Ухвала

від 10.09.2020 по справі 991/747/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/747/20

Провадження №1-кп/991/15/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Київ Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю учасників кримінального провадження:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

володільця майна ОСОБА_6 , представника володільця майна адвоката ОСОБА_7 ,

у кримінальному провадженні №52017000000000889 від 20 грудня 2017 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву володільця майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна,

установив:

24 січня 2020 року до Вищого антикорупційного суду від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшли матеріали у кримінальному провадженні щодо: ОСОБА_8 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України; ОСОБА_9 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України; ОСОБА_10 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України; ОСОБА_11 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України; ОСОБА_12 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

07 вересня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання володільця майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна, а саме грошових коштів у сумі 58 933 доларів США, який був накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року в рамках кримінального провадження № 52017000000000889 від 20 грудня 2017 року. Вказує, що арешт на вказані вище грошові кошти було накладено не обґрунтовано, оскільки воно не відповідає визначеним у ст.170 КПК України критеріям, так як зазначена сума грошових коштів належить ОСОБА_6 на праві власності, а він не є підозрюваним чи обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Вказані грошові кошти в сумі 58 933 доларів США (які були вилучені в ході проведення обшуку 04 березня 2019 року за місцем проживання у ОСОБА_12 ) належать заявнику на праві власності та знаходились на зберіганні у ОСОБА_12 як завдаток за попереднім договором купівлі-продажу від 15 лютого 2019 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, органом досудового розслідування не надано доказів того, що вилучені у ОСОБА_12 грошові кошти, які належать заявнику на праві власності, містять сліди злочину, є знаряддям або засобом вчинення кримінального правопорушення, здобутого злочинним шляхом.

ОСОБА_6 та його представник адвокат ОСОБА_7 просили скасувати арешт грошових коштів, посилаючись на те, що кошти в сумі 60000 доларів США були передані ОСОБА_6 як завдаток за попереднім договором купівлі-продажу і через невиконання умов цього договору ОСОБА_13 він має намір повернути ці кошти. Про те, що кошти належать третій особі ОСОБА_13 заявляв як під час обшуку так і під час розгляду клопотання про накладення арешту, однак, без уточнень хто ця особа. Вважають, що, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, то потреба у арешті коштів відпала.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти скасування арешту. Вказала, що арешт на грошові кошти було накладено з метою можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_12 , потреба в арешті на сьогодні не відпала. ОСОБА_12 та його захисник були присутні 10 квітня 2019 року під час розгляду клопотання про накладення арешту майна, однак, не подавали слідчому судді попереднього договору купівлі-продажу квартири, цей договір було подано тільки в грудні 2019 року під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_12 на ухвалу про накладення арешту. Крім того, ОСОБА_12 звертався до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту грошових коштів в сумі 58933 долари США, називаючи себе при цьому володільцем цих грошових коштів.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання та дослідивши матеріали, що надані ОСОБА_6 , суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту на майно, з огляду на таке.

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 10 квітня 2019 року, копія резолютивної частини якої надана ОСОБА_6 , за клопотанням детектива НАБУ ОСОБА_14 було накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_12 , в т.ч. і на грошові кошти в сумі 58 933 долари США, які були вилучені 04 березня 2019 року у ході проведення обшуку належних ОСОБА_12 об`єктів житлової нерухомості та транспортного засобу. Вказаний арешт було накладено з посиланням на те, що детективом доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та майно може бути предметом можливої конфіскації майна як виду покарання, що передбачене санкцією ч.5 ст.191 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_12 ..

Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, ОСОБА_6 , який вважає себе володільцем майна, на яке накладено арешт, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано.

Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, що передбачено ч.5 ст.170 КПК України.

Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п.3 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження. При цьому необхідно зауважити, що закон не вимагає, щоб арешт накладався виключно на майно, право власності на яке зазначених осіб має бути підтверджено на момент накладення арешту. Таке майно може перебувати в чиємусь володінні, розпорядженні чи користуванні.

Тому, арешт, який було накладено за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду 24 червня 2016 року, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_12 на той час був підозрюваним, так як 04 березня 2019 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, а санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Грошові кошти в сумі 58 933 долари США, на які накладено арешт, були вилучені в ході проведення обшуку належних ОСОБА_12 об`єктів житлової нерухомості та транспортного засобу.

Володілець майна ОСОБА_6 стверджує, що вказані кошти є його власністю і були передані ОСОБА_12 на зберігання як завдаток за попереднім договором від 15 лютого 2019 року купівлі-продажу квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_12 та його дружині ОСОБА_15 , які зобов`язались за умовами попереднього договору повернути протягом трьох днів отримані грошові кошти в подвійному розмірі у випадку невиконання умов цього договору.

На підтвердження цього ОСОБА_6 подав копію попереднього договору купівлі-продажу квартири від 15 лютого 2019 року між ним та ОСОБА_12 і ОСОБА_15 , відповідно якого сторони зобов`язались у строк не пізніше 30 березня 2019 року укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (п.1 договору); у підтвердження наміру придбати квартиру покупець ОСОБА_6 передав продавцям 60000 доларів США в якості завдатку(п.2); при невиконанні продавцями умов договору вони зобов`язані повернути протягом трьох днів з дня закінчення терміну, вказаного в п.1 договору, отримані ними кошти в подвійному розмірі(п.4 договору). Пунктом восьмим попереднього договору визначено, що всі спори, що виникають у зв`язку з укладенням та виконанням цього договору, вирішуються у судовому порядку. Вказаний попередній договір купівлі-продажу квартири укладено в простій письмовій формі.

На думку суду, під час розгляду клопотання ОСОБА_6 , який вважає себе володільцем грошових коштів в сумі 58933 долари США, належним чином не підтвердив їх належність саме йому.

Факти та інформація, які були оголошені в ході розгляду клопотання, не могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що кошти в сумі 58933 долари США належать саме ОСОБА_6 , зате могли б переконати, що володіти, розпоряджатись чи користуватись цими коштами міг підозрюваний на той час ОСОБА_12 , оскільки під час обшуку належних саме ОСОБА_12 об`єктів житлової нерухомості та транспортного засобу були вилучені ці грошові кошти, та щодо ОСОБА_12 на момент розгляду клопотання про арешт майна в квітні 2019 року була наявна обґрунтована підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину у розтраті чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем. Крім того, ОСОБА_6 не зазначено на підставі чого можливо ідентифікувати грошові кошти в сумі 58933 долари США, які були вилучені під час обшуку у ОСОБА_13 , як кошти, що були ним передані, як він стверджує, за попереднім договором купівлі-продажу. А також, відсутні докази того, що ОСОБА_12 і ОСОБА_15 отримали ці кошти від ОСОБА_6 ..

Отже, ОСОБА_6 не доведено, що арешт на грошові кошти був накладений необґрунтовано, а також не доведено, що ці кошти належать йому на праві власності, тому підстави для скасування арешту відсутні.

Також, ОСОБА_6 не доведено, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту, оскільки провадження у цьому кримінальному провадженні на даний час не завершено, а арешт було накладено для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, що передбачене санкцією ч.5 ст.191 КК України.

Керуючись ст.ст.170-174, 372, 376 КПК України, суд -

постановив:

В задоволені клопотання володільця майна ОСОБА_6 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуюча: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2