Рішення

від 04.08.2009 по справі 2-1247/09

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1247/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2009 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі - Мітюхіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що за договором купівлі-продажу квартири від 03 серпня 1998 року позивачкою, було придбано у громадянина ОСОБА_2 однокімнатну житлову квартиру, загальною площею 27,7м2 (без урахування площі балкону 2,8 з коефіцієнтом 0,3= 0,9 м2), в тому числі житловою площею 14,3 м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка складає одну соту ідеальних часток багатоквартирного жилого будинку. Придбана позивачкою житлова квартира належала продавцю по праву приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № 2/30-915 від 07 липня 1994 року, виданого Державною холдинговою компанією «Селідовугілля» м. Димитрова, зареєстрованого у БТІ м. Димитрова у реєстровій книзі № 13 р. за реєстровим № 49 стор. 226 від 19 вересня 1994 року. За договором купівлі-продажу квартири позивачкою було сплачено п’ятсот гривень, які вона передала продавцю до підпису договору у повному обсязі, що є повною купівельною вартістю у відповідності до положень п. 3 договору, отримала ключі від квартири, та технічний паспорт на квартиру, про що свідчать підписи сторін у договорі. Договір купівлі-продажу житлової квартири № 44 будинку № 49 м-ну «Молодіжний» м. Димитров Донецької області був оформлений Регіональною товарною біржею «Юго-Восток» в м. Димитров Донецької області, зареєстрований за номером 110 від 03 серпня 1998 року, за реєстрацію договору було сплачено збір та державне мито. На виконання пункту 14 договору позивачкою було зареєстровано договір купівлі-продажу квартири у БТІ м. Димитрова у реєстровій книзі № 13 за реєстровим № 49 стор. 272 від 13 серпня 1998 року, про що видане реєстраційне посвідчення. Реєструючи договір купівлі-продажу житлової квартири на Регіональній товарній біржі «Юго-Восток», позивачка вважала, що укладений договір є дійсним і не вимагає наступного нотаріального посвідчення. Між тим, на час направлення позову до суду, позивачка не має можливості здійснювати розпорядження житловою квартирою в БТІ м. Димитрова, у зв’язку із тим, що договір купівлі-продажу квартири не посвідчений нотаріально, що порушує її право власності на житло. Право власності позивача на приміщення ніким не оспорюється.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмову

заяву розглянути справу у його відсутність, з пред’явленими вимогами позивача згоден в повному обсягу..

Оскільки представник відповідача до судового засідання не з’явився, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, на підставі наявних в справі даних.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 03 серпня 1998 року громадянкою ОСОБА_1, було придбано у громадянина ОСОБА_2 однокімнатну житлову квартиру, загальною площею 27,7м2 (без урахування площі балкону 2,8 з коефіцієнтом 0,3= 0,9 м2), в тому числі житловою площею 14,3 м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка складає одну соту ідеальних часток багатоквартирного жилого будинку, (а. с. 12).

Придбана позивачкою житлова квартира належала продавцю по праву приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № 2/30-915 від 07 липня 1994 року, виданого Державною холдинговою компанією «Селідовугілля» м. Димитрова, зареєстрованого у БТІ м. Димитрова у реєстровій книзі № 13 р. за реєстровим № 49 стор. 226 від 19 вересня 1994 року. (а. с. 16)

За договором купівлі-продажу квартири позивачкою було сплачено п’ятсот гривень, які вона передала продавцю до підпису договору у повному обсязі, що є повною купівельною вартістю у відповідності до положень п. 3 договору, отримала ключі від квартири, та технічний паспорт на квартиру, про що свідчать підписи сторін у договорі, (а. с. 12).

Договір купівлі-продажу житлової квартири № 44 будинку № 49 м-ну «Молодіжний» м. Димитров Донецької області був оформлений Регіональною товарною біржею «Юго-Восток» в м. Димитров Донецької області, зареєстрований за номером 110 від 03 серпня 1998 року, за реєстрацію договору було сплачено збір та державне мито. На виконання пункту 14 договору позивачкою було зареєстровано договір купівлі-продажу квартири у БТІ м. Димитрова у реєстровій книзі № 13 за реєстровим № 49 стор. 272 від 13 серпня 1998 року, про що видане реєстраційне посвідчення, (а. с. 15).

Так як спірні правовідносини між сторонами виникли до 01 січня 2004 року, то необхідно керуватися нормами Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року. Відповідно до ст. 153 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належному випадку формі досягнута угода по всім істотним умовам. Відповідно до ст. 224 ЦК України істотними умовами для укладення договору куплі-продажу є передача продавцем майна у власність покупця і обов’язок покупця прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд вважає, що сторони, уклавши договір куплі-продажу будинку, досягли згоди по всім істотним умовам договору, так як договір між ними був підписаний добровільно і без примушення, вимоги визнати його в послідуючому недійним від сторін не заявлялись.

Відповідно до ст. 227 ГК України в редакції 1963 року, діючого на момент здійснення угоди, договір купівлі-продажу жилого будинку при умові, якщо хоч би однією з сторін є громадянин, підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, відповідно до п. 4 Заключних і перехідних положень ЦК України (в редакції 2004 року) положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. Згідно ст. 657 ЦК України (в редакції 2004 року) договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним.

В даному випадку, договір між позивачем і ОСОБА_2 виконаний повністю, позивач сплатив за придбану квартиру суму 500 (п’ятсот грн.), обумовлену п. 3 Договору. Квартира перейшла у власність позивача, згідно Договору купівлі-продажу і до цього часу позивачка зареєстрована і мешкає у вказаній квартирі.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами - договором купівлі-продажу від 03 серпня 1998 року (а. с. 12), технічним паспортом на квартиру (а. с. 13-14), довідкою БТІ м. Димитров (а. с. 15).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір куплі-продажу квартири 44 розташованій в будинку 49 мікрорайону «Молодіжний» міста Димитрова Донецької області укладений між, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що зареєстрований Регіональною товарною біржею «Юго-Восток» у місті Димитров Донецької області за № 110 від 03 серпня 1998 року необхідно визнати дійсним, так як сторони виконали усі умови договору і визнати за позивачем право власності на вказану квартиру.

На підставі ст. ст. 47,71,153,203,220,224 ЦК України 1963 року, керуючись ст. ст. 10,15,60,209,212,213,215,294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати угоду купівлі-продажу квартири 44 розташованій в будинку 49 мікрорайону «Молодіжний» міста Димитрова Донецької області укладений між, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що зареєстрований Регіональною товарною біржею «Юго-Восток» у місті Димитров Донецької області за № 110 від 03 серпня 1998 року, дійсною.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру 44 розташованій в будинку 49 мікрорайону «Молодіжний» міста Димитрова Донецької області укладений між, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що зареєстрований Регіональною товарною біржею «Юго-Восток» у місті Димитров Донецької області за № 110 від 03 серпня 1998 року

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.