Постанова

від 10.09.2020 по справі 580/3073/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3073/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О,

Кобаля М.І.,

за участю

секретаря судового засідання Казюк Л.М.,

представника позивача Запорожця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Бабич А.М.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" до Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Головне управління ДПС у Черкаській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати бездіяльність Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №62475773, яка полягає у не направленні постанови від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням боржнику - ТОВ Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ протиправною;

- зобов`язати Кам`янський районний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у встановлений законом порядку направити позивачу примірник оригіналу постанови від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №62475773;

- за наслідком вирішення спору стягнути судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Кам`янського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Крупського Віктора Івановича у виконавчому провадженні №62475773 щодо не направлення постанови від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням боржнику - ТОВ ГАЙ-ДА-МАКИ ; зобов`язано Кам`янський РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у встановленому законом порядку направити примірник оригіналу постанови від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження №62475773; стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесені судові витрати в розмірі 11657,00 грн. (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят гривень нуль копійок).

Не погоджуючись із вказаним рішенням Кам`янський районний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу з підстав порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та не повного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 повністю та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що 06.07.2020 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №62475773, копію постанови надіслано сторонам, а 20.07.2020 до Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби прибув особисто керівник ТОВ "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" Гибало Микола Васильович та його представник Рясенчук Тетяна Миколаївна і начальником відділу ДВС Діденком С.Б. було надано їм можливість ознайомилися з матеріалами виконавчого провадження з отримання копій усіх документів та вручено оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, зобов`язання судом направити примірник оригіналу постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2020 суперечить ч.5 ст.28 Закону України Про виконавче провадження , так як постанова про відкриття виконавчого провадження була боржником отримана і не передбачено в такому випадку надсилати її рекомендованим поштовим відправленням.

Також, апелянт зазначає, що позивачем не надано жодних доказів причин пропущення строків для оскарження бездіяльності Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

08.09.2020 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у задоволені апеляційної скарги у повному обсязі та стягнути з Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача понесені судові витрати, враховуючи судові витрати пов`язані з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді.

У відзиві позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок повідомлення позивача про початок примусового виконання рішень, та відповідачем не було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням позивачу за адресою зазначеною у виконавчому документі ні наступного дня після її винесення, ні в подальшому.

09.09.2020 до суду апеляційної інстанції від Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Також, у такій заяві відповідач вказує на не співмірність стягнутих судом першої інстанції судових витрат на правничу допомогу зі складність справи та ціною позову.

Від третьої особи пояснення щодо апеляційної скарги до суду не надходили.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у провадженні Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №62475773 за заявою Головного управління ДПС у Черкаській області, як стягувача, щодо примусового виконання вимоги від 02.06.2020 №Ю-171827-51У зі сплати єдиного внеску в сумі 2130,16 грн.

Виконавче провадження №62475773 відкрито згідно з постановою державного виконавця Крупського Віктора Івановича від 06.07.2020.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.07.2020 боржнику - ТОВ "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" направлена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних, допустимих і достовірних доказів виконання обов`язку надіслання боржнику (позивачу в справі) постанови про відкриття виконавчого провадження і таким чином допустив протиправну бездіяльність.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №1404-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.74 Закону України №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 1, 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 28 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження , про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням . Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення .

Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам , іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку .

Отже, законом встановлений порядок, спосіб і строки, протягом яких виконавець зобов`язаний повідомити учасників виконавчого провадження про документи виконавчого провадження.

Так, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достовірні докази виконання відповідачем вказаного вище обов`язку надіслання боржнику (товариству з обмеженою відповідальністю "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ") постанови від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62475773.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність в матеріалах виконавчого провадження ВП №62475773 супровідного листа від 06.07.2020 №8215 про надіслання товариству з обмеженою відповідальністю "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" постанови від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №62475773 (а.с. 49, т.1) жодним чином не свідчить про фактичне надіслання такої постанови позивачу, оскільки в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження такого направлення (відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу позивача, список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, чек про відправлення списку згрупованих поштових відправлень, тощо).

Щодо доводів апелянта про те, що 20.07.2020 керівник "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" Гибало Микола Васильович та його представник ОСОБА_1 ознайомилися з матеріалами виконавчого провадження з отриманням копій усіх документів та таким вручено оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження, а відтак відсутні підстави для задоволення позову, колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки відповідачем на підтвердження вказаного надало лише лист, на якому міститься розписка ОСОБА_2 про те, що останній копію справи отримав та ознайомився. 20.07.2020 , однак, жодних доказів того, що представникам позивача було відповідачем вручено постанову про відкриття виконавчого провадження, як того передбачає стаття 28 Закону України Про виконавче провадження , матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на факт ознайомлення представників позивача у липні 2020 року з матеріалами виконавчого провадження не спростовують необхідності дотримання ним, як суб`єктом владних повноважень, його посадовими та службовими особами встановлених законом обов`язків, як того вимагає абзац другий ст.19 Конституції України, стаття 28 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який ним, в даному випадку, не виконано.

Всупереч зазначеному відповідач не довів, що у заявлених спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку та строків, визначених ст.28 Закону України Про виконавче провадження .

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2020 керівник "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" Гибало Микола Васильович ознайомилися з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить розписка про ознайомлення (а.с.48, т.1), тобто, 20.07.2020 представник позивача дізнався про наявність постанови від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження та про порушення своїх прав, оскільки відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не направлення позивачу такої постанови.

Таким чином, десятиденний строк з дня, коли позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення своїх прав минув 30.07.2020.

З позовною заявою ТОВ "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" звернулося 07.08.2020, про що свідчить штамп Черкаського окружного адміністративного суду (а.с.1, т.1).

Разом з тим, у позовній заяві позивач вказує, що у зв`язку з обмеженнями під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби не мав можливості своєчасно звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 3 Прикінцевих положень КАС України в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем та відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Разом з тим, щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом першим ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, окрім судового збору, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13545 грн.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано квитанції про сплату послуг адвоката Рясенчук Т.М., яка діє на підставі ордеру №1040176 від 31.07.2020 згідно з договором від 28.07.2020 №398 про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього від 04.08.2020: від 06.08.2020 №0.0.1792277751.1 на суму 1575,00грн., №0.0.1800005503.1 від 13.08.2020 на суму 3990,00грн., №0.0.1803175191_1 від 16.08.2020 на суму 3990,00 грн.; детальні описи робіт (наданих послуг) по договору від 28.07.2020 №398 про надання правової допомоги за такі дати: 19.08.2020 (а.с.81, т.1), 14.08.2020 (а.с.82, т.1), 17.08.2020 (а.с.83, т.1), за послуги з консультування (а.с.84, т.1).

У той же час, колегія суддів зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу (13545 грн.) не є обґрунтованим та підлягає зменшенню, оскільки по-перше, позивачем не надано жодного належного доказу (платіжного документа) до детального опису робіт за засідання від 19.08.2020 (на суду 3990, 00 грн.), підписаного 17.08.2020 (до часу запланованої події), а рішення у справі ухвалене 17.08.2020, тобто вказаний детальний опис складений на майбутнє щодо засідання, яке у цій справі не було проведене та призначене, тобто не доводить фактичного понесення позивачем таких витрат; по-друге, такий розмір є завищеним з огляду на те, що сама позовна заява викладена вцілому на п`яти аркушах, доказів до позову на підтвердження правової позиції чи жодних інших доказів, які б потребували значного часу для їх збирання до позову додано не було, даний спір є справою незначної складності (зважаючи на предмет спору та учасників справи), а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13545 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, оскільки судовий збір за подання даного позову становив 2102 грн., а судові засідання в суді першої інстанції тривали сукупно (14.08.2020 та 17.08.2020) менше 40 хвилин.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що витрати понесені позивачем за оплату послуг адвоката за комп`ютерний набір тексту клопотання з використанням програмного забезпечення Microsoft Word , коригування текстів , контроль за своєчасним отриманням копії рішень, ухвал та інших документів із суду завірення копій документів сканування, виготовлення копій документів з використанням копіювальної техніки , формування пакету документів для кожної сторони взагалі не підлягають розподілу, оскільки такі жодним чином не пов`язані з забезпеченням інтересів сторони у справі, захистом та представленням інтересів позивача.

Отже, проаналізувавши розрахунок та надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності розподілу судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді першої інстанції у розмірі 1000 грн. та судового збору у розмірі 2102 грн.

Враховуючи викладене та перевіривши рішення суду першої інстанції у межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно визначено суму витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 8555 грн. (11657 грн. - 2102 грн. - 1000 грн.).

У зв`язку з неучастю в судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвоката Рясенчук Т.М., не підлягають до стягнення повністю і витрати позивача на правничу допомогу (участь у судовому засіданні 10.09.2020), сплачені згідно квитанції від 09.09.2020 №0.0.1829380291.1 у розмірі 4250, 00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4)неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, разом з тим, порушення норм процесуального права призвело до помилкового вирішення справи в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8555 грн., відтак, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року в частині стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Жаботинський консервний завод "ГАЙ-ДА-МАКИ" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8555 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати, відмовити в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

М.І. Кобаль