Постанова

від 02.02.2021 по справі 922/1795/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1795/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача (прокуратури) - Скрипки М. В. (посвідчення від 08.01.2020 № 054688),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - Яровенко О. Ю. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (головуючий - Бородіна Л. І., судді Здоровко Л. М., Плахов О. В.) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 (головуючий - Бородіна Л. І., судді Лакіза В. В., Плахов О. В.) у справі

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

2) ОСОБА_1 ,

3) Фермерського господарства "Фацелія 2017"

про визнання наказів незаконними, визнання договорів оренди недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок у відання держави.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2019 року Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Управління, Орендодавець), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Орендар) і Фермерського господарства "Фацелія 2017" (далі - ФГ "Фацелія 2017", відповідач-3) про:

1) визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.09.2015 № 1503-СГ про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 15,6014 га за рахунок земель резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - наказ від 07.09.2015 № 1503-СГ, оспорюваний наказ № 1503-СГ);

2) визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.09.2015 № 1504-СГ про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовним розміром 12,3525 га за рахунок земель резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - наказ від 07.09.2015 № 1504-СГ, оспорюваний наказ № 1504-СГ);

3) визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2016 № 5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - наказ від 30.06.2016 № 5815-СГ, оспорюваний наказ № 5815-СГ);

4) визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2016 № 5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - наказ від 30.06.2016 № 5817-СГ, оспорюваний наказ № 5817-СГ);

5) визнання недійсними договорів оренди землі від 09.09.2016 (далі - договори оренди від 09.09.2016, оспорювані договори), укладених між Управлінням і ОСОБА_1 стосовно земельних ділянок площею 15,6014 га та 12,3525 га з кадастровими номерами № 6321282500:02:000:1169 і № 6321282500:04:000:0979 відповідно (далі - спірні земельні ділянки);

6) скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 20.12.2016 (номери запису про інше речове право 18257008 і 18248941 відповідно);

7) зобов`язання ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки державної власності загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га), кадастрові №№ 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 261, 648, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 116, 118, 121, 122, 123, 124, 134, 152, 155, 210 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 6, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 2, 7, 8, 12, 14 Закону України "Про фермерське господарство", статей 1, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) порушення інтересів держави полягає у недотриманні Орендодавцем вимог чинного земельного законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності без проведення обов`язкових земельних торгів; 2) ГУ Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем у справі, а одна і та ж сама особа не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам законодавства, тому у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, позаяк згідно зі статтею 122 ЗК України орган, уповноважений здійснювати функції держави - Управління, у зв`язку з чим прокурор набуває статусу позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 (суддя Погорелова О. В.) позов задоволено повністю.

4. Рішення аргументоване посиланням на положення статей 5, 22, 31, 93, 123, 124 ЗК України, статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", застосовуючи які суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) розглядаючи заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орган державної влади повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, пересвідчитись в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду; 2) як на момент прийняття оспорюваних наказів, так і на час розгляду справи чинним законодавством України не передбачено можливості передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності без проведення земельних торгів для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації, оскільки передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання зайнятися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення вже існуючого фермерського господарства; 3) право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, а додаткові земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримати на конкурсних засадах через участь у торгах; 4) оспорювані договори є похідними від незаконних наказів ГУ Держгеокадасту у Харківській області, отже, вони підлягають визнанню недійсними з моменту їх укладення як такі, що прийняті з порушенням вимог ЗК України і Закону України "Про фермерське господарство".

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 та ухвалено нове рішення про залишення позову Прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

6. Постанова мотивована недоведеністю Прокурором підстав для представництва і захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок недотримання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки: 1) з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц і постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. Крім того Голова Держгеокадастру наділений повноваженнями самостійно скасовувати акти своїх територіальних органів, тобто, усунення порушеного права держави може відбуватися і у позасудовій процедурі; 2) у спірних правовідносинах Прокурор міг звернутися з позовом лише в інтересах Держгеокадастру, позаяк позивач звертаючись з позовом, самостійно визначає відповідача, а, отже, визначення відповідачем особи, яка, за твердженням Прокурора, неналежно здійснює свої повноваження, не свідчить про відсутність органу, в інтересах якого має бути подано позов; 3) на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний орган Держгеокадастру, який мав розглянути таке звернення та вжити заходів щодо захисту інтересів держави, тоді як подальше невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, і дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави; 4) до позовної заяви Прокурором не додано доказів здійснення відповідного попереднього повідомлення уповноваженого органу та відповідні докази не надано і в процесі розгляду справи.

7. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 заяву ФГ "Фацелія 2017" від 21.09.2020 про стягнення судових витрат з Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задоволено. Стягнуто з Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (код ЄДПРОУ 02910108) на користь ФГ "Фацелія 2017" (код ЄДРПОУ 41306711) 18000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 12000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ФГ "Фацелія 2017" у судах першої та апеляційної інстанцій відповідно, а також 25933,50 грн судових витрат зі сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 у справі № 922/1795/19.

8. Додаткова постанова аргументована положеннями статей 13, 16, 123, 126, 129 ГПК України, зважаючи на які апеляційний суд зазначив про наявність підстав для відшкодування судом витрат відповідача-3 на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн з огляду на їх підтвердження належними доказами, відповідність критеріям співмірності та розумної необхідності таких витрат, обставини понесення ФГ "Фацелія 2017" цих судових витрат у зв`язку з недотриманням керівником Дергачівської місцевої прокуратури при зверненні до суду вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також відсутність подання Прокуратурою Харківської області до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з постановою і додатковою постановою апеляційної інстанції, заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - скаржник) звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати, залишити в силі рішення місцевого господарського суду, а також ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ФГ "Фацелія 2017" про стягнення правничої допомоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу

10. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 53, 76- 79, 86, 123, 124, 126, 129, 226, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 188 ЗК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1, 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення № 15), статей 45, 53 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19; 2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 129 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у додатковій постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18; 3) апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 124 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. ГУ Держгеокадасту у Харківській області та ФГ "Фацелія 2017" у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 922/1795/19 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 02.02.2021 о 15:45.

Фактичні обставини справи, встановлені судами (у частині постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020, ухваленої за результатами перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2019)

13. Відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.09.2015 № 1503-СГ і № 1504-СГ ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га), розташованих за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області.

14. Згідно з наказами Управління від 30.06.2016 № 5815-СГ і № 5817-СГ затверджено проекти землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га), кадастрові № 6321282500:04:000:0979 і №6321282500:02:000:1169, розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, строком на 21 рік.

15. На підставі наказів від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 09.09.2016 укладено два договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 21 рік, які 20.12.2016 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 18248941, 18257008.

Відповідно до висновку спеціаліста ПП "Перспектива-Земля" вартість земельних ділянок з кадастровими номерами №№ 6321282500:04:000:0979, 6321282500:02:000:1169, загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га), становить 1851228 грн.

16. У подальшому, Орендарем засновано ФГ "Фацелія 2017" (код ЄДРПОУ 41306711), яке зареєстровано як юридична особа 27.04.2017.

17. Місцевою прокуратурою виявлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.08.2015 № 785-СГ раніше вже надавалась земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 22,0056 га, кадастровий № 6321282500:03:000:0325, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (договір оренди землі 03.11.2015 укладено між ОСОБА_1 та Управлінням).

18. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є засновником інших сільськогосподарських підприємств, які здійснюють господарську діяльність у сфері сільського господарства, а саме: ПФ "Комунар" (зареєстровано 08.09.2003), ТОВ СП "Заммира" (зареєстровано 24.02.2006), ТОВ "Васищівське" (зареєстровано 27.02.2009) та ТОВ "Харківське насіння" (зареєстровано 09.11.2016).

19. Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 23.06.2018 № 10-20-91-4794/0/19-18 між ТОВ СП "Заммира" (код ЄДРПОУ 34236520) та власниками земельних часток (паїв) укладено 58 договорів оренди землі стосовно земельних ділянок загальною площею 238,2866 га, а за ПФ "Комунар" (код ЄДРПОУ 32674011) обліковуються земельні ділянки загальною площею 464,9078 га.

Крім того за ТОВ "Васищівське" (код ЄДРПОУ 36308612) обліковуються земельні ділянки загальною площею 50,0605 га.

20. Таким чином, до моменту відведення ГУ Держгеокадастру у Харківській області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га), кадастрові № 6321282500:04:000:0979 та № 6321282500:02:000:1169, у користуванні вказаних підприємств вже була значна кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

21. Отже, на час звернення до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання в оренду земельних ділянок загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га) без проходження процедури земельних торгів, ОСОБА_1 вже був власником і керівником сільськогосподарських підприємств, видами діяльності яких є вирощування сільськогосподарських культур, та які вже використовують надані їм у користування земельні ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами (у частині додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020, прийнятої за результатами розгляду заяви ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення)

22. 20.06.2019 між ФГ "Фацелія 2017" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "Корт Райдер" (далі - АО "Корт Райдер", виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № ФАЦ, за умовами якого виконавець зобов`язується здійснювати представництво (захист) інтересів замовника у судах всіх інстанцій, зі всіма без виключення правами сторони, третьої особи (залежно від процесуального статусу), в тому числі з правом підписання та подання будь-яких документів, в тому числі позовних заяв, апеляційних скарг, касаційних скарг, інших скарг, відзивів, заяв, пояснень, відповідей на відзив, заперечень та будь-яких інших документів, передбачених чинним законодавством; здійснювати представництво (захист) інтересів замовника у судах всіх інстанцій, зі всіма без виключення правами учасника провадження (залежно від процесуального статусу), надавати письмові та усні консультації з питань застосування чинного законодавства України; надавати інші юридичні послуги за домовленістю сторін.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 цього договору вартість послуг за цим договором вказується в актах виконаних робіт (наданих послуг), які складаються по мірі необхідності за результатами наданих послуг. Замовник сплачує вартість послуг упродовж 10 календарних днів після підписання акта виконаних робіт (наданих послуг), який підтверджує обсяг та вартість наданих послуг.

23. У відзиві на позовну заяву від 11.07.2019 відповідач-3, зокрема, просив стягнути з позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що їх орієнтовний розмір становить 18000 грн (12 год. х 1500 грн).

До цього відзиву ФГ "Фацелія 2017" додало договір про надання правової допомоги від 20.06.2019 № ФАЦ, укладений між АО "Корт Райдер" та ФГ "Фацелія 2017".

24. 09.12.2020, тобто на 4-ий день після прийняття рішення місцевим господарським судом, ФГ "Фацелія 2017" подало клопотання про стягнення судових витрат у сумі 18000 грн з Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області на користь відповідача-3, до якого (клопотання) додано: акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 № ФАЦ, платіжні доручення від 23.07.2019 № 51 на суму 9000 грн та від 28.11.2019 № 7 на суму 9000 грн, рахунки-фактури від 12.07.2019 № 922/1795/19 і від 28.11.2019 № 922/1795/19.

25. У додатковій угоді від 20.12.2019 № 1 до договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 № ФАЦ його сторони домовилися, що вартість послуг виконавця визначається з розрахунку 1500 грн за одну годину роботи виконавця. Кінцевий перелік наданих послуг та їх загальна вартість визначаються у актах виконаних робіт (наданих послуг), який укладається та підписується сторонами за результатами наданих послуг.

Таким чином, підставою для проведення розрахунків є акт приймання-передачі наданих послуг.

26. ФГ "Фацелія 2017" у відповідності до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 25933,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.12.2019 № 11.

27. В апеляційній скарзі від 24.12.2019 ФГ "Фацелія 2017" просило стягнути з позивача понесені ним судові витрати, зазначивши при цьому, що судові витрати у суді апеляційної інстанції складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які орієнтовно становлять 12000 грн та судового збору у сумі 25933,50 грн, а також вказало на те, що відповідачем-3 понесено витрати на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції на суму 18000 грн.

28. 15.09.2020 у судовому засіданні апеляційної інстанції під час судових дебатів у порядку частини 8 статті 129 ГПК України представником ФГ "Фацелія 2017" заявлено усне клопотання про покладення судових витрат на Дергачівську місцеву прокуратуру Харківської області, а розмір судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції буде поданий разом з доказами протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

29. 21.09.2020, тобто у межах строку, передбаченого частиною 8 статті 129 ГПК України, ФГ "Фацелія 2017" подало до Східного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення про: 1) стягнення з Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області на користь відповідача-3 судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 18000 грн, понесених у суді першої інстанції, та судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000 грн, понесених у суді апеляційної інстанції; 2) стягнення з Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області на користь ФГ "Фацелія 2017" судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 23933,50 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги.

До вказаної заяви було додано копії: рахунків-фактур від 18.12.2019 № 922/1795/19 та від 15.09.2020 № 922/1795/19, платіжних доручень від 24.12.2019 № 12 на суму 6000 грн та від 16.09.2020 № 34 на суму 6000 грн, акта приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2020, додаткової угоди від 20.12.2019 № 1 до договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 № ФАЦ.

30. Факт надання адвокатських послуг підтверджуються актами приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2019 та від 16.09.2020, в яких наданий детальний опис наданих послуг, а саме:

1) за актом від 28.11.2019 надано такі послуги: правовий аналіз позовної заяви керівника Дергачівської місцевої прокуратури (2 год) - 3000 грн, складання відзиву на позовну заяву (4 год) 6000 грн, складання клопотання про відкладення розгляду справи, заяви про ознайомлення з матеріалами справи у зв`язку з неотриманням відповіді на відзив, ознайомлення з матеріалами справи (2 год) - 3000 грн, складання заперечення на відповідь на відзив (1 год) - 1500 грн; складання письмових пояснень та участь у підготовчому судовому засіданні 31.10.2019 (2 год) - 3000 грн, підготовка та участь в судовому засіданні 07.11.2019 (2год) - 1500 грн;

2) за актом від 16.09.2020 надано такі послуги: правовий аналіз рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2020 у справі № 922/1795/19 (1 год) - 1500 грн; складання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2020 у справі № 922/1795/19 (4 год) - 6000 грн, участь в судових засіданнях 13.02.2020, 03.03.2020, 15.09.2020 (3 год) - 4500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відзив на позовну заяву від 11.07.2019, заперечення на відповідь на відзив від 01.08.2019, клопотання про відкладення, заява про ознайомлення з матеріалами справи, письмові пояснення від 31.10.2019, апеляційна скарга та клопотання про відшкодування судових витрат підписано представниками ФГ "Фацелія 2017" - адвокатами АО "Корт Райдер" Прокопченко С. В. та Яровенко О. Ю., які також брали участь у судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій, що відбулися 31.10.2019, 07.11.2019, 13.02.2020, 03.03.2020, 15.09.2020.

Позиція Верховного Суду

31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Щодо касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020

32. В основу оскаржуваної постанови покладено висновки апеляційного суду про те, що: 1) виходячи зі змісту статей 15 2 , 122, 187, 188 ЗК України, статей 5, 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" і пунктів 1, 2, 4, 11 Положення № 15 органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних земельних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру(Держгеокадастр), який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, відтак самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави. Крім того, Голова Держгеокадастру наділений повноваженнями самостійно скасовувати акти своїх територіальних органів, тобто, усунення порушеного права держави може відбуватися і у позасудовій процедурі; 2) на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний орган Держгеокадастру, який мав розглянути таке звернення та вжити заходів щодо захисту інтересів держави, і лише подальше невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, і дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави. Проте, до позовної заяви Прокурором не додано доказів здійснення відповідного попереднього повідомлення уповноваженого органу та відповідні докази не надано і в процесі розгляду справи.

33. Колегія погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

34. Згідно з абзацами 1, 5 частини 1 статті 15 2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

35. Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності , крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

36. Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Аналогічна норма міститься у статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

37. За змістом пункту 1 Положення № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

38. Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника , яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності ; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

39. Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і сторонами у справі не заперечується той факт, що дві спірні земельні ділянки, стосовно яких видавалися оспорювані накази та укладалися оспорювані договори оренди, розташовані за межами населених пунктів і відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення державної власності.

40. У пунктах 77- 81, 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено такий правовий висновок:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України".

41. Касаційна інстанція вважає, що, ураховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду та фактичні обставини нездійснення Прокурором попереднього повідомлення уповноваженого органу (Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) про намір звернутися з позовом в цій справі, суд апеляційної інстанції на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 і частини 4 статті 236 ГПК України дійшов обґрунтованого висновку про помилковість доводів Прокурора як щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, так і щодо наявності передбачених законом виключних підстав для самостійного представництва Прокурором інтересів держави у зв`язку з відсутністю компетентного органу, та, як наслідок, залишив позов Прокурора без розгляду.

42. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків щодо застосування положень статті 188 ЗК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1, 7 Положення № 15, статей 45, 53 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, з огляду на таке.

43. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

44. Так, залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду про повернення на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України позовної заяви заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури, поданої в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Верховний Суд при ухваленні постанови від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 виходив здебільшого з тих встановлених судами обставин, що прокурором при зверненні з позовною заявою до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, не наведено доказів того, що відповідний орган не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом, а також відповідачами у справі є ще дві особи , з урахуванням яких (обставин) суди дійшли правильного висновку про повернення позовної заяви, адже недотримання прокурором, визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури у будь-якому випадку свідчить про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді. Крім цього матеріали справи не містять жодного доказу звернення прокурора до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (яку він сам вважав уповноваженим органом), окрім повідомлення про подання позову до суду від її імені (пункт 26 зазначеної постанови).

45. Зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що предмет і підстави позову, зміст позовних вимог у справах № 917/468/19 і № 922/1795/19 є схожими, спірні правовідносини - подібними, а висновок апеляційного суду про залишення позову Прокурора без розгляду ґрунтується на схожих фактичних обставинах відсутності направлення Прокурором повідомлення про необхідність вжиття Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру або її місцевим територіальним органом у розумний строк заходів для захисту інтересів держави, відтак, суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, врахувавши цей висновок, чим спростовується твердження скаржника про зворотне.

46. Крім того відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги , якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги .

47. Колегія суддів зауважує, що покладений в основу оскаржуваної постанови висновок узгоджується з правовим висновком, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, у пункті 38 якої зазначено:

"Прокурор оскаржив рішення Коблівської сільради, саме тому визначивши останню відповідачем, він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40)). Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83))".

48. Зважаючи на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 офіційно оприлюднено 20.10.2020, тобто після подання касаційної скарги у цій справі (05.10.2020), касаційна інстанція вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права (частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

49. З цих же мотивів колегія суддів наголошує на необхідності врахування викладеного у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц правового висновку про те, що договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту (зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду офіційно оприлюднено 13.10.2020).

50. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження (у частині оскарження постанови від 15.09.2020), передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що наразі виключає скасування оскаржуваної постанови саме з цієї підстави, однак разом з тим не свідчить про необхідність закриття касаційного провадження у цій справі у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

Щодо касаційного оскарження додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020

51. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що: 1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 129 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у додатковій постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18; 2) апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 124 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, з огляду на таке.

52. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

53. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

54. Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

55. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

56. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19) .

57. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

58. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

59. Ураховуючи положення статей 123, 124, 126, 129 ГПК України та дослідивши і оцінивши копії договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 № ФАЦ, додаткової угоди від 20.12.2019 № 1 до нього, актів приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2019 та від 16.09.2020, рахунків-фактур від 12.07.2019, від 28.11.2019, від 18.12.2019 та від 15.09.2020, платіжних доручень від 23.07.2019 № 51, від 28.11.2019 № 7, від 24.12.2019 № 12, від 16.09.2020 у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної АО "Корт Райдер" роботи (наданих послуг) відповідає документам, що містяться у матеріалах справи.

60. При цьому апеляційний суд правомірно зазначив, що Прокуратура Харківської області не подала до суду апеляційної інстанції як клопотання про зменшення розміру судових витрат, так і жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, тоді як відповідно до імперативних вимог частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а відтак саме на позивача покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідача.

61. Оскільки позивач не скористався передбаченим частиною 5 статті 126 ГПК України правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування судом за рахунок позивача належним чином підтверджених витрат відповідача-3 на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 30000 грн, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки такі витрати відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

62. Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму статті 124 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, у пунктах 6.51- 6.52 якої зазначено, що з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.

63. Натомість у цій справі суд апеляційної інстанції достеменно встановив та з матеріалів справи чітко вбачається, що у відзиві на позовну заяву від 11.07.2019, який є першою заявою ФГ "Фацелія 2017" по суті спору, відповідач-3 просив стягнути з позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що їх орієнтовний розмір становить 18000 грн (12 год. х 1500 грн) (а.с.137 том 1), що, навпаки, свідчить про врахування апеляційним судом правового висновку щодо застосування положень частин 1, 2 статті 124 ГПК України, сформульованого у пунктах 6.51- 6.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, чим спростовується твердження скаржника про зворотне.

64. У свою чергу, колегія суддів не бере до уваги помилкові посилання скаржника на додаткову постанову Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 в обґрунтування своїх доводів про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми статті 129 ГПК України, викладеного у вказаному судовому рішенні, оскільки зазначена додаткова постанова ухвалена на підставі статті 244 ГПК України (Додаткове рішення), отже, у розумінні положень частини 4 статті 236 і пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу не є постановою Верховного Суду, яка оформлюється відповідно до вимог статті 315 ГПК України, а тому вміщені саме у постанові Верховного Суду висновки щодо застосування норм права мають враховуватися судами під час вирішення господарських спорів, а їх неврахування є однією з виключних підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених процесуальним законом.

65. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження (у частині оскарження додаткової постанови від 01.10.2020), передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що наразі виключає скасування оскаржуваної додаткової постанови саме з цієї підстави, однак разом з тим не свідчить про необхідність закриття касаційного провадження у цій справі у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

66. З огляду на наведені раніше висновки касаційна інстанція погоджується з обґрунтованими доводами ГУ Держгеокадасту у Харківській області та ФГ "Фацелія 2017", викладеними у відзивах на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

68. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, натомість апеляційний суд ухвалив оскаржувані судові рішення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 917/468/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, чим спростовуються помилкові твердження скаржника про зворотне.

69. Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави та зумовлене цим обґрунтоване залишення без розгляду позову Прокурора у справі. Такий висновок ґрунтується на вимогах чинного законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

70. Таким чином, доводи, викладені скаржником у поданій касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження і не спростовують висновки апеляційного суду щодо залишення позову без розгляду та задоволення заяви відповідача-3 від 21.09.2020 про розподіл судових витрат, а тому підстави для скасування оскаржуваних постанови і додаткової постанови відсутні.

71. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

72. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

73. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позову Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області відповідає положенням статей 226, 236, 269 ГПК України, як наслідок, оскаржувані постанову і додаткову постанову ухвалено судом апеляційної інстанції з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Розподіл судових витрат

74. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат у виді сплаченого скаржником судового збору не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 922/1795/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв