Постанова

від 27.08.2020 по справі 756/11678/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6824/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року м. Київ

Справа № 756/11678/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Диби О.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво про поновлення на роботі, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У вересні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво про поновлення на роботі, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що у лютому 2017 року вона подала заявку на конкурсну посаду завідувача відділу природничих наук на період декретної відпустки працівника. У зв`язку з проходженням конкурсу позивача 16.02.2017 було призначено за строковим трудовим договором на вказану посаду із встановленням випробувального терміну 1 місяць. Позивач вважає таке призначення порушенням чинного законодавства, оскільки випробування не встановлюється при прийнятті на роботу, зокрема, переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади.

10.08.2018 року позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку з закінченням строку трудового договору. На момент звільнення позивача в установі була наявна вакансія завідувача редакційно-видавничого відділу, проте вказану посаду відповідач їй не запропонував та в усній формі відмовив у переводі на посаду. Натомість позивачу було запропоновано строковий договір на менш оплачувану посаду, і 14 серпня 2018 року з нею було без конкурсу укладено контракт №1 терміном до 31 липня 2019 року.

Вважає, що укладення такого строкового договору терміном до 31.07.2019 року є незаконним, оскільки він мав укладатися згідно з чинним законодавством на невизначений строк або до закінчення діяльності установи, яку Указом Президента України було продовжено до 2026 року.

Позивач зверталась до відповідача із заявами щодо продовження терміну дії контракту до 30.11.2019 року, а також щодо переведення її на вакантну посаду завідувача відділу природничих наук з 31.07.2019 року, проте жодних наслідків вказані заяви не потягли.

Наказом по підприємству від 29.07.2019 року позивача було звільнено із займаної посади з 31.07.2019 року у зв`язку закінченням строку дії контракту. Стверджує, що таке звільнення є незаконним, оскільки її не було попереджено про це за два місяці.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви позивача від 07.10.2019 року, позивач ОСОБА_1 просила суд :

- поновити її на посаді старшого наукового співробітника у Державній науковій установі Енциклопедичне видавництво ,

- визнати відмову у переведенні ОСОБА_1 на посаду завідувача відділу природничих наук з 31 липня 2019 року незаконною,

- зобов`язати відповідача працевлаштувати її на посаду завідувача відділу природничих наук з 31.07.2019 року, як таку, що пройшла конкурс на цю посаду у 2017 році.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року позовні вимоги залишені без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові № 9 від 06.11.1992 року. Суд першої інстанції встановив обставини справи за період після виникнення спірних відносин та не надав належної оцінки доказам про необґрунтовану відмову в переведенні на посаду завідувача відділу природничих наук з 31.07.2019 року.

Зазначає, що на посаді завідувача відділу природничих наук вона працювала 1,6 років, конкурс пройшла у 2017 році, нових вимог до професійних навичок завідувача установа не висувала, про що свідчить лист ДНУ Енциклопедичне видавництво № 216 від 23.09.2019. Вважає, що вона має право обіймати цю посаду без проходження конкурсу до лютого 2022 року. Виходячи з того, що з нею було укладено строковий контракт, термін якого закінчився 10.08.2018 року, однак відповідно до п. 13 ст. 7 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність повинен бути укладений до 5 років, тому в межах 5 років вона не повинна повторно проходити конкурс на посаду, яку займала, а може бути переведена на цю посаду. Відмова в переведенні позивача на вакантну посаду (переукладенні строкового контракту без повторного конкурсу до 2022 року) ґрунтувалася на особистій неприязні директора ОСОБА_2 .

Стверджує, що відповідач не надав жодного доказу про обґрунтування законності у відмові на роботі, якщо у роботодавця є відповідна для працівника вакансія. Поряд з цим надав документи, що підтверджують потребу наукової установи у фахівці-економісті, оскільки особа, яка пройшла конкурс 21.08.2019 року на посаду завідувача відділу природничих наук, є кандидатом наук з економіки. Крім того, відповідач обґрунтовує заперечення подіями, що відбулися після строку, в якому виник трудовий спір, а суд безпідставно приймає їх до уваги. Крім того, суд першої інстанції, у рішенні посилався на п. 14 ч.1 ст. 31 Закону України Про наукову та науково-технічну діяльність , яка регламентує перелік наукових посад в наукових установах, що не було предметом спору.

Також, судом першої інстанції не надано належної оцінки посадовій інструкції завідувача відділу природничих наук і положенню про відділ природничих наук, які за період з лютого 2017 року по 31.07.2019 року не змінювались, а тому нові вимоги до виконання роботи на посаді завідувача відділу відповідач не висував. Крім того, вважає, що відповідачем було порушено ст. 14 Закону України Про зайнятість населення .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.

Представник відповідача Тесля С.М. вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 1 Закону України Про наукову та науково-технічну діяльність визначено, що науковий працівник - це вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту), діяв у межах та відповідно до норм чинного трудового законодавства, а позивачем не доведено порушення відповідачем вимог законодавства під час звільнення.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають нормам матеріального права та наявним у матеріалах справи доказам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво №26-к від 14.08.2018 року ОСОБА_1 призначено з 15.08.2018 року на посаду старшого наукового співробітника відділу природничих наук Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво з посадовим окладом відповідно до штатного розпису на умовах укладеного з нею контракту №1 від 14.08.2018 року (а.с.40).

За умовами укладеного між ОСОБА_1 та Державною науковою установою Енциклопедичне видавництво контракту №1 від 14.08.2018, зокрема, пункту 1, цей контракт є строковим трудовим договором (а.с.41-43). Відповідно до п. 16 контракту строк дії контракту з 15 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року.

Наказом Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво №27-к від 29.07.2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади старшого наукового співробітника відділу природничих наук 31.07.2019 року у зв`язку з закінченням строку дії контракту (а.с.44).

Згідно з довідкою Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво №306 від 07.11.2019 року ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням здійснено виплати в повному обсязі на загальну суму 4119 грн. 20 коп. (а.с.45).

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскільки позивача призначено на посаду старшого наукового співробітника відділу природничих наук на підставі контракту, відповідно до умов якого сторонами було погоджено строк його дії, а саме - по 31 липня 2019 року , тому звільнення позивача з 31 липня 2019 року за закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України є законним.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що як відповідно до умов контракту, так і відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України, відповідач повинен був попередити її за два місяці про наступне звільнення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки пунктом 12 контракту визначено, що цей контракт припиняється після закінчення строку дії контракту (п.2 ст.36 КЗпП України), тоді як попередження за два тижні передбачено пунктом 14 у разі дострокового розірвання контракту ( а.с. 12).

Наявність умови у пункті 15 про те, що за два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк, не свідчить про обов`язок роботодавця попереджувати працівника про термін закінчення строку дії контракту, оскільки він встановлений самим контрактом ( пункт 16).

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 760/408/19; від 16 вересня 2019 року у справі № 686/829/17; від 21 лютого 2020 року у справі №405/7270/17.

Як вбачається з матеріалів справи, змісту позовних вимог та заяви позивача від 07 жовтня 2019 року (а.с. 24), позивач ОСОБА_1 не оспорювала правомірність укладення з нею контракту, у якому визначено строк його дії до 31 липня 2019 року, на який позивач приймалась на роботу. Вказана умова трудового договору не визнана недійсною та презумпція її правомірності у встановленому порядку не спростована. Укладаючи трудовий договір, сторони у якості підстав його розірвання обумовили закінчення строку та, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, погодився з ними, то у роботодавця не виникає обов`язок додатково повідомляти працівника за строковим договором за два місяці, оскільки сторонами вже обумовлено строк дії цього договору.

За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії строкового трудового договору угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі обумовлених у договорі умов та у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам про необґрунтовану відмову в переведенні на посаду завідувача відділу природничих наук з 31.07.2019 року, колегія суддів також відхиляє, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2019 року позивач звернулась до директора ДНУ Енциклопедичне видавництво з заявою, в якій зазначила, що у зв`язку з тим, що посада завідувача відділу природничих наук є вакантною, про що свідчить оголошення конкурсу, просила перевести її на посаду завідувача відділу природничих наук з 31 липня 2019 року. Вказувала , що конкурс на цю посаду вже проходила у лютому 2017 року та обіймала її до 10.08.2018 року ( а.с. 17).

13 серпня 2019 року на вказану заяву позивача відповідачем було повідомлено, що участь у конкурсі на заміщення вакантних наукових посад відбувається відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво ( а.с. 16).

З протоколу №4 засідання конкурсної комісії Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво щодо обрання кандидатів на заміщення вакантних наукових посад від 21.08.2019 (а.с.59-63) судом першої інстанції було встановлено, що від ОСОБА_1 поступила заява на заміщення вакантної посади завідувача відділу природничих наук та вакантної посади ученого секретаря, проте за результатами голосування ОСОБА_1 не пройшла за конкурсом на вказані посади (не набрала достатньої кількості голосів).

Наказом Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво №54 від 29.08.2019 року затверджено результати конкурсу на заміщення вакантних наукових посад, зокрема, переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади завідувача відділу природничих наук затверджено ОСОБА_4 (а.с.64).

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання відмови у переведенні ОСОБА_1 на посаду завідувача відділу природничих наук з 31.07.2019 року незаконною , суд першої інстанції виходив з того, що заміщення вказаної посади відбувається за наслідками проведеного конкурсу, який позивач не пройшла як така, що не набрала достатньої кількості голосів. Наслідком проведеного у 2017 році конкурсу було призначення позивача на посаду, з якої в подальшому її було звільнено, тому результати конкурсу за 2017 рік не можуть бути враховані під час проведення нового конкурсу у 2019 році.

Зазначені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними, оскільки частиною 5 ст. 6 Закону України Про наукову та науково-технічну діяльність , прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених законодавством України. Примірне положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Примірного положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 404 від 23 травня 2018 року, конкурс проводиться у разі: звільнення наукового працівника на підставах, передбачених законодавством; уведення нової наукової посади до штатного розпису державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ, в установленому порядку; припинення трудового договору (контракту).

Відповідно до п. 3 Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад Державної наукової установи Енциклопедичне видавництво (а.с. 48-54), конкурс проводиться на посади наукових працівників, визначених частиною першою статті 31 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність , в тому числі на посади : керівник ( завідувач, відповідальний секретар) та заступники керівника (завідувача) наукового підрозділу; головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник.

Пунктом 4 Примірного положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних наукових посад державної наукової установи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 404 від 23 травня 2018 року визначено обставини, за яких конкурс не проводиться, в тому числі конкурс не проводиться у разі заміщення вакантних наукових посад, зокрема:

- за переведенням наукового працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) наукову посаду з іншої державної наукової установи, юридичної особи державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ;

- у разі повернення на наукову посаду особи у зв`язку із закінченням її повноважень за виборною посадою;

- у разі переведення особи, звільненої від виконання обов`язків на керівній науковій посаді, на наукову посаду у тій самій державній науковій установі, юридичній особі державної форми власності, у складі якої є науковий підрозділ;

- заміщення вакантних наукових посад на умовах трудового договору, укладеного відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 23 Кодексу законів про працю України, або контракту на строк менш як один рік.

Враховуючи, що у період дії контракту, тобто до 31 липня 2019 року між сторонами не було досягнуто угоди щодо переведення позивача на іншу посаду, то після припинення трудових правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України відповідач правомірно запропонував позивачу взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних наукових посад.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не повинна була проходити конкурс на заміщення вакантної посади завідувача відділу природничих наук в 2019 році, а підлягала переведенню на цю посаду, оскільки стала переможцем такого конкурсу в 2017 році, - були предметом дослідження суду першої інстанції, суд дав їм належну правову оцінку і правильно не прийняв до уваги, оскільки рішення конкурсної комісії, прийняте за результатами конкурсу в 2017 році було реалізоване шляхом укладення з позивачем відповідного контракту в 2017 році, за закінченням строку дії якого ОСОБА_1 була звільнена з посади 10 серпня 2018 року, та не може бути підставою для укладення нового трудового договору ( контракту) в 2019 році.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем було порушено ст. 14 Закону України Про занятість населення , відповідно до якої вона має додаткові гарантії у працевлаштуванні, як особа, якій до настання права на пенсію за віком залишилось менше 10 років, - висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні не спростовують, оскільки продовження строку дії контракту чи укладення його на новий строк може відбутись лише за згодою сторін, а після припинення трудових правовідносин - Законом України Про наукову та науково-технічну діяльність визначено, що прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на конкурсних засадах.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам, відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.