Рішення

від 03.09.2020 по справі 916/3621/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3621/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовні вимоги Приватного підприємства «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 71, код ЄДРПОУ 36343751)

до відповідача Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459)

про стягнення 396842,97 грн., -

за участю представників сторін :

від позивача: Коваль К.П., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Приватне підприємство «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці ДФС про стягнення 396842,97 грн.

Позовні вимоги Приватного підприємства «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання від 15.11.2018, внаслідок чого позивачем понесено збитки зі сплати орендної плати за приміщення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04.02.2020 о 14:00.

03.02.2020 за вх.№2728/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

- відсутні судові рішення, прийняті адміністративними судами, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства від 06.07.2005 №2747-IV, яким визнані протиправними дії або бездіяльність Одеської митниці ДФС. Отже, як зазначає відповідач, зазначене свідчить про відсутність такого елементу складу правопорушення, з яким закон пов`язує відшкодування збитків, як протиправність дій (бездіяльність) відповідача - органу державної влади, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача;

- вимоги позивача про стягнення коштів з Одеської митниці ДФС не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів;

- додатковою угодою №1 від 27.12.2018 до договору №165/2018 від 15.11.2018 про надання послуг відповідального зберігання між ПП «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» (зберігач) та Одеською митницею ДФС (поклажодавець) змінений п.11.1 договору, який викладений у наступній редакції: Договір набуває чинності відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2018 і діє до 31.03.2019 або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору в частині оплати . Відповідно до п.11.7 договору №165/2018 від 15.11.2018 у разі відмови сторони від продовження дії договору або ігнорування надісланих поклажодавцем додаткових угод, зберігач зобов`язаний забезпечити зберігання товарів до вирішення поклажодавцем питання щодо подальшого їх місця зберігання і несе відповідальність за зберігання і несе відповідальність за збереження товарів до моменту їх прийняття поклажодавцем;

- між Одеською митницею ДФС та ПП «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» не укладався договір про надання послуг, вартість яких становить 396508 грн., а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають;

- до позову додані копії рахунків, але не надані документи про оплату ПП «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» коштів за надані ТОВ «Віздом» послуги, отже, як вказує відповідач, витрати позивача не підтверджені належними доказами.

У підготовчому засіданні 04.02.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 25.02.2020 о 13:45. Ухвалою суду від 25.02.2020 відкладено підготовче засідання на 10.03.2020 о 15:15. У підготовчому засіданні 10.03.2020 судом в протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 24.03.2020 об 11:00. Ухвалою суду від 16.03.2020 у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином підготовче засідання призначено на 07.04.2020 об 11:30. Ухвалою суду від 07.04.2020 клопотання відповідача за вх.№2730/20 від 03.02.2020 задоволено частково; замінено відповідача - Одеську митницю ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 39441717) його правонаступником - Одеською митницею Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459) у справі №916/3621/19 за позовом Приватного підприємства «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 71, код ЄДРПОУ 36343751) до відповідача Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 39441717) про стягнення 396842,97 грн.; в решті клопотання відмовлено. Ухвалою суду від 07.04.2020 закрито підготовче провадження у справі №916/3621/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2020 о 16:15.

08.04.2020 за вх.№9017/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов та вказує на наступне:

- відповідач не заперечує, що між ним та позивачем до 01.04.2019 діяв договір про надання послуг відповідального зберігання від 15.11.20108 №165/2018, на підставі якого відповідач зберігав належне йому майно, у тому числі зазначене у позові, у складському приміщенні, яке було орендоване позивачем виключно для зберігання майна відповідача. Відповідач також не заперечує, що він не забрав від позивача належне йому майно після спливу строку зберігання, визначеного договором зберігання, і до цього часу. Таким чином, як вказує позивач, відповідач визнає, що між ним та позивачем, у зв`язку з передачею належного відповідачу майна позивачу, виникли цивільно-правові відносини. Зазначені відносини передбачають виникнення у учасників відносин обов`язків та прав, передбачених договором та законом;

- не заперечуючи факт залишення у позивача належного відповідачу майна після встановленого договором строку зберігання, відповідач фактично визнав факт порушення вимог ст. 948 ЦК України, внаслідок чого настають правові наслідки, зокрема, встановлені законом;

- не відповідає дійсності та обставинам правовідносин, що склались з відповідачем, твердження останнього про зобов`язання позивача забезпечити зберігання товарів до вирішення відповідачем питання щодо подальшого їх місця зберігання і нести відповідальність за збереження товарів до моменту їх прийняття Одеською митницею Держмитслужби;

- в договорі №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання від 15.11.2018 сторонами визначено строк дії договору: з 01.01.2018 до 31.03.2019 або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору в частині оплати.

Ухвалою суду від 09.04.2020 відкладено розгляд справи на 28.04.2020 о 16:15. Ухвалою суду від 28.04.2020 відкладено розгляд справи на 09.05.2020 об 11:30. Ухвалою суду від 09.05.2020 відкладено розгляд справи на 09.06.2020 об 11:30. У судовому засіданні 09.06.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 30.06.2020 о 14:15.

30.06.2020 за вх.№16882/20 до суду від позивача надійшло клопотання та додаткові документи, а саме рішення Господарського суду Миколаївської області, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.06.2020 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 202, 216 ГПК України про відкладення судового засідання на 21.07.2020 о 16:15.

21.07.2020 за вх.№19272/20 до суду від позивача надійшло клопотання та додаткові документи, а саме ухвала Господарського суду Одеської області від 29.05.2020 у справі №915/391/20, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.07.2020 судом у протокольній формі оголошено перерву до 03.09.2020 о 16:15.

У судовому засіданні 03.09.2020 представником позивача надано до суду додаткові документи, а саме: рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 у справі №915/391/20, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.09.2020 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.09.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Справа №916/3621/19 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час якого законодавцем змінювався порядок обчислення процесуальних строків при розгляді господарської справи.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У визначений Законом України від 18.06.2020 №731-IX строк (до 06.08.2020 включно) сторони не звернулись до місцевого господарського суду з іншими заявами/клопотаннями, окрім тих, що наявні в матеріалах справи, не повідомили суд про намір вчиняти якісь інші процесуальні дії у даній справі та/або про неможливість вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з оголошеним загальнодержавним карантином.

За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу №916/3621/19 у судовому засіданні 03.09.2020.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

15.11.2018 між Приватним підприємством «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» (зберігач, позивач) та Одеською митницею ДФС (правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби) (поклажодавець, відповідач) укладено договір №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання, відповідно до якого у 2018 році сторони домовились вчинити наступний правочин: зберігач зобов`язується надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які відповідно до ст. 238 Митного кодексу України зберігаються поклажодавцем; конкретний перелік та види товарів, які передаються на відповідальне зберігання, буде визначений в окремих актах прийому-передачі товарів на відповідальне зберігання; поклажодавець зобов`язується оплатити послуги; найменування послуг згідно класифікатору робіт та послуг за кодом Державної класифікації - ДК 021:2015 код 63120000-6 Послуги зберігання та складування ; товари зберігаються на території зберігача або в орендованих приміщеннях, зазначених в п.5.2; з моменту фактичної передачі його поклажодавцем зберігачу, на останнього покладається обов`язок по збереженню товарів в первинному вигляді; право власності на товари до зберігача не переходить, вони не можуть бути задіяні в господарському обороті зберігача, бути переданими на зберігання, переміщення у інше приміщення або виданими третім особам без відома та письмового дозволу поклажодавця; встановлено, що вартість товарів, переданих на зберігання, визначаються митницею шляхом проведення попередньої оцінки або товарознавчої експертизи у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору загальна ціна договору на 1 рік становить 120 грн. з урахуванням ПДВ 20 грн. відповідно до додаткового кодексу України та Протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1), який є невід`ємною частиною цього договору. Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди.

У відповідності до розділу 4 договору оплата за надані послуги здійснюється поклажодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно з виставленим актом наданих послуг та рахунком на оплату, що складається зберігачем у 2 примірниках по 1для кожної із сторін та за умови відсутності виконавчих документів на безспірне стягнення з реєстраційних рахунків поклажодавця. Оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування поклажодавцем грошових коштів на поточний рахунок зберігача у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата проводиться в національній валюті України. Зберігач має статус платника податку на прибуток на загальних умовах. Сторони домовились, що всі остаточні розрахунки за договором проводяться відповідно до вимог встановлених змістом ст. 57 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання поклажодавцем бюджетного призначення на фінансування відповідних послуг на свій реєстраційний рахунок.

За п.п. 5.1, 5.2 договору послуги надаються зберігачем після підписання договору та погоджуються сторонами окремо в актах прийому-передачі товарів. Місце надання послуг за адресами: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21 (згідно договору оренди від 21.07.2015 із доповненням від 08.12.2017 №9) між ТОВ ВИСДОМ та ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС на приміщення площею 1011,5 кв.м.).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору у випадках порушення зобов`язання, що виникає з договору, сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним законодавством. Порушення умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушення умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п.11.1 договору останній набуває чинності відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2018 і діє до 31.12.2018, або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору в частині оплати.

Додатком №1 до договору №165/2018 від 15.11.2018 є протокол узгодження ціни, відповідно до якого сторони засвідчили, що ними досягнуто згоди про визначення вартості послуг відповідального зберігання згідно з п.1.1.1 договору №165/2018 від 15.11.2018 у розмірі 120 грн. з урахуванням ПДВ 20 грн.

27.12.2018 між Приватним підприємством «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» (зберігач) та Одеською митницею ДФС (поклажодавець) укладено додаткову угоду №1 до договору від 15.11.2018 №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання, відповідно до якої змінено п.11.1 договору, викладено його у наступній редакції: Договір набуває чинності відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України з 0101.2018 і діє до 31.03.2018 або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору в частині оплати .

Матеріали справи свідчать про те, що 01.04.2018 між ТОВ ВІСДОМ (орендодавець) та ТОВ РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС (орендар) укладено договір оренди майна №24, відповідно до якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування наступне майно: нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., розташоване в будівлі Матеріального складу, інв. №00005, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21 (майно), за період квітень-серпень 2018 року за ціною 41 грн. з ПДВ за один кв.м. в місяць; за період вересень 2018 року - березень 2019 року за ціною 44 грн. з ПДВ за один кв.м. в місяць.

Згідно з п.1.2 договору майно передається орендарю з метою здійснення господарської діяльності з цільовим призначенням - склад промислових товарів.

За п.1.3 договору передача в оренду майна не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на майно. Орендар лише користується майном протягом строку дії цього договору. Після припинення, розірвання договору, орендар зобов`язується повернути майно орендодавцю на першу його вимогу.

У відповідності до п.2.1 договору одночасно з підписанням цього договору сторони, але не раніше виконання п.4.2 договору, підписують акт прийому-передачі майна (додаток №1 до договору), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Після підписання сторонами акту прийому-передачі майна він стає невід`ємною частиною цього договору. В акті прийому-передачі майна фіксується технічний стан майна, наявні у ньому комунікації, обладнання, інвентар, інше майно, яке належить орендодавцю ті факт його передачі орендарю.

Відповідно до п.2.4 договору, зокрема, повернення орендарем майна орендодавцю здійснюється у тому ж порядку, що й передача в оренду, не пізніше 5 календарних днів після закінчення строку оренди або за першою вимогою орендодавця, або припинення, дострокового розірвання договору, у порядку, передбаченому договором, що оформляється актом прийому-передачі майна (повернення), який підписується сторонами в день повернення майна.

За п.3.2 договору орендар зобов`язаний, зокрема, оплачувати орендну плату та інші передбачені договором платежі в розмірах і строки, обумовлені договором; після закінчення терміну дії договору повернути орендарю майно за відповідним актом у належному стані.

Згідно з 4.1, 4.2, 4.6, 4.8 договору орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту здачі-приймання майна та становить за один календарний місяць користування: 1) за період квітень-серпень 2018 року 41471 грн. 50 коп. (в.т.ч. ПДВ 20%) в місяць; 2) за період вересень 2018 року-березень 2019 року 44506 грн. (в.т.ч. ПДВ 20%) в місяць. За перший місяць оренди орендна плата вноситься протягом трьох діб з дня підписання договору. Орендна плата за користування майном сплачується орендарем щомісячно авансом не пізніше 5-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги оренди. Розмір орендної плати може коригуватись орендодавцем відповідно до індексу інфляції при його зростанні більш ніж на 4 % за місяць, про що письмово повідомляється орендар.

Відповідно до п.6.5 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2019 включно.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі майна від 01.04.2018 ТОВ ВІСДОМ (орендодавець) передав, ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС (орендар) прийняв наступне майно: нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., розташоване в будівлі Матеріального складу, інв. №00005, за адресою: вул. Хімічна, 1/21 (майно).

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі №21 від 02.04.2014, №27/1 від 13.06.2014, №47 від 27.11.2014, №24 від 17.07.2015, №26 від 30.07.2015, №27 від 30.07.2015, №30 від 14.08.2015, №37 від 11.09.2015, №38 від 16.09.2015, в яких міститься перелік товару, який був переданий Одеською митницею ДФС (правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби) на відповідальне зберігання ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС .

Інформаційним листом за вих.№05/1 від 25.02.2019 ТОВ ВІСДОМ повідомило ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС про підвищення орендної плати та продовження договору оренди до 30.09.2019.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 у справі №915/2211/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ 53902,25 грн., з яких: 44506 грн. основного боргу, 8620,74 грн. пені, 775,51 грн. 3% річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2143,71 грн.; у задоволенні решти вимог відмовлено.

При розгляді господарської справи №915/2211/19 Господарським судом Миколаївської області встановлений факт наявності у Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС боргу перед Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 із розрахунку 44506 грн. за місяць.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 у справі №915/391/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ 255550,58 грн. боргу, 18354,82 грн. пені, 2224,21 грн. 3% річних, 1955,13 грн. інфляційних, 26703,60 грн. неустойки та 6644,50 грн. судового збору; зобов`язано Приватне підприємство РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21; у задоволенні решту позову відмовлено.

При розгляді господарської справи №915/391/20 Господарським судом Одеської області встановлений факт наявності у Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС боргу перед Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 із розрахунку 44506 грн. за місяць.

Посилаючись на те, що внаслідок дій відповідача, які полягали у тому, що відповідач не забрав належне йому майно, що зберігалось в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21, позивач не мав можливості з 01.04.2019 повернути зазначене приміщення орендодавцю за договором оренди, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі належних за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 платежів.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 217 ГК України визначені види господарських санкцій, до яких у відповідності до частини 2 цієї статті віднесена така санкція як відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2).

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Водночас, ст. 226 ГК України визначені умови і порядок відшкодування збитків. Так, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх складових - обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факту понесення збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою порушника господарських зобов`язань та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

Аналізуючи наявність чотирьох складових - обов`язкових елементів складу правопорушення у даній справі, господарський суд виходить з доведеності позивачем наявності всіх складових:

- протиправність поведінки відповідача полягає у невчасному та неналежному виконанню ним умов укладеного договору №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання від 15.11.2018 в частині того, що відповідач не забрав належне йому майно, що зберігалось в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21;

- наявність збитків полягає в понесенні позивачем витрат на оренду приміщення за період з квітня 2019 року по листопад 2019 щомісячно по 44506 грн. за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ ;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що незвільнення відповідачем своєчасно приміщення, яке орендувалось позивачем під розміщення майна відповідача, стало причиною понесення позивачем відповідних збитків;

- вина відповідача полягає у відсутності у нього поважних причин неналежного виконання зобов`язань.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

З приводу преюдиційності обставин, встановлених Господарським судом Миколаївської області у рішенні суду від 23.12.2019 у справі №915/2211/19 та Господарським судом Одеської області у рішенні суду від 17.08.2020 у справі №915/391/20, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.08.2019 у справі №910/11164/16, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, за результатами розгляду справи №915/2211/19 Господарським судом Миколаївської області та справи №915/391/20 Господарським судом Одеської області, серед іншого, було встановлено, що сума місячного платежу за договором оренди майна №24 від 01.04.2018, укладеним між Приватним підприємством «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» (зберігач) та Одеською митницею ДФС (поклажодавець), у спірний період склала 44506 грн. за місяць.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та об`єктивно оцінивши обставини справи в їх сукупності, дії та позиції сторін у справі впродовж існування між ними правовідносин, а також взявши до уваги висновки Господарського суду Миколаївської області, викладені у рішенні від 23.12.2019 у справі №915/2211/19 та Господарського суду Одеської області у рішенні від 17.08.2020 у справі №915/391/20, господарський суд вважає, що позивачем доведено фактичними доказами понесення збитків за період з квітня по листопад 2019 року зі сплати орендної плати за орендоване приміщення щомісячно по 44506 грн. (за 8 місяців), так само як доведено наявність чотирьох складових - обов`язкових елементів складу правопорушення у даній справі у порядку ст.ст. 224, 225 ГК України, а отже, задоволенню підлягають понесені позивачем збитки у сумі 356048 грн. (44506 грн. х 8 місяців - з квітня по листопад 2019 року) та 334,97 грн. витрат, понесених позивачем на експлуатацію інженерних мереж та комунікацій у зв`язку з використанням приміщення. В решті суми позовних вимог судом відмовляється з огляду на відсутність фактичних доказів понесення збитків на цю суму.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні обставини справи та позиції сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 356048 грн. збитків у вигляді орендної плати за приміщення, яке відповідач не звільнив від свого майна, за квітня по листопад 2019 року та 334,97 грн. відшкодування витрат на експлуатацію вказаного приміщення; наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахування та стягнення збитків відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» задовольнити частково.

2.Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Приватного підприємства «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 71, код ЄДРПОУ 36343751) 356048 /триста п`ятдесят шість тисяч сорок вісім/ грн. збитків та 5340 /п`ять тисяч триста сорок/ грн. 72 коп. судового збору.

3.Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Приватного підприємства «РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС» (54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 71, код ЄДРПОУ 36343751) 334 /триста тридцять чотири/ грн. 97 коп. відшкодування витрат на експлуатацію та 5 /п`ять/ грн. 02 коп. судового збору.

4.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 14 вересня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля