Рішення

від 03.09.2020 по справі 920/1217/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.2020 Справа № 920/1217/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1217/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пр. Несторівський, 3/5, ідентифікаційний код 00135390) в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 119, ідентифікаційний код 05398533),

до відповідача: Відділу освіти Роменської районної державної адміністрації (42070, Сумська область, Роменський район, с. Бобрик, вул. Київська, 56, ідентифікаційний код 02147813),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Сумигаз (40021, м. Суми, вул. Береста, 21, ідентифікаційний код 03354232),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю СУМИГАЗ ЗБУТ (40021, м. Суми, вул. Береста, 21, ідентифікаційний код 39586236),

про стягнення 15535,69 грн ,

представники сторін:

позивача - Плотников С.І. за довіреністю від 25.10.2019 № 01/01/07-710,

відповідача - Кравченко Є.В. за довіреністю від 27.01.2020 № 01-1/119, Лохань А.С. за довіреністю від 12.02.2020 № 01-17/187

третьої особи на стороні позивача - Сіденко Л.В. за довіреністю від 23.12.2019 № 007.1Др-187-1219,

третьої особи на стороні відповідача - Коробейник А.В. за довіреністю від 21.05.2020 № 007.1Др-11-0520.

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 Публічне акціонерне товариство Укрнафта в особі Відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз звернулось до суду з позовною заявою від 06.12.2019 вих. № 12/ПЗ, відповідно до якої просить суд стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Роменської районної державної адміністрації Сумської області на свою користь заборгованість за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р в сумі 12 473,91 грн, пеню за порушення договірних зобов`язань в сумі 3 061,78 грн, а також судові витрати; зобов`язати відповідача подати до господарського суду дані про свої банківські та поштові реквізити на момент розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р щодо оплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим відповідачеві нараховано пеню у відповідному розмірі.

Ухвалою від 16.12.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1217/19 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 30.01.2020, 11:30; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Сумигаз (40021, м. Суми, вул. Береста, 21, ідентифікаційний код 03354232); встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 27.01.2020.

08.01.2020 від відповідача до суду надійшов відзив від 03.01.2020 № 01-17/15, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги частково в частині стягнення заборгованості за грудень 2018 року згідно договору № 01-17/592 в сумі 3 457,10 грн, а в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити за їх необгрунтованістю, оскільки починаючи з 01.01.2019 відповідач фактично сплачував за послуги транспортування природного газу на підставі договору № 41DB407-38-19 від 11.01.2019, укладеного з ТОВ Сумигаз Збут .

У відповіді на відзив від 20.01.2020 № 17 представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні судом. Позивач листом від 16.08.2019 № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/1308 звернувся до оператора ГРМ АТ Сумигаз з проханням надати підтвердження споживання обсягів природного газу за грудень 2018 року - квітень 2019 року Відділом освіти, молоді та спорту єменської районної державної адміністрації, переміщеного газотранспортною мережею НГВУ Охтирканафтогаз . АТ Сумигаз листом від 28.10.2019 № 40003.2-Сл-8719-1019 підтвердило обсяги природного газу розподіленого для Відділу освіти, молоді та спорту Роменської РДА, із зазначенням, що дане підтвердження надається на запит НГВУ Охтирканафтогаз від 16.08.2019 № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/1308, тобто АТ Сумигаз , на думку позивача, підтвердило обсяги природного газу розподіленого для відповідача у грудні 2018 року, січні - квітні 2019 року, переміщення якого було здійснено газотранспортною мережею НГВУ Охтирканафтогаз .

Ухвалою від 30.01.2020 у справі № 920/1217/19 постановлено, зокрема, подальший розгляд справи № 920/1217/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначити підготовче засідання на 25.02.2020, 10:30; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю СУМИГАЗ ЗБУТ (40021, м. Суми, вул. Береста, 21, ідентифікаційний код 39586236).

14.02.2020 представник позивача подав до суду разом з листом від 12.02.2020 № 12/л докази надсилання копії позовної заяви разом із доданими до неї документами на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Зазначені письмові докази долучено судом до матеріалів цієї справи.

17.02.2020 на виконання вимог суду відповідачем разом із супровідним листом від 12.02.2020 № 01-17/186 надано копію договору про постачання природного газу № 41DB407-38-19 від 11.01.2019, укладеного між відповідачем та ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ .

Зазначені письмові докази, надані позивачем та відповідачем судом долучено до матеріалів цієї справи.

25.02.2020 від представника третьої особи на стороні позивача до суду надійшли письмові пояснення від 24.02.2020 № 40701-Ск-1151-0220, в яких останній проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не входить до вартості послуг, які сплачує споживач (відповідач) за транспортування природного газу.

Ухвалою суду від 25.02.2020 у справі № 920/1217/19 постановлено, зокрема, відкласти підготовче засідання на 24.03.2020, 11:30.

16.03.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання від 13.03.2020 № 23/к про приєднання до матеріалів справи копії технічної угоди про умови приймання-передачі природного газу № 2015/СТ від 12.12.2014 разом з додатком № 1, № 3 та протоколом розбіжностей до технічної угоди; копії акту № 12-18/РТ приймання-передачі природного газу від 01.01.2019, копії акту № 01-19/РТ приймання-передачі природного газу від 01.02.2019, копії акту № 02-19/РТ приймання-передачі природного газу від 01.03.2019, копії акту № 03-19/РТ приймання-передачі природного газу від 01.04.2019 та копії акту № 04-19/РТ приймання-передачі природного газу від 01.05.2019.

24.03.2020 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно частини дев`ятої до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи факт виходу судді Джепи Ю.А. з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 06.04.2020 у справі № 920/1217/19 призначив підготовче засідання на 22.04.2020, 10:30.

Ухвалою суду від 22.04.2020 у цій справі постановлено відкласти підготовче засідання на 21.05.2020, 10:30, а ухвалою від 21.05.2020 у справі № 920/1217/19 постановлено відкласти підготовче засідання на 25.06.2020, 12:00.

25.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання від 24.06.2020 № 35/к про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме - копії Витягу № 19988982 від 22.08.2008 про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Зазначений доказ долучено судом до матеріалів справи.

25.06.2020 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній, не погоджуючись з доводами позивача, зазначив, що контроль за споживанням природного газу споживачами через лічильники газу або вузли обліку природнього газу у сумській області покладено на АТ Оператор газорозподільної системи Сумигаз . Для складання балансу між споживачами природнього газу та надходженням природнього газу в Роменський район існують пункти приймання-передачі газу, в яких виконується його передача. З якої точки було виконано транспортування газу з інших ресурсів до пунктів приймання-передачі газу в Роменському району невідомо. Також позивачем не наведені тарифи на транспортування природнього газу, транспортованого з інших ресурсів та газу власного видобутку.

У судовому засіданні 25.06.2020 судом оголошено перерву до 29.07.2020, 11:30.

29.07.2020 від представника відповідача надійшли письмові заперечення від 23.07.2020 № 01-17/741 на клопотання представника позивача від 24.06.2020 № 35/к про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме - копії Витягу № 19988982 від 22.08.2008 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, в яких зазначив, що відповідно до викладеного в клопотанні позивача про долучення до матеріалів справи права на власність на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю газорозподільної станції (ГРС - 1) за адресою: Сумська область, м. Ромни, вул. Лозівського Адмірала, буд. 75-А, та відповідно до наведених пояснень в залі судового засідання представником позивача адвокатом Плотниковим Сергієм Івановичем яке відбулося 25.06.2020 про те, що споживання природного газу топковими відділу освіти відбувалося через газорозподільну станцію (ГРС - 1), яка знаходиться за адресою, Сумська область, м. Ромни, вул. Лозівського Адмірала, буд. 75-А. Не погоджуючись з наведеним твердженням відповідач 26.06.2020 звернувся з листом № 01-17/649 до Роменського відділення АТ Сумигаз про надання довідки в якій зазначено від яких ГРС в 2018 та 2019 роках проводилося газопостачання топкових загальноосвітніх навчальних закладів, а саме: Калинівської ЗОШ, с. Калинівка; Погожокриницької ЗОШ, с. Погожа Криниця; Гришинського НВК, с. Гаврилівка (Гришине); Ведмежівської ЗОШ, с. Ведмеже; Пустовійтівської ЗОШ, с. Пустовійтівка.

01.07.2020 листом № 40001.1-Лв-3062-0720 АТ Сумигаз надали лист відповідь в якому зазначили, що газопостачання топкових загальноосвітніх навчальних закладів у 2018 році здійснювалося від наступних ГРС: Калинівська ЗОШ - ГРС Ромни-2; Погожокриницька ЗОШ - ГРС Південна - Панасівка; Гришенський НВК - ГРС Артюхівка; Ведмежівська ЗОШ - ГРС Рогинці; Пустовійтівська ЗОШ - ГРС Ромни-1 (Сумська обл., м. Ромни, вул. Лозівського Адмірала, буд. 75-АГ

Відповідач зазначає, що право власності на газорозподільну станцію, де тільки проводиться облік природного газу який поступає в Роменський район, не є доказом виконання позивачем послуги з транспортування природного газу. Також позивачем не доведено яким чином чи якими машинами або механізмами чи іншим устаткуванням виконувалося фізичне переміщення природного газу та на чийому балансі знаходяться машини або механізми чи інше устаткування.

Виходячи з вищезазначеного, як зазначає відповідач у свої запереченнях, у 2018 році тільки топкова Пустовійтівської ЗОШ одержувала природний газ через ГРС яка належить НГВУ Охтирканафтогаз яку в своєму клопотанні вказує позивач.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 29.07.2020 закрив підготовче провадження у справі № 920/1217/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2020, 14:30 з повідомленням учасників справи.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги продовження процесуальних строків розгляду справи час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 03.09.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

13.02.2018 між ПАТ Укрнафта від імені якого діє НГВУ Охтирканафтогаз (надалі - виконавець, позивач) та Відділом освіти, молоді та спорту Роменської районної державної адміністрації у Сумській області (надалі - замовник, відповідач) укладений договір переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 52/94-Р (надалі - договір), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з фізичного переміщення природного газу замовника власною внутрішньопромисловою трубопровідною системою на підставі підтверджених номінацій на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує - виконавцю встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно пунктом 4.1 договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

Пунктами 6.3, 6.5 договору визначено, що розрахунковим періодом за даним договором є один газовий місяць. Вартість фактично наданих позивачем відповідачеві послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.

Пунктами 6.6, 6.7 договору передбачено, що оплата вартості послуг за переміщення газу здійснюється відповідачем за п`ять робочих днів до початку газового місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах попередньої оплати у розмірі п`ятдесяти відсотків вартості переміщення планового обсягу газу на місяць, у якому буде здійснюватися переміщення газу. Остаточний розрахунок за надані послуги проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до пункту 7.1 договору послуги оформляються сторонами актами наданих послуг з переміщення газу.

Пунктом 7.4 договору визначено, що відповідач протягом п`яти днів з дати одержання акту наданих послуг зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту наданих послуг підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих слуг. В разі непідписання акту наданих послуг без надання письмової мотивованої відмови від його підписання в десятиденний термін з дати його одержання, акт вважається підписаним, а послуги прийнятими.

Згідно пунктом 12.1 даний договір укладено на строк до 31 грудня 2018 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач зазначає, що оскільки жодною із сторін не було заявлено, у строки визначені пунктом 12.1 цього договору, про припинення його дії або перегляд його умов, договір переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 52/94-Р від 13.02.2018 був продовженим на строк до 31.12.2019 року.

30.05.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 01-17/592 з пропозицією припинити дію Договору №52/94-Р з 1.01.2019.

Оскільки послуги з переміщення природного газу у квітні 2019 року були надані, НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта підписало зі свого боку додаткову угоду № 1 до договору №52/94-Р від 13.02.2018, пунктом 1 якої було передбачено про припинення дії договору з 01.05.2019у, та листом від 21.06.2019 № 01/01/11/06/01/01-02/1/1208, рекомендованою кореспонденцією, надіслало дану додаткову угоду на адресу відповідача. Другий примірник додаткової угоди № 1 до договору № 52/94-Р від 13.02.2018 підписаний представником відповідача останнім не повернуто на адресу НГВУ Охтирканафтогаз .

Таким чином, позивач вважає, що умови договору переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 52/94-Р від 13.02.2018 діяли до 30.04.2019.

НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта відповідно до умов договору складено та направлено на адресу відповідача підписані та скріплені печаткою зі сторони виконавця, акти наданих послуг з переміщення газу від 31.12.2018 (за грудень 2018), від 31.01.2019 (за січень 2019), від 28.02.2019 (за лютий 2019), від 31.03.2019 (за березень 2019), від 30.04.2019 (за квітень 2019), про що свідчать надіслані рекомендованими відправленнями супровідні листи № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/64 від 16.01.2019, № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/291, № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/514 від 18.03.2019, № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/716 від 17.04.2019, № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/1001 від 20.05.2019. Наведені акти наданих послуг з переміщення газу за грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень 2019 року були складені відповідно до абз. 2 п. 7.3 договору за даними оператора ГРМ ПАТ Сумигаз , оскільки замовником інформація передбачена п. 7.2 договору за вказані місяці не надавалась (Лист АТ Сумигаз від 28.10.2019 № 40003.2-Сл8719-1019 про підтвердження обсягів природного газу та запит НГВУ Охтирканафтогаз від 16.08.2019 № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/1308.

Акти наданих послуг з переміщення газу від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 отримані відповідачем 25.01.2019, 21.02.2019, 22.03.2019, 22.04.2019, 22.05.2019 відповідно, що підтверджується роздруківкою інформації про відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти та списком № 1 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів зі штемпелем відділення Укрпошти ВПЗ № 4 Охтирка, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4270401455681 від 19.02.2019, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4270401477332 від 20.03.2019, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4270401480694 від 18.04.2019, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4270602238980 від 20.05.2019.

Другі примірники наведених актів наданих послуг з переміщення газу, оформлені відповідно до вимог п. 7.4 договору, або письмові мотивовані відмови від підписання актів, на адресу виконавця від замовника не надходили, а тому акти вважаються підписаними, а послуги прийнятими.

Позивач обґрунтовуючи позов зазначає, що відповідачем послуги з переміщення газу згідно актів від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 не були оплачені, внаслідок чого заборгованість за договором № 52/94-Р від 13.02.2018 складає 12 473,91 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позовні вимоги визнає частково в частині стягнення заборгованості за грудень 2018 року згідно договору № 01-17/592 в сумі 3 457,10 грн, а в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити за їх необгрунтованістю, оскільки починаючи з 01.01.2019 відповідач фактично сплачував за послуги транспортування природного газу на підставі договору № 41DB407-38-19 від 11.01.2019, укладеного з ТОВ Сумигаз Збут .

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві твар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач отримані послуги з переміщення газу за грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень 2019 року не оплатив, атому починаючи з 20.01.2019 року вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг з переміщення газу за рудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень 2019 року на загальну суму 12 473,91 грн, що підтверджується актами наданих послуг з переміщення газу від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 та актами звіряння розрахунків від 17.05.2019 та від 03.12.2019, проте зазначені акти звіряння розрахунків не підписано відповідачем.

03.06.2019 НГВУ Охтирканафтогаз ПАТ Укрнафта направлено відповідачеві претензію № 01/01/11/06/01/01-02/1/1110, яку отримано останнім 04.06.2019, проте відповідь на претензію відповідачем не була надана, заборгованість за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р не сплачена.

Як вбачається з матеріалів справи, закупівля природного газу на період з 01.01.2019 до 31.12.2019 оголошена відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі закупівель Prozorro за номером ID: UА-2018-11-08-002069-с 08.112018. Кінцевий строк подання учасниками тендерних пропозицій - 23.11.2018. В електронному аукціоні 26.11.2018 приймали участь два учасника, а саме: ТОВ УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП та ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ . Розгляд пропозицій учасників на відповідність умовам тендерної документації проходив в період з 26.11.2018 по 22.12.201. В результаті розгляду 22.12.2018 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір з переможцем закупівлі. Згідно вимог Закону України Про публічні закупівлі , відповідачем укладено договір з ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ № 41DB407-38-19 від 11.01.2019, відповідно до умов якого третя особа на стороні відповідача зобов`язана передати (поставити) відповідачу у справі товар ДК 021:2015 (CPV) Єдиний закупівельний словник - 09120000-6- Газове паливо (Природний газ), визначений за цінами (далі - товар), зазначений у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є невід`ємною його частиною, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити такий товар.

Таким чином, відповідач не міг завчасно передбачити, чи входить у вартість природного газу ймовірного постачальника тариф на транспортування магістральними трубопроводами, та заявити про намір розірвання договору № 52/94-Р від 13.02.2018 у місячний термін до його закінчення.

Відповідно постанови КМУ від 19.10.2018 за № 867 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відпускний рівень цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, з урахуванням тарифів на транспортування газу магістральними трубопроводами, без урахування витрат на транспортування розподільними газопроводами.

Відповідач звернувся з запитом до ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ від 05.06.2019 № 01-17/621 про підтвердження включення до вартості природного газу тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до листа ТОВ СУМИГАЗ-ЗБУТ від 13.06.2019 № 40704-Лв-3547-0619, структура ціни природного газу за договором № 41DB407-38-19 від 11.01.2019 на постачання природного газу, складається з вартості газу за 1 (одну) тис. метрів кубічних природного газу та тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами АТ Укртрансгаз на території ліцензійної діяльності ПАТ Сумигаз .

Як вбачається з матеріалів справи з 01.01.2019 до 31.12.2019 відповідач на підставі договору № 41DB407-38-19 від 11.01.2019 фактично сплачував ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ за послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Позивачем зазначений факт не спростовано та не доведено суду протилежного належними, допустимими та достовірними доказами у розуміння статей 76-78 ГПК України.

Відповідач звернувся до позивача з листом поясненням від 30.05.2019 № 01-7/592 щодо розірвання договору № 52/94-Р з 01 січня 2019 року.

Як встановлено судом, відповідач заборгував позивачеві оплату за послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами за грудень 2018 року за договором № 52/94-Р від 13.02.2018 в сумі 3 457,10 грн.

Проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий природний газ не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості відповідача за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р щодо оплати вартості наданих послуг на суму 3 457,10 грн підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в сумі 3 457,10 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню, а в іній частині позовних вимог в сумі 9 016,81 грн суд відмовляє у зв`язку з відсутністю між сторонами договірних відносин у 2019 році та фактичною сплатою відповідачем за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 вартості послуг за транспортування природного газу ТОВ СУМИГАЗ ЗБУТ на підставі договору № 41DB407-38-19 від 11.01.2019 на постачання природного газу, який укладено між відповідачем та третьої особою на стороні відповідача у відповідності до Закону України Про публічні закупівлі .

За несвоєчасну оплату вартості спожитого природного газу позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 3 061,78 грн, нараховану за загальний період з 20.01.2019 по 19.11.2019.

За приписами статті 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 8.1, 8.5 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У разі порушення замовником (відповідачем) строків оплати, передбачених цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку, розмір пені за порушення договірних зобов`язань відповідачем щодо сплати за надані у період часу з грудня 2018 року по квітень 2019 року послуги з переміщення газу, складає 3061,78 грн, проте, як встановлено судом, відповідачем фактично порушено виконання договірних зобов`язань щодо сплати за надані послуги за грудень 2018 року, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь пені підлягають задоволенню частково - в сумі 612,24 грн за шість місяців, тобто період з 20.01.2019 по 20.07.2019, виходячи із суми заборгованості за грудень 2018 в розмірі 3457 грн 10 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними доказами та підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 503,18 грн покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Роменської районної державної адміністрації (42070, Сумська область, Роменський район, с. Бобрик, вул. Київська, 56, ідентифікаційний код 02147813) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пр. Несторівський, 3/5, ідентифікаційний код 00135390) в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, 119, ідентифікаційний код 05398533) заборгованість за надані послуги за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р в сумі 3 457,10 грн, пеню в сумі 612,24 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 503,18 грн.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 14 вересня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа