Постанова

від 18.11.2020 по справі 182/6357/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 182/6357/19

провадження № 61-14848св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Чистопілля ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Людмила Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Чистопілля на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області,

у складі судді Багрової А. Г., від 31 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 09 вересня 2020 року .

Короткий зміст позову та його обґрунтування

У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Чистопілля (далі - ТОВ Чистопілля ) звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити дії .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 вересня 2011 року ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого заповіла ТОВ Чистопілля належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 6,680 га, кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, розташовану на території Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Вказаний заповіт був посвідчений у встановленому законом порядку секретарем Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області

Мельничук Л. Ф. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 162.

20 червня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов лист від 18 червня 2019 року, з якого підприємство дізналось про смерть ОСОБА_2 23 червня 2018 року. Після отримання цієї інформації товариство звернулось до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Постановою нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском встановленого шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та видачею свідоцтва про право на спадщину іншому спадкоємцю. Позивач вважав, що причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини стало те, що йому не було відомо про смерть спадкодавця, тому причина пропуску строку є поважною. Також на думку позивача, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08 квітня 2019 року, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 565, видане на ім`я ОСОБА_1 , є недійсним, оскільки ОСОБА_2 за життя склала два заповіти, тому попередній заповіт спадкодавця на ім`я відповідача є скасованим у частині права спадкування на земельну ділянку, що належала спадкодавцю на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 028328 від 22 травня 2008 року.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю

3 місяці з моменту набрання законної сили рішенням суду; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, зареєстроване в реєстрі за № 564; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 6,680 га, розташовану на території Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, зареєстроване в реєстрі за № 564 за ОСОБА_1 , зобов`язати реєстратора внести до спадкового реєстру відомості про визнання свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 564, недійсним; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2020 року у позові ТОВ Чистопілля відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, які б підтверджували наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення цих дій. Також районний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити дії, оскільки отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину не свідчить про наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача, яке підлягає захисту у судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Чистопілля залишено без задоволення. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 31 березня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що необізнаність про смерть спадкодавця ОСОБА_3 не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску для прийняття спадщини. Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори, тому віддаленість населених пунктів один від одного на відстань близько 30 км не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 564, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та зобов`язання реєстратора внести до спадкового реєстру відомості про визнання свідоцтва про право на спадщину від 08 квітня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 564, недійсним, зазначивши, що оскільки ТОВ Чистопілля пропустило строк для прийняття спадщини без поважних причин, воно вважається таким, що не прийняло спадщину, отже права товариства не можуть вважатись порушеними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ТОВ Чистопілля просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), при цьому вказуючи, що суди послались на нерелевантну судову практику. Також ТОВ Чистопілля вказує на те, що суди не дослідили належним чином надані сторонами докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували зміст заповіту, складеного на ім`я позивача, специфіку взаємовідносин спадкоємця, який має статус юридичної особи, із спадкодавцем та не взяли до уваги те, що після отримання інформації про смерть спадкодавця були вчинені дії, спрямовані на прийняття спадщини за заповітом . На думку позивача, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що між позивачем та спадкодавцем були договірні відносини, узгоджений розмір орендної плати спадкоємець отримала за весь час користування позивачем спірною земельною ділянкою, тому позивач щомісячно орендну плату не сплачував, соціальні зв`язки із померлою не підтримував, отже об`єктивно не міг дізнатись про смерть спадкодавця. Також заявник вказує, що місце проживання спадкодавця та місцезнаходження позивача перебувають на відстані близько 30 км один від одного. Зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про смерть спадкодавця раніше отримання від нього повідомлення від 18 червня

2019 року. Вказує, що суди не врахували наявність заповіту як волевиявлення спадкодавця. Також заявник не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у частині вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, вказуючи, що заповіт на ім`я відповідача є скасованим у частині спадкування спірної земельної ділянки у зв`язку з тим, що пізніше спадкодавцем було складено новий заповіт на ім`я позивача, отже у відповідача не було права на спадкування цієї земельної ділянки.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ТОВ Чистопілля без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Також зазначає, що відомості про заповіт від 20 вересня

2011 року, складений спадкоємцем на ім`я позивача, були внесені до спадкового реєстру 23 травня 2019 року після отримання ним свідоцтва про право на спадщину.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Спадщина, яка залишилась після її смерті складалась із: квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 7,980 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області; земельної ділянки, площею 6,680 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) 03 березня 2008 року ОСОБА_2 складено заповіт, посвідчений Криничуватською сільською радою Нікопольської району Дніпропетровської області, зареєстрований 08 жовтня 2008 року в реєстрі нотаріальних дій за № 93, зареєстрований у спадковому реєстрі 08 жовтня 2008 року. Відповідно до заповіту від 03 березня 2008 року ОСОБА_2 заповіла усе своє майно, усі майнові права та обов`язки, які належать їй та належатимуть на день смерті, ОСОБА_1 .

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) 20 вересня 2011 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Чистопільською сільською радою Дніпропетровської області, зареєстрований 20 вересня 2011 року в реєстрі нотаріальних дій за № 162, зареєстрований у спадковому реєстрі 23 травня 2019 року. Відповідно до заповіту від 20 вересня 2011 року ОСОБА_2 заповіла ТОВ Чистопілля земельну ділянку, площею 6,680 га, кадастровий номер 1222982200:01:006:0442, розташовану на території Кіровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л. В. 19 жовтня 2018 року була заведена спадкова справа № 125/2018 на підставі заяви про прийняття спадщини за заповітом онука ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відмовилась від прийняття обов`язкової частки у спадщині після смерті матері на підставі нотаріально посвідченої заяви від 19 жовтня 2018 року.

19 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Гульбандян Л. В. отримано Інформаційну довідку зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), згідно якої у спадковому реєстрі були наявні відомості лише про заповіт

від 03 березня 2008 року, посвідчений Криничуватською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області, відповідно до якого

ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 усе майно, усі свої майнові права та обов`язки, які належать їй та належатимуть на день смерті.

22 березня 2019 року приватним нотаріусом Гульбандян Л. В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку, площею 7,9800 га, кадастровий номер: 1222982800:03:002:0047, розташовану на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08 квітня 2019 року приватним нотаріусом ОСОБА_1. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку, площею 6,6800 га, кадастровий номер: 1222982200:01:006:0442, розташовану на території Чистопільської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

23 липня 2019 року ТОВ Чистопілля звернулось до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 20 вересня 2011 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л. В. від 23 липня 2019 року відмовлено ТОВ Чистопілля у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заявником пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом частини третьої, четвертої статті 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця об`єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. Безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав, не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердженнятого, що ОСОБА_2 як орендодавець отримала від позивача як орендаря повну суму орендної плати за весь період користування спірною земельною ділянкою, тому посилання ТОВ Чистопілля на відсутність необхідності періодичного спілкування з орендодавцем земельної ділянки є безпідставними.

Також судами було правильно враховано, що не може бути визнана поважною причиною пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини сама лише необізнаність спадкоємця за заповітом про смерть спадкодавця. Відстань в декілька десятків кілометрів між місцем відкриття спадщини і місцем знаходження спадкоємця не доводить наявності об`єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку.

Приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л. В. під час заведення спадкової справи була позбавлена можливості вчинити дії, спрямовані на повідомлення позивача про відкриття спадщини, здійснити його виклик як спадкоємця за заповітом, оскільки реєстрація заповіту від 20 вересня 2011 року у спадковому реєстрі відбулась лише 23 травня 2019 року, тобто після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини та видачі свідоцтва про права на спадщину від 08 квітня 2019 року на ім`я відповідача.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину, отже висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити дії є обґрунтованими, оскільки позивач не довів порушення його права внаслідок видачі свідоцтва про право власності відповідачу та проведення державної реєстрації права власності.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 , 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Чистопілля залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 31 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович