Рішення

від 08.09.2020 по справі 273/1175/20

БАРАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1175/20

Провадження № 2/273/218/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Новицького Є. А. секретаря судових засідань Макарчук І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мирославель - Агро про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Баранівського районного суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мирославель - Агро про розірвання договору оренди землі.

Заявлений позов обгрунтовувся тим, що ОСОБА_2 передала в оренду належні їй земельні ділянки для Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мирославель - Агро . Після смерті ОСОБА_2 належне їй майно успадкувала ОСОБА_1 , яка бажає скористатися умовами договору та розірвати діючі договора оренди земельних ділянок.

З огляду на викладене, позивач вирішила звернутися до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.07.2020 до Баранівського районного суду надійшов відзив на позовну заяву СтОВ МиРославель - Агро , згідно якого відповідач не визнає заявленого позову. При цьому, зазначає, що позивач не поставила до відома відповідача по справі про зміну власника земельних ділянок. Про зміну власника, відповідачу стало відомо лише з листа позивача 02.04.2020. Зі свого боку, відповідач дотримувався і продовжує дотримуватися умов укладених договорів. 14.10.2019 позивач особисто отримала орендну плату за використання зпірних земельних ділянок, що свідчить про визнання умов договорів оренди землі.

21.07.2020 до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 . Згідно зазначеної відповіді на відзив, позивач наполягає на задоволенні позову. Доводи відповідача в частині отримання орендної плати за 2019 рік, вважає безпідставними, так як кошти отримані позивачем були нараховані за життя орендодавця.

Одночасно позивач зазначає, що доводи відповідача у частині належного виконання договорів оренди землі не є визначальними, адже вимога розірвання договорів оренди землі пов`язана із переходом права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи.

08.09.2020 представник позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача. Окрім того просив суд застосувати вимоги ч. 10 ст. 84 ЦПК України.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгялу справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період часу з 2015 по 2016 ОСОБА_2 було передано належні їй на праві власності земельні ділянки для СТоВ Мирославель - Агро в оренду.

Дані обставини підтверджуються відповідними договорами оренди земельних ділянок наданих позивачем, та які суд визнає належними доказами керуючись ч. 10 ст. 84 ЦПК України з огляду на те, що відповідач в порушення вимог ч. 6 ст. 84 ЦПК України не надав суду витребовуваних договорів оренди земельних ділянок (а.с. 4-6, 9-11, 14-16, 19-21, 24-26).

ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_2 та оформила право власності на зазначені вище земельні ділянки (а.с. 7, 8, 12, 13, 17, 18, 22, 23, 27, 28).

ОСОБА_1 зверталася до СТоВ Мирославель - Агро з вимогою про припинення договорів оренди вказаних вище земельних ділянок (а.с. 30).

Повідомленням від 23.04.2020 №20 СТоВ Мирославель - Агро відмовилося розривати вказані договора оренди земельних ділянок посилаючись на те, що 14.10.2019 ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю а тому, вказане свідчить про визнання умов зазначених договорів оренди. Також, СТоВ Мирославель - Агро зазначає, що ОСОБА_1 не дотримано строків повідомлення про перехід права власності на землю (а.с. 31).

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є, зокрема: об`єкт оренди; строк дії договору оренди.

За ст.16 Закону України Про оренду землі - укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ст.18 Закону України Про оренду землі та ч.2 ст.125 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. Стаття 20 Закону України Про оренду землі зазначає, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено: 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено: 1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі смерті фізичної особи - орендаря.

Відповідно до п.40 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Вказаний пункт договору передбачає диспозитивність, тобто розірвання договору або зміна його умов.

Частина четверта статті 32 Закону України Про оренду землі встановлює, що Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі передбачені у ст. 34. Закону України Про оренду землі , згідно якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами ст.ст. 1296 - 1298 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини та мають право самостійно господарювати на землі (п. г ч. 1 ст. 81, п б ч. 1 ст. 90 ЗК України).

За приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

З викладеного вбачається, що у ОСОБА_1 право власності на вказані земельні ділянки виникло на загальних підставах після реєстрації такого права, а саме: 22.02.2020.

Таким чином, доводи відповідача про визнання умов договорів оренди земельних ділянок позивачем, в результаті орендної плати не є обґрунтованими, адже на момент розрахунку не минув шестимісячний строк для прийняття спадщини та не було отримано свідоцтв про її прийняття, а тому, дії щодо отримання орендної плати не можуть свідчити про визнання умов договорів оренди землі.

Крім того, суд вважає, що за умови наявності імперативної умови про можливість розірвання строку дії договорів в результаті переходу права власності на земельні ділянки до інших осіб в п. 39 Договорів оренди землі, порушення позивачем строків передбачених ст. 31 Закону України Про оренду землі не може бути підставою у відмові в задоволенні позову.

Також Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 647/1460/17 дійшов висновку щодо можливості розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 р. у справі "Пайн Велей Девелопментс ЛТД" проти Ірландії" та у справі від 20.11.1995 року "Прессе Компанія Навієра СА" проти Бельгії", зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушено.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлений позов ОСОБА_4 до СТзОВ "Мирославль-Агро" підлягає задоволенню.

Позивачем по справі було понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 204 коп. (а.с.1). Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підстав викладено та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.15,16,18,20,31,32,34 Закону України "Про оренду землі ", ст.116, 125 ЗК України, ст. 319,627,631,638,1216-1218,1268 ЦК України, ст. 12,13, 81,141, 210,217-246, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Мирославель - Агро та ОСОБА_2 , зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

на земельну ділянку площею 0. 9333 га, кадастровий номер 1820681800:02:000:0914, номер запису про інше речове право 18235080, договір оренди б/н від 15.12.2016;

на земельну ділянку площею 0. 2059 га, кадастровий номер 1820681800:02:000:0913, номер запису про інше речове право 13261154, договір оренди б/н від 24.12.2015;

на земельну ділянку площею 1. 0388 га, кадастровий номер 1820681800:02:000:0700, номер запису про інше речове право 13697091, договір оренди б/н від 24.12.2015;

на земельну ділянку площею 1. 5277 га, кадастровий номер 1820681800:02:000:0912, номер запису про інше речове право 12312586, договір оренди б/н від 12.11.2015;

на земельну ділянку площею 2. 0467 га, кадастровий номер 1820681800:02:000:0210, номер запису про інше речове право 12265476, договір оренди б/н від 12.11.2015.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мирославель - Агро на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 4 204 (чотири тисячі) двісті чотири грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.А. Новицький