Рішення

від 10.09.2020 по справі 240/6171/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/6171/20

категорія 108010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про винесення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛИК ОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

14 квітня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕЛИК ОІЛ із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛИК ОІЛ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано неправомірним та скасовано рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №121 від 14 лютого 2020 року Головного управління ДПС у Житомирські області. Зобов`язано Головне управління ДПС у Житомирські області видати ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю ЗЕЛИК ОІЛ на право роздрібної торгівлі пальним за адресами місць торгівлі:

1. Житомирська область, місто Бердичів, вул.Житомирська, 98/2;

2. Житомирська область, місто Коростишів, вул.Володимирська, 44;

3. Житомирська область, місто Радомишль, вул.Міськради, 62;

4. Житомирська область, місто Андрушівка, вул.Зозулінського, 38.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирські області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕЛИК ОІЛ 4204 грн 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

25 серпня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вх. №31476/20 від 25 серпня 2020 року (Том №2 а.с.24).

Розгляд заяви про винесення додаткового рішення призначено на 8 вересня 2020 року на 12:00.

7 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про прийняття додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вх. №33459/20, в якій відповідач проти задоволення заяви заперечував та просив відмовити в її задоволенні. (Том №2 а.с.44-45). В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що обґрунтування вимоги про стягнення понесених позивачем витрат по сплаті послуг пре надання правової допомоги в розмірі 8300,00 грн у цій частині позивачем здійснено не у відповідності до вимог чинного законодавства, що унеможливлює підтвердити склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, а саме, оцінити процесуальні дії поза судовим засіданням у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, такі як, зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, правовий аналіз документів наданих клієнтом, ознайомлення з матеріалами справа аналіз матеріалів справи, за результатами ознайомлення з ними тощо.

Таким чином ГУ ДПС у Житомирській області вважає, що заявлені позивачем в заяві вимоги є необґрунтованими, зважаючи на слідуючи: 1. Заявлені вимоги по судовим витратам в сумі 8300 грн є значно завищеними; 2. Вимоги за надану правову допомогу не співрозмірні з витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, ціною позову та врешті складністю самої справи.

Вартість послуг адвоката саме в суді першої інстанції, як того вимагає частина 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має підтверджуватися відповідними документами.

У судове засідання 8 вересня 2020 року заявник (позивач) та представник відповідача, не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені вчасно та належним чином (Том №2 а.с.33-36).

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та докази в її обґрунтування, суд постановив ухвалу у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 8 вересня 2020 року (Том №2 а.с.47).

Зважаючи на викладене та керуючись приписами частиною 3 статті 194, частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з вимогами частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу не було вирішено у рішенні суду, суд дійшов висновку про необхідність ухвалити додаткове судове рішення щодо повернення судових витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Глава 8 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) у новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України, водночас, потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

За визначенням частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У частинах 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 3-5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону №5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п.269).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надані суду:

- копія договору про надання професійної правничої допомоги від 9 квітня 2020 року №09/04-1 (Том №2 а.с.25);

- копія акта прийому-передачі наданих послуг від 17 серпня 2020 року №01 (Том №2 а.с.26);

- копія квитанції до прибуткового касового ордера №21/08-1 (Том №2 а.с.27).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Стосовно обґрунтування позивачем розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Проаналізувавши зроблений представником позивача детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт), враховуючи критерій обґрунтованості та співмірності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що до належних та підтверджених позивачем належать судові витрати на правничу допомогу у сумі 8300,00 грн (вісім тисяч триста грн 00 коп.), які складаються з наступного: підготовки та подання адміністративного позову до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення №121 від 14 лютого 2020 року та зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирські області видати ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю ЗЕЛИК OІЛ на право роздрібної торгівлі пальним - 3500,00 грн; представництва замовника в судовому засіданні у справі №240/6171/20, яка розглядається в Житомирському окружному адміністративному суді, із розрахунку вартості одного судового засідання 1200,00 грн. Дата судових засідань: 1) 27 травня 2020 року; 2) 17 червня 2020 року; 3) 5 серпня 2020 року; 4) 17 серпня 2020 року, всього в сумі 4800 грн. Таким чином загальна вартість усіх наданих послуг складає 8300,00 грн (вісім тисяч триста гривень 00 копійок).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу та задоволення заяви (клопотання) про вирішення питання про судові витрати (пункт 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України) щодо розподілу судових витрат у розмірі 8300,00 грн за рахунок суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до положень частини 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 132, 134, 143, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛИК ОІЛ" (вул.Автопаркова, 7, офіс 401, м.Київ-121, 02121, код ЄДРПОУ 40412684) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛИК ОІЛ" 8300,00 грн (вісім тисяч триста гривень 00 коп.) на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін

ухвалено додаткове судове рішення, в тому числі за ініціативою суду