Постанова

від 17.12.2020 по справі 917/838/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа № 917/838/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

прокурор - Кадацька Д.М., службове посвідчення №058455 від 03.12.2020,

СТОВ "Мусіївське" - Коваленко О.А. на підставі довіреності від 18.10.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3062 від 08.10.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№2736П/2) та апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" (вх.№2735) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірошем Д.М., час проголошення рішення - 11:03год., дата складання повного тексту рішення - 14.09.2020, у справі №917/838/19

за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, м. Лубни, Полтавська обл., в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ,

до 1-го відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава, 2-го відповідача ОСОБА_1 , м. Лубни, Полтавська обл., 3-го відповідача Фермерського господарства "Мгарське", м. Лубни, Полтавська обл., 4-го відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське", с. Мусіївка, Хорольський район, Полтавська обл.,

про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулася в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до місцевого господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Мгарське", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське", в якому просить суд:

- визнати недійсними договори оренди землі, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , а саме:

б/н від 12.07.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37, 7197га;

б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12, 72га;

б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25га;

б/н від 24.07.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га;

- визнати припиненими договори суборенди земельних ділянок, укладених ОСОБА_1

б/н від 22.02.2017 з СТОВ «Мусіївське» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37, 7197га;

б/н від 23.02.2017 з СТОВ «Мусіївське» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12, 72га;

б/н від 23.02.2017 з СТОВ «Мусіївське» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25га.

б/н від 23.02.2017 з СТОВ «Мусіївське» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га;

- зобов`язати Фермерське господарство «Мгарське» та ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, земельну ділянку кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га;

- зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мусіївське» та ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37, 7197га; кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12, 72га; кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25га.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що громадянин ОСОБА_1 використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, отримавши для вказаних цілей земельну ділянку площею 46, 4га, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримати на конкурентних засадах через участь у торгах, тому договори оренди землі у 2016 році укладені з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", у зв`язку з чим, вказані договори підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки поверненню Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області.

Крім того, прокурор вважає, що при укладенні оспорюваних договорів оренди земельних ділянок сторонами не були дотримані істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення оспорюваних правочинів), статтями 13, 20, 23 Закону України "Про оцінку землі", не була проведена нормативна грошова оцінка, що також вважає підставою для визнання договорів недійсними.

В обгрунтування права звернення з даним позовом до суду прокурор у позовній заяві зазначив, що звернення до суду у спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - розпорядження земельними ділянками та повернення їх у розпорядження держави.

Як вказує прокурор, Головне управління Держгеокадастру в Полатвській області є структурним територіальним підрозділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який уповноважений державою здійснювати контролюючі повноваження відносно діяльності підпорядкованого органу.

У визначеному чинним законодавством порядку Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах, але даним органом не здійснено ніяких дій для повернення земельних ділянок, порушення законодавства не усунуто.

Прокурор зазначає, що при виявленні порушень земельного законодавства прокуратурою 29.03.2019 направлено до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листи щодо проведення перевірки законності дій посадових осіб установ, вжиття заходів до усунення виявлених порушень, у тому числі шляхом пред`явлення позовів.

У відповідь на вказані листи отримано повідомлення про відмову на вжиття будь-яких заходів, спрямованих на повернення земельних ділянок з незаконного користування.

Зазначене, на думку прокурора, свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає в усвідомленні порушення інтересів держави.

За таких обставин, прокурор вказує, що орган, який повинен здійснювати свої повноваження свідомо їх не здійснює, тому для відновлення порушених інтересів держави звертається до суду з даним позовом.

Як вказує прокурор, у даному випадку ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є суб`єктом, який виніс оспорювані накази і є стороною договору оренди земельної ділянки.

Водночас, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в порядку контролю за діяльністю структурного підрозділу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в частині законності прийняття оспорюваних наказів та укладення оспорюваних договорів оренди не здійснено усунення порушень.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у позові першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Мгарське", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що обґрунтованими є вимоги прокурора про визнання договорів недійсними та зобов`язання повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га, земельну ділянку кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37, 7197га, кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12, 72га та кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25га.

Проте, з позовом до суду в межах цієї справи прокурор звернувся з пропуском встановленого законом строку позовної давност, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 та ФГ "Мгарське".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення оскасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; судові витрати просить стягнути з відповідачів на рахунок Полтавської обласної прокуратури.

На думку прокурора, суд зробив помилковий висновок про пропуск прокурором строку позовної давності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/838/19; встановлено учасникам справи строк до 16.11.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 16.11.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 24.11.2020 о 15:00год.

Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/838/19 щодо обгрунтування відмови в задоволенні частини позовних вимог, а саме:

- про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , а саме: б/н від 24.07.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га;

- про визнання припиненим договору суборенди земельних ділянок, укладеного ОСОБА_1 , а саме, б/н від 23.02.2017 з СТОВ «Мусіївське» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га;

- про зобов`язання Фермерського господарства "Мгарське" та ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га,

виклавши відсутність підстав для задоволення позовних вимог з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, а в резолютивній частині рішення залишити в силі.

На думку апелянта, відносно зазначеної частини позовних вимог суд дійшов неправильного висновку стосовно підстав для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог внаслідок неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/838/19; встановлено учасникам справи строк до 16.11.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 16.11.2020 для подання до суду заяв і клопотань; постановлено здійснити розгляд апеляційних скарг першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури і Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/838/19 в одному спільному апеляційному провадженні; призначено справу до розгляду на 24.11.2020 о 15:00год.

16.11.2020 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" надійшов відзив на апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх.№11152), просить скаргу прокурора залишити без задоволення, а резолютивну частину оскаржуваного рішення без змін, змінивши лише мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/838/19 щодо обгрунтування відмови в задоволенні частини позовних вимог, а саме,

- про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , а саме: б/н від 24.07.2014 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га;

- про визнання припиненим договору суборенди земельних ділянок, укладеного ОСОБА_1 , а саме, б/н від 23.02.2017 з СТОВ «Мусіївське» щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га;

- про зобов`язання Фермерського господарства "Мгарське" та ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46, 4га,

виклавши відсутність підстав для задоволення позовних вимог з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі СТОВ "Мусіївське".

16.11.2020 від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" (вх.№11153), просить у задоволенні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" відмовити.

Від інших учасників справи відзивів на апеляційні скарги у встановлений судом строк не надійшло; заяв і клопотань щодо суті спору також не надходило.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.11.2020 прокурор оголосила доводи апеляційної скарги; проти апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" заперечує.

Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" також оголосила доводи апеляційної скарги; у задоволенні скарги першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури просить відмовити.

Інші учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, у судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце судового засідання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.12.2020 о 16:00год.

О 16:03год. 17.12.2020 судове засідання продовжено; після перерви прокурор просить апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити, а у задоволенні апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" відмовити.

Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" просить апеляційну скаргу задовольнити, у задоволенні скарги прокурора відмовити.

Інші учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, у судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, апелянти оголосили доводи і вимоги апеляційних скарг, а неявка в судове засідання інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора і Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" не підлягають задоволенню, рішення місцевого господарського суду від 03.09.2020 слід скасувати, а позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Мгарське", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки, залишити без розгляду, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

При цьому, варто враховувати, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Звертаючись з позовом до суду у даній справі, прокурор зазначив, що органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження спірними земельними ділянками є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Проте, останнє є одночасно і стороною оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, а ці обставини унеможливлюють звернення з позовом у даній справі від імені Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, адже фактично позов буде заявлено до самого себе.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що позов у даній справі має бути заявлено в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, має право проводити перевірки діяльності своїх територіальних органів, яким є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, а тому має право і на позов у спірних правовідносинах.

З приводу наведеного Верховний Суд у постанові від 07.09.2020 у справі №917/468/19 викладв таку правову позицію.

Так, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Така правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №920/1/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Поряд з цим, відповідно до пункту 7 вказаного Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Аналіз вказаного дає підстави стверджувати, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (1 відповідач) є лише територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (позивача) і яке створено саме з метою реалізація повноважень останньої на території Полтавської області.

Таким чином, звертаючись з позовом у даній справі, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію, за якої позивачем та одним із відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр.

Відповідно до частин 2, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Господарським процесуальний кодексу України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, який не може бути із "самим собою".

Господарський процесуальний кодекс України надає суду першої інстанції можливість за клопотанням позивача залучити до участі у справі належного відповідача, але у даній справі, за сформульованих позовних вимог та характеру спірних правовідносин, підстав для вчинення такої процесуальної дії не має.

Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №917/468/19.

Перевіряючи матеріали позовної заяви прокурора у даній справі, суд першої інстанції наведеного не врахував і помилково вирішив спір за участю фактично однієї й тієї самої особи в якості позивача і одного із відповідачів.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (яку він сам вважав уповноваженим органом), в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для надання компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення можливості самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави.

У матеріалах справи наявне лише повідомлення прокурора про подання позову до суду від імені Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (т.1 а.с.60).

Однак, судова колегія зазначає, що повідомлення Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, адресоване Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, та відповідно поданий позов до Господарського суду Полтавської області свідчать про те, що компетентному органу не надано розумного чи будь-якого строку для реагування на твердження прокурора щодо порушення інтересів держави, вчинення дій для вирішення ситуації, звернення до суду за захистом своїх прав чи вчинення дій задля припинення порушення інтересів держави іншим шляхом з урахуванням правовідносин, що склалися.

З наведеного вбачається відсутність бездіяльності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру протягом розумного строку після отримання повідомлення Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області.

Не встановлено і обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

А у наданій прокурору відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яку прокурор помилково розцінив як відмову на вжиття будь-яких заходів, спрямованих на повернення земельних ділянок з незаконного користування, зазначено лише про відсутність у прокурора правових підстав для звернення до суду з позовною заявою у спірних правовідносинах з посиланням на правову позицію Верховного Суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та не підтвердження підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що компетентний орган протягом наданого розумного строку для реагування на твердження прокурора щодо порушення інтересів держави самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль , замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №923/359/19.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 та у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Враховуючи викладене, з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції процесуального випадку, за яким позивачем і відповідачем у справі прокурором фактично визначено одну і ту ж саму особу, а також не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та не підтверджено підстав представництва, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суд Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/838/19 слід скасувати як таке, що ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Мгарське", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки, залишити без розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 226, 256, 269, 270, 273, п. 4 ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 278, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суд Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/838/19 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Мгарське", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" про визнання недійсними договорів оренди землі, визнання припиненими договорів суборенди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки, залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.12.2020.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза