Постанова

від 07.09.2020 по справі 922/2069/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа № 922/2069/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

за участю представників:

Північно-східного офісу Держаудитслужби - Третьякова О.М., посвідчення АБ №004303 від 19 вересня 2019 року,наказ №35 від 10 лютого 2020 року,

Мартинівської сільської ради Красноградського району Харківської області - Семисал О.В., керівник,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Самар" - Імогаджиєва С.І., паспорт серія НОМЕР_1 від 10 лютого 2020 року, Гужви С.І , паспорт серія НОМЕР_2 від 19 вересня 2002 року, посадова інструкція від 02 вересня 2020 року, наказ №02/20;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури №5 (вх. №1717 Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30 червня 2020 року у справі № 922/2069/20

за матеріалами позовної заяви керівника Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області (м. Харків) в інтересах держави, в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (м. Харків)

до Мартинівської сільської ради Красноградського району Харківської області (Харківська обл, с. Мартинівка)-, Товариства з обмеженою відповідальністю "Самар" (м. Харків)

про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету, визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №5 надав Господарському суду Харківської області заяву №35-1281-20 від 30 червня 2020 року (вх.№2069/20 від 30 червня 2020 року) про забезпечення позову, в якій просить:

1) Товариству з обмеженою відповідальністю "САМАР" (код ЄДРПОУ 38161171, зареєстрований за адресою: вул. Молочна, буд. 38, м. Харків, 61001), який є генеральним підрядником відповідно до договору про закупівлю робіт 9 від 30.04.2020 заборонити вчиняти дії на виконання умов оскаржуваного договору про закупівлю робіт в частині виконання робіт по об`єкту Капітальний ремонт приміщень будинку культури в с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району Харківської області (код за ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) розташованого за адресою: с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району Харківської області в кількості 1 робота (п. 1.1 договору про закупівлю робіт № 9 від 30.04.2020);

2) Мартинівській сільській раді Красноградського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04399938, зареєстрована за адресою: вул. Центральна, 1, с. Мартинівка, Красноградського району, Харківської області, 63350), яка є розпорядником коштів відповідно до договору про закупівлю робіт 9 від 30.04.2020 заборонити вчиняти дії на виконання умов оскаржуваного договору про закупівлю робіт в частині прийняття та оплати належним чином виконаних робіт по об`єкту Капітальний ремонт приміщень будинку культури в с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району Харківської області (код за ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) розташованого за адресою: с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району Харківської області в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору про закупівлю робіт 9 від 30.04.2020).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30 червня 2020 року у справі №922/2069/20 відмовлено у задоволенні заяви керівника Харківської місцевої прокуратури №5 про вжиття заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні відповідної заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявник не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, розумності, обґрунтованості і адекватності заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу, не навів обґрунтованого припущення про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення. Одночасно суд першої інстанції врахував, що прокурором не заявлено позовних вимог про застосування судом реституції за недійсним договором, а можливе рішення суду щодо задоволення позову про визнання не підлягає примусовому виконанню.

Керівник Харківської місцевої прокуратури №5 з відповідною ухвалою суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено про помилковість висновку суду щодо відсутності підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття вищезазначеного заходу забезпечення позову, може істотно ускладнити ефективний захист інтересів держави щодо раціонального та ефективного використання бюджетних коштів, в даному випадку, коштів місцевого бюджету, які б могли бути раціонально використані на виконання соціально-економічних програм розвитку села. Одночасно апелянт повторно звертає увагу, що замовником - Мартинівською сільською радою Красноградського району Харківської області на виконання умов оскаржуваного договору про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року вже здійснено оплату авансового платежу за договором про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року у розмірі 30% (501 тис грн) від загальної вартості робіт за даним договором, про що свідчить платіжне доручення №169439860 від 13 травня 2020 року, що прямо свідчить про вчинення дій, спрямованих на унеможливлення задоволення та виконання судового рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року у справі №922/2069/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Харківської місцевої прокуратури №5 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30 червня 2020 року у справі №922/2069/20; призначено справу до розгляду на 07 вересня 2020 року об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

У судове засідання, яке відбулось 07 вересня 2020 року, зявився представник позивача та відповідачі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила таке.

Керівник Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (позивач), до Мартинівської сільської ради Красноградського району Харківської області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самар" (відповідачі), в якій просить:

1)визнати незаконним та скасувати рішення тендерного комітету Мартинівської сільської ради Красноградського району Харківської області (ЄДРПОУ 04399938, адреса: вул. Центральна, 1, с. Мартинівка, Красноградського району, Харківської області) про визнання переможцем відкритих торгів з закупівлі робіт з "капітального ремонту приміщень будинку культури в с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району, Харківської області (код за ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" Товариство з обмеженою відповідальністю "САМАР" (ЄДРПОУ 38161171, адреса: вул. Молочна, буд. 38, м. Харків) протокол засідання тендерного комітету №12 від 15 квітня 2020 року, протокол засідання тендерного комітету №14 від 04 травня 2020 року;

2)визнати недійсним укладений за результатом відкритих торгів між Мартинівською сільською радою Красноградського району Харківської області (ЄДРПОУ 04399938, адреса: вул. Центральна, 1, с. Мартинівка, Красноградського району, Харківської області) та товариством з обмеженою відповідальністю "САМАР" (ЄДРПОУ 38161171, адреса: вул. Молочна, буд. 38, м. Харків) договір про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року зі змінами від 04 травня 2020 року на суму 4349000,00 гривень;

3)стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 4204,00 гривень за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Разом із позовною заявою прокурор надав заявупро забезпечення позову, в якій просить:

1)Товариству з обмеженою відповідальністю "САМАР" (код ЄДРПОУ 38161171, зареєстрований за адресою: вул. Молочна, буд. 38, м. Харків, 61001), який є генеральним підрядником відповідно до договору про закупівлю робіт 9 від 30 квітня 2020 року заборонити вчиняти дії на виконання умов оскаржуваного договору про закупівлю робіт в частині виконання робіт по об`єкту Капітальний ремонт приміщень будинку культури в с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району Харківської області (код за ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) розташованого за адресою: с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району Харківської області в кількості 1 робота (п. 1.1 договору про закупівлю робіт № 9 від 30 квітня 2020 року);

2)Мартинівській сільській раді Красноградського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04399938, зареєстрована за адресою: вул. Центральна, 1, с. Мартинівка, Красноградського району, Харківської області, 63350), яка є розпорядником коштів відповідно до договору про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року заборонити вчиняти дії на виконання умов оскаржуваного договору про закупівлю робіт в частині прийняття та оплати належним чином виконаних робіт по об`єкту Капітальний ремонт приміщень будинку культури в с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району Харківської області (код за ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) розташованого за адресою: с. Мартинівка, вул. Центральна, 42, Красноградського району Харківської області в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року).

В обґрунтування необхідності забезпечення позову прокурор (заявник) посилається на те, що замовником - Мартинівською сільською радою Красноградського району Харківської області на виконання умов оскаржуваного договору про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року вже здійснено оплату авансового платежу за договором про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року у розмірі 30% (501 тис грн) від загальної вартості робіт за даним договором, про що свідчить платіжне доручення №169439860 від 13 травня 2020 року, що прямо свідчить про вчинення дій, спрямованих на унеможливлення задоволення та виконання судового рішення за позовом прокурора, тому заявник вважає за необхідне вжити захід забезпечення позову у відповідності до п. 2 ч. 1 статті 137 ГПК України шляхом заборони відповідачам - Мартинівській сільській раді Красноградського району Харківської області та ТОВ "САМАР" вчиняти певні дії.

Також заявник вважає, що невжиття вищезазначеного заходу забезпечення позову, у подальшому, може істотно ускладнити ефективний захист інтересів держави щодо раціонального та ефективного використання бюджетних коштів, в даному випадку, коштів місцевого бюджету, які б могли бути раціонально використані на виконання соціально-економічних програм розвитку села.

Крім того, заявник вважає, що невжиття вищезазначеного заходу забезпечення позову, у подальшому, може призвести до виникнення необхідності у зверненні до суду з іншим позовом.

Надаючи правову оцінку заяві керівника Харківської місцевої прокуратури №5 про забезпечення позову колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі 912/1616/18.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Предметом спору у цій справі є вимога щодо визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету, визнання недійсним договору.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року по справі № 910/1040/18.

Тобто, звертаючись з відповідною заявою керівник Харківської місцевої прокуратури №5 повинен обґрунтувати імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся в разі невжиття таких заходів.

Так, заявником імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів пов`язується з обставиною проведення замовником - Мартинівською сільською радою Красноградського району Харківської області на виконання умов оскаржуваного договору оплати авансового платежу.

Суд зазначає, що позивач у позові просить визнати недійсним рішення тендерного комітету Мартинівської сільської ради Красноградського району Харківської області та договір про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року зі змінами від 04 травня 2020 року на суму 4349000,00 гривень

Отже, у випадку задоволення позову, вищевказане рішення тендерного комітету Мартинівської сільської ради Красноградського району Харківської області та договір про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року зі змінами від 04 травня 2020 року на суму 4349000,00 гривень будуть визнані недійсними в судовому порядку.

На противагу аргументам апелянта колегія суддів зазначає , що відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, вчинення або невчинення відповідачами дій, спрямованих на виконання оскаржуваного договору, жодним чином не вплине на можливість виконання рішення про визнання недійсними договору та рішення тендерного комітету.

Колегія суддів наголошує, що вимоги щодо застосування наслідку недійсності правочину у вигляді реституції прокурором у даній справі не заявлені. Відповідно, питання щодо повернення сторонами всього отриманого за договором про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року зі змінами від 04 травня 2020 року на суму 4349000,00 гривень не стосується виконання рішення у даній справі.

Разом із тим, варто зазначити, що згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також, статтею 208 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Отже, чинним законодавством визначений механізм застосування реституції при визнанні правочину недійсним, у тому числі шляхом відшкодування вартості отриманого за договором.

Однак, прокурор у своїй заяві жодним чином не обґрунтував неможливості здійснення такої реституції у випадку визнання судом недійсним договору про закупівлю робіт №9 від 30 квітня 2020 року зі змінами від 04 травня 2020 року на суму 4349000,00 гривень, обмежившись лише вказівкою про імовірність її ускладення.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, до моменту визнання договору недійсним у судовому порядку, він має вважаєтися правомірним та сторони повинні належним чином виконувати його умови.

Введення судом заборони вчиняти дії, що спрямовані на виконання умов договору, який на даний час не визнано недійсним, призведе до порушення вищевказаних умов чинного законодавства та фактично буде перешкоджати господарській діяльності відповідачів, що є неправомірним.

При цьому, колегія суддів враховує, що адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 16 від 26 грудня 2011 року).

При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №521/10766/18.

Варто врахововувати, що виконання підрядних робіт має відповідний технологічний цикл та строки виконання, а тому вжиття судом обраних прокурором заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки для господарської діяльності сторін.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правомірним позицію Господарського суду Харківської області про відмову у задоволенні заяви керівника Харківської місцевої прокуратури №5 Харківської області №35-1281-20 від 30 червня 2020 року в інтересах держави, в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби, до Мартинівської сільської ради Красноградського району Харківської області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самар" про вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги керівника Харківської місцевої прокуратури №5 та залишення без змін ухвали Господарського суду Харківської області від 30 червня 2020 року у справі 922/2069/20.

В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури №5 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30 червня 2020 року у справі № 922/2069/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян