Постанова

від 10.09.2020 по справі 2291/12/2070

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2291/12/2070

адміністративне провадження № К/9901/31343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 (суддя - Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (колегія суддів: Григоров А.М., Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі № 2291/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Газтехніка до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Газтехніка , звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступник якої є - Центральна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС ), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.02.2012 №0000592330 та №0000612330, винесені ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки господарські операції з ТОВ Опт-торгспецзапчастина , ТОВ Тех-агроремпоставка , ТОВ Промтехноопт є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 13.02.2012 №0000612330. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 13.02.2012 № 0000592330, в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Газтехніка зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 174603,15 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 157624 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 16979,15 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ Тех-агроремпоставка , ТОВ Промтехноопт не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, позбавляють первинних документів юридичної сили, а отже позбавляють їх визнання як належних та допустимих доказів. Отже за наслідками здійснення господарських операцій за вказаними договорами угодами, позивачем правомірно сформовано податковий кредит .

Відмовляючи у задоволені позову про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.02.2012 № 0000592330, в частині визначення позивачу зобов`язання з ПДВ в розмірі 4541,60 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 4100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 441,60 грн., суди зауважили про те, що сума податкового кредиту на суму 4100 (1700 грн. + 2400 грн.) була сформована помилково двічі, за наслідками одних і них же операцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених вимог у задоволені позову відмовити повністю. Вказує подібні доводи, що ним наводились в акті перевірки та апеляційній скарзі, а тому не підлягають повторному зазначенню.

Письмового відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова згідно із п.п.20.1.4 п.20.1, п.78.1.1 п. 78.1, ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності Товариства по взаємовідносинам із ТОВ Опт-торгспецзапчастина , ТОВ Тех-агрореспоставка , ТОВ Промтехноопт у періоді з 01.03.2010 по 31.03.2010, з 01.07.2010 по 30.11.2010 та з 01.01.2011 по 30.09.2011, відповідно.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 30.01.2012 №137/23-304/31234604, в якому встановлено порушення: по податку на прибуток: на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин донараховано по податку на прибуток суму 52 438,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 року - 42738,00 грн., 4 квартал 2010 року - 3 000,00 грн., 1 квартал 2011 року -6 700,00 грн.; по податку на додану вартість: на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, занижено ПДВ на суму 161723,67 грн., а саме: березні 2010 року -1700,00 грн., в липні 2010 року -5000,00 грн., в серпні 2010 року -9890,00 грн., вересні 2010 року -19300,00 грн., листопаді 2010 року -4800,00 грн., січні 2011 року -2660,00 грн., березні 2011 року -2700,00 грн., квітні 2011 року -31685,00 грн., травні 2011 року -55000,00 грн., серпні 2011 року -14988,67 грн. та вересні 2011 року -14000,00 грн.

На підставі висновків, викладених у вказаному акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 13.02.2012 №0000592330, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 179144,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 161724 грн. та штрафними санкціями - 17420,75 грн. (т.1 а. с.13);

- від 13.02.2012 №0000612330, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 65547,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 52438 грн. та штрафними санкціями - 13109,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду, який позов задовольнив, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), чинного на час виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов`язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах а , в , г , д пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до положень Закону №168/97-ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

При цьому у відповідності до пункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містить Податковий кодекс України.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону №996-ХІV, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону №996-ХІV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, суди дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг чи отримання відповідного доходу від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Очевидним є те, що висловлені доводи відповідача в акті перевірки, з якими він пов`язує факти виникнення права у позивача суми податкового кредиту, з огляду на недотримання його контрагентами, - ТОВ Тех-агрореспоставка , ТОВ Промтехноопт податкової дисципліни, а також наявності податкової інформації, згідно якої в таких відсутні трудові ресурси та достатні матеріальні активи суперечить наведеним приписами Закону №168/97-ВР та ПК України.

Крім того, Верховний Суд відзначає, що судом першої інстанції в рамках даної справи було витребувано і досліджено всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Водночас, правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Так судами досліджено зміст, та дійсність настання наслідків по укладених між позивачем та ТОВ Тех-агрореспоставка , ТОВ Промтехноопт договорів купівлі-продажу виробів з металу від 01.07.2010 №31 та від 11.01.2011 №12, відповідно.

Оприбуткування вказаних операцій, у тому числі зберігання, транспортування та подальша реалізації придбаних позивачем у згадуваних постачальників ТМЦ підтверджується належно оформленими первинними документами, до яких вірно віднесені судами попередніх інстанцій: податкові накладні, довіреності на отримання товарів, подорожні листи, банківські виписки, платіжні доручення, які підтверджують оплату приданих позивачем ТМЦ.

Окрім того, суди попередніх інстанцій дослідили наявність сформованих по вказаним договореним відносинам з вказаними контрагентами похідних документів. Також судами було встановлено, що отримані товари за наслідками укладених договорів були використані позивачем для ведення власної господарської діяльності.

Щодо зауважень відповідача про те, що у позивача відсутні ТТН як доказ переміщення придбаного ним товару в ТОВ Тех-агрореспоставка , ТОВ Промтехноопт , то Верховний Суд погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, що їх наявність в рамках даних правовідносин не вимагається, адже товар вивозився позивачем, згідно договорів самостійно, свідченням чого є досліджені під час розгляду справи судами подорожних листів, довіреностей про отримання водієм позивача такого товару та актів списання палива.

Таким чином, на думку Суду Касаційної інстанції, вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.03.2016, провадження № К/800/2223/13 (т.3,а.с.173-177) були виконані.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач не допустив порушень вимог податкового законодавства, що свідчить про протиправність прийняття спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник