Постанова

від 08.09.2020 по справі 545/3363/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3363/18 Номер провадження 22-ц/814/1768/20Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Обідіної О.І., Хіль Л.М.,

секретаря Кальник А.М.

за участі: представника позивача -адвоката Шершень Ю.С., прокурора Харенка В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року, прийнятого під головуванням судді Кіндяк І.С. в м. Полтава

у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Товарна біржа Полтавська регіональна біржа нерухомості , Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що 28 січня 2005 року придбав на товарній біржі у ВАТ Сад гідроспоруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташована в с. Андріївка на території Гожулівської сільської ради за межами населених пунктів.

З 2009р. здійснює оренду ставка площею водного дзеркала 4,5 га на підставі укладеного з Полтавською РДА договору.

13 березня 2017 року розпорядженням голови Полтавської ОДА № 142 позивачу було поновлено договір оренди ставка та зобов`язано зареєструвати право користування земельною ділянкою. Однак, КП Реєстраційна служба Оржицької районної ради відмовило у реєстрації, оскільки договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка від 28 січня 2005 року нотаріально не посвідчений. Просив визнати дійсним договір купівлі- продажу від 28 січня 2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ Сад , що зареєстрований Товарною біржою Полтавська регіональна біржа нерухомості за результатами проведення аукціону № 3 від 28.01.2005 року. Визнати за ОСОБА_1 право власності на гідротехнічну споруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташований в с. Адріївка на території Гожулівської сільської ради.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Товарна біржа Полтавська регіональна біржа нерухомості , Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 28.01.2005 р., укладений між ОСОБА_1 та ВАТ Сад , що зареєстрований Товарною біржою Полтавська регіональна біржа нерухомості за результатами проведення аукціону № 3 від 28.01.2005 р.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду площею 3741 кв.м. ставка у складі земляної дамби (1), кріплення дамби (2), шахти водоскиду (3), технологічного містку (4), труби шахтного водоскиду (5), гасителю (6), що розташована в с. Андріївка на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

У липні 2020р. рішення оскаржила Прокуратура Полтавської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, яка в апеляційній скарзі посилаючись н порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та адвокат Шершень Ю.С. вважають рішення районного суду вірним та просять залишити його без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.01.2005 р. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Сад в особі арбітражного керуючого Гнідого М.І., що діяв на підставі Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 07.03.2002 р. та постанови Господарського суду Полтавської області від 16.09.2003 р. по справі № 10/47 укладено договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка.

Договір купівлі-продажу укладено за результатами проведення аукціону № 3 від 28.01.2005 р., що підтверджується протоколом аукціону.

Під час укладення договору на товарній біржі покупцеві стало відомо, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про товарну біржу (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, та у зв`язку з цим з часу укладення договору покупець вважав, що правомірно володіє гідроспорудою, тому не звертався до будь-яких органів та установ з приводу оформлення права власності.

На підставі розпорядження голови Полтавської РДА від 03.07.2009 р. № 396 між ОСОБА_1 та Полтавською РДА укладено договір оренди водного об`єкта (ставка) № 04-20/09 від 03.07.2009 р., згідно з яким орендарю передано в строкове платне користування на 5 років ставок площею водного дзеркала 4,5452 га з метою риборозведення, вирощення і вилову риби.

Згідно рішення 13-ї сесії сьомого скликання Гожулівської сільської ради від 14.12.2016 р. № 15 Про присвоєння назви земельній ділянці водного фонду за межами населеного пункту за заявою, позивача вищезазначеній земельній ділянці водного фонду було присвоєно назву Урочище Андріївське.

30.01.2017 р. між позивачем та Полтавською ОДА було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 26.10.2009 р., якою продовжено строк дії договору від 26.10.2009 р. до 31.12.2017 р.

Згідно з розпорядженням голови Полтавської ОДА від 13.03.2017 № 142 Про поновлення договору оренди водного об`єкта ФОП ОСОБА_1 поновлено вищезазначений договір оренди водного об`єкта від 26.10.2009 р. (державна реєстрація від 26.10.2009 р.) шляхом укладення нового договору оренди водного об`єкта від 28.04.2017 р., згідно з яким орендарю передано в оренду на 49 років водний простір (ставок) площею 4,5452 га, розташований за межами с. Андріївка на території Гожулівської сільської Ради Полтавського району Полтавської області, земельну ділянку під водним об`єктом площею 7,4295 га, кадастровий № 5324080700:00:001:0006.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що йому було відмовлено у жовтні 2017р. КП Реєстраційна служба Оржицької районної ради у державній реєстрації права власності на придбані ним об`єкти у ВАТ Сад .

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд своє рішення мотивував тим, встановленим є факт того, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 28.01.2005 р., продавець - ВАТ Сад на виконання умов договору передав покупцеві нерухоме майно, яке є предметом договору, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 04.02.2005, а покупець передав продавцеві -ВАТ Сад в особі арбітражного керуючого Гнідого М.І в рахунок оплати предмета договору грошові кошти в сумі 7300 грн. і вступив у володіння цим нерухомим майном. Отже договір виконано повністю. Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та виконали їх в повному обсязі, однак нотаріально не посвідчили і це порушує права покупця на вільне розпорядження придбаним нерухомим майном та є перешкодою у його державній реєстрації.

Так, районний суд, зробивши вірне посилання на норми ст. 328 ЦК України про те, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, однак дав невірну оцінку угоді, яку позивач уклав з ВАТ Сад 28.01.2005р.

Між тим, Законом Про товарну біржу , в ст.15 ( в редакції станом на час укладання вказаного правочину) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному

посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі

або брокерам.

Однак, ОСОБА_1 не надав суду доказів про те, чи був він членом біржі на момент укладення угоди.

Хоча з протоколу аукціону № 3 Полтавської регіональної біржі нерухомості від 28.01.2005р. вбачається, що позивач був просто учасником аукціону.

Договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка також не зареєстрований на біржі.

За таких обставин відсутні підстави для визнання зазначеного договору дійсним, так як сторони угоди на підставі протоколу аукціону відповідно до ст.657 ЦК України повинні були укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, а оформили його в простій письмовій формі.

Крім того, п.1.2 договору купівлі-продажу визначено, що предметом договору є гідроспоруда ставка ( гребля,колодязь,спускна задвижка) за ціною 7300грн. згідно протоколу торгів (аукціону) №3 від 28.01.2005р., яка знаходиться в с.Андріївка Полтавського району ( а.с. 17,212).

Однак, районний суд визнав право власності за позивачем на гідротехнічну споруду площею 3741 кв.м. ставка у складі земляної дамби (1), кріплення дамби (2), шахти водоскиду (3), технологічного містку (4), труби шахтного водоскиду (5), гасителю (6), безпідставно збільшивши обсяг набутого майна.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що районний суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 , передавши у власність останнього гідротехнічну споруду площею 3741 кв.м. ставка , щодо якого взагалі вимоги заявлені не були ( а.с.14).

Отже, вирішуючи питання щодо визнання за позивачем права власності на гідротехнічну споруду площею 3741 кв.м. ставка, районний суд, всупереч вимогам ст.ст.5, 12 ЦПК України, не роз`яснив позивачу, що тим самим зачіпаються інтереси Державної екологічної інспекції Центрального округу, яка згідно відповідного Положення здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: права державної власності на води; дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів, очисних та інших водогосподарських споруд і технічних пристроїв; використання води (водних об`єктів) відповідно до цілей та умов їх надання водокористувачам.

А відтак, районний суд не вирішив питання щодо залучення Державної екологічної інспекції до участі у даній справі.

Доводи апеляційної скарги прокуратури в цій частині є обгрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, адже вбачається порушення інтересів держави.

Так, статтею 4 Водного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті,зокрема, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Згідно із ст.6 цього ж Кодексу води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Обговорюючи питання щодо права прокурора на оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року, колегія суддів виходить з позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020р. у справі № 912/2385/18, 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 01 квітня 2020р. у справі 554/10282/16.

Так, питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор Полтавської області дотримався зазначеного порядку, направивши відповідне повідомлення Державній екологічній інспекції Центрального округу (а.с.107).

Таким чином, прокурором доведена бездіяльність відповідного органу та підставність звернення з даною апеляційною скаргою, яка підлягає задоволенню, а рішення районного суду скасуванню із постановленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Полтавської області підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1363,53 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Прокуратури Полтавської області задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Полтавської області 1363,53 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя О. В. Прядкіна

Судді: О. І. Обідіна

Л.М. Хіль

Повний текст постанови складено 09.09.2020 р.