Рішення

від 15.09.2020 по справі 420/4213/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4213/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Державного реєстратора виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Хорошун Вадима Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства Юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39787008), Рибосільськогосподарського кооперативу «Придністровець» (вул. Богачова, 86, с. Маяки, Біляївський район, Одеська область, 67654, код ЄДРПОУ 03889343), Товариство з обмеженою відповідальністю «Мельниченко» (вул.. Перемоги, 2-М, м. Б.-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ 20981307), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливець та рибалка ХХІ століття» (2-й Куліковський провулок, 2-А, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 32972334), Громадського об`єднання «Мисливець та рибалка ХХІ століття» (вул.. Ушакова, 5-А, м. Б.-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ 22475809) про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного реєстратора виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Хорошун Вадима Михайловича до Міністерства Юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» , Рибосільськогосподарського кооперативу «Придністровець» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мельниченко» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливець та рибалка ХХІ століття» , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.05.2020 року № 1602/5 Про задоволення скарги Рибосільськогосподарського кооперативу "Придністровець" від 18.10.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 травня 2020 року з офіційного сайту Міністерства юстиції України (далі - відповідач) позивачу стало відомо про розгляд та задоволення скарги Рибосільскогосподарського кооперативу "Придністровець" (надалі - РСК Придністровець ) ЄДРПОУ 03889343 від 18.10.2019 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2019 року за № 36383-33-19. Після ознайомлення з текстом опублікованого висновку колегії МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів МЮ України від 24.04.2020 та наказом МЮ України від 07 травня 2020 року №1602/5, позивач дійшов до висновку, що розгляд скарги проведено з грубим порушенням процедури, визначеної ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції .

Позивач зазначає, що розгляд скарги РСК Придністровець призначався на 27 грудня 2019 року та на 24 квітня 2020 року. При цьому, на 27 грудня 2019 року було призначено розгляд скарги від адвоката Брильова О.С. в інтересах РСК Придністровець , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2019 року за №36383-33-19, тип об`єкта нерухомого майна: будівлі та споруди, гідроспорудження Васильки , адреса: с/рада Удобненська, Білгород - Дністровський район, Одеська область, суб`єкт оскарження: державний реєстратор виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Хорошун В.М, заінтересована сторона: ТОВ Мельниченко .

Водночас, 24 квітня 2020 року розгляд тієї ж скарги було призначено від РСК "Придністровець", дата скарги - 18 жовтня 2019 року, дата реєстрації скарги в Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2019 року за № 36383-33-19, тип об`єкта нерухомого майна: будівлі та споруди, адреса: вздовж правого берега дельти річки Дністер та лівого берега річки Глибокий Турунчук на землях водного фонду Білгород-Дністровського району відкритих заболочених земель; суб`єкт оскарження: державний реєстратор виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Хорошун В.М.; заінтересована сторона: ТОВ "Мельниченко"; Громадське об`єднання "Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття" (надалі - ГО).

Позивач зазначає, що відповідач з незрозумілих обставин змінив найменування скаржника, адресу розташування об`єкта нерухомого майна та доповнив скаргу новими учасниками, хоча такі зміни не передбачені законодавством України, зокрема - ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (надалі - Порядок розгляду скарг).

Також позивач наголошує, що станом на дати розгляду скарг - 27 грудня 2019 року та на 24 квітня 2020 року - діяли різні редакції вказаного Порядку, зазначає, що на дату реєстрації скарги діяв Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 843), а станом на 24 квітня 2020 року - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150.

У зв`язку зі цим посиланням, позивач акцентує увагу суду на різні процедури запрошення скаржника, суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, які діяли на вказані дати, а також на різні процедури надання копії скарги та доданих документів вказаним особам, та процедури подання цими особами пояснень. Позивач стверджує, що відповідачем обов`язок повідомлення та надання скарги та доданих до неї документів не було виконано у жодному випадку та розглянуто скаргу в повних умовах неочевидності та нерівності сторін, що у повному обсязі обмежило позивача у праві на своєчасне ознайомлення зі змістом скарги та подання відповідних пояснень.

Крім цього, позивач наголошує на порушення загального строку розгляду та вирішення скарги, який не може перевищувати 45 календарних днів.

По суті обставин, які пов`язані з прийняттям оскаржуваного наказу, позивач наполягає, що ним були проведені реєстраційні дії у повній відповідності до законодавства України та на підставі передбачених законодавством документів, належних за формою та змістом.

Позивачем було подано доповнення до адміністративного позову, в яких зазначено, що зі скарги РСК Придністровець від 18 жовтня 2019 року вбачається відсутність зазначення про відсутність чи наявність спору, як цього вимагає ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Також позивач наголошує, що відповідач при розгляді скарги зобов`язаний був встановити, чи дійсно зареєстрований об`єкт нерухомого майна за ГО є таким, що зачіпає права та інтереси РСК Придністровець за параметрами співпадіння об`єктів нерухомого майна, які входять у складову частину розділу відкритого на об`єкт нерухомого майна. При цьому позивач наполягає, що об`єкт нерухомості, право власності на яке було зареєстроване позивачем за ГО, а потім за ТОВ Мельниченко , та об`єкт нерухомості, що належить РСК Придністровець , є абсолютно різними, а отже, РСК Придністровець при поданні скарги не довів порушення його прав, відповідно, ця скарга не могла бути задоволена відповідачем.

При цьому у доповненнях до адміністративного позову позивач зазначає наступне. У відповідності до пункту 1 (Мотиви рішення у розгорнутому викладенні) висновку відповідача від 24 квітня 2020 року за результатами розгляду скарги РСК Придністровець від 18 жовтня 2019 року, колегією відповідача зазначено, що згідно з відомостями Державного реєстру прав, позивачем на підставі оскаржуваного рішення від 23 січня 2019 року №45177232 відкрито розділ №1748710251208 та внесено запис про право власності №29970711 ГО Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття на підставі наступних документів: технічного паспорту гідротехнічної споруди №1 від 17 січня 2019 року; технічного паспорту на гаража літ.В від 25 грудня 2017 року, технічного паспорту на житловий будинок літ.Б від 25 грудня 2017 року, технічного паспорту на житловий будинок літ.А від 25 грудня 2017 року, технічного паспорту на гідрозахисні споруди №3 від 17 січня 2019 року, копії договору оренди земельної ділянки від 03 лютого 2005 року №520, свідоцтва про реєстрацію громадського об`єднання громадян від 01 липня 1999 року №311. Згідно витягу про державну реєстрацію сформованого позивачем на підставі проведених реєстраційних дій та виданого ГО Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття , позивачем було зареєстровано об`єкт нерухомого майна з реєстраційним №1748710251208 у складі: житловий будинок літ.А.Б., загальною площею 73.5 кв.м., житловою площею 50.3 кв.м., гараж літ.В, споруда №1 (навіс - не капітальна споруда). У процедурі проведення позивачем реєстраційних дій ним було використано технічні паспорти від 25 грудня 2017 року на літ.А - житловий будинок, від 25 грудня 2017 року літ.Б. - житловий будинок, від 25 грудня 2017 року на літ.В - гараж, що повністю відповідає складу об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав. Зважаючи на це позивач зазначає, що відповідачем було розглянуто скаргу щодо об`єкта нерухомого майна, який позивачем до Державного реєстру речових прав не вносився та з огляду на наявні відомості у реєстрі є хибним та неіснуючим. Зокрема, позивач зазначає, що не вносились до вказаного реєстру відомості щодо гідротехнічної споруди №1 та гідрозахисної споруди №3, рішення про проведення державної реєстрації прав на ці споруди не приймались

Ухвалою суду від 25.05.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

01.06.2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи ДП «Національні інформаційні системи» , в яких зазначено, що ДП при здійсненні анулювання доступу до Державного реєстру прав - державному реєстратору виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ОСОБА_1 , керувалось чинним законодавством України та відповідним рішенням Міністерства юстиції України, а саме: наказом Міністерства юстиції України № 1602/5 від 07.05.2020 Про задоволення скарги . При цьому ДП Національні інформаційні системи не оспорює законність або незаконність наказу Міністерства юстиції України № 1602/5 від 07.05.2020. Підприємство по відношенню до сторін спору має опосередковане відношення. ДП НАІС не приймає владних управлінських рішень, щодо блокування (анулювання) або розблокування доступу державних реєстраторів до відповідного Єдиного та Державного реєстру, а здійснює виключно механічну функцію на підставі відповідного рішення уповноваженого органу.

15.06.2020 від представника третьої особи РСК Придністровець надійшли письмові пояснення з запереченнями проти задоволення адміністративного позову з тих підстав, що РСК Придністровець наполягає, що позивач провів реєстраційні дії щодо об`єкту, право власності на який вже було зареєстроване за іншим власником, а саме - за РСК Придністровець ще 28 вересня 2018 року. Крім того, третя особа зазначає, що в якості підстав виникнення права власності на будівлі та споруди у ГО, позивачем зазначено лише договір оренди земельної ділянки, виданий приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного округу Одеської області Андрєєвою Т.М. 03 лютого 2005 року, який було зареєстровано Одеською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 09 лютого 2005 року за №040451500132. Вказану обставину РСК Придністровець вважає порушенням ст.27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Додатково, РСК Придністровець наполягає на тому, що вказаний вище договір оренди був укладений між Одеською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Мисливець та рибалка ХХІ століття (код ЄДРПОУ 32972334), а не з Громадським об`єднанням Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття (код ЄДРПОУ 22475809), щодо якого проводилась реєстрація.

Також зроблено посилання на те, що вказаний договір оренди на момент здійснення реєстраційних дій позивачем був розірваний відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 10 липня 2015 року у справі №916/2341/15, яке є чинним та ніким не оскаржується.

Крім викладеного, РСК Придністровець зазначає, що при прийнятті рішення позивача №49083319 від 09 жовтня 2019 року підставою для виникнення права власності зазначено лише акт приймання-передачі нерухомого майна №б/н виданий 09 вересня 2019 року, з огляду на це робиться посилання на відсутність належних підстав для виникнення права власності в даному випадку.

Також РСК Придністровець вважає, що оскарження до суду рішення відповідача є за своєю суттю апеляцією. Зважаючи на це, робиться посилання на необхідність дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливим наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Крім цього, РСК Придністровець зазначає, що не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, Громадське об`єднання «Мисливець та рибалка ХХІ століття» було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

30.06.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що 21 жовтня 2019 року до відповідача надійшла скарга представника РСК Придністровець адвоката Брильова О.С. від 18 жовтня 2019 року (вхідний №36383-33-19) про проведення перевірки та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 січня 2019 року за №451773323 та від 09 жовтня 2019 року за №49083319 щодо реєстрації права власності, прийнятих позивачем.

За результатами розгляду скарги, 24 квітня 2020 року комісією відповідача зроблено висновок, яким скаргу представника РСК Придністровець адвоката Брильова О.С. - задоволено. 07 травня 2020 року на підставі висновку від 24 квітня 2020 року відповідачем винесено наказ №1602/5, яким скасовано рішення позивача від 23 січня 2019 року за №451773323 та від 09 жовтня 2019 року за №49083319 та одночасно анульовано доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу.

Вказана вище скарга призначалась до розгляду двічі, а саме - 27 грудня 2019 року та 24 квітня 2020 року, відповідні дані було розміщено на офіційному сайті відповідача та повідомлено належним чином заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги. Відповідач також зазначає, що скаргу не було перезаписано, змінено або редаговано.

Позивач був відсутній при розгляді скарги, але був попереджений про її розгляд. Відсутність його на засіданні колегії не перешкоджає її розгляду.

Відповідач також наполягає, що рішення позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 січня 2019 року за №451773323 та від 09 жовтня 2019 року за №49083319 щодо реєстрації права власності - прийняті з грубими порушеннями норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації.

Так, відповідач наголошує, що в якості підстави виникнення права власності, позивачем зазначено договір оренди земельної ділянки, виданий приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного округу Одеської області Андрєєвою Т.М. 03 лютого 2005 року, який було зареєстровано Одеською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 09 лютого 2005 року за №040451500132 (рішення позивача №451773323 від 23 січня 2019 року). Вказаною дією позивач порушив вимоги статті 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки договір оренди земельної ділянки не може бути підставою для реєстрації прав власності на об`єкти та споруди, позивач не здійснив перевірку документів на наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав, а провів державну реєстрацію права власності на будівлі та споруди без документів, що підтверджують право власності.

Додатково, відповідач зазначає, що вказаний вище договір оренди був укладений між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ Мисливець та рибалка ХХІ століття , а не з ГО Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття . Крім того, вказаний договір було розірвано в судовому порядку за рішенням Господарського суду Одеської області від 10 липня 2015 року у справі №916/2341/15 (чинним на теперішнім час).

Також відповідач наполягає на тому, що позивач провів реєстраційні дії щодо майно, тоді коли це майно було зареєстроване за іншим власником - РСК Придністровець з 28 вересня 2018 року.

Стосовно рішення позивача від 09 жовтня 2019 року за №49083319 щодо реєстрації права власності, відповідач наголошує, що акт приймання-передачі не є правовстановлюючим документом та не дає підстав для реєстрації права власності. Також відповідач зазначає про порушення статті 365-2 Кримінального кодексу України.

01.07.2020 року від представника третьої особи ТОВ Мельниченко до суду надійшли письмові пояснення в яких третя особа вважає помилковими доводи відповідача про те, що позивач провів реєстраційній дії щодо об`єкту майна тоді, коли це майно було зареєстроване за іншими власником - РСК Придністровець .

В обґрунтування своєї позиції ТОВ Мельниченко зазначив, що відповідно до наявних у справі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за РСК Придністровець та ТОВ Мельниченко було зареєстроване право власності на об`єкти, які мають різні адреси, різний склад приміщень, різні підстави виникнення права власності, відносяться до різних форм власності та відрізняються за призначенням - житлова та нежитлова нерухомість.

Також ТОВ Мельниченко наголошує, що в тексті оскаржуваного наказу відповідача відсутні твердження про нібито тотожність об`єктів права власності ТОВ Мельниченко та РСК Придністровець .

Зважаючи на викладене, ТОВ Мельниченко наголошує на відсутності обов`язкової умови розгляду скаргу на рішення про державну реєстрацію, а саме - скаржником не доведено факту порушення його прав внаслідок прийняття оскаржуваних рішень відповідача.

Додатково, ТОВ Мельниченко наголошує на порушенні відповідачем вимог Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо сповіщення ТОВ Мельниченко про розгляд скарги щодо рішень позивача, наголошує, що жодного сповіщення про розгляд скарги РСК Придністровець , ТОВ Мельниченко не отримував.

05 серпня 2020 року від РСК Придністровець через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи.

В зазначеному документі РСК Придністровець зазначив, що при поданні скарги до відповідача, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуваний у справі наказ, він виходив з того, що на підставі рішень позивача від 23 січня 2019 року №45177323 та від 09 жовтня 2019 року №49083319 за ГО і ТОВ Мельниченко було зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке є власністю РСК Придністровець . Після ознайомлення з матеріалами справи та доводами учасників процесу, РСК Придністровець виявлено, що об`єкт нерухомого майна, який йому належить - є відмінним від об`єкту нерухомого майна, право власності на який було зареєстроване за ТОВ Мельниченко , вказані об`єкти мають різне місцезнаходження та не перетинаються ані юридично, ані в натурі (на місцевості), до складу вказаних об`єктів нерухомого майна входять цілком різні приміщення та складові. Також, право власності на ці об`єкти нерухомого майна було набуте РСК Придністровець та ГО (у подальшому - ТОВ Мельниченко ) на різних правових підставах, які не суперечать одна одній. З огляду на це, РСК Придністровець зазначає, що оскаржувані рішення позивача від 23 січня 2019 року №45177323 та від 09 жовтня 2019 року №49083319 не порушують його прав та законних (охоронюваних законом) інтересів, та підстави для їх скасування оскаржуваним наказом відповідача відсутні.

30.07.2020 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання 08.09.2020 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно. Від представника позивача та представників третіх осіб в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, серед іншого, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

З метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом досліджено матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, і встановлено наступне.

Судом встановлено, що 07 травня 2020 року відповідачем було прийнято наказ №1602/5 Про задоволення скарги , яким було задоволено в повному обсязі скаргу РСК Придністровець (пункт 1 наказу). Вказаним наказом відповідач скасував рішення від 23 січня 2019 року №45177323 та від 09 жовтня 2019 року №49083319, прийняті позивачем (пункт 2 наказу). Також, відповідач анулював позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 3 наказу).

Підставою прийняття наказу зазначено висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 24 квітня 2020 року за результатами розгляду скарги рибосільскогосподарського кооперативу Придністровець від 18 жовтня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 жовтня 2019 року за №36383-33-19 (надалі - Колегія та Висновок).

Відповідно до тексту Висновку, мотиви його складання наступні.

Згідно з відомостями Державного реєстру прав позивачем на підставі оскаржуваного рішення від 23 січня 2019 року №45177323 відкрито розділ №1748710251208 та внесено запис про право власності №29970711 Громадського об`єднання Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття на підставі наступних документів: технічного паспорту гідротехнічної споруди №1 від 17 січня 2019 року; технічного паспорту на гараж літ.В від 25 грудня 2017 року; технічного паспорту на житловий будинок літ.Б від 25 грудня 2017 року; технічного паспорту на гідрозахисну споруду №3 від 17 січня 2019 року; копії договору оренди земельної ділянки від 03 лютого 2005 року №520; свідоцтва про реєстрацію об`єднання громадян від 01 липня 1991 року №311 (пункт 1 Розділу Мотиви рішення у розгорнутому викладенні Висновку).

Далі, як вказано у Висновку, на підставі рішення позивача від 09 жовтня 2019 року №49083319, прийнятого позивачем, зареєстровано перехід права власності від ГО до ТОВ Мельниченко на підставі наступних документів: акт приймання-передачі нерухомого майна від 09 вересня 2019 року; протокол позачергових зборів членів ТОВ Хозяюшка від 12 вересня 2019 року №11; протокол загальних зборів учасників ТОВ Хозяюшка від 04 вересня 2019 року №9; технічний паспорт на житловий будинок літ.А від 25 грудня 2017 року; технічний паспорт на житловий будинок літ.Б від 25 грудня 2017 року; технічний паспорт на гідротехнічну споруду №1 від 17 січня 2019 року; технічний паспорт на гараж літ.В від 25 грудня 2017 року (пункт 1 Розділу Мотиви рішення у розгорнутому викладенні Висновку).

У Висновку зазначено, що в порушення вимог ст.27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок №1127), позивачу не було подано при прийнятті рішення від 23 січня 2019 року №45177323 документу, що підтверджує прав власності на об`єкт нерухомого майна (пункт 5 Розділу Мотиви рішення у розгорнутому викладенні Висновку).

Також зазначено, що в порушення п. 48 Порядку, позивач прийняв оскаржуване рішення від 09 жовтня 2019 року №49083319 за відсутності документів, що підтверджують право власності, а також на підставі документів, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки підписи на протоколі про передачу майна від 03 вересня 2019 року №2/08 не були нотаріально посвідчені (пункт 9 Розділу Мотиви рішення у розгорнутому викладенні Висновку).

Інших фактичних підстав для складання Висновку його текст не містить.

Надаючи оцінку Висновку та прийнятому на його підставі оскарженому наказу відповідача від 07 травня 2020 року №1602/5, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (в тексті - Порядок), Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації , затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року за №37/5 (надалі - Положення), Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п.п. 1, 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно пп. 83-10 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання рішення.

Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням (п. 10 наведеного Положення).

Зважаючи на приписи Положення про Міністерство юстиції України, слід зауважити, що відповідач розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту та приймає обов`язкові до виконання, у формі наказу, рішення, чим, як центральний орган виконавчої влади, який наділений публічно-владними управлінськими функціями на підставі законодавства, здійснює реалізацію своєї компетенції в рамках процедури розгляду відповідних скарг, яка (процедура) включає в себе розгляд скарг та прийняття обов`язкових до виконання рішень.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 за № 37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, в силу пп. 1-3 р. І якого, Положення визначає порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а також права та обов`язки її членів. Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ;Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.

Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25 грудня 2015 року затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, в п. 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова. Рішення комісії оформляється висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Організаційне забезпечення діяльності комісії, підготовку матеріалів для розгляду комісією, а також підготовку на основі протоколу засідання комісії проекту висновку комісії та проекту наказу Міністерства юстиції України здійснює Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (пп. 1, 8, 9 р. ІІІ Положення).

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Висновок комісії, на підставі якого суб`єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов`язково містить інформацію про те, що: 1) рішення, дії або бездіяльність суб`єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації; 2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб`єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 2 ч. 6 ст.34 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських (п.п. 12, 14 Порядку).

Таким чином, діяльність комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка забезпечує розгляд скарг суб`єктом розгляду скарги - Мін`юстом та його територіальними органами, включає надання висновку, на підставі якого останніми приймається мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, являє собою невід`ємну частину процедури розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, а тому прийняте, на підставі висновку комісії, суб`єктом розгляду скарги рішення у формі наказу, має відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності спірного наказу, необхідним є його перевірка судом на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

В контексті нормативного регулювання спірних правовідносин, суд акцентує увагу на наступному.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Так, за ч. 1 ст. 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган (ч. 2 ст. 37 Закону).

Наведені приписи ст. 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , визначають компетенцію Міністерства юстиції України та територіальних органів Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав.

За ч. 3 ст. 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Виходячи з положення ч.3 ст. 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , визначеним є строк, протягом якого рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів, зокрема впродовж 60 календарних днів з дня а) прийняття рішення, що оскаржується, або б) з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 37 Закону, днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 37 Закону).

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства (ч. 8 ст. 37 Закону).

З правових конструкцій ч.ч. 2, 3, 5, 6, 8 ст. 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , випливає, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, окрім дотримання суб`єктом подачі скарги вимог щодо змісту/оформлення скарги, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги.

Водночас, Міністерство юстиції України не розглядає скарги у випадку коли скарга подана без дотримання вимог складення скарг у тому числі не зазначення про наявний чи відсутній судовий спір, а також у випадку не доведення скаржником порушення його прав прийнятим рішенням.

Частина дев`ята статті 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , встановлює, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначається процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами.

Для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом (п. 2 Порядку).

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах (п. 3 Порядку).

З огляду на приписи п. 3 Порядку, слід вказати, що вимоги ст. 37 Закону, яких має дотримуватися скаржник при поданні скарги, знаходять своє відображення у означеному п. 3 Порядку.

У відповідності до п.п. 5, 7 Порядку, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги. У разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Таким чином, в силу п.п. 5, 7 Порядку на підставі висновку комісії про встановлення: а) порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, б) вимог щодо оформлення скарги, який (висновок) складається комісією перед розглядом скарги по суті, суб`єкт розгляду скарги приймає мотивоване рішення, у формі наказу, про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті.

Відповідно до п. 1 р. І Положення, воно визначає порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а також права та обов`язки її членів.

Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ;Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства (п.п. 2, 3 р. І Положення).

В силу п. 5 р. ІІ Положення, член комісії має право: 1) ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії; 2) брати участь у вивченні матеріалів справи та їх перевірці; 3) перевіряти відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 4) подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; 5) брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; 6) висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді; 7) вносити пропозиції до порядку денного засідання комісії.

За п. 8 р. ІІІ Положення, рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб`єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про необхідність складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена частинами першою-п`ятою статті 166-11 та статтею 166-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення; відомості про рішення/реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв`язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв`язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб`єкта, що буде вчиняти такі дії.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Отже, зважаючи на п. 3 р. І, п. 5 р. ІІ, п. 8 р. ІІІ Положення та п. 8 Порядку, в їх сукупності, варто зауважити, що керуючись у своїй діяльності Конституцією України, законами України, Положенням та іншими актами законодавства, Комісія, за наслідками розгляду на своєму засіданні скарги, приймає висновок, який повинен містити, зокрема, відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги. При цьому, як член комісії, так і комісія вправі здійснювати перевірку всіх матеріалів справи, а відповідно і обставин, викладених в межах поданої скарги.

Щодо порушення прав скаржника (РСК Придністровець ) як обов`язкової умови для задоволення його скарги суд зазначає, наступне.

Згідно абз.1 ч.5 ст.37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено.

Відповідно до абз.3 ч.5 ст.37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Крім того, відповідно до абз.4 ч.5 ст.17 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.17 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.

Наведені норми свідчать про те, що скарга на рішення державного реєстратора подається особою, яка вважає, що її права порушено внаслідок прийняття оскаржуваного рішення; вказана особа при поданні скарги зобов`язана документально довести факт наявності такого порушення, а на Міністерство юстиції покладено обов`язок перевірити виконання скаржником обов`язку доведення цього факту. В свою чергу, недоведення скаржником факту порушення його прав внаслідок прийняття оскаржуваного ним рішення виключає розгляд та, відповідно, задоволення цієї скарги.

Аналізуючи зміст Висновку та оскарженого позивачем наказу, суд вбачає відсутність у вказаних документах навіть формального посилання на наявність порушеного права скаржника (РСК Придністровець) внаслідок прийняття позивачем спірних рішень.

Поряд з цим, із відзиву відповідача та пояснень на адміністративний позов РСК Придністровець вбачається теза про те, що внаслідок прийняття позивачем рішень від 23 січня 2019 року за №451773323 та від 09 жовтня 2019 року за №49083319 було порушено право власності РСК Придністровець , оскільки за ним було зареєстроване право власності на вказане в цих рішеннях позивача майно. У поясненнях від 05 серпня 2020 року РСК Придністровець зазначив? Oj вказані рішення позивача його прав не порушують через те, що об`єкти права власності РСК Придністровець є відмінними від об`єктів права власності ГО Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття (у подальшому - ТОВ Мельниченко ).

З огляду на це, судом надається оцінка наявним у матеріалах справи доказам щодо можливого порушення прав РСК Придністровець внаслідок прийняття позивачем рішень від 23 січня 2019 року за №451773323 та від 09 жовтня 2019 року за №49083319.

Так, в матеріалах справи мається витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №139907201 від 02 жовтня 2018 року, відповідно до якого за РСК Придністровець 28 вересня 2018 року зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: будівлі і споруди гідроспорудження ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальна площа (кв.м.) : 76.8, Опис: літ А , Б - саманні побудовані будівлі за адресою: Одеська область, білгород-Дністровський район, сільрада Удобненська, Васильки гідроспорудження, будівлі і споруди, будинок б/н., об`єкт житлової нерухомості - ні.

Крім цього, в матеріалах справи мається витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №162863818 від 09 квітня 2019 року, відповідно до якого за РСК Придністровець зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: будівлі і споруди гідроспорудження ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальна площа (кв.м.) : 76.8, Опис: літ А , Б - саманні побудовані будівлі, гідроспорудження, за адресою: Одеська область, білгород-Дністровський район, сільрада Удобненська, Васильки гідроспорудження, будівлі і споруди, будинок б/н.

Натомість, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но про реєстрацію права власності від 24 січня 2019 року за № 153744650 - згідно рішення позивача № 45177323 від 23 січня 2019 року, за ГО було зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого маи?на: будівлі та споруди вздовж правого берега дельти річки Дністер та лівого берега річки Глибокии? Турунчук на землях водного фонду Білгород-Дністровського раи?ону відкритих заболочених земель , який складається з житлового будинку А,Б літ. А загальною площею 28,0 житловою площею 18,5; літ. Б загальною площею 45,5 житловою площею 31,8; гараж В, споруда, №1, адреса: Одеська обл., Білгород-Дністровськии? р., с/рада. Удобненська, "Васильки" гідроспорудження, будівлі і споруди, будинок б/н. об`єкт житлової нерухомості - так.

Аналіз вказаних вище документів не дає підстав для висновку про порушення прав РСК Придністровець внаслідок прийняття позивачем вказаних вище рішень про реєстрація права власності на нерухомість за ГО та, у подальшому - за ТОВ Мельниченко .

Натомість, вбачається, що об`єкти, право власності на які було зареєстроване за РСК Придністровець не є тотожними об`єктам, право власності на які було зареєстроване позивачем за ГО та ТОВ Мельниченко .

Також суд наголошує, що учасниками справи не надано до суду будь-яких доказів, які б спростували вказаний висновок. Зокрема, відповідачем не було виконано процесуальний обов`язок доведення свого твердження про наявність порушених прав РСК Придністровець внаслідок прийняття позивачем рішень від 23 січня 2019 року за №451773323 та від 09 жовтня 2019 року за №49083319 (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд також враховує, що згідно з відомостями Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но про реєстрацію права власності від 23 січня 2019 року №153631913, позивачем за рішенням від 23 січня 2020 року №45177323 було зареєстровано за ГО право власності на наступне майно житловии? будинок, А,Б, літ. А загальною площею 28,0 житловою площею 18,5; літ. Б загальною площею 45,5 житловою площею 31,8; гараж, В споруда, №1. У складі вказаного майна відсутні гідроспорудження , натомість, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №162863818 від 09 квітня 2019 року за РСК Придністровець зареєстровано право власності зокрема на гідроспорудження. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но про реєстрацію права власності від 09 жовтня 2019 року №184139286, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та і?х обтяжень № 49083319 від 09 жовтня 2019 року позивачем також не проводилась реєстрація права власності на нерухоме майно, до складу якого входили б гідроспорудження. Вказані обставини також свідчить про відмінність об`єктів права власності ГО Мисливці та рибалки ХХІ століття (у подальшому - ТОВ Мельниченко ) та РСК Придністровець .

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача та ТОВ Мельниченко про недоведення скаржником (РСК Придністровець ) факту порушення його прав внаслідок прийняття вказаних вище рішень позивача, що, в свою чергу, виключало можливість розгляду та задоволення відповідачем скарги РСК Придністровець

Крім цього, із вказаними доводами позивача та ТОВ Мельниченко погодився РСК Придністровець у поясненнях від 05 серпня 2020 року.

Суд також сприймає посилання позивача на те, що скарга РСК Придністровець і за формальними ознаками не відповідала вимогам ч.5 ст.37 (абз.1), оскільки в ній відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав .

Так, матеріалами справи доведено, що скарга РСК Придністровець не містить вказаних відомостей, а додатками до скарги та наявними у справі доказами встановлена й відсутність порушених прав цієї юридичної особи як скаржника взагалі.

Наведений вище факт відсутності порушення прав скаржника виключає можливість задоволення його скарги.

Так, відповідно до п.5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом.

Згідно із п.6 цього Порядку, якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до п. 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови.

Враховуючи вказані фактичні обставини та відповідні їм правові норми, у відповідача були відсутні підстави для задоволення скарги РСК Придністровець від 18 жовтня 2019 року та прийняття оскарженого наказу від 07 травня 2020 року №1602/5.

Крім цього, суд враховує правову позицію Верховного суду, сформульовану при розгляді аналогічної справи. Так, у постанові від 11 квітня 2018 року в справі №826/5575/17, Верховний суд зазначив, що недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття державним реєстратором рішень її прав, виключає можливість розгляду скарги та є безумовною підставою для відмови у її задоволенні.

Також, Верховний суд зауважив у вказаній постанові, що скаржником не було додано до скарги документів, що підтверджують факт порушення його прав у результаті прийняття рішення державним реєстратором, факт порушення своїх прав скаржник належним чином не підтвердив, подана скарга не відповідала вимогам частини 5 статті 37 Закону №1952-IV, що за правилами частини 8 цієї ж статті є безумовною підставою для відмови у її задоволенні. Крім того, надана Законом можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів передбачає подання скарги саме на захист прав особи, яка її подає.

Додатково, у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №826/14164/17, Верховний суд наголосив на тому, що при розгляді Міністерством юстиції скарги у сфері державної реєстрації речових прав має перевірятись відповідність скарги вимогами закону та встановлювати зокрема, що скарга викладена письмово, містить обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх вимог, додано до скарги перелік доказів), а обставини, викладені в скарзі (в тому числі, щодо порушення прав скаржника), мали перевірятися вже в ході її розгляду по суті.

Вказані правові позиції є обов`язковими для врахування в силу приписів ч.5 ст.232 КАС України.

Отже, відповідач на стадії вирішення питання про прийняття до розгляду скарги РСК Придністровець мав встановити факт невідповідності скарги вимогам ч.5 ст.37 (абз.1), оскільки в ній відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав . В будь-якому випадку, при розгляді вказаної скарги по суті та вирішенні питання про можливість її задоволення, відповідач мав встановити відсутність доказів порушення прав скаржника рішеннями позивача, що унеможливлює задоволення цієї скарги.

При цьому суд також враховує остаточну позицію РСК Придністровець у даній справі, викладену у додаткових поясненнях від 05 серпня 2020 року, відповідно до яких він зазначає про відсутність порушення його прав рішеннями позивача, та про відсутність підстав для їх скасування відповідно до оскарженого наказу відповідача.

Щодо відсутності сповіщення позивача про час і місце засідання скарги.

Позивач посилається на те, що його не було сповіщено про розгляд скарги РСК Придністровець , чим було порушено його законні права.

Надаючи оцінку вказаному доводу, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.11-12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (Постанова КМУ від 25 грудня 2015 року №1128) Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел). Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально. За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Відповідно до п.10 вказаного Порядку, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» , проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Зазначені норми містяться в Порядку, в редакції, яка була чинною на момент складання Висновку та прийняття оскаржуваного наказу відповідача.

Отже, позивач мав бути повідомлений про розгляд скарги РСК Придністровець або телефонограмою, або засобами електронної пошти.

Натомість, як вказує у відзиві відповідач, скарга призначалась до розгляду двічі, а саме 27.12.2019 року та 24.04.2020 року. Відповідні дані було розміщено на офіційному сайті відповідача та повідомлено належним чином всіх заінтересованих осіб про дату та час розгляду справи.

Отже, відповідачем не заперечується факт необхідності сповіщення позивача як суб`єкта оскарження про розгляд скарги РСК Придністровець , водночас, не надано жодних доказів виконання цього обов`язку.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Зважаючи на вказані вище приписи Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції та норми КАС України, суд зазначає, що на відповідача було покладено обов`язок сповістити позивача про розгляд скарги РСК Придністровець , за якою позивач є суб`єктом оскарження.

При цьому суд зауважує також на тривалий строк розгляду скарги в цілому, та значний інтервал між засіданнями з розгляду цієї скарги зокрема (27 грудня 2019 року та 24 квітня 2020 року). Вказаний строк був достатній для забезпечення сповіщення позивача про розгляд скарги.

Також суд наголошує, що станом на дату проведення першого засідання Комісії відповідача з розгляду скарги РСК Придністровець (27 грудня 2019 року), була чинна інша редакція Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Відповідно до пунктів 9,10 та 11 вказаного Порядку в редакції, яка була чинна на 27 грудня 2019 року, під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги). Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

При застосуванні вказаних норм, суд враховує правові позиції, сформульовані Верховним Судом.

Так, у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №825/862/17 Верховний суд зазначив, що важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги безпосередньо пов`язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Тому невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №826/19452/16.

Крім того, у Постанові від 24 грудня 2019 року в справі №826/13305/17, Верховний суд зазначив наступне. Пунктом 11 Порядку №1128 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду. У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії. Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що Мін`юст повинен обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги та дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрана Мін`юстом форма повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Мін`юсту свою позицію щодо доводів скарги. Використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку №1128 слово "обов`язково" для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Мін`юст має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані. Законодавство не містить вказівки впродовж якого строку чи до настання якої події Мін`юст має повідомити про розгляд скарги. Попри це, на переконання колегії суддів касаційного суду, Мін`юст повинен застосовувати ці строки таким чином, щоб було очевидно, що останнє вдавалось до розумних і необхідних заходів для розгляду скарги, а також забезпечення прав учасників реєстраційних відносин. Тому, повідомлення суб`єктів оскарження в надмірно стислі строки не можна визнати розумним і прийнятним, щоб вважати суб`єкта оскарження або зацікавлену особу поінформованою про надходження скарги і здатною взяти участь у її розгляді. Недотримання порядку розгляду скарги та мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень, за наслідками якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб`єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням. Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії у порядку визначеному пунктом 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5.

Враховуючи наведені вище факти, правові норми та позицію Верховного суду, суд зазначає, що неповідомлення позивача про розгляд скарги РСК Придністровець істотним чином порушило його права як суб`єкту оскарження, позбавило його можливості надати свої пояснення, доводи та міркування, і відстоювати законність прийнятих ним як державним реєстратором рішень.

Суд частково погоджується з доводами відповідача, викладеними у п.1 та 5 Розділу Мотиви рішення у розгорнутому викладенні Висновку - щодо прийняття позивачем рішення від 23 січня 2019 року №45177323 без попереднього отримання всіх документів, що підтверджують право власності на об`єкт нерухомого майна. Заперечуючи проти вказаного доводу відповідача, позивач посилається на п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127. Згідно вказаного пункту - для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав.

З огляду на це, позивач наполягає, що ГО звернулось з заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок літ А,Б, гараж В та споруду №1. Як факт підтвердження права власності на об`єкт нерухомого майна побудовані до 1992 року заявником було подано технічні паспорти на житловий будинок літ А,Б, гараж В та споруду АДРЕСА_2 та нотаріально посвідчений договір оренди земельної ділянки від 03 лютого 2005 року ВВТ № 639076, який зареєстрований - визнаний державою 09.02.2005 року за № 040451500132 Одеською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

Водночас, як встановлено матеріалами справи, ГО не було надано позивачу доказів, що реєстрація проводилась на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Суд критично сприймає посилання позивача на врахування ним вказаного вище договору оренди земельної ділянки, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, вказаний договір укладений між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ Мисливець та рибалка ХХІ століття , а не ГО. З огляду на це, суд не вбачає правових підстав для врахування вказаного документу при прийнятті позивачем рішення від 23 січня 2019 року №45177323.

З огляду на це, суд не сприймає вказані вище доводи позивача та частково погоджується з відповідними доводами відповідача та РСК Придністровець з зазначеного питання.

Одночасно з цим, суд наголошує, що ані Висновок, ані оскаржений у справі наказ відповідача від 07 травня 2020 року №1602/5 - не містять посилань на вказаний вище склад сторін договору оренди від 03 лютого 2005 року взагалі, та на недоліки вказаного договору в контексті прийняття рішень позивачем зокрема. Натомість, зроблено лише посилання на недостатність вказаного договору для проведення реєстраційних дій.

Суд також частково сприймає посилання відповідача та РСК Придністровець на те, що зазначений вище договір оренди було розірвано за рішенням Господарського суду Одеської області від 10 липня 2015 року у справі №916/2341/15, вказане рішення набрало законної сили на момент прийнятті позивачем рішення від 23 січня 2019 року №45177323 та є чинним на теперішній час.

Вказаний факт знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи та її учасниками не заперечувався. При цьому, будь-яких посилань на цей факт не містить ані Висновок, ані оскаржений у справі наказ відповідача від 07 травня 2020 року №1602/5. З огляду на це, суд доходить висновку, що при прийнятті вказаного наказу, відповідач не виходив з цього факту та не брав його до уваги.

Також, суд при цьому погоджується з доводами позивача ним було перевірено на дійсність поданий договір оренди земельної ділянки за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів. та поряд з цим з аналізу договору було встановлено, що договір зареєстрований в відповідному реєстрі який існував на той час, тобто визнаний державою. При цьому, відповідачем та іншими учасниками справи не було аргументовано та доведено, що при проведенні реєстраційних дій позивач був зобов`язаний перевірити дані Єдиного державного реєстру судових рішень на предмет наявності судового рішення про розірвання договору оренди, що був наданий заявником. Такий обов`язок позивача не вбачається з положень законодавства України. Зокрема, цей обов`язок не передбачений ст.10 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Натомість, п.4 ч.3 ст.10 цього Закону передбачено, що під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів. Посилання на перевірку даних Єдиного державного реєстру судових рішень в цьому випадку відсутні. Також суд враховує що позивачу не надавалися для проведення реєстраційних дій будь-які судові рішення, чинність яких могла бути перевірена за даними вказаного реєстру.

Суд також зауважує, що відповідач та РСК Придністровець наполягають на тому, що рішення позивача від 23 січня 2019 року №45177323 прийняте на підставі лише договору оренди від 03 лютого 2005 року.

Водночас, такі твердження спростовані змістом Висновку, в якому зазначено, що запис про право власності ГО було зроблено позивачем не лише на підставі вказаного договору оренди, а й на підставі технічного паспорту гідротехнічної споруди №1 від 17 січня 2019 року; технічного паспорту на гараж літ.В від 25 грудня 2017 року; технічного паспорту на житловий будинок літ.Б від 25 грудня 2017 року; технічного паспорту на гідрозахисну споруду №3 від 17 січня 2019 року; свідоцтва про реєстрацію об`єднання громадян від 01 липня 1991 року №311 (пункт 1 Розділу Мотиви рішення у розгорнутому викладенні Висновку).

Надаючи оцінку вказаним вище обставинами справи, суд зазначає, що наявність окремих порушень законодавства України в діях позивача не спростовує факту відсутності юридичних підстав для розгляду та задоволення відповідачем скарги РСК Придністровець за відсутності доведеного факту порушення прав скаржника та із порушенням процедури розгляду таких скарг (позбавлення позивача інформації про розгляд скарги та можливості надати свої пояснення з приводу своїх дій та рішень.).

Європейський суд з прав людини у пунктах 70, 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (пункт 74 рішення у справі Лелас проти Хорватії ).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а оскаржуваний наказ відповідача підлягає скасуванню через недотримання відповідачем обов`язкових вимог законодавства України щодо порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зокрема - щодо неможливості задоволення скарги за відсутності порушених прав скаржника.

Щодо вимоги позивача про визначення способу і порядку виконання даного судового рішення шляхом зобов`язання Державного підприємства Національні інформаційні системи відновити Державним підприємством Національні інформаційні системи доступ до Державного реєстру речових правна нерухоме майно державному реєстратору виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_1 суд зазначає, що дана вимога не є позовною вимогою в розумінні КАС України. Дана вимога пов`язана з виконанням судового рішення.

Суд зазначає, що в даному випадку рішення суду про скасування наказу Міністерства юстиції України від 07.05.2020 року № 1602/5 Про задоволення скарги Рибосільськогосподарського кооперативу "Придністровець" від 18.10.2019 року, що набрало законної сили, буде самостійною підставою для відновлення державному реєстратору виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових правна нерухоме майно

Тобто, вимога позивача про зобов`язання Державного підприємства Національні інформаційні системи відновити Державним підприємством Національні інформаційні системи доступ до Державного реєстру речових правна нерухоме майно державному реєстратору виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_1 не є позовною вимогою в розумінні КАС України. Дана вимога пов`язана з виконанням судового рішення і при цьому не належать до задоволення, оскільки є передчасною, так як відсутній спір з даного питання.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Національні інформаційні системи (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 4, код ЄДРПОУ 39787008), Рибосільскогосподарський кооператив Придністровець (67654, Одеська обл., Біляївський район, с.Маяки, вул.Богачова, 86, код ЄДРПОУ 03889343), Товариство з обмеженою відповідальністю Мельниченко (67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вулиця Перемоги, будинок 2-М, код ЄДРПОУ 20981307), Товариство з обмеженою відповідальністю Мисливець та рибалка ХХІ століття (65012, місто Одеса, 2-й Куліковський провулок, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 32972334), Громадське об`єднання Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття (67700, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вулиця Ушакова, будинок 5-А, код ЄДРПОУ 7776595), про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07.05.2020 року № 1602/5 Про задоволення скарги Рибосільськогосподарського кооперативу "Придністровець" від 18.10.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. та 80 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.