокурором лист ДП Київське лісове господарство від 08 лютого 2017 року №02-140, лист ВО Укрдержліспроект від 21 листопада 2017 року №584 з доданими до нього фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталу №30 Обухівського лісництва ДП Київський лісгосп за даними лісовпорядкування 2003 року та 2014 року, не є належними доказами на підтвердження того, що земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення та накладаються на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223184200:06:001:0045, 3223184200:06:001:0046, 3223184200:06:001:0047, що належать ОСОБА_1 . Вважав, що ВО Укрдержліспроект та ДП Київське лісове господарство не мають права здійснювати земельно-технічну експертизу з метою встановлення факту накладення земельних ділянок.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України від 01 червня 2006 року, яке відповідно до положень ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що дотримуючись принципу змагальності сторін і, не створюючи їм перешкод у процесі доказування обставин, суд першої інстанції з урахуванням вимог ст.13 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання представника відповідача про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, оскільки для з`ясування обставин щодо накладення спірних земельних ділянок із земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні ДП Київське лісове господарство потрібні спеціальні знання.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для призначення експертизи, оскільки прокурором надано суду належні та допустимі докази на підтвердження віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство , які іншими учасниками справи не спростовані, а також відсутні будь-які питання, які потребують спеціальних знань і зумовлюють необхідність зупинення провадження у справі, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі не обґрунтував неможливості встановити самостійно фактичні дані з інших наявних в матеріалах справи документів, є необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, вказана норма процесуального закону не містить обов`язку суду обґрунтовувати неможливість встановлення самостійно фактичних даних з інших наявних у матеріалах справи документів.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки вони не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: