Рішення

від 02.09.2020 по справі 543/531/20

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/531/20

2/543/191/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2020 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області Хорошка В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_3 , треті особи: Лукімська сільська рада Оржицького району Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування із державних земель запасу сільськогосподарського призначення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася 10.06.2020 року до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області та ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування із державних земель запасу сільськогосподарського призначення.

У позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , який із 1960 року і до дня смерті працював у колгоспі ім. Дзержинського Оржицького району Полтавської області.

Позивач вказує, що 8 квітня 1995 року відповідно до рішення Лукімської сільської ради Колективному сільськогосподарському підприємству імені Дзержинського села Лукім`я Оржицького району Полтавської області було видано Державний акт на право колективної власності на землю площею 2667,3 гектарів землі, реєстраційний №1. До Державного акту доданий список членів КСП та пенсіонерів, які працювали в даному господарстві і до моменту паювання вийшли на пенсію.

ОСОБА_2 зазначає, що її батько на момент розпаювання КСП ім. Дзержинського із його членів не вибував, а працював трактористом у цьому господарстві, однак, до списку осіб, що набули право на земельну частку (пай) включений не був.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач ОСОБА_2 просить суд встановити факт членства її батька ОСОБА_4 в колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Дзержинського Оржицького району Полтавської області, розташованому в селі Лукім`я Оржицького району Полтавської області та визнати за нею в порядку спадкування право на земельну частку (пай) площею 4,0700 в умовних кадастрових гектарів в колишньому КСП ім. Дзержинського Оржицького району Полтавської області в селі Лукім`я Оржицького району Полтавської області, яке належало ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 16.08.1995 року, актовий запис № 15).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Оржицької районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, направив до суду лист, в якому просив справу розглянути без його участі, повідомив, що при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій позов визнала повністю.

Представник третьої особи Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області вказав, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки, на час смерті ОСОБА_4 відповідний Державний акт на право колективної власності на землю виданий не був, а був виданий вже після смерті останнього 31.01.1996 року , тому, ОСОБА_4 не набув права на земельну частку (пай).

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 63). На день смерті ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 та протягом шести місяців з дня його смерті в даному будинку проживала його дружина ОСОБА_5 (а.с. 73).

Згідно матеріалів спадкової справи № 46 за 1996 рік на майно померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину останнього прийняла його дружина ОСОБА_5 (а.с. 159-162).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 64).

З Інформаційної довідки зі спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , заведена спадкова справа, інформація про спадкові договори відсутня (а.с. 104-107).

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 , яка до одруження мала прізвище ОСОБА_3 є спадкоємцями за заповітом після померлої ОСОБА_7 (а.с. 67, 70-71). Позивач ОСОБА_2 в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, відповідач ОСОБА_3 від належної їй частки у спадщині відмовилася (а.с. 138-158).

З копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_3, виданої на ім`я ОСОБА_4 , 1936 року народження, вбачається, що останній працював у колгоспі ім. Дзержинського з 1960 року по 1995 рік (а.с. 68-69).

Державний акт на право колективної власності на землю Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Дзержинського був виданий Лукімською сільською радою Оржицького району 31.01.1996 року. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 (а.с. 74-78).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа, набуває права на земельну частку (пай) зокрема, у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві й була його членом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Згідно статей 529, 548, 549 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Так, суд приходить до висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що він звертався до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді права на земельну частку (пай), право на яку, як вказує позивач, виникло у ОСОБА_4 , а нотаріус відмовив позивачу у видачі такого свідоцтва. Отже, позивач не довів, що його право на спадкування відповідного права на земельну частку (пай), яке, як вважає позивач, виникло у ОСОБА_4 , було порушене. Таким чином, позовні вимоги про встановлення факту членства ОСОБА_4 в Колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Дзержинського Оржицького району Полтавської області та про визнання за позивачем в порядку спадкування права на земельну частку (пай), площею 4,07 в умовних кадастрових гектарах, в колишньому КСП ім. Дзержинського Оржицького району Полтавської області в селі Лукім`я Оржицького району Полтавської області, яке, як вважає позивач, належало ОСОБА_4 , задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року № 720/95, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська область, Оржицький район, селище Оржиця, вул. Центральна, 24, ідентифікаційний код юридичної особи: 04057480), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи: Лукімська сільська рада Оржицького району Полтавської (місцезнаходження: Полтавська область, Оржицький район, с. Лукім`я, провул. Адміністративний, 8, ідентифікаційний код юридичної особи: 25158096), Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (місцезнаходження: м. Полтава, вул. Уютна, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 39767930), про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування із державних земель запасу сільськогосподарського призначення.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 10.09.2020 року.

Суддя