Ухвала

від 15.09.2020 по справі 520/9692/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 520/9692/19

адміністративне провадження № К/9901/18141/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року в справі №520/9692/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Харківського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Харківського апеляційного адміністративного суду щодо недоплати суддівської винагороди в сумі 161018 грн 77 коп з 10 жовтня 2018 року по 22 грудня 2018 року;

- стягнути з Харківського апеляційного адміністративного суду на її користь 161018 грн 77 коп суддівської винагороди.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2020 року позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Харківського апеляційного адміністративного суду щодо недоплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в сумі 161018 грн 77 коп з 10 жовтня 2018 року по 22 грудня 2018 року;

- стягнуто з Харківського апеляційного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 161018 грн 77 коп суддівської винагороди.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Харківського апеляційного адміністративного суду щодо недоплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди; у решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року залишено без змін.

21 липня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ДСА України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року в справі №520/9692/19.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року касаційну скаргу ДСА України залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги шляхом: надіслання нової редакції касаційної скарги разом із її копіями відповідно до кількості учасників справи із зазначенням обставин, які свідчили б про необхідність розгляду її за правилами загального позовного провадження, а також випадків, наведених у підпунктах а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.

На виконання вимог ухвали Суду скаржник надіслав нову редакцію касаційної скарги разом із її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначає, що підставою для касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (провадження №9901/381/19), від 23 жовтня 2019 року (провадження №9901/489/19).

Проте, звертає увагу на те, що у випадку, якщо Суд дійде висновку про те, що правовідносини у цій справі та у справах, на судові рішення у яких йдеться посилання, не є побідними, підставою для касаційного оскарження судових рішень слід вважати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні примітки до статті 50 Закону України Про запобігання корупції , займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправною бездіяльності щодо недоплати суддівської винагороди; стягнення суддівської винагороди.

Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачкою, посада якої входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

За змістом частини четвертої статті 12 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

У цій справі суд першої інстанції не відніс її до категорії малозначних справ та, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи характер спірних правовідносин і предмет позову, Суд дійшов висновку про відсутність законних підстав уважати цю справу справою незначної складності.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Посилаючись у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження судових рішень як відсутність висновку Верховного Суду, ДСА України не обґрунтувала яку саме норму права у подібних правовідносинах неправильно застосовано судами попередніх інстанцій.

Також ДСА України не виклала обставин, які свідчили б про необхідність розгляду її за правилами загального позовного провадження, а також не навела випадків, наведених у підпунктах а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ураховуючи те, що скаржником не усунуто недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху, її необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 165 та частини другої статті 332 КАС України.

Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року в справі №520/9692/19 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко