Рішення

від 01.09.2020 по справі 906/13/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/13/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Малик СО. - довіреність №22/307-Д від 10.09.2019;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс"

про стягнення 580844,26 грн.

Служба безпеки України звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" 580844,26грн штрафних санкцій.

Ухвалою від 29.01.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.02.2020.

Ухвалою від 27.02.2020 відкладено підготовче засідання на 16.03.2020 за клопотаннями сторін.

Ухвалою від 16.03.2020, зважаючи на клопотання відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 09.04.2020.

Ухвалою від 09.04.2020 суд, враховуючи клопотання сторін, відклав підготовче засідання на 05.05.2020.

Ухвалою від 30.04.2020, судом було призначено підготовче засідання на 12.05.2020, оскільки суддя Вельмакіна Т.М. перебувала у відпустці з 04.05.2020 по 08.05.2020.

Ухвалами від 12.05.2020 та 28.05.2020 підготовчі засідання були відкладені, за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою від 01.07.2020, за клопотанням представника позивача, було відкладено підготовче засідання на 09.07.2020.

Ухвалою від 09.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи призначено на 04.08.2020.

Ухвалою від 04.08.2020, враховуючи клопотання позивача від 03.08.2020 про відкладення судового засідання до кінця карантинних заходів на території України, оскільки представник Служби безпеки України не може прибути в засідання через хворобу членів сім`ї на COVID-19, суд відклав розгляд справи на 01.09.2020.

У судовому засіданні 01.09.2020 представник позивача позов підтримав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2019 між Службою безпеки України (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (продавець, відповідач) укладено Договір №19/1-81д про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір (а.с. 16-21)).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов`язався у 2019 році у терміни, порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупцю індивідуальне обмундирування, код ДЕ 021:2015 - 35810000-5 (Куртка вітровологозахисна зимова Вид І, штани вітровологозахисні зимові Вид І) (далі за текстом - Товар) в кількості та по ціні, відповідно до Специфікації (Додаток І) та Технічної специфікації (Додаток 2), які є невід`ємними частинами даного Договору, а покупець зобов`язався прийняти цей Товар та сплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов Договору, несвоєчасно здійснював поставки товару.

У зв`язку з неналежним виконанням продавцем умов Договору в частині поставки товару, покупцем було направлено претензії від 09.08.2019 №19/1-3826 та від 18.09.2019 №19/1-4445 з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 83769,34 грн та 497074,92 грн, однак відповіді на вказані претензії відповідач не надав, вказані в них вимоги, не виконав.

Вищевказане стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 1-7, т.2) просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання судового рішення. Обґрунтовуючи вказане, відповідач просить суд врахувати майновий стан боржника, а також те, що розраховані у позові суми пені та штрафу є надмірно великими порівняно із збитками кредитора; допущені ТОВ "Мілітекс" порушення умов Договору були незначними та не спричинили позивачу збитків; зобов`язання відповідачем виконано у повному обсязі.

Позивач, у додаткових поясненнях (а.с. 73-75, т.2), щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочки виконання рішення суду, заперечив. Зокрема вказав, що штрафні санкції передбачені договором та належать до доходів загального фонду Державного бюджету України, і після надходження на рахунки СБУ, скеровуються до Державного бюджету України, тобто, не є інструментом для збагачення позивача.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 ЦК встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №19/1-81д про закупівлю товарів за державні кошти від 27.05.2019 (а.с. 16-21).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За п. 1.2. Договору, поставка (передача) продавцем товару покупцю може здійснюватися окремими партіями. Партією товару вважається кількість товару, яка вказана в рахунка-фактурах та видаткових накладних, наданих продавцем.

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк (термін) поставки (передачі) продавцем товару покупцю: в період від 03.04.2019 року до 20.06.2019 року (включно).

Додатковою угодою №1 від 31.05.2019 (а.с.27) сторони внесли зміни до п. 3.2. Договору та Специфікації, встановивши, що загальна сума Договору складає 8156266,02грн, строк поставки товару - в період з 03.06.2019 по 26.07.2019 (включно).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних (а.с. 29-45) поставку товару відповідач здійснив наступним чином:

- 23.07.2019 на суму 62665,40грн;

- 26.07.2019 на суму 125330,80грн;

- 29.07.2019 на суму 134283,00грн;

- 01.08.2019 на суму 50132,32грн;

- 02.08.2019 на суму 474466,60грн;

- 09.08.2019 на суму 364558,00грн;

- 12.08.2019 на суму 364558,00грн;

- 15.08.2019 на суму 200506,90грн;

- 16.08.2019 на суму 182279,00грн;

- 19.08.2019 на суму 546837,00грн;

- 22.08.2019 на суму 309874,30грн;

- 22.08.2019 на суму 364558,00грн;

- 27.08.2019 на суму 1275953,00грн;

- 11.09.2019 на суму 929622,90грн;

- 28.08.2019 на суму 1421776,20грн;

- 02.09.2019 на суму 120762,40грн;

- 12.09.2019 на суму 328102,20грн.

Отже, судом встановлено, що поставку товару по накладним №20 від 23.07.2019 на суму 62665,40грн та №22 від 26.07.2019 на суму 125330,80грн здійснено відповідачем у строки, визначені Договором. Решта товару, на суму 7962269,82грн здійснено з порушення строків поставки товару, що зазначені у п. 5.1. Договору.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за порушення строку поставки (передачі) товару Покупцю, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вказаної вартості Товару.

Відповідно до ч. 2. ст. 232 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За ч. 4 ст. 232 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.

Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що закупівля товару за Договором №19/1-81д здійснювалася на виконання державного замовлення, за державні кошти, відповідач допустив прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з несвоєчасною поставкою товару, правомірним є застосування до даних правовідносин сторін п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

На підставі п. 7.2 договору, за порушення термінів виконання зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення стягнення з відповідача 232509,09грн пені, нарахованої за період з 27.07.2019 по 11.09.2019 та 348335,17грн штрафу (а.с.3-4, 91-92).

Перевіривши вищевказаний розрахунок, судом було встановлено, що вказані нарахування є вірними та обґрунтованими.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства на суму 580844,26грн, з яких 232509,09грн пені та 348335,17грн штрафу.

Разом з тим, зважаючи на клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, а також розстрочення виконання рішення суду, обґрунтоване тяжким фінансовим станом підприємства, перебування його на межі фінансової спроможності, те, що стягнення штрафних санкцій у заявленій позивачем сумі без їх зменшення та розстрочки призведе до затримки виплати заробітної плати, неспроможності винаймати необхідне для виробничої діяльності майно, неспроможності розрахуватись з кредиторами підприємства, що неминуче призведе до зупинення діяльності підприємства, а згодом до його банкрутства, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18, від 22.04.2019р. у справі №925/1549/17, від 30.05.2019р. у справі №916/2268/18, від 04.06.2019р. у справі №904/3551/18.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При зменшенні розміру неустойки суд врахував поведінку відповідача, зокрема незначне порушення строків поставки товару, а також те, що поставка здійснена у повному обсязі.

Водночас, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів заподіяння збитків позивачу внаслідок прострочення з боку відповідача.

За наведених обставин, враховуючи, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, виходячи з інтересів сторін, приймаючи до уваги майновий стан обох сторін, виконання відповідачем зобов`язання у повному обсязі, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу, виходячи з обґрунтовано заявленої її суми, на 50 % - до 116254,55 грн пені та до 174167,58грн штрафу.

При цьому судом взято до уваги приписи підпункту 9.4. пункту 9 постанови ВГСУ "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 про те, що у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Крім того, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду.

Так, відповідно до частини першої статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 2 ст. 331 ГПК України).

За ч.3 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Враховуючи подане клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, його матеріальний та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вимоги позивача, збалансованість інтересів сторін, а також зважаючи на те, що розстрочка виконання рішення сприятиме, як можливості продовження господарської діяльності відповідача так зробить реальною можливість сплати стягнених коштів до бюджету, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення на 6 (шість) місяців рівними частинами, згідно наступного графіку: до 01.10.2020 - 48403,69 грн; до 01.11.2020 - 48403,69 грн; до 01.12.2020 - 48403,69 грн; до 01.01.2021 - 48403,69 грн; до 01.02.2021 - 48403,69 грн; до 01.03.2021 - 48403,68 грн.

Суд також враховує вплив запровадженого на території України карантину, термін дії якого продовжується і на момент вирішення спору, що також негативно впливає на здійснення господарської діяльності.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. При розподілі судового збору враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір обґрунтовано заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50% - до 116254,55 грн. пені та до 174167,58 грн. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (10006, м. Житомир, вул. Денишівська, буд. 6, ід. код 41736990) на користь Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, ід код. 00034074):

- 116254,55 грн пені;

- 174167,58 грн штрафу;

- 8712,00 грн витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Розстрочити виконання даного судового рішення до 01.03.2021 шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (10006, м.Житомир, вул. Денишівська, 6, ід. код 41736990) 290422,13 грн таким чином:

до 01.10.2020 - 48403,69 грн;

до 01.11.2020 - 48403,69 грн;

до 01.12.2020 - 48403,69 грн;

до 01.01.2021 - 48403,69 грн;

до 01.02.2021 - 48403,69 грн;

до 01.03.2021 - 48403,68 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.09.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.).