Ухвала

від 15.09.2020 по справі 305/1110/20

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/1110/20

Номер провадження 1-кс/305/242/20

УХВАЛА

15.09.2020. Рахівський районний суд Закарпатської області:

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву слідчого судді Рахівського районного суду ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020071160000070 від 05.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 97-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2020 року до Рахівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про накладенняарешту намайно укримінальному провадженні№ 42020071160000070від 05.06.2020за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України (справа № 305/1110/20, провадження 1-кс/305/241/20).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020, суддю Рахівського районного суду ОСОБА_3 визначено як головуючого суддю при розгляді клопотання.

Суддя ОСОБА_3 подав заяву про самовідвід від розгляду зазначеного клопотання. Заяву мотивує тим, що земельна ділянка, яка є предметом даного кримінального провадження, виділялася йому, як голові суду, для будівництва приміщення суду, тому вважає за необхідне заявити собі самовідвід від розгляду вказаного клопотання.

Від судді ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд поданої ним заяви про самовідвід без його участі. Подану заяву підтримує у повному обсязі.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду заяви про самовідвід повідомлялися належним чином. Разом з тим, суд, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 81 КПК України, вважає за можливе вирішити питання про самовідвід за їх відсутності.

Наведене також узгоджується і з позицією, викладеною у § 23 рішення Європейського суду з прав людини від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України», відповідно до якої національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши викладені у заяві про самовідвід доводи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно ч.1 ст.75 КПК Українислідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьоюстатті 35 цього Кодексупорядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно зі ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу апробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення уст. 21 КПК, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Так, у заяві про самовідвід суддя ОСОБА_3 вказує на те, що оскільки йому, як голові суду, була виділена земельна ділянка, яка є предметом кримінального провадження, для будівництва приміщення суду, з метою усунення будь-яких сумнівів щодо його неупередженості він заявляє собі самовідвід.

Наведені обставини, на думку суду, у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, є такими, що вже самі по собі можуть викликати у сторонньої особи сумнів в неупередженості будь-якого судді, який здійснює розгляд справи, то суд вважає, що подана заява про самовідвід є обґрунтованою.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення пункту 1 ст. 6 Конвенції, ч. 1ст. 21 КПК, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення достатніх гарантій для того щоб виключити сумнів щодо об`єктивного розгляду справи та для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, заява судді ОСОБА_3 про самовідвід підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 4ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді, під час судового провадження, є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цьогоКодексусудове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

З огляду на викладене, та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. ст.21, 75,80,81 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Рахівського районного суду ОСОБА_3 про самовідвідвід розглядуклопотання пронакладення арештуна майноу кримінальномупровадженні №42020071160000070від 05.06.2020за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України задовольнити.

Провадження № 1-кс/305/241/20 передати до канцелярії Рахівського районного суду Закарпатської області для подальшого розподілу в порядкуст. 35 КПК України.

Ухвала остаточна і окремому оскарженню не підлягає.

Головуюча: ОСОБА_1