Постанова

від 09.09.2020 по справі 182/6357/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6290/20 Справа № 182/6357/19 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Чистопілля

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чистопілля на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року, яке постановлено суддею Багровою А.Г. у місті Нікополь Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 02 квітня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні Товариство з обмеженою відповідальністю Чистопілля (надалі - ТзОВ Чистопілля ) звернулися з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації прав власності та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову посилались на те, що 20 вересня 2011 року ОСОБА_2 склала заповіт, за яким заповіла ТзОВ Чистопілля належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 6,680 га, що розташована на території Кіровської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки - 1222982200-01-006-0442. Вказаний заповіт був посвідчений у встановленому законом порядку секретарем Кіровської сільської ради Нікопольського району Мельничук Л.Ф. Заповіт був зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером №162.

20 червня 2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов лист, датований 18 червня 2019 року, згідно якого підприємство дізналось про смерть ОСОБА_2 , та після отримання цієї інформації від відповідача товариство звернулось до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Постановою нотаріуса ТзОВ Чистопілля було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском встановленого шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та видачею свідоцтва про право на спадщину іншому спадкоємцю.

Вважають, що причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини стало те, що ТзОВ Чистопілля не було відомо про смерть спадкодавця ОСОБА_2 , тому на думку позивача причина пропущення строку є об`єктивною, а тому її слід визнати поважною та поновити строк товариству для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.

Позивач ТзОВ Чистопілля вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08 квітня 2019 року, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за №565, видане на ім`я відповідача ОСОБА_1 , повинно бути визнане судом недійсним, оскільки ОСОБА_2 за життя склала два заповіти: на ім`я відповідача ОСОБА_1 від 03 березня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №93, згідно якого ОСОБА_1 успадковує усе майно спадкодавця, а також на ім`я позивача ТзОВ Чистопілля від 20 вересня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за №162, за яким остання заповіла товариству земельну ділянку, що належала їй згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №028328 виданого 22 травня 2008 року. Отже попередній заповіт спадкодавця на ім`я відповідача є скасованим у частині права спадкування на земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №028328 виданого 22 травня 2008 року.

ТзОВ Чистопілля вважає, що оскільки оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано ОСОБА_1 з порушенням прав ТзОВ Чистопілля на отримання спадщини за заповітом на земельну ділянку, то його слід визнати недійсним. Також на цій підставі слід скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 6,680 га, що розташована на території Кіровської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки - 1222982200-01-006-0442, зареєстроване в реєстрі за №564, за ОСОБА_1 , та зобов`язати реєстратора спадкового реєстру внести до Спадкового реєстру відомості про визнання свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №564, недійсним

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог ТзОВ Чистопілля відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду ТзОВ Чистопілля подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частинні визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не взяв до уваги, що строк для прийняття спадщини позивачем був пропущений з поважних причин, у зв`язку з відсутністю відомостей про смерть спадкодавця ОСОБА_3 , так як спадкоємець ТзОВ Чистопілля є юридичною особою, який не перебував у родинних відносинах із померлою ОСОБА_2 , тому не міг отримати інформацію про її смерть у будь - який інший спосіб як від інших спадкоємців та у зв`язку з віддаленістю населеного пункту один від одного близько 30 км.

На думку апелянта, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, суд першої інстанції не взяв до уваги, що свідоцтво про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, відповідно до вимог ст. 1254 ЦК України, є недійсним в частині права власності на земельну ділянку площею 6,680 га, оскільки складений ОСОБА_2 заповіт на ТзОВ Чистопілля у 2011 році скасував заповіт складений ОСОБА_2 на ОСОБА_1 у 2008 році в частині земельної ділянки площею 6,680 га.

ТзОВ Чистопілля звертає увагу на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку та зобов`язання реєстратора спадкового реєстру внести до Спадкового реєстру відомості про визнання свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року недійсним без обґрунтування зазначеної відмови.

Позивач вважає, що посилання суд першої інстанції на висновки Постанов Верховного Суду є безпідставними, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до даної цивільної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки, на його думку, рішення суду обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ТзОВ Чистопілля - Коваля М.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції,які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги,відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 на праві власності належала: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 7,9800 гектарів, кадастровий номер: 1222982800:03:002:0047, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельна ділянка площею 6,6800 гектарів, кадастровий номер: 1222982200:01:006:0442, яка розташована на території Чистопільської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 86,88).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області 25 червня 2018 року (а.с. 73).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Криничуватською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області Попоком Ю.В. 03 березня 2008 року та зареєстрованого в книзі за №93 відповідно до якого, на випадок смерті ОСОБА_2 належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, у тому числі приватизована квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка розміром 7,980 га, яка належить останній на підставі Державного Акта серії ДП №057385, виданого Нікопольською РДА 16 січня 2004 року, усі майнові права та обов`язки, що належатимуть ОСОБА_2 в день смерті, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 73).

Також, 20 вересня 2011 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Кіровською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області Мельничук Л.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за №162 відповідно до якого, на випадок смерті ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку згідно державного акту на право власності серії ЯЖ №028328, виданого Нікопольською райдержадміністрацією заповіла ТзОВ Чистопілля (а.с. 7).

19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріусу Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом та приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В., на підставі заяви ОСОБА_1 від 19 жовтня 2018 року про прийняття спадщини за заповітом, 19 жовтня 2018 року заведена спадкова справа №125\2018 (а.с. 63).

19 жовтня 2018 року ОСОБА_5 , яка є дочка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 своєю заявою, яка посвідчена нотаріально, відмовилась від прийняття обов`язкової частки у спадщині (а.с. 81-83).

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 19 жовтня 2018 року наявні відомості про заповіт від 03 березня 2008 року, посвідчений Криничуватською сільською радою Дніпропетровської області, номер в реєстрі №93 від 08 жовтня 2008 року, за яким ОСОБА_2 заповіла належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, у тому числі приватизована квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка розміром 7,980 га, яка належить останній на підставі Державного Акта серії ДП №057385, виданого Нікопольською РДА 16 січня 2004 року, усі майнові права та обов`язки, які належатимуть на день її смерті, ОСОБА_1 (а.с. 73,80).

22 березня 2019 року приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,9800 гектарів, кадастровий номер: 1222982800:03:002:0047, розташовану на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.114)

08 квітня 2019 року приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,6800 гектарів, кадастровий номер: 1222982200:01:006:0442, розташовану на території Чистопільської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.140).

23 липня 2019 року ТзОВ Чистопілля звернулись до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом та Постановою приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. від 23 липня 2019 року ТзОВ Чистопілля відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки останнім пропущено строк для прийняття спадщини (а.с.170-171).

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації прав власності та зобов`язання вчинити дії ТзОВ Чистопілля посилалися на те, що об`єктивними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини були відсутність у них відомостей про смерть спадкодавця ОСОБА_3 , так як спадкоємець ТзОВ Чистопілля є юридичною особою, який не перебував у родинних відносинах із померлою ОСОБА_2 , тому не міг отримати інформацію про її смерть у будь - який інший спосіб як від інших спадкоємців та віддаленість населеного пункту відстань один від одного близько 30 км , та ці обставини були істотними труднощами для ТзОВ Чистопілля на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Відмовляючи в задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації прав власності та зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, які б підтверджували наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення цих дій та відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації прав власності та зобов`язання вчинити дії .

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1221, 1270 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України , за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які надані пункті 24 Постанови від 30.05.2008 року №3 "Про судову практику у справах про спадкування", вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно принципу диспозитивності цивільного процесу, визначеного у ст. 13 ЦПК України, сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов`язками щодо предмета спору. Суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов`язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку .

Аналогічна правова позиція висловлені Верховним Судом у Постанові від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17.

Як вбачається з матеріалів справи, спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після закінчення строку на прийняття спадщини, у 2019 році ТзОВ Чистопілля звернулися до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини. 23 липня 2019 року приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області відмовив ТзОВ Чистопілля у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропущенням строку на прийняття спадщини спадкоємцем.

При вирішенні цивільно-правового спору суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Натомість позивачем, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України доказів, що свідчили б про будь-які об`єктивні та переборні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, позивачем ТзОВ Чистопілля не надано.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених доказів, керуючись положеннями статей 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України про порядок прийняття спадщини, правильно встановив, що причини, на які посилалися ТзОВ Чистопілля , як на підставу для визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини, не можуть бути визнані поважними та таким,и що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги позивача про те, що строк позивачем був пропущений з поважних причин, а саме: незнання про смерть спадкодавця ОСОБА_3 , так як спадкоємець ТзОВ Чистопілля є юридичною особою, який не перебував у родинних відносинах із померлою ОСОБА_2 , тому не міг отримати інформацію про її смерть у будь - який інший спосіб як від інших спадкоємців та віддаленість населеного пункту один від одного близько 30 км, оскільки необізнаність про смерть спадкодавця ОСОБА_3 не є об`єктивними та непереборними труднощами, за якими закон пов`язує поважність причин пропуску для прийняття спадщини та позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори, тому віддаленість населеного пункту один від одного близько 30 км не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, що зареєстроване в реєстрі за №564, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 6,680 га, що розташована на території Кіровської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки - 1222982200-01-006-0442, зареєстроване в реєстрі за №564, за ОСОБА_1 та зобов`язання реєстратора спадкового реєстру внести до Спадкового реєстру відомості про визнання свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №564, недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТзОВ Чистопілля пропустили строк для прийняття спадщини без поважних причин, а тому вважаються такими, що не прийняли спадщину, тому не надали суду доказів порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

При цьому, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон чи договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після закінчення строку на прийняття спадщини, у 2019 році ТзОВ Чистопілля звернулися до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини. 23 липня 2019 року приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області відмовив ТзОВ Чистопілля у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропущенням строку на прийняття спадщини спадкоємцем.

Натомість відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, доказів, які б свідчили про будь-які об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, позивачем ТзОВ Чистопілля не надано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ТзОВ Чистопілля пропустили строк для прийняття спадщини за заповітом без поважних причин, тому вважаються такими, що не прийняли спадщину, тому за відсутності статусу спадкоємця, визнання недійсним заповіту не призведе до виникнення у позивача права на спадкування за законом.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що свідоцтво про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, відповідно до вимог ст. 1254 ЦК України, є недійсним в частині права власності на земельну ділянку площею 6,680 га, так як позивачем не доведено право на спадкування.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що посилання суд першої інстанції на висновки Постанов Верховного Суду є безпідставними, так як правовідносини в справах Верховного Суду не є подібними до даної цивільної справи, оскільки законодавство у вирішенні питання про надання додаткового строку для прийняття спадщини не розмежовує юридичних і фізичних осіб.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ТзОВ Чистопілля про те, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку та зобов`язання реєстратора спадкового реєстру внести до Спадкового реєстру відомості про визнання свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року недійсним без обґрунтування зазначеної відмови, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Чистопілля пропустило строк для прийняття спадщини без поважних причин, а тому вважаються такими, що не прийняли спадщину, тому відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку та зобов`язання реєстратора спадкового реєстру внести до Спадкового реєстру відомості про визнання свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року недійсним. Тому, на думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Чистопілля - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2020 року

Головуючий:

Судді: