Постанова

від 17.11.2020 по справі 906/13/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Справа № 906/13/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 01.09.20р. суддею Вельмакіною Т.М. об 14:56 год. у м.Житомирі, повний текст складено 10.09.20р. у справі №906/13/20

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс"

про стягнення 580844,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Служба безпеки України звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" 580844,26грн штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позов вказує, що відповідач, в порушення умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 27.05.2019 №19/1-81д, несвоєчасно здійснював поставки товару.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.09.2020 у справі №906/13/20 позов задоволено частково. Зменшено розмір обґрунтовано заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50% - до 116254,55 грн. пені та до 174167,58 грн. штрафу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (10006, м. Житомир, вул. Денишівська, буд. 6, ід. код 41736990) на користь Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, ід код. 00034074): 116254,55 грн пені; 174167,58 грн штрафу; 8712,00 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Розстрочено виконання даного судового рішення до 01.03.2021 шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (10006, м.Житомир, вул. Денишівська, 6, ід. код 41736990) 290422,13 грн таким чином: до 01.10.2020 - 48403,69 грн; до 01.11.2020 - 48403,69 грн; до 01.12.2020 - 48403,69 грн; до 01.01.2021 - 48403,69 грн; до 01.02.2021 - 48403,69 грн; до 01.03.2021 - 48403,68 грн.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 655 ЦК України, умови договору №19/1-81д про закупівлю товарів за державні кошти від 27.05.2019, докази наявні в матеріалах справи, ст.ст. 231, 232 ГК України, п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" вказав, що перевіривши розрахунок пені у розмірі 232509,09грн, нарахованої за період з 27.07.2019 по 11.09.2019 та штрафу у розмірі 348335,17грн вважає їх вірними та обґрунтованими, а тому на переконання суду позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства на суму 580844,26грн, з яких 232509,09грн пені та 348335,17грн штрафу.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, а також розстрочення виконання рішення суду, суд з посиланням на ст.ст. 230, 233 ГК України, ст.ст. 546, 549, 551 ЦК України, постанови Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, зазначив, що враховуючи поведінку відповідача, зокрема незначне порушення строків поставки товару, а також те, що поставка здійснена у повному обсязі, а також, що матеріали справи не містять доказів заподіяння збитків позивачу внаслідок прострочення з боку відповідача, а тому дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу, виходячи з обґрунтовано заявленої її суми, на 50 % - до 116254,55 грн пені та до 174167,58грн штрафу.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 239, 331 ГПК України, докази наявні в матеріалах справи суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення на 6 (шість) місяців рівними частинами, згідно наступного графіку: до 01.10.2020 - 48403,69 грн; до 01.11.2020 - 48403,69 грн; до 01.12.2020 - 48403,69 грн; до 01.01.2021 - 48403,69 грн; до 01.02.2021 - 48403,69 грн; до 01.03.2021 - 48403,68 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 01.09.2020 у справі №906/13/20 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Служби безпеки України у повному обсязі; стягнути на користь Служби безпеки України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілітекс» штрафні санкції у розмірі 580 844,26 грн. (п`ятсот вісімдесят тисяч вісімсот сорок чотири грн. 26 коп.), розмір витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду у сумі 13 068,00 грн.

Вказує, що судом першої інстанції при винесенні рішення враховано майновий стан відповідача, та було взято до уваги оборотно-сальдову відомість на підтвердження заборгованості перед контрагентами (а саме - ТОВ Тусмо ) у розмірі 212609,92 грн, однак не було взято до уваги, що керівником ТОВ Мілітекс та ТОВ Тусмо виступає одна й та ж особа ( ОСОБА_1 ). Отже, на переконання скаржника існує ймовірність, що майновий стан товариства умисними діями був доведений до неплатоспроможності для уникнення господарсько-правової відповідальності за порушення умов договору.

Вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме ст. 80 ГПК України, оскільки враховано докази (долучені до відзиву), які були подані поза межами встановленого строку.

Крім того, на думку скаржника, висновки суду першої інстанції про відсутність зі сторони СБУ збитків завданих простроченням виконання зобов`язання не мають відношення до предмету позову СБУ.

Звертає увагу, що не погоджується із висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій та пені, оскільки СБУ застосовує тільки ті штрафні санкції, які передбачені умовами договору та нараховані в порядку визначеному чинним законодавством. Разом з тим, зауважує, що ТОВ "Мілітекс" не надало повного обсягу документів, що відображають його майновий стан.

Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ "Мілітекс" не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони не скористалася правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином, про, що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 108, 109, т.2).

13.11.20 на електронну адресу суду від Служби безпеки України надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із хворобою представника, який здійснює їхнє представництво у даній справі на COVID-19. При цьому вказує, що наразі співробітники Центрального управління СБУ не здійснюють робочі відрядження, що унеможливлює прибуття представника для участі у судовому засіданні, через карантин.

Колегія суддів розглянувши вказане клопотання прийшла до висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Крім того, ч. 1 ст. 202 ГПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст. 270 ГПК України).

За наведеного, колегія суддів зауважує, що скаржник був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги та не був позбавлений права заявити клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, як у приміщенні суду, так і поза межами приміщення суду. Крім того, апеляційним судом явка скаржника обов`язковою не визнавалась, жодних доказів, які підтверджують зазначені в клопотанні обставини скаржником не подано, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.05.2019 між Службою безпеки України (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (продавець, відповідач) укладено договір №19/1-81д про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір (а.с. 16-21, т.1)).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов`язався у 2019 році у терміни, порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю індивідуальне обмундирування, код ДЕ 021:2015 - 35810000-5 (Куртка вітровологозахисна зимова Вид І, штани вітровологозахисні зимові Вид І) (далі за текстом - товар) в кількості та по ціні, відповідно до специфікації (додаток І) та технічної специфікації (додаток 2), які є невід`ємними частинами даного договору, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та сплатити його на умовах, визначених даним договором.

За п. 1.2. договору, поставка (передача) продавцем товару покупцю може здійснюватися окремими партіями. Партією товару вважається кількість товару, яка вказана в рахунках-фактурах та видаткових накладних, наданих продавцем.

Відповідно до п. 5.1. договору, строк (термін) поставки (передачі) продавцем товару покупцю: в період від 03.04.2019 до 20.06.2019 (включно).

Пунктом 7.2. договору визначено, що за порушення строку поставки (передачі) товару покупцю, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вказаної вартості товару.

Згідно із п. 9.1. договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за цим договором, якщо воно трапилось внаслідок виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У п. 11.1. договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Будь - які зміни і доповнення до даного договору дійсні лише за умови, що вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками сторін. Взаємовідносини між продавцем та покупцем можуть уточнюватись на основі двосторонніх угод до цього договору (п. 12.1. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Додатковою угодою №1 від 31.05.2019 (а.с.27, т.1) сторони внесли зміни до п. 3.2. договору та специфікації, встановивши, що загальна сума договору складає 8156266,02грн, строк поставки товару - в період з 03.06.2019 по 26.07.2019 (включно).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних (а.с. 29-45, т.1) поставку товару відповідач здійснив наступним чином: 23.07.2019 на суму 62665,40грн; 26.07.2019 на суму 125330,80грн; 29.07.2019 на суму 134283,00грн; 01.08.2019 на суму 50132,32грн; 02.08.2019 на суму 474466,60грн; 09.08.2019 на суму 364558,00грн; 12.08.2019 на суму 364558,00грн; 15.08.2019 на суму 200506,90грн; 16.08.2019 на суму 182279,00грн; 19.08.2019 на суму 546837,00грн; 22.08.2019 на суму 309874,30грн; 22.08.2019 на суму 364558,00грн; 27.08.2019 на суму 1275953,00грн; 11.09.2019 на суму 929622,90грн; 28.08.2019 на суму 1421776,20грн; 02.09.2019 на суму 120762,40грн; 12.09.2019 на суму 328102,20грн.

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, несвоєчасно здійснював поставки товару.

У зв`язку з неналежним виконанням продавцем умов договору в частині поставки товару, покупцем було направлено претензії від 09.08.2019 №19/1-3826 та від 18.09.2019 №19/1-4445 з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 83769,34 грн та 497074,92 грн, однак відповіді на вказані претензії відповідач не надав, вказані в них вимоги, не виконав.

Вищевказане стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.09.2020 у справі №906/13/20 позов задоволено частково. Зменшено розмір обґрунтовано заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50% - до 116254,55 грн. пені та до 174167,58 грн. штрафу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (10006, м. Житомир, вул. Денишівська, буд. 6, ід. код 41736990) на користь Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, ід код. 00034074): 116254,55 грн пені; 174167,58 грн штрафу; 8712,00 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Розстрочено виконання даного судового рішення до 01.03.2021 шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (10006, м.Житомир, вул. Денишівська, 6, ід. код 41736990) 290422,13 грн таким чином: до 01.10.2020 - 48403,69 грн; до 01.11.2020 - 48403,69 грн; до 01.12.2020 - 48403,69 грн; до 01.01.2021 - 48403,69 грн; до 01.02.2021 - 48403,69 грн; до 01.03.2021 - 48403,68 грн.

При цьому, Служба безпеки України не погоджується із вказаним рішенням щодо зменшення пені та штрафних санкцій на 50 % до 116254,55 грн пені та 174167,58 грн штрафу відповідно та розстрочкою щодо їх сплати.

За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач на підставі статті 233 ГК України звернувся до місцевого господарського суду із заявою, викладеною у відзиві, у якій просив суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), заявлених до стягнення на 90%.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався, зокрема, на тяжкий фінансовий стан підприємства та перебування його на межі фінансової спроможності. Вказує, на наявну заборгованість перед контрагентами, а саме ТОВ Тусмо , що становить 212 609,92 грн. Також, зазначає, що у ТОВ Мілітекс наявні відкриті рахунки у АТ КБ Приватбанк , залишок коштів у якому становить 551,48 грн та у АТ Ощадбанк залишок коштів становить 1 грн. При цьому, звертає увагу, що на підприємстві працюють наймані працівники, щомісячні витрати на їх оплату праці становлять 22 000,00 грн, щомісячне відрахування ЄСВ 4840,00 грн, крім того, за оренду виробничого майна для ведення господарської діяльності згідно договору оренди підприємство щомісячно платить 3200,00грн.

На підтвердження вказаних обставин до відзиву долучає копії наступних документів: довідку з АТ Ощадбанк від 30.06.20, довідку із АТ КБ Приватбанк від 30.06.20, оборотно-сальдову відомість №631, податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форма№1ДФ з квитанцією №2, звіту нарахування ЄСВ за січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, договору оренди від 03.09.2018 з додатками, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (ТОВ Мілітекс ) від 30.06.20.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу, пені), покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи №904/4685/18).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи на 50% розмір неустойки (штрафу, пені) на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення неустойки. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, при зменшенні розміру неустойки судом першої інстанції було взято до уваги поведінку відповідача, зокрема незначне порушення строків поставки товару, що поставка здійснена у повному обсязі, а також фінансовий стан відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що керівником відповідача та ТОВ Тусмо є одна і та ж особа ( ОСОБА_1 ), а тому вказує на ймовірність, що майновий стан товариства умисними діями був доведений до неплатоспроможності для уникнення господарсько-правової відповідальності за порушення умов договору, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують вказані доводи позивача, а тому на переконання колегії суддів такі твердження є лише його припущенням.

Водночас, місцевим господарським судом було враховано, що матеріали справи не містять доказів заподіяння збитків позивачу внаслідок прострочення з боку відповідача.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції, в порушення ст. 80 ГПК України при вирішенні питання про зменшення неустойки було взято до уваги поданий з пропуском строку відзив та долучені до нього документи, є необґрунтованими, оскільки до вказаного відзиву було долучено клопотання про поновлення строку на подачу відзиву та обґрунтовано неможливість його подачі у вказані строки, зазначено про продовження строків подачі відзиву, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.20, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що місцевим судом була дотримано норми процесуального права при прийнятті відзиву та доказів долучених до нього.

Крім того, відповідач просив у відзиві розстрочити виконання рішення суду на один рік шляхом встановлення щомісячної сплати рівними частинами.

В силу вимог ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 1, 3, 4, 5 вказаної статті).

Отже, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції було правомірно взято до уваги обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, його матеріальний та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вимоги позивача, збалансованість інтересів сторін, враховано, що розстрочка виконання рішення сприятиме, як можливості продовження господарської діяльності відповідача, так зробить реальною можливість сплати стягнених коштів до бюджету, а також враховано негативний вплив на здійснення господарської діяльності запровадженого на території України карантину та, відповідно, частково задоволено клопотання про розстрочення виконання рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції врахував, також, майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки саме на 50%, а не на 90%, як просив відповідач та розстрочив виконання судового рішення на 6 (шість) місяців рівними частинами, згідно наступного графіку: до 01.10.2020 - 48403,69 грн; до 01.11.2020 - 48403,69 грн; до 01.12.2020 - 48403,69 грн; до 01.01.2021 - 48403,69 грн; до 01.02.2021 - 48403,69 грн; до 01.03.2021 - 48403,68 грн.

Таким чином, суд першої інстанцій, у вирішенні питання про зменшення нарахованої до стягнення суми неустойки та розстрочки щодо її сплати на 6 (шість) місяців рівними частинами, врахував майновий стан сторін, виконання відповідачем зобов`язання в повному обсязі, а також незначне порушення строків поставки товару.

За наведених обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зменшення розміру пені та штрафу, виходячи з обґрунтовано заявленої її суми, на 50 % - до 116254,55 грн пені та до 174167,58грн штрафу та про розстрочку виконання рішення на 6 (шість) місяців рівними частинами, згідно наступного графіку: до 01.10.2020 - 48403,69 грн; до 01.11.2020 - 48403,69 грн; до 01.12.2020 - 48403,69 грн; до 01.01.2021 - 48403,69 грн; до 01.02.2021 - 48403,69 грн; до 01.03.2021 - 48403,68 грн.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.2020 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.20 у справі № 906/13/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 01.09.20 у справі №906/13/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №906/13/20 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "18" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.