Рішення

від 03.09.2020 по справі 917/838/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 Справа № 917/838/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

ОСОБА_1 ,

Фермерського господарства "Мгарське"

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське"

про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки

за участю представників сторін:

представник прокуратури Цибульська М. Л.,

представник позивача не з`явився,

представник відповдача 1 Коваленко О. А.,

представник відповідача 2 не з`явився,

представник відповідача 3 не з`явився,

представник відповідача 4 не з`явився

Обставини справи: Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Мгарське", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське", в якому просить суд:

- визнати недійсними договори оренди землі, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , а саме:

б/н від 12.07.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га;

б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га;

б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га;

б/н від 24.07.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га;

- визнати припиненими договори суборенди земельних ділянок, укладених ОСОБА_1

б/н від 22.02.2017 з СТОВ "Мусіївське" щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га;

б/н від 23.02.2017 з СТОВ "Мусіївське" щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га;

б/н від 23.02.2017 з СТОВ "Мусіївське" щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га.

б/н від 23.02.2017 з СТОВ "Мусіївське" щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га;

- зобов`язати фермерське господарство "Мгарське" та ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, земельну ділянку кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га;

- зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" та ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га; кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га; кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що громадянин ОСОБА_1 використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, отримавши для вказаних цілей земельну ділянку площею 46,4 га, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримати на конкурентних засадах через участь у торгах, тому договори оренди землі укладено з порушенням Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство , у зв`язку з чим вказані договори підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки поверненню Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (вх. № 6303 від 18.06.2019) проти позову заперечує з посиланням на те, що Головне управління Держгеокадастру Полтавській області діяло в межах своєї компетенції та без порушень вимог чинного законодавства; у Головного управління Держгеокадастру Полтавській області не було правових підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки громадянином ОСОБА_2 дотримано всіх вимог законодавства; при укладанні спірного договору сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору; використання спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства здійснюється за їх цільовим призначенням.

Відповідач 4 у відзиві на позовну заяву (вх. № 7177 від 12.07.2019) проти позову заперечує з посиланням на те, що прокурор не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі та не довів обставин неналежного здійснення уповноваженим органом наданих йому повноважень у сфері земельних відносин. З огляду на відсутність підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом просить залишити позов без розгляду.

Також зазначає, що фермерське господарство Мгарське набуло право користування земельною ділянкою площею 46,4 га, кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, що відповідає вимогам частин 1 статті 116 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідач 4 у відзиві на позовну заяву заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх. № 8710 від 12.08.2020) зазначив, що СТОВ Мусіївське як належний суборендар використовує спірні земельні ділянки за цільовим призначенням, сплачує суборендну плату в належному розмірі та своєчасно. У свою чергу ОСОБА_1 вчасно і в повному обсязі сплачує орендну плату до місцевого бюджету, заборгованість з орендної плати відсутня.

12.08.2020 від відповідачів 2, 3 - ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Мгарське" надійшли клопотання про застосування строку позовної давності (вх. №№ 8697 та 8698 відповідно).

18.08.2020 від прокуратури надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 8888).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.05.2019 прийнято позовну заяву Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/838/19, призначено підготовче засідання у справі на 10:40 19.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.08.2019 суд позовну заяву першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури залишив без руху на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом: визначення ціни позову стосовно позовної вимоги про повернення земельних ділянок кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га; кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га; кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га, подання суду розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи з рахуванням заявленої вимоги майнового характеру про повернення земельних ділянок.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

22.08.2019 Господарський суд Полтавської області постановив ухвалу про продовження розгляду справи № 917/838/19 та призначив підготовче засідання на 10:00 10.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2019 суд зупинив провадження у справі № 917/531/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.11.2019 суд поновив провадження у справі. Підготовче засідання призначив на 10:00 07.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.11.2019 суд відмовив в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та про залишення позову без розгляду, закрив підготовче провадження у справі № 917/838/19 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10:20 03.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.12.2020 суд зупинив провадження у справі № 917/838/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.07.2020 поновлено провадження у справі № 917/838/19, призначено судове засідання у справі на 15:30 12.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.08.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 10:30 03.09.2020.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Лубенською місцевою прокуратурою самостійно встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Лубенського району.

Виявлено, що розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації від 31.05.2012 № 271 надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 46,4 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів.

У подальшому ОСОБА_4 засновано селянське (фермерське) господарство Мгарське та зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.10.2015.

Крім того, за результатами розгляду клопотань ОСОБА_5 наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі ГУ Держгеокадастру) від 28.09.2015 № 1609/0/75-15-сг надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 37,72 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів;

наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі ГУ Держгеокадастру) від 28.09.2015 № 1610/0/75-15-сг надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 14 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів;

наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі ГУ Держгеокадастру) від 28.09.2015 № 1610/0/75-15-сг надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 25 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів.

В подальшому ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято накази: № 4644-сг від 08.07.2016 № 3923-сг від 30.12.2015 № 3893/0/75-15-сг від 29.12.2015 №1853-сг від 21.07.2014, якими затверджено документацію із землеустрою, розроблену на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, та передано в оренду ОСОБА_3 земельні ділянки державної власності загальною площею 121,8397 га, розташовані за межами населених пунктів Березотіцької та Мгарської сільських рад Лубенського району Полтавської області для ведення фермерського господарства.

На підставі вказаних наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_4 укладено 4 договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а саме:

б/н від 12.07.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га;

б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га;

б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га;

б/н від 24.07.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га.

Право оренди по усім вказаним договорам зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також ОСОБА_1 були укладені наступні договори суборенди земельних ділянок з СТОВ "Мусіївське":

б/н від 22.02.2017 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га;

б/н від 23.02.2017 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га;

б/н від 23.02.2017 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га.

б/н від 23.02.2017 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га.

Відповідно до умов зазначених договорів СТОВ "Мусіївське" отримало право користування спірними земельними ділянками.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі- продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно - правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом частини статті 8 Закону Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України ОСОБА_1 24.07.2014 використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, отримавши для вказаних цілей земельну ділянку площею 46,4 га, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц від 24.04.2019 та у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19.

Проте, як дослідив суд на момент прийняття ГУ Держгеокадастром наказів про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянкок для ведення фермерського господарства в оренду (від 28.09.2015 № 1609/0/75-15-сг надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 37,72 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів; від 28.09.2015 № 1610/0/75-15-сг надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 14 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів; від 28.09.2015 № 1610/0/75-15-сг надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 25 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів) фермерське господарство Мгарське , засновником якого є ОСОБА_6 , вже набуло статусу юридичної особи та мало у постійному користуванні земельну ділянку для ведення фермерського господарства в розмірі 46,4 га (отримано згідно з розпорядженням від 31.05.2012 № 271), а отже отримання у подальшому ще земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду суперечить вимогам закону, оскільки мало відбуватися за процедурою проведення земельних торгів.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заперечення відповідачів проти позову судом відхиляються з огляду на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19 викладено чіткий, недвозначний правовий висновок про незаконність повторного та наступного безконкурентного отримання земельної ділянки для цілей ведення фермерського господарства

Підстави недійсності правочинів встановлені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Оскільки укладення спірних договорів здійснено без дотримання порядку встановленого статтями 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, 7, 12 Закону Про фермерське господарство , а відтак з порушенням вимог законодавства, зазначене є підставою для визнання укладених договорів оренди землі недійсними.

До того ж, спірні договори оренди земельних ділянок укладені без проведення нормативної грошової оцінки, про що зазначено в пункті 5 договору, і це також є підставою для визнання їх недійсними з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про оплату за землю , та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.05.2016.

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 08.04.2015 у справах № 3-41гс15, від 20.05.2015, № 3-70гс15 від 01.07.2015, № 3-297гс15 від 01.07.2015 у справі № 3-298гс15.

При укладенні спірних договорів оренди земельних ділянок б/н від 12.07.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га; б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га; б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га; б/н від

24.07.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_4 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності не визначалась, отже договори оренди суперечить приписам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, встановлення факту недотримання сторонами договору оренди земельної ділянки істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на час укладення правочину), вимог статей 13, 20, 23 Закону України Про оцінку землі , не проведення нормативної грошової оцінки землі є підставою для визнання недійсними зазначених договорів в судовому порядку.

З огляду на викладене вимоги позивача про визнання недійсними договорів оренди землі є правомірними.

Щодо вимоги про визнання договорів суборенди припиненими суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України Про фермерське господарство орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За змістом статті 598 Цивільного кодексу України підстави припинення зобов`язання встановлюються договором або законом.

З аналізу зазначених положень законодавства убачається, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди. У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендовану земельну ділянку, зокрема право передання її в суборенду.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, відповідно до якої договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.

Враховуючи те, що договори оренди земельних ділянок від 12.06.2017, 16.05.2016, 16.05.2016 та від 24.07.2014 укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 є недійсними, договори суборенди від 22.02.2017, 23.02.2017, 23.02.2017 та від 23.02.2017 слід вважати таким, що припинили свою дію.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Натомість відповідно до абзацу другого частини 2 статті 20 Господарського кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Враховуючи викладене суд відмовляє в позові в частині вимог про визнання договорів суборенди припиненими.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладене, обґрунтованими є вимоги прокурора про зобов`язання фермерського господарства "Мгарське" та ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, земельну ділянку кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га, земельну ділянку кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га, кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га та кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га.

Висновок суду щодо підстав звернення прокурора з цим позовом.

Дослідивши доводи прокурора відносно наявності підстав його звернення до суду з цим позовом, суд встановив, що на виконання вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурором при зверненні до суду з позовом було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора.

Зокрема, з метою, усунення виявлених порушень та притягнення винних осіб до відповідальності, Лубенською місцевою прокуратурою листом від 10.04.2019 № 33-467 вих. 19 направлявся лист з вимогою щодо перевірки законності дій посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Полтавській області (а. с. 56).

Однак жодних заходів, спрямованих на усунення порушень Держгеокадастром вжито не було, оскільки він вважав, що дії його територіального органу були правомірними та відповідали вимогам чинного законодавства України, що підтверджується відповідним листом - відповіддю Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №0-16-0.6- 2518/2-19 від 24.04.2019 (а. с. 63 том 1).

Також, листом від 29.03.2019 № 33-686 вих. 19 (а. с. 60 - 61 том 1) прокурор повідомив Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про те, що Лубенською місцевою прокуратурою буде здійснено представництво інтересів держави в суді.

Враховуючи звернення прокурора до суду з цим позовом 23.05.2019 Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру був наданий розумний строк для звернення з цим позовом самостійно.

Також, на підтвердження бездіяльності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор надав суду витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) службовими особами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Лубенської районної державної адміністрації, Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області у зв`язку з неналежним виконанням своїх службових обов`язків (а. с. 55 том 1).

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Отже, суд констатує правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з цим позовом.

Разом з цим під час розгляду цієї справи 12.08.2020 від відповідачів 2, 3 - ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Мгарське" надійшли клопотання про застосування строку позовної давності (вх. №№ 8697 та 8698 відповідно).

Прокурор заперечує проти задоволення заяви відповідачів ОСОБА_1 та ФГ Мгарське про застосування строку позовної давності (заява від 18.08.2020 від 18.08.2020 в матеріла справи, а. с. 150 - 151 том 2) з посиланням на те що про захист інтересів держави прокурору стало відомо з інформації ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 19.09.2018 № 10-16-0.6-5606/2-18. Крім того, звернення прокурора з цим позовом обумовлено виявленням під час досудового розслідування кримінального провадження № 420191711240000074 від 09.04.2019 за частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України. З огляду на викладене вважає, що прокурор звернувся з цим позовом в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з пунктом 1 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 251 пункту 4 та підпунктом 5 пункту 5 положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру передбачено, що Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; надає територіальним органам методичну і практичну допомогу, проводить перевірки їх діяльності.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 у справі № 914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У постановах від 08.06.2016 (№ 6-3029цс15), 12.04.2017 (№ 6-1852цс16), та 12.07.2017 (№ 6-2458цс16) Верховний Суд України зробив висновок про те, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач (відповідний орган), а не прокурор. Це правило пов`язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

В даному випадку Держава в особі відповідного органу, дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття ГУ Держгеокадастру наказів про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, а саме: з 28.09.2015.

Проте з відповідним позовом до суду в межах цієї справи прокурор звернувся лише 23.05.2019, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

Крім того, прокурором не обґрунтовано неможливість одержання ним необхідної інформації одразу після прийняття наказів про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, про затвердження документації із землеустрою та укладення спірних договорів (2015 - 2018 роки).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про визнання недійними спірних договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у власність держави.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 372/1036/15-ц.

Під час розгляду цієї справи суд встановив порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся з даним позовом.

Проте враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в зв`язку з пропуском прокурором строку позовної давності.

Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за прокурором.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Мгарське", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.09.2020.

Суддя Д. М. Сірош