Постанова

від 26.08.2020 по справі 909/520/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/520/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іванюка Володимира Михайловича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (головуючий суддя Мирутенко О.Л., судді Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.) (винесену за результатами перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019), постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019), додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 (суддя Матуляк П.Я.) та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 (суддя Матуляк П.Я.) у справі № 909/520/19

за позовом Фізичної особи - підприємця Іванюка Володимира Михайловича

до 1) Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1: Підприємство споживчої кооперації "Ринок"

про визнання дій протиправними та відновлення становища, яке існувало до порушення права,

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Фізична особа-підприємець Іванюк Володимир Михайлович (далі - позивач, ФОП Іванюк В.М.) звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - відповідач-1, ПрАТ "Прикарпаттяобленерго") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (далі - відповідач-2, ТОВ "Прикарпатенерготрейд") про визнання дій протиправними та відновлення становища, яке існувало до порушення прав Іванюка В.М., шляхом відновлення електропостачання, яке здійснювалось згідно договору про постачання електричної енергії №498 від 27.12.2007.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач-1, у порушення умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №498 від 27.12.2007, в односторонньому порядку без попередження припинив надання позивачу послуг постачання електричної енергії, чим допустив порушення положень статті 275 Господарського кодексу України, статей 714, 764 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктів 1.2, 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ), пункту 7.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" в частині одностороннього припинення електропостачання Іванюка В.М. Стягнуто з ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" в дохід Державного бюджету України 1921,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

4. В частині задоволення позовних вимог рішення суду мотивовано тим, що підстави припинення електропостачання, визначені у підпункті 7 пункту 7.5 ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (з подальшими змінами), а саме, закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб`єктами господарювання договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ, були відсутні. Щодо зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення, за наявності спору про суб`єктивне право позивача, то це не призведе до реального захисту позивача; крім того, на час вирішення спору припинено ліцензійну діяльність відповідача-1 як постачальника, а відповідач-2, за інформацією розміщеною в ЄДРПОУ, не є правонаступником відповідача-1, тому на нього не може покладатись відповідальність за порушення ПКЕЕ від 31.07.1996 №28, які втратили чинність, попереднім ліцензіатом.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 витрати ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" на професійну правничу допомогу залишено за відповідачем. Витрати ФОП Іванюка В.М. на професійну правничу допомогу залишено за позивачем.

6. Додаткове рішення в частині відмови позивачу у задоволенні до стягнення судових витрат мотивовано тим, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано з порушенням частини 8 статті 129 ГПК України та без доказів оплати понесених судових витрат. Відповідачу-1 відмовлено у стягненні судових витрат на підставі частини 9 статті 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" в частині одностороннього припинення електропостачання Іванюку В.М. та в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 залишено без змін. Судові витрати покладено на позивача у справі. Стягнуто з ФОП Іванюка В.М. на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 2 881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Постанову, в частині скасування рішення суду першої інстанції, мотивовано тим, що не підтвердження права оренди на об`єкт постачання електроенергії споживачем та звернення власника такого об`єкта щодо припинення електропостачання на цей об`єкт, призвело до припинення договору про постачання електричної енергії за закінченням його терміну та, як наслідок, припинення електропостачання. В частині залишення рішення без змін апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції.

9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесену за результатами перегляду додаткового рішення суду першої інстанції) додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 у справі № 909/520/19 залишено без змін.

10. Постанову мотивовано тим, що оскільки у задоволенні позову ФОП Іванюка В.М. відмовлено повністю, тому витрати пов`язані з розглядом даної справи покладаються на позивача.

11. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 клопотання ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з ФОП Іванюка В.М. на користь ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

12. Ухвалюючи додаткову постанову, суд, враховуючи складність справи, обсяг виконаних робіт адвокатами та час, витрачений на виконання відповідних робіт, визнав недостатньо обґрунтованою заявлену до стягнення суму.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 та скасувати додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019, постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 про скасування рішення суду першої інстанції, постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 про перегляд додаткового рішення, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на те, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням положень статей 759, 764 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 283, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, всупереч позиції, висловленій у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/1538/17, від 03.04.2019 у справі №911/928/18, від 15.08.2018 у справі №923/1142/17, від 11.09.2018 у справі № 925/1321/17, від 23.04.2019 у справі № 904/2997/18.

15. Також, позивач вказує про відсутність висновку Верховного Суду в питанні застосування положень статті 275 Господарського кодексу України та пунктів 5.4, 7.5 ПКЕЕ у подібних правовідносинах щодо одностороннього припинення електропостачання без розірвання договору про постачання електричної енергії зі споживачем.

16. В частині оскарження судових рішень про розподіл судових витрат позивач посилається на не врахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, від 10.12.2019 у справі № 922/902/19, від 22.11.2019 у справі № 9010/906/18.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

17. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2020 надано учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзивів на касаційну скаргу до 22.06.2020.

18. Частиною 1 статті 295 ГПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

19. 23.07.2020 (згідно поштовими відмітками на конверті) відповідачем-1 направлено до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу.

20. Разом з тим, у зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" карантину на усій території України, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", продовжено процесуальні строки на строк дії такого карантину, а оскільки, на момент подання відповідачем-1 відзиву, строк карантину продовжено до 31.07.2020, тому строк надання відзиву не пропущено.

21. Крім цього, Законом України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набув чинності з 17.07.2020), пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, яким було продовжено процесуальні строки на період дії карантину (у редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020), викладено у новій редакції (щодо можливості за вмотивованим клопотанням учасників справи поновлювати процесуальний строк, встановлений нормами цього Кодексу чи/або продовжувати процесуальний строк, встановлений судом). У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 № 731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

22. Оскільки Закон України від 18.06.2020 № 731-IX набув чинності 17.07.2020, у зв`язку з чим, у разі відсутності заяви про продовження процесуального строку, останнім днем цього строку вважається 06.08.2020.

23. 06.08.2020 адвокатом відповідача-2 електронною поштою направлено до суду касаційної інстанції клопотання про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу.

24. 17.08.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) відповідачем-2 направлено до касаційного суду відзив.

25. Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

26. З вищенаведених положень Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, який набув чинності з 17.07.2020, вбачається, що учасника справи, у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим кодексом, протягом 20-денного строку мають право на продовження процесуальних строків, з підстав, встановлених цим Законом.

27. Враховуючи те, що звернення до суду з клопотання про подовження строку на подання відзиву відповідачем-2 здійснено з дотриманням строку, встановленого Законом України від 18.06.2020 № 731-IX, тому відповідно до положень частини 2 статті 119 ГПК України строк на подання відзиву підлягає продовженню, а поданий 17.08.2020 відзив на касаційну скаргу прийняттю до розгляду.

28. Відповідач-1 у письмових поясненнях просить залишити касаційну скаргу ФОП Іванюка В.М. без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на правомірність своїх дій під час припинення електропостачання у зв`язку з припинення договору про постачання електричної енергії, оскільки споживач не надав доказів продовження договору оренди об`єкта, на який здійснювалось постачання електроенергії; а власник торгового павільйону, який наділений виключними правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном, неодноразово звертався до відповідача-1 з запереченнями щодо продовження постачання електроенергії на належний йому об`єкт.

29. Відповідач-2 у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а також врахувати, що він не є суб`єктом порушення права позивача про захист якого заявлено позов.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ВАТ "Прикарпаттяобленерго" (змінено назву на ПрАТ "Прикарпаттяобленерго") (постачальник) та ФОП Іванюком В.М. (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №498 від 27.12.2007 (далі - договір), за умовами пункту 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

31. Згідно з додатком № 7 до договору про постачання електроенергії об`єктом електропостачання є кіоск споживача за адресою: м. Надвірна (ринок) (далі - об`єкт).

32. Відповідно до пункту 3.1.2 договору постачальник має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ.

33. Положеннями розділу 6 цього договору електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником:

- без попередження у разі: виникнення аварійних ситуацій в електроустановках постачальника - на час, що не перевищує визначеного ПУЕ для струмоприймачів споживача відповідної категорії; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів; приєднання споживачем власних струмоприймачів третіх осіб до мереж постачальника поза розрахунковими засобами обліку; самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; інших умов, передбачених ПКЕЕ, чинним законодавством;

- з повідомленням споживача не пізніше ніж за 10 хвилин у разі перевищення споживачем граничної величини потужності в години максимуму навантаження протягом 30 хвилин і більше;

- з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі: відсутності у споживача персоналу для обслуговування електроустановок; споживання електричної енергії після закінчення строку дії цього договору; недопущення споживачем посадових осіб органів, на яких покладено відповідні обов`язки згідно з чинним законодавством, до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії; несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком 2 "Порядок розрахунків", інших умов, передбачених ПКЕЕ.

34. Договір укладено сторонами на термін до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.4 договору).

35. У зв`язку зі зверненням до Філії Надвірнянського РЕМ Підприємства споживчої кооперації "Ринок", яке є власником (орендодавцем) об`єкта - кіоску за адресою: м. Надвірна (ринок), з вимогою про відключення цього об`єкта від електропостачання, постачальником на адресу споживача ФОП Фванюка В.М. направлено листи від 14.06.2017 та від 22.11.2017 щодо необхідності підтвердження права власності (користування) об`єктом та припинення електропостачання на підставі пункту 7.5.7 ПКЕЕ (з 02.01.2018 за змістом останнього повідомлення), після припинення терміну дії Договору, у разі ненадання відповідних документів.

36. 02.01.2018 позивач із заявою звернувся до Філії Надвірнянського РЕМ щодо підтвердження права користування об`єктом, надавши копію договору оперативної оренди об`єкта нерухомості від 01.07.2016 та зазначивши, що зазначений договір є продовженим на новий термін, у зв`язку з чим просив не припиняти електропостачання на об`єкт до вирішення спору між ним та власником кіоска - Підприємством споживчої кооперації "Ринок".

37. Проте, 03.01.2018 ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" припинив електропостачання об`єкта (кіоска).

38. 14.02.2018 позивач із заявою звернувся до Надвірнянського РЕМ щодо відновлення електропостачання. Крім того, 22.03.2018, 23.06.2018, 30.07.2018 та 08.10.2018 позивач звертався до Надвірнянського РЕМ зі скаргами щодо відновлення електропостачання. Відповіді на зазначені заяви та скарги сторонами суду не надано.

39. 22.03.2018 листом №7 Підприємство споживчої кооперації "Ринок" звернулось до філії Надвірнянського РЕМ із запереченням щодо відновлення електропостачання об`єкта.

40. Дії ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" щодо припинення постачання електричної енергії позивач оскаржив до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Листом № 9863/20/9-18 від 14.11.2018 НКРЕКП повідомила позивача, що комісією прийнято постанову від 30.10.2018 № 1325 "Застереження щодо недопущення ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання", підпунктом 2 пункту 2 якої зобов`язано ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" у строк до 01.12.2018 відновити електропостачання орендованого об`єкта ФОП Іванюка В.М.

41. 19.11.2018 філією "Південна" ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" направлено позивачу листа щодо надання доступу до об`єкта для відновлення електропостачання. Проте, 20.11.2018 Підприємство споживчої кооперації "Ринок" звернулося до Філії "Південна" ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" із запереченнями щодо відновлення електропостачання об`єкта.

42. 22.11.2018 філією "Південна" ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" складено акт про не допуск працівників ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" до об`єкта.

43. 21.12.2018, у відповідь на звернення Підприємства споживчої кооперації "Ринок" №23 від 20.11.2018, НКРЕКП повідомило Підприємство споживчої кооперації "Ринок", ФОП Іванюка В.М та ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про необхідність врегулювання спору щодо права користування (оренди) об`єктом у встановленому чинним законодавством порядку для відновлення електропостачання. Аналогічну відповідь на претензію позивача надано ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" листом №058/341 від 16.01.2019.

44. 05.07.2019 НКРЕКП, з урахуванням листа ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" від 26.11.2018 щодо стану виконання вимоги постанови НКРЕКП від 30.10.2018 № 1325 (неможливості відновлення електропостачання у зв`язку із запереченнями власника об`єкта), прийнято постанову № 1362, згідно якої вимоги постанови НКРЕКП від 30.10.2018 № 1325 вважаються такими, що виконані.

45. З огляду на те, що АТ "Прикарпаттяобленерго" електропостачання орендованого позивачем об`єкта не відновило, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

46. За встановлених обставин та керуючись положеннями статей 5, 11, 202, 204, 509, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України, пунктів 1.3, 5.1, 5.4, 7.1, 7.5 ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, місцевий господарський суд дійшов висновку, що суду не надано доказів припинення, розірвання або не укладення договору про постачання електричної енергії № 498 від 27.12.2007, тому були відсутні передумови передбачені, підпунктом 7 пункту 7.5 ПЕКК та пунктом 3.1.2 договору для припинення електропостачання на орендований позивачем об`єкт; повідомлення відповідача-1 від 14.06.2017 та 22.11.2017 про необхідність підтвердження права власності (користування) об`єктом оренди та припинення електропостачання, у разі не надання такого підтвердження, суперечить пункту 5.4 ПЕКК, оскільки вказані документи необхідні саме для укладення договору, а не для продовження його дії; крім того, листи-повідомлення від 14.06.2017 та 22.11.2017, якими позивача повідомлено про припинення договору постачання електроенергії та припинення електропостачання, не є попередженнями про припинення постачання електричної енергії в розумінні пункту 7.5 ПКЕЕ; недотримання постачальником порядку та строків встановлення підстав, передбачених ПКЕЕ для припинення електропостачання, вказує на протиправність дій відповідача-1. У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволено.

47. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом відновлення електропостачання, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та третьою особою існує спір щодо права користування об`єктом оренди, який не може вирішуватись у межах даного спору, у зв`язку з чим є неможливим захист порушеного права у обраний позивачем спосіб у разі припинення суб`єктивного права, на захист якого звернувся позивач.

48. Крім того, судом враховано, що у зв`язку із законодавчими змінами на ринку електричної енергії, з 01.01.2019 відповідач-1 втратив статус електропостачальної організації і володіє виключно правовим статусом оператора системи розподілу, відтак АТ "Прикарпаттяобленерго" не є тією особою, яка відповідно до вимог чинного законодавства має бути зобов`язана на вчинення відповідних дій - відновлення електропостачання.

49. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення, щодо відповідача-2 місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, залишаючи в цій частині судове рішення без змін, виходив з недоведеності (з посиланням на норми чинного законодавства) позивачем підстав визначення зазначеного суб`єкта особою, зобов`язаною відновити становище, що існувало до порушення права, оскільки ТОВ "Прикарпатенерготрейд" не є правонаступником АТ "Прикарпаттяобленерго", що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ від 28.02.19 №1005063959.

50. Скасовуючи рішення в частині задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд, виходив з того, що ПКЕЕ не передбачено єдиної форми для повідомлення споживача про припинення постачання електричної енергії; відповідач-1 неодноразово надсилав листи позивачу про необхідність впорядкування взаємовідносин з орендодавцем; при цьому, листом від 22.11.2017 вих. № 030/724/43, позивача повідомлено про те, що договір про постачання електроенергії укладено до 31.12.2017 та у випадку ненадання документів, що підтверджують право користування об`єктом (підпункт 8 пункту 5.4 ПКЕЕ), даний договір буде припинено; не виконання позивачем приписів відповідача-1, стало підставою для припинення з 02.01.2018 електропостачання на об`єкт, що розташований за адресою: м. Надвірна, м-н Шевченка, 4.

51. При цьому, судом апеляційної інстанції, з посиланням на статтю 41 Конституції України, положення статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України, вказано, що саме власник торгового павільйону - Підприємство споживчої кооперації "Ринок" Надвірнянського районного споживчого товариства наділений виключними правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном - об`єктом оренди, тому у відповідача-1 були відсутні правові підстави щодо невиконання законних вимог власника в частині укладення (пролонгації) договору про постачання електричною енергією поза його волею.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

52. Підставами касаційного оскарження ФОП Іванюком В.М. визначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), а також пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

53. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

55. Предметом спору у даній справі є вимога про визнання дій відповідача-1 з припинення електропостачання на орендований позивачем об`єкт протиправними та відновлення становища, яке існувало до порушення прав Іванюка В.М., шляхом відновлення електропостачання, яке здійснювалось на підставі договору про постачання електричної енергії № 498 від 27.12.2007.

56. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

57. Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

58. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

59. Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

60. Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" (чинного на час укладення між сторонами і дії договору про постачання електричної енергії № 498) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

61. Як встановлено судами, відповідач-1 здійснював постачання електричної енергії на орендований позивачем об`єкт на підставі укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №498 від 27.12.2007, термін дії якого до 31.12.2008, з правом пролонгації на наступний рік.

62. Відповідно до пункту 2.1 договору про постачання електричної енергії №498, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

63. На час виникнення спірних правовідносин, взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), було урегульовано Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28.

64. Відповідно до пункту 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

65. Згідно пунктом 1.6 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об`єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

66. Положеннями пункту 1.13 ПКЕЕ визначено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

67. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається (пункт 5.1 ПКЕЕ).

68. За умовами пункту 3.1.2 договору сторони передбачили право постачальника обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживачу згідно з умовами розділу 6 цього Договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ.

69. Умови припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії визначені розділом 7 ПКЕЕ.

70. 03.01.2018 відповідачем здійснено припинення електропостачання на об`єкт позивача на підставі підпункту 7 пункту 7.5 ПКЕЕ.

71. Положеннями пункту 7.1 ПКЕЕ констатовано, що електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі ПКЕЕ.

72. Згідно з підпунктом 7 пункту 7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов`язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб`єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

73. Як встановлено судами, відповідачем-1 листами від 14.06.2017 та від 22.11.2017 здійснено повідомлення про необхідність надання підтвердження права власності (користування) об`єктом, а у разі ненадання відповідних документів, постачання електроенергії буде припинено на підставі пункту 7.5.7 ПКЕЕ.

74. Разом з тим, підпунктом 8 пункту 5.4 ПКЕЕ визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації такі документи, і зокрема, копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення). Тобто, підтвердження правомочностей орендаря на об`єкт оренди є обов`язковим при укладенні договору про постачання електричної енергії.

75. За умовами пункту 9.4 договору він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Тобто, ні положеннями ПКЕЕ, ні умовами договору не визначено переліку документів, необхідних для продовження терміну дії договору.

76. Отже, умови укладеного сторонами договору в частині підстав та обставин припинення електропостачання, містять відсилання до ПКЕЕ, при цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, підпункт 7 пункту 7.5 ПКЕЕ не містить підстав для припинення укладеного між сторонами договору у разі не подання документів, що підтверджують право власності (користування) об`єктом оренди, такі вимоги, в силу пункту 5.4 ПКЕЕ є обов`язковими при укладенні договору.

77. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу провадиться за умови встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та з дотриманням певної процедури попередження споживача із зазначенням, зокрема, відповідних підстав, і не дотримання вказаної процедури призвело до безпідставного відключення позивача від електропостачання.

78. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що лист від 22.11.2017 вих. № 030/724/43 є належним повідомленням про припинення договору постачання електричної енергії від 31.12.2007, у разі не надання документів, що підтверджують право користування об`єктом, з попередженням про відключення 02.01.2018, який направлено позивачу з дотримання встановленої правилами процедури, не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору, суперечать положенням ПКЕЕ та вимогам цивільного законодавства.

79. Отже, судом першої інстанції надано правильну правову оцінку спірним правовідносинам та вірно встановлено, що припинення електропостачання на об`єкт позивача здійснено з порушенням умов договору та не відповідає положенням ПКЕЕ, тобто, відповідач при повідомленні позивача про припинення електропостачання порушив умови договору та норми права, які регулюють правовідносини у сфері надання послуг з електропостачання, у зв`язку з чим такі дії відповідача-1 обґрунтовано визнано протиправними.

80. Врахування судом апеляційної інстанції доводів відповідача, що припинення електропостачання здійснено з урахування звернень власника об`єкта - Підприємства споживчої кооперації "Ринок", не відповідає вимогам законодавства, і зокрема, пункту 5.23 ПКЕЕ, яким визначено, що зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, а також, пункту 6.18 ПКЕЕ, відповідно до положень якого з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

81. Аналогічні положення погоджені сторонами у пункті 2.5 договору, і зокрема, у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації, відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов`язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов`язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

82. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги щодо припинення постачання електричної енергії з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 7.5 ПКЕЕ, з посиланням на недотримання споживачем положень пункту 5.4 ПКЕЕ на стадії виконання укладеного між сторонами договору, не відповідає положенням статті 629 Цивільного кодексу України, статті 275 Господарського кодексу України, положенням ПКЕЕ, знайшли своє підтвердження, тому постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанцій як законне та обґрунтоване в цій частині необхідно залишити в силі.

83. 17.06.2017 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажом, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

84. Відповідно до частин 1, 7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній на момент припинення електропостачання) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

85. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відновити електропостачання, то Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для її задоволення, оскільки на виконання положень Закону України "Про ринок електричної енергії", постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу від 16.11.2018 № 1443 анульовано ліцензію відповідача-1 на право здійснення господарської діяльності з передачі та постачання електричної енергії, тобто, з 01.01.2019 (на час прийняття оскаржуваного рішення суду) відповідач-1 не наділений правом постачати електричну енергію споживачам, що унеможливлює відновлення ним електропостачання позивачу.

86. Відповідно до положень пункту 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

87. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії місцевими електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

88. Враховуючи законодавчі зміни на ринку електричної енергії, позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до відповідача-2 усього обсягу функціональних прав та обов`язків на умовах чинного договору про постачання електричної енергії відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, у зв`язку чим суди дійшли правомірних висновків, що за відсутності відповідних доказів на відповідача-2 не може бути покладено відповідальність за порушення, допущені відповідачем-1.

89. Водночас, доводи касаційної скарги щодо не врахування судами при ухваленні оскаржуваних рішень правових висновків викладених, у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 № 910/15387/17 від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 15.08.2018 у справі № 923/1142/17, від 11.09.2018 у справі № 925/1321/17, від 23.04.2019 у справі № 904/2997/18, Суд відхиляє як безпідставні, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається не є подібними.

90. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. (Зазначена правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19).

91. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

92. Так, Верховний Суд, здійснював касаційний перегляд зазначених скаржником справ, предметом спору в яких є вимоги: у справі № 923/854/17 за первісним позовом - про визнання договору припиненим та зобов`язання повернути майно, за зустрічним - визнання права користування майном та визнання договору оренди продовженим; у справі № 923/1142/17 про зобов`язання відповідача повернути позивачеві орендовані нежитлові приміщення; у справі № 904/7825/17 про виселення з приміщення нежитлової будівлі та стягнення заборгованості за договором оренди; у справі № 910/15387/17 за первісним позовом - про зобов`язання укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення, за зустрічним - виселення, при цьому дану справу за результатами касаційного перегляду направлено на новий розгляд, що виключає можливість посилання на таку постанову, як на остаточно сформовану правову позицію; у справі № 911/928/18 про внесення змін до договору оренди; у справі № 925/1321/17 про визнання продовженим на новий строк договору оренди нерухомого майна та визнання недійсними результатів проведеного конкурсу, в частині прийнятого рішення про оголошення переможця конкурсу на право оренди нежитлових приміщень; у справі № 904/2997/18 про визнання договору оренди нерухомого майна, продовженим на той самий строк.

93. Натомість, у даній справі № 909/520/19 предметом позовних вимог є визнання дій протиправними та відновлення становища, яке існувало до порушення прав Іванюка В.М. , шляхом відновлення електропостачання, яке здійснювалось згідно договору про постачання електричної енергії № 498 від 27.12.2007, у зв`язку з чим у даній справі не було предметом розгляду право оренди позивача на об`єкт, на якому здійснено відключення електропостачання. Тобто, відсутня подібність змісту та предмета позовних вимог, матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

94. Висновки Верховного Суду у зазначених скаржником справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.

95. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

96. Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

97. Отже, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній із 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 909/520/19 за касаційною скаргою ФОП Іванюка В.М. у частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

98. З урахуванням наведеного, колегія суддів у даних спірних правовідносинах дійшла такого висновку.

99. Припинення електропостачання об`єкта споживача на підставі підпункту 7 пункту 7.5 ПКЕЕ (в редакції Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (із змінами та доповненнями)) у зв`язку з ненаданням на вимогу постачальника електроенергії документів про продовження оренди об`єкта не відповідає положенням ПКЕЕ та умовам договору, оскільки, по-перше, надання документів про право власності чи користування на об`єкт (приміщення) (підпункт 8 пункту 5.4 ПКЕЕ) є обов`язковим при укладенні договору про постачання електричної енергії, а не для його продовження, по-друге, зазначені документи щодо права споживача на об`єкт (приміщення) не підпадають під визначення "договорів, наявність яких передбачена цими Правилами".

Щодо оскарження судових рішень про розподіл судових витрат

100. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

101. Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

102. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

103. Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

104. Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

105. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

106. Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

107. Судами встановлено, що позивачем до позовної заяви було додано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, у якому визначено орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у розмірі 7 500,00 грн. Після ухвалення рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 про часткове задоволення позову, ФОП Іванюк В.М. 24.10. 2019 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, до якої додано акт приймання виконаних робіт від 22.10.2019, з детальним описом наданих адвокатом послуг, на загальну суму 8 500,00 грн.

108. ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" також було подано докази про понесення витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження орієнтовного розрахунку цих витрат доданого до відзиву, зокрема, договір про надання правничої допомоги від 02.01.2019 №2019/7, акт приймання-передачі наданих послуг від 22.10.2019 та платіжне доручення від 23.10.2019 № 27686, на загальну суму 6 800,00 грн.

109. Положеннями частини 1 статті 129 ГПК України унормовано, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

110. Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

111. З огляду на те, що спір у даній справі виник із неправомірних дій відповідача-1, які фактично призвели до неможливості відновлення становища позивача, яке існувало до порушення, що встановлено судами у ході розгляду справи, у зв`язку з чим постанова суду в частині ухвалення рішення на користь відповідача-1 підлягає скасуванню, проте, не було враховано судами попередніх інстанцій, а також враховуючи основний принцип господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, з метою впровадження ефективного захисту порушеного права, суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги в частині скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції від 13.03.2020, постанови суду апеляційної інстанції від 02.03.2020, прийнятої за результатами перегляду додаткового рішення, а також додаткового рішення від 06.11.2019, у зв`язку з чим зазначені судові рішення скасувати, здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача-1 на користь позивача судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн.

112. Витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу покласти на нього у повному обсязі.

Висновки Верховного Суду

113. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

114. Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

115. З огляду на викладене, касаційна скарга ФОП Іванюка В.М. підлягає задоволенню частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесену за результатами перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019) у справі № 909/520/19 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" в частині одностороннього припинення електропостачання Іванюка В.М. , а рішення в цій частині залишити у силі. У решті оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

116. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Іванюка В.М. у цій частині.

Щодо судових витрат

117. Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

118. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

119. Позивач, як учасник бойових дій, у справах, пов`язаних з порушенням його прав, відповідно до підпункту 13) частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанція.

120. За приписами частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

121. Враховуючи те, що за результатами розгляду касаційної скарги, Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, і залишає в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, а також враховуючи, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача-1, у зв`язку з цим Суд покладає сплату судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, за апеляційний та касаційний перегляд на відповідача-1.

122. Тобто, у даному випадку судовий збір розраховується відповідно до приписів підпунктів 2, 4, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги.

123. З огляду на викладене з відповідача-1 має бути стягнуто в дохід бюджету судовий збір за подання позову до суду першої інстанції, за подання апеляційної скарги та за подання касаційної скарги у загальному розмірі 10 757,50 грн (1921,00 грн*150%* 200%).

Керуючись ст. ст. 129, 296, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 909/520/19 у частині оскарження Фізичною особою - підприємцем Іванюком Володимиром Михайловичем постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесеної за результатами перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019), постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесеної за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019), додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 та додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 у справі № 909/520/19 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іванюка Володимира Михайловича у частині оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесеної за результатами перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019), постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесеної за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019), додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 та додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 у справі № 909/520/19 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесену за результатами перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019) у справі № 909/520/19 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" в частині одностороннього припинення електропостачання Іванюка Володимира Михайловича.

4. В цій частині рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 у справі № 909/520/19 залишити в силі.

5. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесену за результатами перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019) у справі № 909/520/19 залишити без змін.

6. Додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020, постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (винесену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019) та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2019 у справі № 909/520/19 скасувати.

7. Судові витрати покласти повністю на ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" та визначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

8. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34, код ЄДРПОУ 25683425) в дохід Державного бюджету України судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги у загальному розмірі 10 757,50 (десять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 50 копійок) грн.

9. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34, код ЄДРПОУ 25683425) на користь Фізичної особи - підприємця Іванюка Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.

10. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.