Ухвала

від 09.09.2020 по справі 917/1627/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/1627/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТСо" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 (головуючий суддя Крестьянінов О.О., судді Фоміна В.О., Шевель О.В.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 (суддя Ціленко В.А.) у справі № 917/1627/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТСо"

до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТСо" надіслало безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 та рішення Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 у справі № 917/1627/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020, повний текст якої складений- 21.07.2020, останній день оскарження за приписами частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України припадає на 10.08.2020 , натомість касаційну скаргу надіслано безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 13.08.2020 , що підтверджується відміткою Укрпошта Експрес на поштовому конверті.

В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником отримано - 25.07.2020, у зв`язку з чим просить суд поновити строк на касаційне оскарження посилаючись на приписи статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних доводів, скаржник до матеріалів касаційної скарги додав виписку з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань за трек - кодом № 6102252567100, в якій зазначено про вручення поштової кореспонденції адресату - 25.07.2020.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу скаржник на те, що роздруківка (виписка) з сайту "Укрпошта", без надання конверту з трек-кодом, не може вважатися належним доказом отримання судового рішення, оскільки не містить всіх ідентифікуючих ознак поштової кореспонденції.

Окрім цього, слід зазначити, що у суді касаційної інстанції немає матеріалів справи № 917/1627/19, оскільки касаційну скаргу надіслано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а питання про їх витребування вирішуватиметься судом у разі відкриття касаційного провадження у цій справі.

Отже, наразі суд позбавлений можливості перевірити доводи скаржника щодо дати отримання копії оскарженої постанови.

У зв`язку з відсутністю у суду касаційної інстанції матеріалів справи № 917/1627/19, враховуючи ненадання скаржником належних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови, колегія суддів визнає наведені підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення зазначених вище недоліків, а саме, для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів (копія конверта, довідка органу зв`язку, копія повідомлення про вручення тощо ).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Окрім цього, за змістом пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.

При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", які набрали чинності з 15.12.2017.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Предметом позову у даній справі, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову, є 6-ть вимог немайнового характеру, а саме:

1) Визнати дії АТ "Полтаваобленерго" по заміні/встановленню лічильників обліку електричної енергії, що були вчинені 24.01.2019, 28.02.2019 та 21.03.2019 на території ТОВ "НЕТСо" - незаконними;

2) Визнати дії АТ "Полтаваобленерго" по проведенню нарахування ТОВ "НЕТСо" за розподіл електроенергії у кількості 15000кВт за лютий 2019 - незаконними;

3) Визнати дії АТ "Полтаваобленерго" по відмові у проведенні коригування кількості спожитої електроенергії за період з 21.03 по 10.04.2019 (період самовільної роботи лічильника без напруги та навантаження так званий самохід ) ТОВ "НЕТСо", що становить 4000 кВт- незаконними;

4) Зобов`язати АТ "Полтаваобленерго" здійснити перерахунок кількості спожитої електроенергії ТОВ "НЕТСо" за квітень 2019 шляхом коригування в сторону зменшення на 4000кВт;

5) Зобов`язати АТ "Полтаваобленерго" здійснити перерахунок кількості спожитої електроенергії ТОВ "НЕТСо" за березень 2019 відповідно до умов договору;

6) Зобов`язати АТ "Полтаваобленерго" здійснити зняття пломб, що незаконно встановлені у ЗТП 204 на території ТОВ "НЕТСо" та виконати пломбування електролічильників та їх дооблікових кіл з урахуванням вимог п.п.1.5.13 ПУЕ.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На час подання позову, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн.

Приписами частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру .

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір" на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір виходячи з 6-ти вимог немайнового характеру, а саме у розмірі 23 052,00 грн ( 1921,00 х 6-ть вимог немайнового характеру = 11 526,00 х 200% = 23 052,00 грн ).

Скаржником на підтвердження сплати судового збору до матеріалів касаційної скарги додано платіжне доручення № 388 від 13.08.2020 про сплату судового збору в розмірі 3820,00 грн, тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі.

Таким чином, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір в розмірі 19 232,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Підсумовуючи вище викладене, Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції:

1) клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів, що підтверджуються дату отримання копії оскарженої постанови суду апеляційної інстанції (копія конверта з трек-кодом, довідка органу зв`язку, копія повідомлення про вручення тощо );

2) касаційну скаргу в новій редакції з урахуванням вищенаведених недоліків;

3) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам справи;

4) документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору в розмірі 19 232,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТСо" про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТСо" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 та рішення Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 у справі № 917/1627/19 залишити без руху.

3 . Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.

4. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.