Рішення

від 03.09.2020 по справі 357/384/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/384/20

2/357/1133/20

Категорія 16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Сінчук О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича, про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та 07.08.2014 року він уклав з ТОВ Агрофірма "Матюші" Договір оренди землі № б/н, за яким передав свою земельну ділянку в оренду на 10 років. 23.03.2015 року вказаний договір оренди було належно зареєстровано. Починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ Агрофірма "Матюші" права користування Земельною ділянкою за Договором оренди. 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" новий Договір оренди землі № б/н, за яким передав останньому в оренду ту ж земельну ділянку, що перебуває в оренді позивача. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2019 року у справі № 357/11227/18 було визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди, недійсним Договір оренди землі № б/н від 19.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод". В подальшому, між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року (оспорюваний договір), згідно з яким ТДВ Шамраєвський цукровий завод фактично повторно отримав право використовувати земельну ділянку ОСОБА_1 . Позивач вважає, що оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства та Договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою за ТДВ Шамраївський цукровий завод проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. А тому, позивач, уточнивши до початку розгляду справи позовні вимоги, просить суд визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо вказаної земельної ділянки; припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо вказаної земельної ділянки; вирішити питання відшкодування судових витрат.

Представник позивача, згідно довіреності, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив позовні вимоги, суду надано відзив ОСОБА_1 на позов.

Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод в судовому засіданні позов не визнав, відповідачем надано відзив на позов.

Державний реєстратор КП Агенція адміністративних послуг Євко В.В. в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належно, письмових пояснень, заяв чи будь-яких клопотань суду не направив.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (Т.1а.с.9).

В судовому засіданні встановлено, що 07.08.2014 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" Договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду позивачу свою земельну ділянку строком на 10 років (Т.1а.с.7-8).

Встановленим є те, що 23.03.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 20205077, яким зареєструвала право оренди на Земельну ділянку за Товариством, на підтвердження чого надаємо суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди.

Встановлено, що 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" Договір оренди землі № б/н, за яким передав останньому в оренду свою земельну ділянку площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, та була здійснена державна реєстрація права оренди на земельну ділянку за ТДВ Шамраєвський цукровий завод (Т.1а.с.17).

Наведені обставини спричинили судовий спір та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.11.2019 року у справі № 357/11227/18 було визнано недійсними вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди, Договір оренди землі № б/н від 19.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод".

Позивач не встиг відновити запис про державну реєстрацію свого права оренди, оскільки, як було встановлено судом, між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року (далі - оспорюваний договір"), згідно з яким ОСОБА_1 , фактично, повторно отримав право використовувати земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності (Т.1а.с.30).

07.03.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євко В.В. прийняв щодо земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", індексний номер: 45858740, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30602818 (Т.1а.с.31-32).

Отже, встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди від 07.08.2014року, строк дії якого не закінчився, та позивач в судовому порядку відновив своє право орендаря, однак власником земельної ділянки знову було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) відповідачу ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

А за ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 792 ЦК України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 395, ст. 407 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно, яке надає землекористувачу право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди (крім випадків, визначених законом).

Відтак, чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендар, у тому числі на праві емфітевзису, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 року у справі № 379/672/16- ц та від 23.07.2018 року у справі № 390/1736/16-ц.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

За ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, суд вважає, що відповідно до положень п. в ст.152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним Оспорюваний договір від 05.01.2019 року, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого користувача - орендаря ТОВ Агрофірма Матюші .

Чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендарю, у тому числі на праві емфітевзису, що, також, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 року у справі № 379/672/16- ц та від 23.07.2018 року у справі № 390/1736/16-ц.

Договір оренди, укладений між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 , є дійсним, у судовому порядку не оспорювався, строк оренди за ним не закінчився, а тому відповідно до положень ст. 629 ЦК України він підлягає виконанню сторонами. Підстав для його розірвання або припинення не наведено. Зазначені обставини були підтверджені судом при розгляді справи № 357/11227/18, у зв`язку з чим вони не підлягають доказуванню при розгляді судом цього спору відповідно до приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_1 не мали права укладати Оспорюваний договір, оскільки на момент його укладення був дійсним Договір оренди з ТОВ Агрофірма "Матюші".

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною Договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019року, але разом з тим позивач, як користувач цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.

А тому, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

Як наслідок недійсності правочину, представник позивача просить суд скасувати державну реєстрацію оспорюваного договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (реституція).

Отже, при визнанні недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за рішенням суду в правокористувача за таким договором не виникає таке право, а державна реєстрація цього права, здійснена в ДРРПНМ на підставі такого договору, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

А тому, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації Договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод .

Згідно ч. 3 ст. 26 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати по справі, які складаються з судового збору та коштів за надану позивачу правову допомогу на загальну суму 30715,47грн., що підтверджено відповідними квитанціями (Т.1 а.с. 55,57, 63).

Представник відповідача ТДВ Шамраївський цукровий завод заперечив розмір судових витрат - оплату послуг адвоката позивача, зазначивши на необґрунтованість гонорару адвоката та порушення принципу розумності і співмірності при їх визначенні.

Також, представник відповідача ОСОБА_1 заперечив розмір судових витрат, вказавши на скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 , однак, при цьому, представником відповідача не було надано жодного доказу в підтвердження своїх заперечень.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

В Додаткових угодах до Договору про надання правової допомоги №18/12-06 від 22.12.2018року, встановлено розмір винагороди адвоката та порядок здійснення оплати (Т.1 а.с.42,44).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Стороною відповідача не надано жодного доказу в спростування розміру витрат на правничу допомогу сторони позивача.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд не вбачає підстав для зміни ціни договору про надання правової допомоги чи підстав зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів в підтвердження викладених в судовому засіданні обставин, що б дало змогу зменшити судові витрати згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: договір про надання правничої допомоги; додаткові угоди, платіжне доручення в підтвердження оплати юридичних послуг і правової допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку. Розмір судових витрат по 10328,49 грн., що підлягають стягненню з кожного відповідача, не можна вважати неспівмірним, чи необґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,13,15,16,203,204,205,215-216,407,632,792 ЦК України, ст.ст. 102-1, 124, 125,152 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Законом України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , ст.ст. 12, 13, 81,137, 141, 258- 265,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1500626032000), номер запису про інше речове право: 30602818, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 11:28:54, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1295 га з кадастровим номером 3220483500:03:001:0031, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати по справі в сумі 30 715 грн. 47 коп., по 10238 грн. 49 коп., з кожного відповідача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 10.09.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола