Постанова

від 09.09.2020 по справі 363/3440/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/3440/16-ц Головуючий у І інстанції Котлярова І.Ю.

Провадження № 22-ц/824/2032/2020 Доповідач у ІІ інст. Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ,

УСТАНОВИВ:

у вересні 2016 року представник ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, 23 травня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль (назва якого в подальшому змінена на ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/9408/82/72063.

Відповідно до умов кредитного договору ВАТ Райффайзен Банк Аваль надав ОСОБА_1 споживчий кредит у сумі 255 000,00 доларів США, на строк до 23 травня 2018 року, зі сплатою 14 % річних, а ОСОБА_1 зобов`язалася отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та тарифів, а також виконати всі інші обов`язки, визначені кредитним договором.

Факт отримання кредитних коштів позичальником підтверджується випискою по рахунку та заявою на видачу готівки від 23.05.2008 року.

Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в дату, визначену в п. 1.3.3. цього договору, а саме 23 числа кожного календарного місяця.

24 березня 2009 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника було укладено додаткову угоду № 96-05/13/547 до кредитного договору, згідно якої ОСОБА_1 тимчасово на період з 24 березня 2009 року по 24 березня 2010 року зменшено розмір щомісячного платежу до розміру процентів.

22 травня 2009 року між ними укладено додаткову угоду № 96-05/13/754, згідно якої позичальнику зменшено розмір щомісячного платежу до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів на період з 22 травня 2009 року до 22 травня 2010 року.

15 липня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 96-05/13/1101 відповідно до якої позичальнику збільшено строк кредиту на 21 календарних місяців, у зв`язку з чим датою остаточного погашення кредиту є 23 лютого 2020 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23 травня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку:

- земельну ділянку для будівництва житлового будинку - 0,100 га (кадастровий № 3221886000010650116), ведення особистого підсобного господарства - 0,016 га (кадастровий № 3221868000010650117), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,116 га;

- житловий будинок, огорожа, трубчатий колодязь, каналізаційні споруди, загальною площею 321,60 кв. м., житловою площею 167,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для будівництва житлового будинку - 0,100 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0118), ведення особистого підсобного господарства - 0,014 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0119), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,114 га.

15 липня 2010 року між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, на підставі якого пункт 1 розділу 1 Предмет договору викладено в новій редакції.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02.03.2016 року у справі за позовом АТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, встановлено факт невиконання боргових зобов`язань та наявності боргу за кредитним договором № 014/9408/82/72063 від 23.05.2008 року.

31.05.2016 року видано виконавчі листи.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.09.2013 року у справі № 363/1837/13-ц право власності по Ѕ частині житлового будинку, що є предметом іпотеки , визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позичальник не виконує належним чином свої грошові зобов`язання за кредитним договором, не здійснює щомісячні платежі в сумах та строки, відповідно до умов, передбачених кредитним договором.

Станом на 30.08.2016 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить суму в розмірі 82 854 060, 27 грн., що включає заборгованість по кредиту та відсотках та суму заборгованості по пені.

Таким чином, з укладенням кредитного договору, договору іпотеки та з урахуванням рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02.09.2013 року, кредитор отримав законне право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на заставлене за договором іпотеки майно.

Відповідно до рішення кредитора за цим позовом заявленалише сума заборгованості по кредиту в розмірі 4 000 000, 00 гривень, що відповідає вартості заставлено майна.

На підставі викладеного позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості у розмірі 4 000 000, 00 грн. за кредитним договором № 014/9408/82/72063 від 23.05.2008 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах:

- земельної ділянки для будівництва житлового будинку - 0,100 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0116), ведення особистого підсобного господарства - 0,016 га (кадастровий № 32 218 680 00 01 065 0117), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,116 га;

- житловогобудинкузагальною площею 321,60 кв. м., житловою площею 167,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки для будівництва житлового будинку - 0,100 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0118), ведення особистого підсобного господарства - 0,014 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0119), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,114 га,

що належать на праві спільної сумісної власності по Ѕ частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом реалізації його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановити на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль судовий збір у розмірі 689, 00 грн. з кожного.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/9408/82/72063 від 23.05.2008 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 сумі 4 000 000, 00 грн., звернутостягнення на предмет іпотеки -земельну ділянку для будівництва житлового будинку - 0,100 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0116), ведення особистого підсобного господарства - 0,016 га (кадастровий № 32 218 680 00 01 065 0117), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,116 га; земельну ділянку для будівництва житлового будинку - 0,100 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0118), ведення особистого підсобного господарства - 0,014 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0119), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,114 га та Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 321,60 кв. м., житловою площею 167,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належать ОСОБА_1 . Встановленоспосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль судовий збір у сумі 1 378 гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на Ѕ частину будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , позивач - АТ Райффайзен Банк Аваль подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам та порушення норм матеріального права, просить у вказаній частині рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не застосовано положення ст. 23 Закону України Про іпотеку , відповідно до яких, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Крім того, звертає увагу суду на те, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватись учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання рішення суду про стягнення боргу. Боржник ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 , які здійснили поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами відносно кредитора, оскільки такий поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але очевидно є недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року №654/1528/17.

Враховуючи викладене, позивач просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо звернення стягнення на Ѕ частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 . Звернути стягнення на вказане майно та стягнути з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2067 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 посилається на її безпідставність, просить залишити без задоволення. Зазначила також, що банком не дотримано вимог ст. 35 ЗУ Про іпотеку щодо направлення іпотекодавцю і боржнику письмової вимоги про усунення порушення. Ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_1 не отримували вказаної вимоги. Крім того, вважає безпідставним незастосування судом позовної давності.

15 січня 2020 року представником АТ Райффайзен Банк Майтаповою В.Ю. направлено на адресу суду письмові пояснення, в яких представник позивача висловлює свою незгоду із викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначає, що положення частини 1 статті 35 Закону України Про іпотеку не впливають на реалізацію права іпотекодержателя звернутись в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону) Також, звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що строки позовної давності позивачем не пропущено. Крім того, в суді першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності не подавалось.

04.03.2020 року відповідачем ОСОБА_1 до апеляційного суду подано клопотання про призначення у даній справі судово-економічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертиз, в задоволенні якого колегією було відмовлено.

В судовому засіданні представник АТ Райффайзен Банк - Майтапова В.Ю. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не зявились.

Київським апеляційним судом неодноразово вживались заходи щодо належного повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою їх місця проживання шляхом направлення судових повісток, які повертались без вручення адресату.

Так, судові повістки, направлені на адресу відповідача ОСОБА_2 щодо судових засідань, призначених на 12.02.2020 року, 04 березня 2020 року, 01.04.2020 року, 10.06.2020 року повернулись без вручення адресату із відміткою Укрпошти про відсутність адресату. (том 3 а.с. 198, 207, 217, 275).

Судові повістки, направлені на адресу відповідача ОСОБА_1 повернулись без вручення адресату із відміткою Укрпошти за закінченням терміну зберігання. (том 3 а.с. 198, 207, 217, 275).

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачами копії апеляційної скарги АТ Райффайзен Банк Аваль , ухвали про відкриття апеляційного провадження за вказаною скаргою, відзиву на апеляційну скаргу за підписом ОСОБА_1 , письмового клопотання про призначення судових експертиз, яке було подано до канцелярії Київського апеляційного суду особисто відповідачем ОСОБА_1 04 березня 2020 року, судом зроблено висновок про те, що відповідачам було відомо про розгляд Київським апеляційним судом вказаної апеляційної скарги.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі Смірнов проти України від 08.11.2005 року, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини.

З огляду на викладене , керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів, а причини їх неявки в судове засідання визнати неповажними.

Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з урахуванням наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль , в подальшому - ПАТ Райффайзен Банк Аваль , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/9408/82/72063.

Згідно даного договору ВАТ Райффайзен Банк Аваль зобов`язувався надати ОСОБА_1 споживчий кредит за програмою Кредит під заставу нерухомості у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 255 000,00 доларів США, терміном на 120 місяців з 23 травня 2008 року по 23 травня 2018 року, з відсотковою ставкою 14 % річних, а ОСОБА_1 зобов`язалася отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та тарифів, а також виконати всі інші обов`язки, визначені кредитним договором (т. 1 а.с. 16-24).

24 березня 2009 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 96-05/13/547 до Кредитного договору згідно умов якої ОСОБА_1 надано кредитні канікули, а саме тимчасово на період з 24 березня 2009 року по 24 березня 2010 року зменшено розмір щомісячного платежу до розміру процентів (т. 1 а.с. 34-37).

22 травня 2009 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 96-05/13/754 , згідно якої позичальнику зменшено розмір щомісячного платежу до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту. Тимчасово на період з 22 травня 2009 року по 22 травня 2010 року ОСОБА_1 надавалися кредитні канікули ( т. 1 а.с. 38-42).

Також, 15 липня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 96-05/13/1101 відповідно до умов якої позичальнику збільшено строк кредиту на 21 календарний місяць, у зв`язку з чим датою остаточного погашення кредиту є 23 лютого 2020 року. На період з 23 липня 2010 року по 22 липня 2011 року позичальнику надавалися кредитні канікули (т. 1 а.с. 43-49).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку

- земельну ділянку для будівництва житлового будинку - 0,100 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0116), ведення особистого підсобного господарства - 0,016 га (кадастровий № 32 218 680 00 01 065 0117), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,116 га;

- житловий будинок, огорожа, трубчатий колодязь, каналізаційні споруди, загальною площею 321,60 кв. м., житловою площею 167,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для будівництва житлового будинку - 0,100 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0118), ведення особистого підсобного господарства - 0,014 га (кадастровий № 32 218 860 00 01 065 0119), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,114 га. Загальна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 3 343 678, 00 грн. ( т. 1 а.с. 51-56).

15 липня 2010 року сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, згідно якого сторони домовились викласти пункт 1.1 розділу І Предмет договору іпотеки в наступній редакції: Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитних договорів № 014/9408/81/57718 від 11.07.2007 року, № 014/9408/82/72063 від 23.05.2008 року та додаткової угоди № 96-05/13/1101 від 15.07.2010 року укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого іпотекодавець зобов`язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 454 845,00 доларів США до 23 лютого 2020 року, сплатити проценти за його користуванням, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору (т. 1 а.с. 57-58).

Крім того, взабезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору 23 травня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за № 96-05/13/308. Відповідно до пункту 2.2 договору поруки, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком, відповідати по борговим зобов`язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору (т.2 а.с. 3-6).

Як вбачається з матеріалів справи, кредит відповідачем був отриманий 23 травня 2008 року, що підтверджується меморіальним ордером № 0L5658629 (т. 2 а.с. 40).

Встановлено також, що рішенням апеляційного суду Київської області від 02 березня 2016 року скасовано заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та ухвалено новеерішення , яким позов Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитом у розмірі 514 203,72 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 4 110 030, 33 грн., яка складається: з заборгованості за кредитом 274 509,54 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 2 194 154, 75 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 45 603, 52 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ- 364 508,94 грн., за відсотками 97 045,33 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 775 683,32 грн., пеню за прострочення погашення кредиту та відсотків - 142 648, 85 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 1 140 192,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 а.с. 66-73).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.09.2013 року по справі № 363/1837/13-ц будинковолодіння АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнано, що кожному з них належить по Ѕ частині зазначеного будинковолодіння.(т. 1 а.с. 137-138)

Станом на 30 серпня 2016 року, за розрахунками банку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитом склала 274 509,54 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 6 996 887, 47 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 121 197, 92 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ- 3 089 175, 73 грн., за відсотками 197 213, 04 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 5 026 701, 25 грн., в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 196 478, 01 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 5 007 966, 30 грн., розрахована пеня склала 2 778 898, 51 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 70 830 471, 55 грн. (т. 1 а.с. 10-13).

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 4 000 000,00 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині задоволення вимог щодо звернення стягнення на Ѕ частину будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не є стороною договору іпотеки від 23.05.2008 року, а тому вимоги в частині звернення стягнення на Ѕ частину належного йому житлового будинку задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Згідно із частиною шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою та другою статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Дана правова позиція викладена в пункті 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин .

Таким чином, за умовами Кредитного договору, Договору іпотеки, вимог законодавства та з урахуванням рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02.09.2013 року по справі № 363/1837/13-ц, кредитор - АТ Райффайзен Банк Аваль отримав право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Кредитним договором, в рахунок погашення за Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки. А до відповідача ОСОБА_2 , на підставі вимог закону, перейшли усі права та обов`язки іпотекодавця за Іпотечним договором, які існували до набуття ним права власності на іпотечне майно.

Згідно частини третьоїстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17, а також від 06 березня 2019 року по справі № 317/3272/16-ц . .

За таких обставин суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позивача в частині майна, право власності на яке перейшло до ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині судового рішення не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з положенням ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні вимог про звернення стягнення на Ѕ частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 4 000 000, 00 грн. за кредитним договором № 014/9408/82/72063 від 23.05.2008 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , звернути стягнення на Ѕ частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль витрати по сплаті судового збору в сумі 2067 (дві тисячі шістдесят сім) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2020 року.

Позивач:

Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , код ЄДРПОУ 14305909, юридична адреса: м. Київ, вул. Лєскова, 9

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.04.1996 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 16.05.1996 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя - доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.