Постанова
Іменем України
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 572/479/19
провадження № 61-10848св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Люхчанська сільська рада Сарненського району Рівненської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області, у складі судді Слободянюка Б. К., від 17 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Шимківа С. С., від 18 червня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення Люхчанської сільської ради Рівненської області за № 515 від 30 березня 2018 року.
Свої вимоги позивач мотивував тим, щовідповідно до договорів дарування майнового паю від 03 травня 2018 року йому на праві власності належить скважина, дві водонапірні башти та насосна станція по АДРЕСА_1 .
Після отримання вказаних об`єктів у власність він звернувся до Люхчанської сільської ради з заявами про оформлення прав на земельну ділянку під вказаними об`єктами нерухомого майна (приватизація та оренда) в межах зони санітарної охорони вказаних об`єктів. Однак, у грудні 2018 року йому стало відомо, що рішенням Люхчанської сільської ради № 515 від 30 березня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_4 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Люхча за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області. Позивач вказав, що при обстеженні зазначених земельних ділянок було встановлено, що вони повністю знаходяться в межах земельної ділянки, що відноситься до першого поясу зони санітарної охорони споруд господарсько-питних водопроводів (скважин, воднапірних башт та насосної станції по АДРЕСА_1 ), належних йому.
Позивач стверджує, що рішення Люхчанської сільської ради Сарненського району № 515 від 30 березня 2018 року суперечить вимогам Земельного кодексу України та Водного кодексу України, а також створюється загроза порушення права власності позивача на споруди та права на земельну ділянку, на якій вказані об`єкти нерухомості розташовані.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів обставин порушення його прав відповідачем, оскільки позивач, отримавши відмову сільської ради в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність або оренду, не оскаржив її в судовому порядку. Відповідач, як орган місцевого самоврядування реалізував власні повноваження відповідно до вимог закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року - без зміни.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, яке саме суб`єктивне цивільне право (інтерес) було порушене, не визнане чи оспорене, оскільки ОСОБА_1 не являється ні власником, ні землекористувачем спірної земельної ділянки, а також не був власником будівель на час прийняття сільською радою оскаржуваного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив порушення судами норм матеріального і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Заявник вважає, що передача спірної земельної ділянки по АДРЕСА_4 , яка відноситься до зони санітарної охорони, у власність для ведення особистого селянського господарства суперечить вимогам чинного законодавства України. Використання земельної ділянки для здійснення селянського господарства може призвести до забруднення водних об`єктів та завдати шкоди життю та здоров`ю людей. При вирішенні спору судами оцінено докази однобічно, не на користь позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що судами правильно встановлено обставини справи, надано належну оцінку поданим сторонами доказам, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення його прав оскарженим рішенням сільської ради.
У поданому відзиві на касаційну скаргуЛюхчанська сільська рада Сарненського району Рівненської області посилається на те, що оскарженні судові рішення є законними та такими, що винесенні з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а касаційна скарга не місить обґрунтованих доводів і є такою, що подана з формальних міркувань.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належить пилорама, яка складається з: пилорами (А-1), підвалу (Пд/А- 1), входу в підвал, насосної станції (а1), скважини (а2), водонапірної башти (а3), водонапірної башти (а4), та знаходиться по АДРЕСА_1 .
Рішенням Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 30 березня 2018 року № 515 Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам в межах с. Люхча надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в межах с. Люхча за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люхчанської сільської ради Сарненського району, згідно додатку 1, а саме: ОСОБА_2 орієнтовною площею 0,0729 га, по АДРЕСА_2, ОСОБА_3 орієнтовною площею 0,0977 га, по АДРЕСА_3.
Рішенням Люхчанської сільської ради № 1630 від 19 лютого 2015 року Про затвердження плану зонування територій с. Люхча Сарненського району Рівненської області затверджено план зонування території с. Люхча Сарненського району Рівненської області, розроблений державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст імені Ю. М. Білоконя Дніпроміст Рівненська філія.
Згідно відповіді Люхчанської сільської ради від 22 січня 2019 року, адресованої ОСОБА_4 на її запит, встановлено, що на сесії Люхчанської сільської ради прийнято рішення від 18 травня 2016 року № 226 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду згідно звернення від 31 березня 2016 року ОСОБА_5 ; зона санітарної охорони земельної ділянки під водонапірними баштами, що знаходяться по АДРЕСА_4 на території господарського двору, становить 30 м, згідно санітарних вимог. Конкретна площа земельної ділянки для обслуговування водонапірних башт не обліковується, господарський двір не функціонує; ОСОБА_1 звертався до Люхчанської сільської ради з заявою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва. Звернення було розглянуто на засіданні сесії Люхчанської сільської ради в його присутності, однак проект рішення Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва під час голосування не набрав необхідної кількості голосів; ОСОБА_1 звертався до Люхчанської сільської ради з заявою від 03 липня 2018 року про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування водонапірної башти, яка була розглянута на сесії сільської ради в присутності заявника, однак проект рішення не набрав необхідної кількості голосів; ОСОБА_1 звертався до Люхчанської сільської ради з заявою від 03 липня 2018 року про надання в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівлі пилорами, однак під час голосування проект рішення не набрав необхідної кількості голосів; до Люхчанської сільської ради надійшли звернення ОСОБА_3 від 21 березня 2018 року та звернення ОСОБА_2 від 21 березня 2018 року про надання у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Згідно заяви від 03 липня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Люхчанської сільської ради щодо надання йому в оренду санітарної зони, яка відмежована згідно генплану с. Люхча, площею 0,2358 га, з подальшим правом викупу для обслуговування водонапірних башт, що знаходяться на землях запасу сільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 .
У відповідності до повідомлення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 лютого 2019 року, адресованого ОСОБА_1 , було розглянуто звернення позивача від 14 січня 2019 року щодо порушення Люхчанською сільською радою Сарненського району Рівненської області вимог земельного законодавства під час прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_4 , та повідомлено, що рішенням Люхчанської сільської ради Сарненнського району Рівненської області від 30 березня 2018 року № 515 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки площею 0,0977 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах с. Люхча за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено ПП Експерт-Рівне-Земля та отримано позитивний висновок про погодження проекту. Зазначена ділянка знаходиться в зоні санітарної охорони водонапірної башти, що свідчить про те, що відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0977 га для ведення особистого господарства не відповідає плану зонування території с. Люхча, а встановлена зона санітарної охорони обмежує використання за таким цільовим призначенням. Станом на день надання відповіді проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення по АДРЕСА_4 не затверджено, рішення про передачу у власність земельної ділянки Люхчанською сільською радою не приймалося.
Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 20 лютого 2019 року, адресованого ОСОБА_1 , встановлено, що відведена ОСОБА_3 земельна ділянка згідно проекту землеустрою знаходиться в першому поясі санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання.
Відповідно до відповіді Рівненської філії Дніпромісто від 10 червня 2019 року на адвокатський запит ОСОБА_4 , на території АДРЕСА_1 знаходиться існуюча свердловина, що відноситься до зони ІН-2, яка не може бути залучена для ведення сільськогосподарського використання, так як має зону санітарної охорони (30м - перший пояс).
Згідно відповіді Люхчанської сільської ради від 14 червня 2019 року на адвокатський запис ОСОБА_6 , водонапірні вежі, які належать на праві власності ОСОБА_1 і перебувають на території Люхчанської сільської ради, не є джерелом водопостачання для мешканців с. Люхча. Свердловина не функціонує і не працює з 2005 року. За дозволом щодо видобування води ОСОБА_1 до сільської ради не звертався, податки за водокористування не сплачував, технічний паспорт на водонапірні вежі в сільський раді відсутні.
Згідно переліку обмежень у використанні земельної ділянки, який підготовлений ПП Експерт-Рівне-Земля 06 травня 2018 року в ході складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0977 га у власність ОСОБА_3 , встановлено, що для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення по АДРЕСА_4 на території Люхчанської сільської ради на земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) у використанні у вигляді санітарної охорони водонапірної башти.
Згідно висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23 січня 2019 року № 604/82-19 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення по АДРЕСА_4 на території Люхчанської сільської ради погоджено експертом державної експертизи.
Згідно довідки відділу у Сарненському районі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 26 липня 2018 року земельна ділянка, яка проектується до відведення у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_4 на території Люхчанської сільської ради Сарненського району Рівненської області, обліковувалась як землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У частині першій статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним оскаржуваного рішення Люхчанської сільської ради Рівненської області за № 515 від 30 березня 2018 року, оскільки позивачем не доведено порушення його прав зазначеним рішенням сільської ради.
Із урахуванням встановлених обставин справи, судами зроблено правильний висновок про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є стадією процесу набуття права власності чи користування земельною ділянкою і не є безумовною передумовою прийняття рішення про надання її у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом, не надає особі право на розпорядження земельною ділянкою, не свідчить про недотримання вимог щодо зони санітарної охорони джерел та об'єктів водопостачання, які вочевидь підлягають врахуванню при вирішенні питання про передачу у власність земельної ділянки.
Судами встановлено, що позивач не являється, ані власником, ані землекористувачем спірної земельної ділянки, в межах якої розташовані належні йому будівлі та споруди.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Посилання касаційної скарги на висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 363/2449/14-а від 14 березня 2018 року, № 369/13240/14-а від 18 квітня 2018 року не свідчать про невідповідність висновків апеляційного суду у цій справі правовим позиціям суду касаційної інстанції.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 07.09.2020 |
Оприлюднено | 11.09.2020 |
Номер документу | 91460631 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні