Рішення

від 31.07.2009 по справі 2-1098/09

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа N2-1098/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2009 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ченченко Т.О.,

при секретарі Діденко Г.Г.,

за участі позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя до відповідача ОСОБА_4 в обґрунтування якого зазначила, що 28 серпня 2004 року вона та відповідач у справі ОСОБА_4 уклали шлюб, який був зареєстрований у відділі РАЦС Димитровського міського управління юстиції Донецької області і перебували у шлюбі до 14 липня 2008 року, після чого шлюб між сторонами було розірвано. Під час шлюбу за сумісні кошти вони придбали житлову квартиру, розташовану за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон «Західний»АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був посвідчений 1 серпня 2005 року, стороною договору купівлі-продажу значився відповідач ОСОБА_4 згідно довідки БТІ остаточна балансова вартість квартири складає 18531 гривня.

На цей час позивач бажає розділити спільне майно з відповідачем і, оскільки квартиру неможливо розділити між ними в натурі, а їх сумісне проживання в квартирі неможливе, просила суд виділити в натурі ОСОБА_4 житлову квартиру, розташовану за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон «Західний»АДРЕСА_1, а їй присудити грошову компенсацію у розмірі 30000 гривень замість її частки у праві спільної сумісної власності на спірну житлову квартиру, покласти на відповідача понесені нею судові витрати.

Позивач повністю підтримала свої вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, наполягала на задоволенні позову, вона не погодилась отримати від відповідача половину від балансової вартості спірної квартири, на яку погодився відповідач, зазначивши, що цієї суми їй не вистачить на придбання навіть однокімнатної квартири в найдешевшому районі міста Димитров, а, крім того, балансова вартість - це не ринкова вартість і половина спірної квартири становить суму набагато вище, ніж визначена БТІ балансова вартість квартири. Вона наполягає на стягненні на її користь 30000 гривень, тобто половину вартості спірної квартири, згідно з оцінкою, наданою нею до матеріалів справи. Вона не бажає проводити судову експертизу для оцінки вартості спірної квартири, оскільки вже замовляла оцінку квартири і вважає, що визначена в ній ціна відповідає ринковій вартості спірної квартири.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Він не заперечував, що спірна квартира, розташована за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон «Західний»АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності йому та позивачу, оскільки була придбана під час перебування у шлюбі. Зазначив, що він не погоджується із оцінкою квартири, яка здійснена позивачем. Йому здається, що позивач сама вигадала суму в 30000 гривень, оскільки оцінщик брав приблизно квартири і оцінював їх, він порівнював з квартирами, які розташовані ближче до центру міста, а їх район розташований на окраїні міста. Він вважає, що аналоги не відповідають їх квартирі. Він готовий заплатити позивачу половину балансової вартості квартири, визначеної БТІ, тобто половину від 18,5 тис. гривень, але протягом року, оскільки виплатити всю суму разом у нього немає можливості, у нього зараз впали заробітки і у нього немає матеріальної можливості виплачувати разом навіть половину від балансової вартості квартири. Він не бажає проводити судову експертизу для оцінки вартості спірної квартири, оскільки вважає вірною вартість квартири, визначеної БТІ міста Димитров, вона його влаштовує.

Представник відповідача повністю підтримав позицію відповідача.

Судом встановлено, що у період з 28 серпня 2004 року до 14 липня 2008 року сторони у справі - позивач та відповідач перебували у юридичному шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження та свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Димитровського міського управління юстиції Донецької області (а.с. 8,15).

Під час перебування у шлюбі, 1 серпня 2005 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 1 серпня 2005 року приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області, реєстровий № 5434, була придбана квартира № 55 у будинку № 73 на мікрорайоні «Западний» в місті Димитров Донецької області. Загальна вартість квартири, визначена у

договорі купівлі-продажу, становила 8808 гривень. Продаж квартири за домовленістю сторін вчинений за 500 гривень, які Покупець сплатив Продавцю до підпису цього договору (а. с. 11-13,9). У даній квартирі зареєстрованими значаться ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 14).

За інвентаризаційними даними БТІ міста Димитров, наданими станом на 21 квітня 2009 року, залишкова балансова вартість квартири № 55 будинку № 73 мікрорайону «Западний» складає 18531 гривня (а.с. 10).

У червні 2009 року суб’єктом оціночної діяльності ПП «Конкордія-Консульт» на підставі договору на проведення оцінки № 9 від 9 червня 2009 року із даних, наданих замовником ОСОБА_1 та проведених оціночних процедур із застосуванням порівняльного підходу, зробили висновок, що житлова квартира, корисною площею 42,7 квадратних метра, розташованої за адресою: 85323, Донецька область, місто Димитров, мікрорайон «Западний»АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту, виданого Димитровським КП БТІ від 21 квітня 2009 року ця нерухомість належить ОСОБА_4 і її ринкова вартість становить 60122 гривень без ПДВ. Стан внутрішнього оздоблення - «відмінний» (а.с. 24-54,87а-91).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що до них звернулась позивач з приводу здійснення оцінки квартири. Вони з позивачем уклали договір і приступили до здійснення оцінки методом порівнювання, оскільки у цьому випадку, на їх думку цей метод є найбільш оптимальним, тобто за допомогою цього методу та засобом корегування виводиться ринкова вартість об’єкта. Підібрали 4 аналога шляхом відібрання оголошень у місцевій газеті «Телескоп», передзвонили за цими оголошеннями, встановили площу об’єктів, що реалізовувались, стан об’єктів, місце розташування. Оскільки площа об’єктів різнилась, ціну вирахували за 1 квадратний метр, яка склала 1408 гривень за квадратний метр та помножили її на площу оцінюваної квартири. Для оцінки вони брали аналоги, які були приблизно однакові, вони брали всі двокімнатні квартири, робили корегування. Якщо аналог був у задовільному стані, вони брали до уваги довідки БТІ, про спірну квартиру слова позивача, яка казала, що в квартирі вставлені нові пластикові вікна, виконаний ремонт у ванній, застелений лінолеум. Аналоги були розташовані на мікрорайонах «Молодіжний», «Западний», кварталі 40, радіовузлі. На час здійснення оцінки в газеті «Телескоп» вони не знайшли аналогів, які всі були б розташовані на мікрорайоні «Западний», або через те, що ми не могли додзвонитися, або люди, що нам відповідали не давали повної інформації саме по мікрорайону «Западний». З відповідачем вони не зв’язувались, дозвіл на проведення оцінки в нього не отримували і не повідомляли його про проведення оцінки, оскільки роботу їм замовляла позивач. Вони не звертались в Димитровську міську раду з приводу отримання інформації про ціни квартир, які реалізуються міською радою. Вони нікуди не звертались, а оцінку проводили відповідно до стандартів. Вони підписують лише сертифікат і це свідчить про підписання звіту проведеної оцінки, оскільки сертифікат є висновком проведеної оцінки. Окремо сам звіт про оцінку вони не підписують.

Вислухавши сторони у справі, покази свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно положень частини першої статті 60 Сімейного кодексу України та частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і кожний із подружжя на підставі статті 63 Сімейного кодексу України має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, на підставі частини другої статті 370 Цивільного кодексу України та частини першої статті 70 Сімейного кодексу України, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Даних про укладення між сторонами домовленості про визначення частки кожного у спільній сумісній власності суду не надано, тому суд вважає, що твердження позивача про належність їй 54 частини спірної житлової квартири, розташованої за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон «Западний»АДРЕСА_1, є правомірним. Але спосіб поділу майна, запропонований позивачем, враховуючи позицію відповідача та встановлені в судовому засіданні обставини, на думку суду, не грунтується на законі.

Згідно вимог частин четвертої та п’ятої статті 71 Сімейного кодексу України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на квартиру, допускається лише за його згодою, за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідачем не внесена відповідна сума на депозитний рахунок суду та взагалі проти вартості спірної квартири, визначеної оцінкою, наданою суду позивачем у 60122 гривні він заперечував.

Позивач ОСОБА_1 наполягала на заявленому нею способі розподілу спільного з відповідачем сумісного майна, тому суд, згідно частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог.

Відповідно до частини четвертої та п’ятої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов’язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Відповідач визнає право позивача на належну їй частку квартири, питання про вселення або встановлення порядку користування спірною квартирою позивачем не заявлене, тому, за таких обставин присудження за рішенням суду грошової компенсації частки позивача з відповідача, який сплатити таку компенсацію не згодний і не спроможний, є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику.

Крім того, в розумінні глави 5 Цивільного процесуального кодексу України, суд не може визнати як доказ висновок ПП «Конкордія-Консульт» про оцінку спірної квартири, розташованої за адресою: місто Димитров Донецької області, мікрорайон «Западний»АДРЕСА_1.

Враховуючи, що відповідач не згодний на стянення з нього на користь позивача грошової компенсації за належну останній частку у спільній сумісній власності у розмірі, визначеному позивачем, а остаточна балансова вартість, визначена Бюро технічної інвентаризації міста Димитров і на яку погодився відповідач, не є реальною вартістю спірної квартири, у задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити.

На підставі ст. ст. 60,61,70,71 СК України, ст. 319,368,370 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10,11,57,88,209,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.