Постанова

від 16.06.2021 по справі 2-1012/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1012/10

провадження № 61-16982св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: головний державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Борисовська Інесса Анатоліївна, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до судузі скаргою, у якій, з урахуванням уточнень, просив: поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк для оскарження неправомірних дій та бездіяльності головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (після перейменування - Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції) Борисовської І. А. (далі - державний виконавець Борисовська І. А.); визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину; зобов`язати державного виконавця Борисовську І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 винести постанову про зняття арешту з його майна, видати йому довідку про відсутність в нього заборгованості по аліментам станом на 22 липня 2019 року; скасувати постанову державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 07 вересня 2018 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 штрафу в розмірі 46 971, 24 грн;скасувати постанову державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 25 липня 2019 року про виправлення помилки в постанові від 07 вересня 2018 року в частині зміни розміру штрафу шляхом його зменшення до 13 317, 04 грн; скасувати постанову державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 24 липня 2019 року про стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 4 646, 66 грн.

В обґрунтування скарги зазначав, що в провадженні державного виконавця Борисовської І. А. перебуває виконавче провадження № 35813980 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини його доходів. 22 липня 2019 року він звернувся до канцелярії Корольовського ВДВС м. Житомира із заявою про зняття арешту з його майна, накладеного постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року, скасування тимчасового обмеження його у праві керування транспортними засобами, вогнепальною зброєю, у праві виїзду за межі України, встановлених постановами державного виконавця від 23 лютого 2018 року. Також просив винести постанову про виключення його з Єдиного державного реєстру боржників по аліментам та видати довідку про відсутність у нього заборгованості по аліментів станом на 22 липня 2019 року.

На особистому прийомі 25 липня 2019 року державний виконавець Борисовська І. А. усно відмовила у задоволенні вимог його заяви.

Посилаючись на порушення своїх прав та незаконність дій державного виконавця, ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 13 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, провадження у справі за вищезазначеною скаргою в частині вимог про: скасування постанови державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 07 вересня 2018 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 46 971, 24 грн; скасування постанови державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 25 липня 2019 року про виправлення помилки в розмірі штрафу шляхом його зменшення до 13 317, 04 грн в процесуальному документі - постанові від 07 вересня 2018 року про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 ; скасування постанови державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 від 24 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 4 646, 66 грн з боржника ОСОБА_1 закрито.

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 13 травня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Поновлено як пропущений з поважних причин процесуальний строк для оскарження неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця Борисовської І. А. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину в частині незняття арешту з майна ОСОБА_1 , застосованого постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року та невидачі довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 22 липня 2019 року. Зобов`язано державного виконавця Борисовську І. А.: винести постанову про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , застосованого постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року; видати ОСОБА_1 довідку про відсутність у нього заборгованості по аліментам станом на 22 липня 2019 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 30 липня 2019 року державним виконавцем були винесені постанови про скасування тимчасових обмежень боржника ОСОБА_1 у праві полювання, керування транспортними засобами, користування вогнепальною зброєю, виїзду за межі України. Підставами прийняття таких постанов є відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за сплати аліментів станом на 30 липня 2019 року.

Разом з тим, станом на 22 липня 2019 року державний виконавець не зняв арешт з майна ОСОБА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, в тому числі, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, державний виконавець, отримавши 22 липня 2019 року документи про погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, погодившись з тим, що у боржника ОСОБА_1 відсутня заборгованість по аліментам, всупереч статтям 13, 59 Закону України Про виконавче провадження не виніс постанову про зняття арешту з майна, належного ОСОБА_1 .

При цьому судом не приймаються до уваги посилання державного виконавця на те, що боржник мав заборгованість по оплаті штрафу та стягнення виконавчого збору, оскільки арешт на майно боржника накладений постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, а суду не надано доказів того, що державним виконавцем направлялися боржнику постанови про стягнення виконавчого збору та штрафу, надавався строк на добровільне виконання зазначених постанов, наявність заборгованості по оплаті штрафу та виконавчого збору не є підставою для відмови в знятті арешту з майна ОСОБА_1 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу державного виконавця Борисовської І. А. задоволено частково. Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 13 травня 2020 року в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Борисовської І. А. у виконавчому провадженні № 35813980 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину в частині незняття арешту з майна ОСОБА_1 та зобов`язання винести постанову про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , застосованого постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року, скасовано та провадження в цій частині закрито. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Тобто, якщо на виконанні перебувають постанови про стягнення виконавчого збору, штрафу, вони є такими ж самостійними виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню.

Зазначена скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та штрафу, усі питання по виконанню яких вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки усі обмежувальні заходи примусового виконання скасовані державним виконавцем у зв`язку з відсутністю заборгованості по сплаті аліментних платежів, проте арешт не знято саме з метою забезпечення стягнення з ОСОБА_1 штрафу та виконавчого збору, вимоги про зняття арешту з нерухомого майна не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі в цій частині вимог скарги підлягає закриттю. Ці вимоги повинні розглядатися разом із вимогами скарги ОСОБА_1 про скасування постанов державного виконавця Борисовської І. А. про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду в частині закриття провадження щодо вимог про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні про стягнення з боржника аліментів на неповнолітню дитину в частині незняття арешту, накладеного на його майно, та зобов`язання винести постанову про зняття арешту з майна, й залишити в силі ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 13 травня 2020 року в цій частині.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що неправомірна бездіяльність державного виконавця Борисовської І. А. щодо незняття арешту з майна пов 'язана виключно з вирішенням питання про зняття арешту у зв 'язку зі сплатою боржником заборгованості по аліментам.

Апеляційний суд у постанові від 15 жовтня 2020 року змінив предмет спору та зазначив, що скарга на дії державного виконавця стосується забезпечення стягнення виконавчого збору та штрафу, відтак підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Посилання суду апеляційної інстанції на пункт 2 частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження суперечить його посиланню на пункт 19 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, у якому вказано, що у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Постанови про накладення штрафу та виконавчого збору є окремими виконавчими документами, на підставі яких відкриваються окремі виконавчі провадження.

В постанові Верхового Суду від 03 червня 2020 року в справі № 464/5990/16-а вказано, що в порядку адміністративного судочинства оскаржуються дії державного виконавця щодо постанов про стягнення виконавчого збору та штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Для забезпечення виконання постанов державного виконавця Борисовської І. А. від 07 вересня 2018 року про накладення штрафу та від 25 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору арешт на його майно не накладався.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що справа в частині скасування арешту, накладеного на його майно у виконавчому провадженні про стягненні аліментів, повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі й витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 січня 2021 року справа № 2-1012/10 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України , є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 червня 2010 року Корольовським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист № 2-1012/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, починаючи з 19 липня 2009 року і до повноліття дитини, але не менше встановленого законом мінімуму.

25 грудня 2012 року старший державний виконавець Васильківська О. В. відкрила виконавче провадження ВП № 35813980 з виконання вказаного виконавчого листа.

З 2012 року державними виконавцями відділу вчинялися виконавчі дії з примусового виконання судового рішення, проте боржник не в повній мірі сплачував кошти за виконавчим листом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів.

23 лютого 2018 року головним державним виконавцем Борисовською І. А. винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, належне боржнику ОСОБА_1 , у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів.

Згідно довідки-розрахунку по аліментам ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року № 8.22-29/36/6/2019/ НОМЕР_1 станом на 01 липня 2019 року борг зі сплати аліментів становить 46 466, 60 грн.

22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби із заявою, в якій повідомив про сплату ним у липні 2019 року боргу за аліментами в розмірі 46 466, 60 грн та надав копії квитанцій на підтвердження цього. У зв'язку з наведеним, просив, зокрема, винести постанову про скасування арешту, накладеного на його майно постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року.

На особистому прийомі 25 липня 2019 року державний виконавець усно відмовила у знятті арешту з майна боржника.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Закриваючи провадження в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця в частині незняття арешту з майна ОСОБА_1 та зобов`язання державного виконавця винести постанову про зняття арешту з майна боржника, апеляційний суд виходив з того, що усі обмежувальні заходи примусового виконання рішення про стягнення аліментів скасовані у зв`язку з відсутністю заборгованості зі сплати аліментних платежів, проте арешт з майна боржника не знято з метою забезпечення стягнення з ОСОБА_1 штрафу та виконавчого збору. Оскільки справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору і штрафу відносяться до юрисдикції адміністративних судів, провадження в цій частині вимог підлягає закриттю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України Про виконавче провадження постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Частинами першою, другою статті 40 Закону України Про виконавче провадження визначено, що в разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем) повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, в тому числі, погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Разом з тим, необхідно врахувати, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Оскільки до моменту надходження на рахунок виконавчої служби коштів в рахунок стягнення виконавчого збору та штрафу в державного виконавця відсутні правові підстави для зняття арешту з усього майна боржника, вказана вимога є пов`язаною з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору та штрафу, відтак не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

До юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18) та від 25 травня 2019 року у справі № 2-1409/11 (провадження № 14-137цс19).

З огляду на викладене, правильними є висновки апеляційного суду, що розгляд скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця в частині скасування арешту, накладеного на його майна та зобов`язання державного виконавця винести постанову про скасування арешту віднесено до юрисдикції відповідного адміністративного суду разом із вирішенням цим судом питання щодо законності стягнутого з ОСОБА_1 виконавчого збору та штрафу, з метою забезпечення стягнення яких оспорюваний арешт державним виконавцем не було знято.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в оскарженій частині залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в частині скасування ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 13 травня 2020 року та закриття провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Борисовської Інесси Анатоліївни у виконавчому провадженні № 35813980 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини в частині незняття арешту з майна ОСОБА_1 та зобов`язання останньої винести постанову про зняття арешту з майна Василевича, накладеного постановою державного виконавця від 23 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат СуддіН. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю. Тітов