Постанова

від 23.12.2020 по справі 920/1217/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. Справа№ 920/1217/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 03.09.2020 (повний текст складено 14.09.2020)

у справі №920/1217/19 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"

до Відділу освіти Роменської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СУМИГАЗ ЗБУТ",

про стягнення 15 535,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Відділу освіти Роменської районної державної адміністрації (далі - відповідач), відповідно до яого просить стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Роменської районної державної адміністрації Сумської області на свою користь заборгованість за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р в сумі 12 473,91 грн, пеню за порушення договірних зобов`язань в сумі 3 061,78 грн, а також судові витрати

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р щодо оплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим відповідачеві нараховано пеню у відповідному розмірі.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Відділу освіти Роменської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" заборгованість за надані послуги за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р в сумі 3 457,10 грн, пеню в сумі 612,24 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 503,18 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі №920/1217/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" щодо стягнення з Відділу освіти Роменської районної державної адміністрації заборгованості за договором № 52/94-Р від 13.02.2018 за січень, лютий, березень, квітень 2019 в сумі 9016,18 грн. та пені за порушення договірних зобов`язань у сумі 2449,54 грн. і ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовільнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що АТ Сумигаз листом від 28.10.2019 №40003.2-Сл-8719-1019 підтвердило обсяги природного газу розподіленого для Відділу освіти, молоді та спорту Роменської РДА, із зазначенням, що дане підтвердження надається на запит НГВУ "Охтирканафтогаз" від 16.08.2019 №01/01/11/06/01/06/08-02/1/1308, тобто АТ Сумигаз підтвердило обсяги природного газу розподіленого для Відділу освіти, молоді та спорту Роменської РДА у грудні 2018, січні - квітні 2019, переміщення якого було здійснено газотранспортною мережою НГВУ "Охтирканафтогаз".

Скаржник вказує, що Господарським судом Сумської області не вірно було застосовано ст. 188 Господарського кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" щодо стягнення Відділу освіти, молоді та спорту Роменської РДА Сумської області заборгованості за договором №52/94-Р від 13.02.2018 за січень, лютий, березень, квітень 2019 в сумі 9 016,81 грн та пені за порушення договірних зобов`язань у сумі 2 449,54 грн.

Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі № 920/1217/19, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення був складений та підписаний 14.09.2020 та надійшов на адресук позивача 18.09.2020, що підтверджується вхідним реєстраційним номером та конвертом поштового відправлення кореспонденції.

Водночас скаржник звернувся із заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з огляду на введений з метою попередженні виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої корона вірусом карантин. та просить провести судове засідання в режимі відео конференції в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі № 920/1217/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 поновлено Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі №920/1217/19. Відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.Відкрито апеляційне провадження у справі №920/1217/19. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі №920/1217/19 до закінчення апеляційного провадження у даній справі. Повідомлено, що розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

23.11.2020 від ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що ПАТ "Укрнафта" не є оператором газотранспортної системи, тому застосування тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що затверджені для іншої юридичної особи - суб`єкта ринку природного газу (АТ Укртрансгаз ) до вартості послуг з внутрішньопромисловими мережами є неправомірним.

24.11.2020 від Відділу освіти, молоді та спорту Роменської РДА Сумської області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги та вказує, що в листі АТ Сумигаз від 28.10.2019 №40003.2-Сл-8719-1019 не зазначено хто саме виконував послуги з танпортування природного газу відповідачу, а тільки зазначеного обсяги розподілу природного газу виконані АТ Сумигаз .

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 920/1217/19 є вимоги про стягнення 15353,69 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

13.02.2018 між ПАТ "Укрнафта" від імені якого діє НГВУ "Охтирканафтогаз" (надалі - виконавець, позивач) та Відділом освіти, молоді та спорту Роменської районної державної адміністрації у Сумській області (надалі - замовник, відповідач) укладений договір переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 52/94-Р (надалі - договір), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з фізичного переміщення природного газу замовника власною внутрішньопромисловою трубопровідною системою на підставі підтверджених номінацій на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує - виконавцю встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно пунктом 4.1 договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

Пунктами 6.3, 6.5 договору визначено, що розрахунковим періодом за даним договором є один газовий місяць. Вартість фактично наданих позивачем відповідачеві послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.

Пунктами 6.6, 6.7 договору передбачено, що оплата вартості послуг за переміщення газу здійснюється відповідачем за п`ять робочих днів до початку газового місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах попередньої оплати у розмірі п`ятдесяти відсотків вартості переміщення планового обсягу газу на місяць, у якому буде здійснюватися переміщення газу. Остаточний розрахунок за надані послуги проводиться відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до пункту 7.1 договору послуги оформляються сторонами актами наданих послуг з переміщення газу.

Пунктом 7.4 договору визначено, що відповідач протягом п`яти днів з дати одержання акту наданих послуг зобов`язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту наданих послуг підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих слуг. В разі непідписання акту наданих послуг без надання письмової мотивованої відмови від його підписання в десятиденний термін з дати його одержання, акт вважається підписаним, а послуги прийнятими.

Згідно пунктом 12.1 даний договір укладено на строк до 31.12.2018. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Позивач зазначає, що оскільки жодною із сторін не було заявлено, у строки визначені пунктом 12.1 цього договору, про припинення його дії або перегляд його умов, договір переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 52/94-Р від 13.02.2018 був продовженим на строк до 31.12.2019.

30.05.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 01-17/592 з пропозицією припинити дію Договору №52/94-Р з 1.01.2019.

Оскільки послуги з переміщення природного газу у квітні 2019 року були надані, НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта" підписало зі свого боку додаткову угоду № 1 до договору №52/94-Р від 13.02.2018, пунктом 1 якої було передбачено про припинення дії договору з 01.05.2019у, та листом від 21.06.2019 № 01/01/11/06/01/01-02/1/1208, рекомендованою кореспонденцією, надіслало дану додаткову угоду на адресу відповідача. Другий примірник додаткової угоди № 1 до договору № 52/94-Р від 13.02.2018 підписаний представником відповідача останнім не повернуто на адресу НГВУ "Охтирканафтогаз".

Таким чином, позивач вважає, що умови договору переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 52/94-Р від 13.02.2018 діяли до 30.04.2019.

НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта" відповідно до умов договору складено та направлено на адресу відповідача підписані та скріплені печаткою зі сторони виконавця, акти наданих послуг з переміщення газу від 31.12.2018 (за грудень 2018), від 31.01.2019 (за січень 2019), від 28.02.2019 (за лютий 2019), від 31.03.2019 (за березень 2019), від 30.04.2019 (за квітень 2019), про що свідчать надіслані рекомендованими відправленнями супровідні листи № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/64 від 16.01.2019, № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/291, № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/514 від 18.03.2019, № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/716 від 17.04.2019, № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/1001 від 20.05.2019. Наведені акти наданих послуг з переміщення газу за грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень 2019 року були складені відповідно до абз. 2 п. 7.3 договору за даними оператора ГРМ ПАТ "Сумигаз", оскільки замовником інформація передбачена п. 7.2 договору за вказані місяці не надавалась (Лист АТ "Сумигаз" від 28.10.2019 № 40003.2-Сл8719-1019 про підтвердження обсягів природного газу та запит НГВУ "Охтирканафтогаз" від 16.08.2019 № 01/01/11/06/01/06/08-02/1/1308.

Акти наданих послуг з переміщення газу від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 отримані відповідачем 25.01.2019, 21.02.2019, 22.03.2019, 22.04.2019, 22.05.2019 відповідно, що підтверджується роздруківкою інформації про відстеження поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти та списком № 1 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів зі штемпелем відділення Укрпошти ВПЗ № 4 Охтирка, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4270401455681 від 19.02.2019, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4270401477332 від 20.03.2019, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4270401480694 від 18.04.2019, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4270602238980 від 20.05.2019.

Другі примірники наведених актів наданих послуг з переміщення газу, оформлені відповідно до вимог п. 7.4 договору, або письмові мотивовані відмови від підписання актів, на адресу виконавця від замовника не надходили, а тому акти вважаються підписаними, а послуги прийнятими.

Позивач обґрунтовуючи позов зазначає, що відповідачем послуги з переміщення газу згідно актів від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 не були оплачені, внаслідок чого заборгованість за договором № 52/94-Р від 13.02.2018 складає 12 473,91 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві твар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач отримані послуги з переміщення газу за грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень 2019 року не оплатив, а тому починаючи з 20.01.2019 року вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг з переміщення газу за рудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень 2019 року на загальну суму 12 473,91 грн, що підтверджується актами наданих послуг з переміщення газу від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 та актами звіряння розрахунків від 17.05.2019 та від 03.12.2019, проте зазначені акти звіряння розрахунків не підписано відповідачем.

03.06.2019 НГВУ "Охтирканафтогаз" ПАТ "Укрнафта" направлено відповідачеві претензію № 01/01/11/06/01/01-02/1/1110, яку отримано останнім 04.06.2019, проте відповідь на претензію відповідачем не була надана, заборгованість за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 № 52/94-Р не сплачена.

Як вбачається з матеріалів справи, закупівля природного газу на період з 01.01.2019 до 31.12.2019 оголошена відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі закупівель "Prozorro" за номером ID: UА-2018-11-08-002069-с 08.112018. Кінцевий строк подання учасниками тендерних пропозицій - 23.11.2018. В електронному аукціоні 26.11.2018 приймали участь два учасника, а саме: ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" та ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ". Розгляд пропозицій учасників на відповідність умовам тендерної документації проходив в період з 26.11.2018 по 22.12.201. В результаті розгляду 22.12.2018 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір з переможцем закупівлі. Згідно вимог Закону України "Про публічні закупівлі", відповідачем укладено договір з ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" № 41DB407-38-19 від 11.01.2019, відповідно до умов якого третя особа на стороні відповідача зобов`язана передати (поставити) відповідачу у справі товар ДК 021:2015 (CPV) "Єдиний закупівельний словник" - 09120000-6- Газове паливо (Природний газ), визначений за цінами (далі - товар), зазначений у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є невід`ємною його частиною, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити такий товар.

Таким чином, відповідач не міг завчасно передбачити, чи входить у вартість природного газу ймовірного постачальника тариф на транспортування магістральними трубопроводами, та заявити про намір розірвання договору №52/94-Р від 13.02.2018 у місячний термін до його закінчення.

Відповідно постанови КМУ від 19.10.2018 за № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" на ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відпускний рівень цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, з урахуванням тарифів на транспортування газу магістральними трубопроводами, без урахування витрат на транспортування розподільними газопроводами.

Відповідач звернувся з запитом до ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" від 05.06.2019 № 01-17/621 про підтвердження включення до вартості природного газу тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до листа ТОВ "СУМИГАЗ-ЗБУТ" від 13.06.2019 № 40704-Лв-3547-0619, структура ціни природного газу за договором № 41DB407-38-19 від 11.01.2019 на постачання природного газу, складається з вартості газу за 1 (одну) тис. метрів кубічних природного газу та тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами АТ "Укртрансгаз" на території ліцензійної діяльності ПАТ "Сумигаз".

Як вбачається з матеріалів справи з 01.01.2019 до 31.12.2019 відповідач на підставі договору № 41DB407-38-19 від 11.01.2019 фактично сплачував ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" за послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Позивачем зазначений факт не спростовано та не доведено суду протилежного належними, допустимими та достовірними доказами у розуміння статей 76-78 ГПК України.

Відповідач звернувся до позивача з листом поясненням від 30.05.2019 №01-7/592 щодо розірвання договору № 52/94-Р з 01 січня 2019 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач заборгував позивачеві оплату за послуги транспортування природного газу магістральними трубопроводами за грудень 2018 року за договором № 52/94-Р від 13.02.2018 в сумі 3 457,10 грн.

Проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий природний газ не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Факт наявності заборгованості відповідача за договором переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами від 13.02.2018 №52/94-Р щодо оплати вартості наданих послуг на суму 3 457,10 грн підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в сумі 3 457,10 грн правомірно визнається судом першої інстанції обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог в сумі 9 016,81 грн судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у зв`язку з відсутністю між сторонами договірних відносин у 2019 році та фактичною сплатою відповідачем за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 вартості послуг за транспортування природного газу ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" на підставі договору № 41DB407-38-19 від 11.01.2019 на постачання природного газу, який укладено між відповідачем та третьої особою на стороні відповідача у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі".

За несвоєчасну оплату вартості спожитого природного газу позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 3 061,78 грн, нараховану за загальний період з 20.01.2019 по 19.11.2019.

За приписами статті 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 8.1, 8.5 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У разі порушення замовником (відповідачем) строків оплати, передбачених цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку, розмір пені за порушення договірних зобов`язань відповідачем щодо сплати за надані у період часу з грудня 2018 року по квітень 2019 року послуги з переміщення газу, складає 3 061,78 грн, проте, відповідачем фактично порушено виконання договірних зобов`язань щодо сплати за надані послуги за грудень 2018 року, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь пені підлягають задоволенню частково - в сумі 612,24 грн за шість місяців, тобто період з 20.01.2019 по 20.07.2019, виходячи із суми заборгованості за грудень 2018 в розмірі 3 457 грн 10 коп.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними доказами та підлягають задоволенню в частині стягнення 3 061,78 грн основного боргу та 612,24 грн пені.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі №920/1217/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі №920/1217/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі №920/1217/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.09.2020 у справі №920/1217/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №920/1217/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко