Постанова

від 15.09.2020 по справі 922/1795/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа № 922/1795/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників:

Прокуратури Харківської області: не з`явився;

від 1-го відповідача: не з`явився;

від 2-го відповідача: не з`явився;

від 3-го відповідача: Яровенко О.Ю., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.10.2019 серії ПТ №3131) - на підставі ордеру від 23.12.2019 серії ВІ №1005865;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства Фацелія 2017 , м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 (суддя Погорелова О.В.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові о 09год 58хв, повний текст якого складений 16.12.2019,

у справі №922/1795/19,

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м.Дергачі, Харківська область,

до 1-го відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,

2-го відповідача: ОСОБА_1 , м.Харків,

3-го відповідача: Фермерського господарства "Фацелія 2017", м.Харків,

про визнання наказів незаконними, визнання договорів оренди недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави,

ВСТАНОВИЛА:

10.06.2019 Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Фацелія 2017" про:

- визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.09.2015 №1503-СГ про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 15,6014 га за рахунок земель резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.09.2015 №1504-СГ про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 12,3525 га за рахунок земель резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2016 №5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2016 №5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнання недійсним договору оренди землі площею 15,6014 га із кадастровим номером №6321282500:02:000:1169 від 09.09.2016, який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.12.2016 (номер запису про інше речове право 18257008), площею 15,6014 га із кадастровим номером №6321282500:02:000:1169, який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним договору оренди землі площею 12,3525 га від 09.09.2016 із кадастровим номером №6321282500:04:000:0979, який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.12.2016 (номер запису про інше речове право 18248941), площею 12,3525 га із кадастровим номером №6321282500:04:000:0979, який укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Фермерського господарства "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки державної власності, загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га), кадастрові номери №6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (т.1, а.с. 5-115).

В обґрунтування підстав звернення з цим позовом та представництва інтересів держави прокурор посилається на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі землі у користування ОСОБА_1 без проведення обов`язкових земельних торгів. Крім того, вказує на те, що враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам законодавства, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (згідно зі ст.122 Земельного Кодексу України орган, уповноважений державою здійснювати функції - Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області), у зв`язку з чим прокурор набуває статусу позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/1795/19 позов задоволено повністю (т.2, а.с. 176-191).

Рішення суду із посиланням на ст.ст. 5,22,31,93,123, 124 ЗК України, ст.ст.1,7,8 Закону України Про фермерське господарство мотивовано тим, що: по-перше, розглядаючи заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орган державної влади повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів; пересвідчитись в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду; по-друге, можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації, відповідно до вимог статті 8 Закону України Про фермерське господарство , без проведення земельних торгів, чинним законодавством України як на момент прийняття оскаржуваних рішень, так і на момент розгляду справи не передбачена. Передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання зайнятися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства; по-третє, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додаткові земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримати на конкурсних засадах через участь у торгах. У зв`язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку, що накази Головного управління Держземагенства у Харківській області підлягають визнанню незаконними.

В частині визнання недійсними спірних договорів оренди землі суд з посиланням на статті 15,16, 203, 215 ЦК України зазначив, що спірні договори оренди землі від 09.09.2016 є похідними від незаконних наказів Головного управління Держгеокадасту у Харківській області, а отже вони підлягають визнанню недісними з моменту їх вчинення, як такі, що прийняті з порушенням статей 7,8 Закону України Про фермерське господарство , статті 123, частини 2 статті 124, статті 134 ЗК України. Також місцевий господарський суд визнав обґрунтованою вимогу прокурора про зобов`язання повернути спірні земельні ділянки відповідно до статей 216,1212, 1213 ЦК України.

Крім того, суд зазначив, що звернення прокурора з цим з позовом у цій справі спрямоване на припинення незаконної діяльності органів виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власності, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Фермерське господарство Фацелія 2017 із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 26.12.2019 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/1795/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю (т.3, а.с.1-20).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на відсутність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом, оскільки суб`єктом владних повноважень у сфері земельних відносин, державного нагляду за дотриманням земельного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, до якої прокурор на виконання приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру мав звернутися та повідомити про намір звернутися до суду з питань недотримання Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області вимог чинного законодавства у своїй діяльності, що також свідчить про безпідставність твердження прокурора про відсутність органу з відповідними функціями. Крім того, скаржник з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначає, що захищати інтереси держави повинен насамперед відповідний суб`єкт владних повноважень, а не прокурор; прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Крім того, скаржник вказує на те, що накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №5815-СГ та №5817-СГ видані 30.06.2016, договори оренди укладені 09.09.2016, тоді як державна реєстрація Фермерського господарства Фацелія 2017 здійснена 27.04.2017, що свідчить про отримання земельних ділянок в оренду до реєстрації фермерського господарства та про реальність наміру ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства на цих земельних ділянках. Отже, на думку скаржника, процедура набуття права користування на спірні земельні ділянки відбулася поза межами процедури земельних торгів, що відповідає вимогам чинного законодавства. Також вказує на те, що фактичне господарювання на орендованих земельних ділянках підтверджується наданими доказами із здійснення сільськогосподарської діяльності у 2017-2019 роках. Крім того, зазначає, що ні Законом України Про фермерське господарство , а ні Земельним кодексом України не встановлено обмеження щодо кількості земельних ділянок, які можуть бути передані в оренду для ведення фермерського господарства. Скаржник вважає, що факт того, що ОСОБА_1 є засновником декількох підприємств, не обмежує останнього як фізичну особу на заснування фермерського господарства та отримання для цієї цілі земельних ділянок на праві строкового платного користування, що узгоджується з принципом свободи підприємницької діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу від 31.01.2020 прокурор зазначає, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна й та сама особа не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам процесуального законодавства, отже у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (оскільки уповноважений державою орган здійснювати відповідні функції є ГУ Держгеокадастру у Харківській області), у зв`язку з чим звертаючись з цим позовом прокурор набуває статусу позивача . Також вказує на те, що звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок державної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.08.2015 №785-СГ вже раніше надавалась земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 22,056га з кадастровим номером 6321282500:03:000:0325 для ведення фермерського господарства. Тобто на момент створення останнім ФГ Фацелія 2017 у ОСОБА_1 в оренді перебували земельні ділянки, надані на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.08.2015 №785-СГ, від 30.06.2016 №5817-СГ, від 30.06.2016 №5815-СГ. Також вказує на те, що станом на 30.06.2016 надання земельних ділянок державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, виключно на підставі земельних торгів (т.3,а.с.100-102).

26.02.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області поданий відзив на апеляційну скаргу (т.3, а.с.169-176).

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що відзив на апеляційну скаргу поданий ГУ Держгеокадастру у Харківській області з пропуском строку, встановленого ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у цій справі та без клопотання про продовження відповідного строку у відповідності до вимог статті 119 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення вказаного відзиву без розгляду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.03.2020 зупинено провадження у справі №922/1795/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови (т.3,а.с.184-190).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.09.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №922/1795/19 та призначено справу до розгляду (т.3,а.с.242-245).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи №922/1795/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В. (т.3,а.с.181).

15.09.2020 Головне управління Держеокадасту у Харківській області подало клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника. Вказане клопотання підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції, як таке, що не суперечить вимогам ГПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/1795/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

При цьому зазначила, що ФГ "Фацелія 2017" здійснює господарську діяльність; використовує спірні земельні ділянки за цільовим призначенням; сплачує орендну плату. Крім того, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила про відсутність підстав для звернення прокурора у цій справі, оскільки матеріали справи не містять доказів його звернення до державного органу в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Позивач, перший та другий відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограми, проте не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників прокуратури 1-го та 2-го відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах .

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення .

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст. 187 Земельного кодексу України).

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам; вирішення інших питань відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункти 1-2 Положення).

Основними завданнями Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою, дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (пп. 25-1 п. 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, такі функції: розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

За змістом підпункту 31 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених до нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у цьому випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Крім того, за приписами п.п. 22 п. 11 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Голова Держгеокадастру скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Держгеокадастру.

Підпунктом 3 п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1119 передбачено, що міністр доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, скасовувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині.

З урахуванням викладеного, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. Крім того , Голова Держгеокадастру наділений повноваженнями самостійно скасовувати акти своїх територіальних органів, тобто, усунення порушеного права держави може відбуватися і у позасудовій процедурі.

Посилання керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області на те, що Головне управління Держгнокадастру у Харківській області є відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим звертаючись з цим позовом прокурор набуває статусу позивача, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги оскільки: по-перше, як вбачається зі статті 23 Закону України Про прокуратуру та зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Як зазначено вище, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) наділена повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. А отже, у правовідносинах, що склались, прокурор міг звернутися з позовом лише в інтересах Держгеокадастру; по-друге, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу позивач звертаючись з позовом самостійно визначає відповідача, а отже визначення відповідачем особи, яка за твердженням прокурора неналежно здійснює свої повноваження, не свідчить про відсутність органу, в інтересах якого має бути поданий позов.

Щодо доводів прокурора про те, що у спірних правовідносинах в особі одного органу поєднується порушник вимог земельного законодавства та орган, уповноважений державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, у зв`язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, колегія суддів зазначає таке.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п.42 постанови).

Згідно з п. 51 цієї постанови, у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю . Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Твердження прокурора, що у Держгеокадастру відсутні повноваження на звернення до суду з вимогами, заявленими в цьому позові, не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать наведеним вимогам законодавства. Крім того, прокурором не враховано, що положення нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду тому, що така імперативність спричинила б неправомірне обмеження повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Таким чином, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний орган Держгеокадастру, який мав розглянути таке звернення та вжити заходів щодо захисту інтересів держави. Та лише не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, і дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Проте, до позовної заяви прокурором не додано доказів здійснення відповідного попереднього повідомлення уповноваженого органу. Відповідні докази також не надані в процесі розгляду справи.

Крім того, за положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки прокурором не дотримано вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фермерського господарства Фацелія 2017 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/1795/19 слід скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду на підставі 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Керуючись п.2 ч.1. ст.226, ст.ст.269, 270, п.4 ч.1 275, п.4 ч.1 ст. 277, ст.ст.278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Фацелія 2017 , м.Харків, задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі №922/1795/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 16.09.2020.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов