Постанова

від 12.05.2021 по справі 916/3621/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3621/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Таран С.В., Богатир К.В.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020

по справі № 916/3621/19

за позовом Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС

до відповідача Одеської митниці Держмитслужби, м. Одеса

про стягнення 396 842,97 грн.

суддя суду першої інстанції - Бездоля Ю.С.

час та місце ухвалення рішення: 10:41:34, м. Одеса, Господарський суд Одеської області

повний текст складено та підписано 14.09.2020

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської митниці ДФС про стягнення 396842,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання від 15.11.2018, внаслідок чого позивачем понесено збитки зі сплати орендної плати за приміщення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 позовні вимоги Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС задоволено частково.

Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС 356048 грн. збитків та 5340,72 грн. судового збору.

Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС 334 грн. 97 коп. відшкодування витрат на експлуатацію та 5,02 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Обґрунтування рішення суду першої інстанції. Господарський встановив наявності всіх складових цивільного правопорушення для стягнення збитків у розмірі 356 048 грн.:

- протиправність поведінки відповідача полягає у невчасному та неналежному виконанню ним умов укладеного договору №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання від 15.11.2018 в частині того, що відповідач не забрав належне йому майно, що зберігалось в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21;

- наявність збитків полягає в понесенні позивачем витрат на оренду приміщення за період з квітня 2019 року по листопад 2019 щомісячно по 44506 грн. за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ ;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що незвільнення відповідачем своєчасно приміщення, яке орендувалось позивачем під розміщення майна відповідача, стало причиною понесення позивачем відповідних збитків;

- вина відповідача полягає у відсутності у нього поважних причин неналежного виконання зобов`язань. В решті суми позовних вимог судом відмовлено з огляду на відсутність фактичних доказів понесення збитків на цю суму.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Одеська митниця Держмитслужби звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі №916/3621/19 за позовом Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС до Одеської митниці Держмитслужби та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

1. Скаржник зазначає, що необхідною умовою відшкодування шкоди є наявність протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, яка встановлена судовим рішенням, прийнятим в порядку КАС України, яке набрало законної сили, є необхідною умовою відшкодування шкоди.

2. Ввідшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

3. У квітні 2019 року Митницею керівництву позивача надано для підписання проект договору про надання послуг відповідального зберігання на 2019 рік. Однак, вказаний договір, підписаний позивачем до Митниці не повернувся.

4. Відповідач неодноразово звертався до Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС щодо надання доступу до приміщення складу та повернення майна, яке було передано на відповідальне зберігання, проте позивач не надав відповіді на запити митниці та доступи до товару.

У зв`язку з ненаданням ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС доступу до товару, процедуру з продажу (реалізації) вищезазначеного товару, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 607 (чинного на той період), не здійснено.

Скаржник наголошує, що ним було вжито всіх можливих заходів з вивільнення від майна розміщеного, на підставі договору відповідального зберігання від 15.11.2018 № 165/2018 між Митницею та ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС .

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі № 916/3621/19.

Призначено розгляд апеляційної скарги Одеської митниці Держмитслужби по справі № 916/3621/19 на 26.01.2021 о 14:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Одеської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі № 916/3621/19 на термін, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов`язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання.

Оголошено перерву у судовому засіданні до 16.03.2021 о 14:00 год.

У зв`язку з тимчасової непрацездатністю судді Бєляновського В.В. з 23.02.2021, розпорядженням керівника апарату суду № 66 від 15.03.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021, для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Богатир К.В., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 прийняти справу № 916/3621/19 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Богатир К.В., Таран С.В.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 16.03.2021, оголошено перерву до 12.05.2021 о 15:00 год.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

15.11.2018 між Приватним підприємством РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС (зберігач, позивач) та Одеською митницею ДФС (правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби) (поклажодавець, відповідач) укладено договір №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання, відповідно до якого у 2018 році сторони домовились вчинити наступний правочин: зберігач зобов`язується надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які відповідно до ст. 238 Митного кодексу України зберігаються поклажодавцем; конкретний перелік та види товарів, які передаються на відповідальне зберігання, буде визначений в окремих актах прийому-передачі товарів на відповідальне зберігання; поклажодавець зобов`язується оплатити послуги; найменування послуг згідно класифікатору робіт та послуг за кодом Державної класифікації - ДК 021:2015 код 63120000-6 Послуги зберігання та складування ; товари зберігаються на території зберігача або в орендованих приміщеннях, зазначених в п.5.2; з моменту фактичної передачі його поклажодавцем зберігачу, на останнього покладається обов`язок по збереженню товарів в первинному вигляді; право власності на товари до зберігача не переходить, вони не можуть бути задіяні в господарському обороті зберігача, бути переданими на зберігання, переміщення у інше приміщення або виданими третім особам без відома та письмового дозволу поклажодавця; встановлено, що вартість товарів, переданих на зберігання, визначаються митницею шляхом проведення попередньої оцінки або товарознавчої експертизи у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору загальна ціна договору на 1 рік становить 120 грн. з урахуванням ПДВ 20 грн. відповідно до додаткового кодексу України та Протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1), який є невід`ємною частиною цього договору. Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди.

У відповідності до розділу 4 договору оплата за надані послуги здійснюється поклажодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно з виставленим актом наданих послуг та рахунком на оплату, що складається зберігачем у 2 примірниках по 1 для кожної із сторін та за умови відсутності виконавчих документів на безспірне стягнення з реєстраційних рахунків поклажодавця. Оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування поклажодавцем грошових коштів на поточний рахунок зберігача у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Оплата проводиться в національній валюті України. Зберігач має статус платника податку на прибуток на загальних умовах. Сторони домовились, що всі остаточні розрахунки за договором проводяться відповідно до вимог встановлених змістом ст. 57 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання поклажодавцем бюджетного призначення на фінансування відповідних послуг на свій реєстраційний рахунок.

За п.п. 5.1, 5.2 договору послуги надаються зберігачем після підписання договору та погоджуються сторонами окремо в актах прийому-передачі товарів. Місце надання послуг за адресами: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21 (згідно договору оренди від 21.07.2015 із доповненням від 08.12.2017 №9) між ТОВ ВИСДОМ та ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС на приміщення площею 1011,5 кв.м.).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору у випадках порушення зобов`язання, що виникає з договору, сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним законодавством. Порушення умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушення умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п.11.1 договору останній набуває чинності відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2018 і діє до 31.12.2018, або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору в частині оплати.

Додатком №1 до договору №165/2018 від 15.11.2018 є протокол узгодження ціни, відповідно до якого сторони засвідчили, що ними досягнуто згоди про визначення вартості послуг відповідального зберігання згідно з п.1.1.1 договору №165/2018 від 15.11.2018 у розмірі 120 грн. з урахуванням ПДВ 20 грн.

27.12.2018 між Приватним підприємством РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС (зберігач) та Одеською митницею ДФС (поклажодавець) укладено додаткову угоду №1 до договору від 15.11.2018 №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання, відповідно до якої змінено п.11.1 договору, викладено його у наступній редакції: Договір набуває чинності відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України з 01.01.2018 і діє до 31.03.2018 або в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по договору в частині оплати .

Матеріали справи свідчать про те, що 01.04.2018 між ТОВ ВІСДОМ (орендодавець) та ТОВ РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС (орендар) укладено договір оренди майна №24, відповідно до якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування наступне майно: нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., розташоване в будівлі Матеріального складу, інв. №00005, за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21 (майно), за період квітень-серпень 2018 року за ціною 41 грн. з ПДВ за один кв.м. в місяць; за період вересень 2018 року - березень 2019 року за ціною 44 грн. з ПДВ за один кв.м. в місяць.

Згідно з п.1.2 договору майно передається орендарю з метою здійснення господарської діяльності з цільовим призначенням - склад промислових товарів.

За п.1.3 договору передача в оренду майна не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на майно. Орендар лише користується майном протягом строку дії цього договору. Після припинення, розірвання договору, орендар зобов`язується повернути майно орендодавцю на першу його вимогу.

У відповідності до п.2.1 договору одночасно з підписанням цього договору сторони, але не раніше виконання п.4.2 договору, підписують акт прийому-передачі майна (додаток №1 до договору), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Після підписання сторонами акту прийому-передачі майна він стає невід`ємною частиною цього договору. В акті прийому-передачі майна фіксується технічний стан майна, наявні у ньому комунікації, обладнання, інвентар, інше майно, яке належить орендодавцю та факт його передачі орендарю.

Відповідно до п.2.4 договору, зокрема, повернення орендарем майна орендодавцю здійснюється у тому ж порядку, що й передача в оренду, не пізніше 5 календарних днів після закінчення строку оренди або за першою вимогою орендодавця, або припинення, дострокового розірвання договору, у порядку, передбаченому договором, що оформляється актом прийому-передачі майна (повернення), який підписується сторонами в день повернення майна.

За п.3.2 договору орендар зобов`язаний, зокрема, оплачувати орендну плату та інші передбачені договором платежі в розмірах і строки, обумовлені договором; після закінчення терміну дії договору повернути орендарю майно за відповідним актом у належному стані.

Згідно з 4.1, 4.2, 4.6, 4.8 договору орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту здачі-приймання майна та становить за один календарний місяць користування: 1) за період квітень-серпень 2018 року 41471 грн. 50 коп. (в.т.ч. ПДВ 20%) в місяць; 2) за період вересень 2018 року-березень 2019 року 44506 грн. (в.т.ч. ПДВ 20%) в місяць. За перший місяць оренди орендна плата вноситься протягом трьох діб з дня підписання договору. Орендна плата за користування майном сплачується орендарем щомісячно авансом не пізніше 5-го числа поточного місяця, в якому надаються послуги оренди. Розмір орендної плати може коригуватись орендодавцем відповідно до індексу інфляції при його зростанні більш ніж на 4 % за місяць, про що письмово повідомляється орендар.

Відповідно до п.6.5 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2019 включно.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі майна від 01.04.2018 ТОВ ВІСДОМ (орендодавець) передав, ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС (орендар) прийняв наступне майно: нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., розташоване в будівлі Матеріального складу, інв. №00005, за адресою: вул. Хімічна, 1/21 (майно).

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі №21 від 02.04.2014, №27/1 від 13.06.2014, №47 від 27.11.2014, №24 від 17.07.2015, №26 від 30.07.2015, №27 від 30.07.2015, №30 від 14.08.2015, №37 від 11.09.2015, №38 від 16.09.2015, в яких міститься перелік товару, який був переданий Одеською митницею ДФС (правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби) на відповідальне зберігання ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС .

Інформаційним листом за вих.№05/1 від 25.02.2019 ТОВ ВІСДОМ повідомило ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС про підвищення орендної плати та продовження договору оренди до 30.09.2019.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2019 у справі №915/2211/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ 53902,25 грн., з яких: 44506 грн. основного боргу, 8620,74 грн. пені, 775,51 грн. 3% річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2143,71 грн.; у задоволенні решти вимог відмовлено.

При розгляді господарської справи №915/2211/19 Господарським судом Миколаївської області встановлений факт наявності у Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС боргу перед Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 із розрахунку 44506 грн. за місяць.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 у справі №915/391/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ 255550,58 грн. боргу, 18354,82 грн. пені, 2224,21 грн. 3% річних, 1955,13 грн. інфляційних, 26703,60 грн. неустойки та 6644,50 грн. судового збору; зобов`язано Приватне підприємство РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС звільнити та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ нежитлове приміщення загальною площею 1011,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21; у задоволенні решту позову відмовлено.

При розгляді господарської справи №915/391/20 Господарським судом Одеської області встановлений факт наявності у Приватного підприємства РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС боргу перед Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 із розрахунку 44506 грн. за місяць.

Посилаючись на те, що внаслідок дій відповідача, які полягали у тому, що відповідач не забрав належне йому майно, що зберігалось в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21, позивач не мав можливості з 01.04.2019 повернути зазначене приміщення орендодавцю за договором оренди, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі належних за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 платежів.

Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 статті 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами статті 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

Так, факт понесених у зв`язку із зберіганням товару витрат підтверджений наданими в матеріали справи:

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

З приводу преюдиційності обставин, встановлених Господарським судом Миколаївської області у рішенні суду від 23.12.2019 у справі №915/2211/19 та Господарським судом Одеської області у рішенні суду від 17.08.2020 у справі №915/391/20, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за результатами розгляду справи №915/2211/19 Господарським судом Миколаївської області та справи №915/391/20 Господарським судом Одеської області, серед іншого, було встановлено, що сума місячного платежу за договором оренди майна №24 від 01.04.2018, укладеним між Приватним підприємством РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС (зберігач) та Одеською митницею ДФС (поклажодавець), у спірний період склала 44506 грн. за місяць.

Крім того, означеними рішеннями встановлено наступне:

Умовами договору оренди, укладеного між Приватним підприємством РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС та ТОВ ВІСДОМ , з урахуванням до нього додаткових угод, визначено строк його дії до 31.03.2019; доказів продовження строку дії договору оренди за згодою сторін суду не подано.

Разом із тим, не подано суду і доказів того, що ТОВ ВІСДОМ протягом одного місяця з моменту закінчення строку дії договору оренди заперечувало проти його пролонгації.

Ураховуючи викладене, а також відсутність доказів повернення орендованого майна відповідачем у порядку п. 2.4 договору, суд приходить до висновку, що відбулася автоматична пролонгація договору оренди.

Щодо наявності чотирьох складових - обов`язкових елементів складу правопорушення у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеності позивачем наявності всіх складових:

- протиправність поведінки відповідача полягає у невчасному та неналежному виконанню ним умов укладеного договору №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання від 15.11.2018 в частині того, що відповідач не забрав належне йому майно, що зберігалось в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/21;

- наявність збитків полягає в понесенні позивачем витрат на оренду приміщення за період з квітня 2019 року по листопад 2019 щомісячно по 44506 грн. за договором оренди майна №24 від 01.04.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю ВІСДОМ , що встановлено відповідними судовими рішеннями у справах № 915/2211/19, 915/391/20;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що не звільнення відповідачем своєчасно приміщення, яке орендувалось позивачем під розміщення майна відповідача, стало причиною понесення позивачем відповідних збитків;

- вина відповідача полягає у відсутності у нього поважних причин неналежного виконання зобов`язань.

Таким чином, врахувавши надані учасниками справи докази, висновки Господарського суду Миколаївської області, викладені у рішенні від 23.12.2019 у справі №915/2211/19 та Господарського суду Одеської області у рішенні від 17.08.2020 у справі №915/391/20, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем доведено понесення збитків за період з квітня по листопад 2019 року зі сплати орендної плати за орендоване приміщення щомісячно по 44506 грн. (за 8 місяців), так само як доведено наявність чотирьох складових - обов`язкових елементів складу правопорушення у даній справі у порядку ст.ст. 224, 225 ГК України, а отже, задоволенню підлягають понесені позивачем збитки у сумі 356048 грн. (44506 грн. х 8 місяців - з квітня по листопад 2019 року) та 334,97 грн. витрат, понесених позивачем на експлуатацію інженерних мереж та комунікацій у зв`язку з використанням приміщення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів з вивільнення від майна розміщеного, на підставі договору відповідального зберігання від 15.11.2018 № 165/2018 між Митницею та ПП РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС , відповідно до наступного.

Так, листом Митниця від 08.05.2019 № 4199/10/15-70-03-05-14 за результатом розгляду листів від 10.04.2019, 25.04.2019 ПП Роял Трейд Імпекс повідомило позивача, що Одеська митниця здійснює заходи щодо розпорядження майном, яке знаходиться на відповідальному зберіганні ПП Роял Трейд Імпекс шляхом реалізації та знищення. Вся інформація оприлюднена на офіційній сторінці митниці.

Отже, станом на дату закінчення строку договору №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання від 31.12.2018 та договору оренди від 01.04.2018 укладеного між ТОВ ВІСДОМ та ТОВ РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС відповідач не здійснював заходів щодо повернення майна за договором відповідального зберігання.

Колегією суддів встановлено, що лише 25.10.2019, 31.10.2019 Митницею надіслано лист № 9577/10/15-70-03-05-30, яким повідомило, про необхідність надання доступу оцінювачу майна, яке підлягає реалізації.

Стосовно посилання скаржника, що у квітні 2019 року Митницею керівництву ПП Роял Трейд Імпекс надано для підписання проект договору про надання послуг відповідального зберігання на 2019 рік, однак, вказаний договір, підписаний керівництвом ПП Роял Трейд Імпекс Митниці не повернувся, колегія суддів зазначає що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Також, матеріали справи не містять доказів, що позивач мав намір продовжувати дію договору №165/2018 про надання послуг відповідального зберігання від 31.12.2018.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів, оскільки в рамках даної справи, між сторонами склались господарські правовідносини на підставі господарського договору, а позовні вимоги ґрунтуються на статті статтях 224-225 ГК України, отже у спірних правовідносинах відповідач виступає як самостійний суб`єкт господарювання, який порушив цивільно-правове зобов`язання, яке виникло між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2020 у справі № 916/3621/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю Держмитслужби.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.05.2021.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Таран С.В.

Суддя Богатир К.В.