Ухвала
від 07.09.2020 по справі 280/2727/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

07 вересня 2020 року Справа № 280/2727/20 м. Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до наведених вище відповідачів, в якій просить:

визнати дії відповідачів щодо нарахування суддівської винагороди та її виплати суддям не у відповідності до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів протиправними;

зобов`язати відповідачів нараховувати суддівську винагороду суддям та виплачувати у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначає, що для здійснення громадянських й політичних прав необхідно мати незалежний судовий орган. Незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи у суді, отже суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах. Стверджує, що з огляду на ст. 130 Конституції України розмір суддівської винагороди визначається Законом України Про судоустрій і статус суддів та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а фінансова складова є невід`ємною частиною забезпечення незалежного судочинства. Наголошує, що незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України (ст. 126), держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Крім того вказує на порушення принципу незворотності дії в часі. Зауважує, що через монобільшість у Верховній Раді України можна констатувати, що в Україні на сьогоднішній день не в повній мірі діє система стримувань і противаг, через це вона потребує певного коригування напрямами якого можуть бути обмеження повноважень Президента у виконавчій сфері та надання всім механізмам системи, реального характеру.

Ухвалою судді від 02.06.2020 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою суду від 07.07.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження в адміністративній справі, перше судове засідання призначене на 22 липня 2020 року без виклику сторін.

Ухвалою суду від 22.07.2020 вирішено відкласти розгляд справи на 03 вересня 2020 року.

Відповідачі проти позову заперечили, на адресу суду надіслали відзиви, у яких вказують на те, що як розпорядники коштів не мають правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків Державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції Закону №553-ІХ). При цьому, питання відповідності Конституції України окремих положень або Закону №553-ІХ в цілому може бути вирішено виключно Конституційним Судом України як єдиним уповноваженим на те органом конституційної юрисдикції в державі. Вказують, що позивачем не надано будь-яких доказів прийняття відповідачами рішень, вчинення дій та/або бездіяльності, які призвели або можуть призвести до порушення його прав, свобод, інтересів у зв`язку з встановленням обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди суддям у розмірі, визначеному ст. 135 Закону України Про судоустрій та статус суддів від 02.06.2016 №1402-VІІІ, з огляду на те, що ОСОБА_1 не є, і ніколи не був суддею. У відзивах вказують, що для ефективного поновлення права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягнення - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Стверджують, що захисту підлягає лише конкретне порушене право та/або інтерес, що породжує стійкий правовий зв`язок із способом захисту, який визначатиме суд з метою відновлення порушеного права. Проте, позивач жодним чином не обґрунтовує, яким чином задоволення позовних вимог, зокрема, поновлення виплат суддівської винагороди в повному обсязі, відновить порушене право позивача на захист.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Щодо відсутності порушених прав або інтересів та відсутності юридичного спору між позивачем і відповідачем у цій справі

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

ОСОБА_1 оскаржує дії відповідачів щодо нарахування суддівської винагороди та її виплати суддям не у відповідності до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів протиправними, оскільки, на його думку, при застосуванні обмежень, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції Закону №553-ІХ) було порушено принципи незалежність судових органів, незворотності дії в часі та стримувань і противаг.

Позивачем не доведено, що при застосуванні відповідачами обмежень, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції Закону №553-ІХ) порушуються його індивідуально виражені права або інтереси. Загальний інтерес у прагненні справедливості, соціальної рівності, законності, не можуть свідчити про існування між позивачем та відповідачем правових відносин та не підлягають судовому захисту.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України у публічно-правових спорах фізичної особи із суб`єктом владних повноважень такий спір виникає у зв`язку з виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій відносно цієї особи.

Відповідачі у своїх відзивах слушно покликаються на усталену практику Верховного Суду стосовно того, що спори у справах, де між позивачем та відповідачем відсутній юридичний спір взагалі не підлягають судовому розгляду.

Суд зазначає, що для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.

Щодо посилань позивача на обмеження його права звернення до суду суд вважає за необхідне наголосити наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

У рішенні від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України (параграф 53) та рішенні від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України (параграфі 33) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

У рішеннях від 05.04.2018 у справі Зубац проти Хорватії (Zubacпроти Хорватії) (параграф 78) та від 09.10.2018 у справі Азюковська проти України (параграф 20) Європейський суд з прав людини так само зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

З огляду на викладене правильним є висновок про те, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

Суд звертає увагу, що обмеження, встановлені Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік (у редакції Закону №553-ІХ), жодним чином не впливають на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 і не створює жодних обмежень у реалізації прав позивача.

Таким чином, відсутність у позивача безпосередніх конкретних прав чи обов`язків у зв`язку із застосуванням відповідачами Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік №553-ІХ, як різновиду акту індивідуальної дії, не породжує для нього й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18, від 09.04.2019 у справі № 9901/611/18, від 21.08.2019 у справі № 9901/283/19, від 15.04.2020 у справі №9901/580/19 та інших.

При цьому, суд зауважує, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

У зв`язку з наведеним, а також з огляду на те, що спірні дії відповідачів не створюють безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків, звернення до суду з позовом є не обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №280/2727/20 за позовом ОСОБА_1 до наведених вище відповідачів про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.Батрак


Суд	Запорізький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	07.09.2020
Оприлюднено	10.09.2020
Номер документу	91405387
Судочинство	Адміністративне

Батрак Інна Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 07.09.2020 по справі 280/2727/20ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —280/2727/20

Ухвала від 07.09.2020

Ухвала
від 07.09.2020 по справі 280/2727/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД