Постанова

від 16.09.2020 по справі 2-1012/10

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №2-1012/10 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №2-1012/10 за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) (Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області) Борисовської Інесси Анатоліївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира, постановлену 13 травня 2020 року суддею Сингаївським О.П. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій, з урахуванням уточнень від 06 серпня 2019 року та від 16 серпня 2019 року (а.с. 14-22, 184-187, 188-193 т. 1) просив: поновити, як пропущений з поважних причин, процесуальний строк для оскарження неправомірних дій та бездіяльності головного державного виконавця Корольовського ВДВС міста Житомира ГТУЮ у Житомирській області Борисовської І.А. (далі - державний виконавець Борисовська І.А.); визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Борисовської І.А. у виконавчому провадженні №35813980 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини; зобов`язати державного виконавця Борисовську І.А. у виконавчому провадженні №35813980: винести постанову про зняття арешту з його майна, видати йому довідку про відсутність у нього заборгованості по аліментам станом на 22.07.2019; скасувати постанову державного виконавця Борисовської І.А. у виконавчому провадженні №35813980 від 07.09.2018 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 46971,24 грн; скасувати постанову державного виконавця Борисовської І.А. у виконавчому провадженні №35813980 від 25.07.2019 про виправлення помилки у розмірі штрафу шляхом його зменшення до 13 317,04 грн у процесуальному документі - постанові від 07.09.2018 про накладення штрафу на нього, як боржника; скасувати постанову державного виконавця Борисовської І.А. у виконавчому провадженні №35813980 від 24.07.2019 про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 4646,66грн.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13 травня 2020 року (а.с. 238-239 т.1) закрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) (Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області) Борисовської І.А. в частині вимог:

- про скасування постанови головного державного виконавця Корольовського ВДВС м.Житомира ГТУЮ у Житомирській області Борисовської І.А. у виконавчому провадженні №35813980 від 07.09.2018 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 46971,24 грн;

- про скасування постанови головного державного виконавця Корольовського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області Борисовської І.А. у виконавчому провадженні №35813980 від 25.07.2019 про виправлення помилки у розмірі штрафу шляхом його зменшення до 13317,04 грн у процесуальному документі - постанові від 07.09.2018 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 ;

- про скасування постанови головного державного виконавця Корольовського ВДВС м. Житомира ГТУЮ в Житомирській області Борисовської І.А. у виконавчому провадженні №35813980 від 24.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 4646,66 грн з боржника ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 15-20 т.2).

На його думку, він правильно, у відповідності до ст. ст. 447, 448 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Постанови державного виконавця про накладення штрафу, виправлення описки у постанові про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, які він оскаржує, є невід`ємною частиною виконавчого провадження № 35813980 щодо виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира у цивільній справі № 2-1012/10. Інших виконавчих проваджень, відкритих на підставі оспорюваних ним постанов державного виконавця не існує. Тому, вважає, що до спірних правовідносин не можна застосовувати ч. 2 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження .

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому провадженні №35813980, відкритому за виконавчим листом №2-1012, виданим Корольовським районним судом м. Житомира 09.06.2010, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним виконавцем Борисовською І.А. винесено, крім інших, наступні постанови:

- 07.09.2018 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 46971,24 грн (а.с. 25 т.1);

- 25.07.2019 про виправлення помилки у розмірі штрафу шляхом його зменшення до 13317,04 грн у процесуальному документі - постанові від 07.09.2018 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 (а.с. 26 т.1);

- 24.07.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 4646,66 грн з боржника ОСОБА_1 (а.с. 9 т.1).

Вказані постанови виконуються в межах діючого виконавчого провадження №35813980 і в окреме провадження не виділялись, про що зазначив державний виконавець у своїх запереченнях на скаргу (а.с. 199-203 т.1).

Зазначені постанови та інші дії державного виконавця оспорив ОСОБА_1 , подавши до суду скаргу в порядку ст.ст. 447, 448 ЦПК України.

Ухвалою суду від 13.05.2020, постановленою за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на дії і бездіяльність державного виконавця, закрито провадження у справі у частині оскарження ним вищевказаних постанов. Своє рішення суд мотивував тим, що справа у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки на дані правовідносини поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтями 27, 40 Закону передбачено стягнення з боржника виконавчого збору за примусове виконання рішення суду органами державної виконавчої служби, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У справі, що переглядається, постановами державного виконавця на боржника накладений штраф за неналежне виконання рішення суду, вирішено питання про виправлення описки у розмірі накладеного штрафу та про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, вислів судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною другою статті 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням наведеного юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 11 грудня 2019 року у справі № 443/1965/18 (провадження № 14-623цс19).

Отже, справи з приводу оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в частині оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, оскільки розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 в цій частині віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про необхідність закриття провадження в справі, які узгоджуються з вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 13 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 16 вересня 2020 року.