Постанова

від 08.09.2020 по справі 464/134/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

8 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 464/134/17

провадження № 51-1867км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015140000000227, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Южно-СахалінськаРосійської Федерації, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої там же, такої, що судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого статтею 219 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 219 КК, і виправдано за недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Згідно з цим вироком органи досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачували в тому, що вона відповідно до наказу №3 від 01 грудня 2008 року, працюючи по 26 грудня 2016 року на посаді директора ТзОВ "Авіс" (ЄДРПОУ 30063761), зареєстрованого на вул. Грушевського, буд.60 у м. Пустомити Львівської області, будучи службовою особою товариства, яка виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в період 2012 року умисно вчинила дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності ТзОВ "Авіс", що завдало великої матеріальної шкоди потерпілому кредитору ОСОБА_8 .

Переслідуючи мету на доведення до банкрутства, 29 квітня 2011 року ОСОБА_7 (позичальник) уклала із ПАТ АКБ "Львів" кредитний договір №32, відповідно до якого ТзОВ "Авіс" отримало кредит 2200 000,00 грн для придбання друкарської флексографічної машини "Graficon ILMA МР 340".

З метою забезпечення умов кредитного договору №32 між директором ТзОВ "Авіс" ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як заставодавцем, та ПАТ АКБ "Львів" як заставодержателем також укладено договори №1 та №2 застави майнових прав на грошові кошти ОСОБА_8 по договорах банківського вкладу (депозиту) №44483.13.01.1 від 28 квітня 2011 року на суму 400 000 грн і №44483.13.01.2 від 28 квітня 2011 року на суму 600 000 грн.

У травні 2011 року ТзОВ "Авіс" відповідно до договору купівлі-продажу від 29 листопада 2010 року, укладеного із фірмою - нерезидентом "POLIPRESS" та Invoice №1/05/2011/VAT від 12 травня 2011 року, придбано за 290 000 євро поліграфічне обладнання, а саме машину для флексографічного друку типу "Graficon ILMA МР 340", серійний номер 700004-1, 2005 року випуску, і ввезено на територію України з території Польщі.

20 травня 2011 року ТзОВ "Авіс" укладено із ТзОВ "ТД "Леопрінт" договір оренди обладнання № 60511, відповідно до було передано в строкове платне користування машину для флексографічного друку типу "Graficon ILMA МР 340", і згідно якого в період з 30 травня 2011 року по 07 березня 2012 року ТзОВ "Авіс" отримало від ТзОВ "ТД "Леопрінт" грошові кошти за оренду машини в загальній сумі 1135 689 грн.

Однак, в лютому 2012 р. ОСОБА_7 , не сплатила чергового платіжу по кредиту в розмірі 37 000 грн, незважаючи на той факт, що у підприємства були на рахунках необхідні суми грошових коштів для сплати кредиту.

Листом №7/01/а від 03 лютого 2012 року, вона повідомила ПАТ АКБ "Львів" про важке фінансове становище підприємства та бажання продати машину для флексографічного друку типу "Graficon ILMA МР 340" ТзОВ "ТД «Леопрінт".

19 березня 2012 року листом №18/11-12/56 ПАТ АКБ "Львів" повідомлено ОСОБА_8 про прийняття банком рішення про повернення заборгованості ТзОВ "Авіс" в повному обсязі та списання всіх грошових коштів з його депозитних рахунків.

У подальшому, переслідуючи мету на доведення до банкрутства ТзОВ "Авіс", ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Пустомити Львівської області, уклала договір купівлі-продажу №1 від 12 квітня 2012 року з директором ТзОВ "ТД "Леопрінт" ОСОБА_9 , який є батько обвинуваченої. Відповідно до якого ТзОВ "Авіс" продано машину для флексографічного друку типу "Graficon ILMA MP 340" за ціною 1257 520,50 грн пов`язаній особі ТзОВ "ТД "Леопрінт", при тому, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 за 01 квітня 13 березня 2012 року залишкова вартість цієї машини становила 3348 613,40 грн, тобто продано за ціною, нижчою від її балансової вартості на 2091 092,90 грн.

15 січня 2013 року Пустомитівським районним судом Львівської області винесено рішення у справі №1316/1723/12, відповідно до якого суд постановив позовні вимоги ОСОБА_8 задовольнити, стягнути з ТзОВ "Авіс" на його користь 1000 000 грн, які списані ПАТ АКБ "Львів" з депозитних рахунків, як наслідок несплати ОСОБА_7 чергових платежів по кредитному договору №32 від 29 квітня 2011 року, та суму судового збору в розмірі 3282,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили 25 січня 2013 року.

Факт реалізації ТзОВ "Авіс" машини для флексографічного друку типу "Graficon ILMA MP 340" за заниженою ціною пов`язаній особі ТзОВ "ТД "Леопрінт" підтверджується актом планової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Авіс" №570/2200/30063761 від 05 жовтня 2012 року, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року в справі №2а-10193/12/1370, яка 19 червня 2013 року набрала законної сили, матеріалами кримінального провадження №32014140000000156 від 08 липня 2014 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною1статті 212 КК, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення, у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2812/2813/16-24 від 26.10.2016 р. фінансовий стан ТзОВ "Авіс" станом на 01.07.2011, 01.04.2012, 01.07.2012, 01.10.2012 характеризується ознаками критичної неплатоспроможності, а станом на 01.12.2012 р., 01.07.2014 р. на підприємстві наявні ознаки надкритичної неплатоспроможності, ймовірність настання банкрутства висока.

Критична неплатоспроможність відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства та є проявом стійкої фінансової неспроможності.

Також відповідно до висновку судово-економічної експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2812/2813/16-24 від 26.10.2016 внаслідок відчуження ТзОВ "Авіс" у другому кварталі 2012 року друкарського обладнання товариство не зможе використовувати його у своїй господарській діяльності та отримувати прибутки від такої діяльності, що призвело до неможливості ТзОВ "Авіс" задовольнити вимоги кредиторів, погасити інші поточні зобов`язання, до заниження товариством податкових зобов`язань за квітень 2012 року в сумі 467297 грн.

ОСОБА_7 , будучи службовою особою - директором ТзОВ "Авіс", переслідуючи мету на доведення до банкрутства ТзОВ "Авіс", умисно, з корисливих мотивів та особистої заінтересованості, достовірно знаючи і будучи обізнаною, що реалізовує машину для флексографічного друку пов`язаній особі ТзОВ "ТД "Леопрінт" за заниженою ціною, фактично свідомо уклала невигідний для ТзОВ "Авіс" договір купівлі-продажу та втратила можливість в подальшому отримувати дохід від її використання (орендна плата за користування машиною) в розмірі 130 000 грн в місяць, сплачувати чергові платежі відповідно до умов кредитного договору, що призвело до стійкої фінансової неспроможності ТзОВ "Авіс" та завдало великої матеріальної шкоди кредитору ОСОБА_8 в сумі 1000 000 грн, що більше ніж у 500 разів перевищує встановлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, у період з 2011-2012 роки ОСОБА_7 як директор ТзОВ "Авіс" вчинила умисні дії, спрямовані на доведення до банкрутства ТзОВ "Авіс", тобто обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченогостаттею 219 КК .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки ряду доказів сторони обвинувачення, що у свою чергу не було перевірено судом апеляційної інстанції. При цьому наполягає на тому, що ОСОБА_7 не сплативши чергового платежу по кредиту, хоча в підприємства на рахунку були кошти, переслідуючи при цьому мету доведення підприємства до банкрутства, у подальшому прийняла незаконне рішення про необхідність реалізації машини для флексографічного друку за заниженою ціною, що призвело до неплатоспроможності підприємства.

Також, на думку прокурора, судами не надано належної оцінки кредитному договору №32 від 29 квітня 2011 року, укладеному між ПАТ АКБ "Львів" та ТОВ «Авіс», у якому не передбачено можливостей реалізувати машину для флексографічного друку з прилюдних торгів за ціною, нижчою від 1257520 грн, та не перевірено акт ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області №570/2200/30063761 від 5 жовтня 2012 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Авіс» дотримання вимог податкового та іншого законодавства», у якому зазначено, що підприємством занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів ввезених платником на митну територію України, внаслідок реалізації машини для флексографічного друку.

Крім того, посилаючись на висновок експерта №2812/2813/16-24 від 26 жовтня 2016 року щодо аналізу показників фінансового стану ТОВ «Авіс», прокурор зазначає про укладення ОСОБА_7 завідомо невигідних комерційних договорів, що в результаті спричиняло неплатоспроможність підприємства з подальшим його банкрутством.

Крім того, прокурор, наполягаючи на винуватості ОСОБА_7 , зазначає, що висновки суду першої інстанції містять істотні суперечності, що було залишено судом апеляційної інстанції поза увагою та перешкодило постановити законні рішення.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник погоджується з судовими рішеннями, вважає їх законними та належним чином обґрунтованими. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що дії його підзахисної призвели підприємство до стійкої фінансової неспроможності. Просить відхилити касаційну скаргу прокурора, а судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, думку захисника, який заперечував проти задоволення такої скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_7 в тому, що вона скоїла умисні дії, які призвели до стійкої фінансової неспроможності ТзОВ "Авіс" та завдали великої матеріальної шкоди кредитору ОСОБА_8 в розмірі 1000 000 грн, що більше ніж у 500 разів перевищує встановлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Прокурор у своїй касаційній скарзі вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також вважає, що достатньо доказів, які вказують на винуватість особи.

Однак такі доводи прокурора не були підтверджені під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Суд першої інстанції свій висновок щодо відсутності належних доказів, які б вказували на винуватість ОСОБА_7 , зробив на підставі показань самої обвинуваченої, потерпілого, свідків та проаналізував письмові докази сторони обвинувачення.

Суд першої інстанції зазначив, що відчуження за заниженою вартістю машини для флексографічного друку не може свідчити про наявність умислу на доведення підприємства до банкрутства, оскільки за наявності заборгованості перед ПАТ АКБ «Львів», кредитор міг її погасити шляхом прилюдних торгів або звернення до суду і оціночна вартість була б значно нижчою від суми реалізації.

Крім того, місцевий суд у своїх висновках, пославшись на Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженихНаказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006, зазначив, що оцінка змін фінансового стану підприємства здійснюється за попередні три календарні роки для формування загального уявлення та загальних тенденцій його розвитку.

Таким чином за результатами аналізу показників складається висновок про спрямованість змін та їх вплив на стан платоспроможності підприємства. Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

При цьому за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства державним органом з питань банкрутства складається звіт, в якому зазначається загальна характеристика підприємства, оцінка підприємства з позиції неплатоспроможності, оцінка фінансового стану підприємства, аналіз фінансових факторів, що призвели до неплатоспроможності, та визначення можливості санації підприємства, аналіз необоротних активів, аналіз оборотних активів, аналіз власних оборотних засобів, поглиблений аналіз дебіторської заборгованості (аналіз структури, тенденцій та аналітичних показників), аналіз кредиторської заборгованості, аналіз прибутковості підприємства, аналіз витрат на виробництво, аналіз використання трудових ресурсів, аналіз інвестицій та інновацій, аналіз об`єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення, оцінка резервів підвищення ефективності функціонування підприємства та відновлення його платоспроможності, аналіз виявлення ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, визначення ознак фіктивного банкрутства, визначення ознак дій з доведення до банкрутства, визначення ознак дій з приховування банкрутства, визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності, загальні висновки (в тому числі про наявність ознак з дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства) та рекомендації щодо подальшого розвитку підприємства.

За наявності таких критеріїв щодо оцінки фінансового стану підприємства та з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів, які у своїй сукупності не вказують на зміни фінансового стану підприємства протягом трьох років до 2011 року, відсутній аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства та визначення можливості санації. При цьому обставини скасування судового рішення у 2014 році про визнання банкрутом ТзОВ «Авіс» ніким не заперечувались, як і визнання банкрутом такого підприємства вже у 2017 році.

Тобто у зазначений період, який інкримінують ОСОБА_7 , а саме з 2011 року по 2012 рік, підприємство здійснювало господарську діяльність, хоча відповідно до висновку судово-економічної експертизи і мало нестабільний та незадовільний фінансовий стан, однак, окрім реалізації машини для флексографічного друку, підприємство здійснювало купівлю холодильників та морозильників, вартість яких обраховується десятками мільйонів гривень.

Як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, за відсутності повного фінансового звіту, без виявлення належних ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій щодо приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, єдиний факт відчуження машини для флексографічного друку не може свідчити про наявність у діях ОСОБА_7 , яка діяла від імені ТзОВ «Авіс», ознак злочину, передбаченого статтею 219 КК.

Суд апеляційної інстанції проаналізував усі доводи апеляційної скарги прокурора надав належні та мотивовані відповіді. При цьому зазначив, що висновок судово-економічної експертизи від 26 жовтня 2016 року є неповним та не охоплює усю господарську діяльність підприємства. Крім того в період часу з 2011 по 2012 роки відсутні відомості щодо порушення провадження про банкрутство, а стороною обвинувачення не надано головного доказу про стійку фінансову неспроможність ТзОВ «Авіс».

Відсутні також відомості, що підприємство проводило незаконні господарські операції, або будь-які з угод було визнано нікчемними, що вказувало б на мотиви вчинення ОСОБА_7 злочину або особистої зацікавленості, що ставить під сумнів та вказує на неконкретизованість суб`єктивної сторони злочину.

Тобто, цей злочин передбачає вчинення таких дій, які призводять до фінансової неспроможності, погіршують фінансове становище суб`єкта господарської діяльності, а тому передують банкрутству, у зв`язку з чим воно «виражається в штучному збільшенні пасиву або зменшенні активу боржника (підробки, приховування майна, відчуження його за невигідними угодами, дарування, імітування або підтвердження неіснуючих боргів).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама угода провідчуження за заниженою вартістю машини для флексографічного друку не може свідчити про наявність умислу на доведення підприємства до банкрутства саме в період часу з 2011по 2012 роки, оскільки підприємство мало фінансову спроможність, при цьому наявну заборгованість перед ПАТ АКБ «Львів» можна було погасити шляхом прилюдних торгів або звернення до суду і оціночна вартість була б значно нижчою від суми реалізації.

Також, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що "наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин", суди дійшли вірного висновку, що наявних фактів або інформації про доведення підприємства до банкрутства судом не встановлено, а тому ОСОБА_7 слід виправдати, оскільки органом обвинувачення не доведено, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбаченестаттею 219 КК .

Доводи прокурора в частині неврахування судом акта ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області №570/2200/30063761 від 5 жовтня 2012 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Авіс» дотримання вимог податкового та іншого законодавства» за період з 2009 по 2012 роки є також неспроможними, оскільки під час судового слідства було допитано свідка ОСОБА_10 , який у своїх показаннях зазначив, що планова перевірка підприємства стосувалась питання податку та ПДВ, тобто дотримання податкового законодавства України, а не показників фінансового стану підприємства.

Так, зі змісту частини 4 статті 17 КПК убачається, що лише розумні сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, тобто сумніви, що можуть виникнути лише на підставі аналізу наданих сторонами доказів чи на відсутності таких доказів. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора з урахуванням вимог його скарги.

Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду щодо ОСОБА_7 , зазначив, що стороною обвинувачення не доведено порушення судом першої інстанції вимог закону та відсутні аргументи неповноти судового розгляду, на що покликається прокурор і у своїй касаційній скарзі.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів, оскільки в процесі перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено допущення процесуальних порушень під час оцінки та дослідження доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 219 КК.

Зокрема, під час розгляду кримінального провадження мають бути враховані обставини в їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу прокурор.

Отже, для підтвердження винуватості особи необхідна сукупність доказів, у тому числі тих, які не викликають сумніву в їх правдивості та/або усувають вірогідність зацікавленості такої особи.

У касаційній скарзі прокурор, по суті, дав власну оцінку доказам на підтвердження винуватості ОСОБА_7 , відмінну від оцінки судів попередніх інстанцій, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, через які ухвала апеляційного суду чи вирок суду першої інстанції підлягали би безумовному скасуванню.

Тобто рішення про виправдання ОСОБА_7 є обґрунтованим, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування оскаржуваних судових рішень,колегією суддів не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скаргипрокурора необхідно відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3