Ухвала

від 16.09.2020 по справі 907/614/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 907/614/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест"

до Дочірнього підприємства "Солені млаки",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Мукачівської районної державної адміністрації, 2) Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 (повний текст складено 30.07.2020) і рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 у справі № 907/614/19, подана 18.08.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Проте касаційна скарга хоч і містить посилання на постанови Верховного Суду, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення, який саме висновок та щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесені оскаржуваного рішення.

У касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест" викладено обставини справи № 907/614/19, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Водночас передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у касаційній скарзі скаржником не зазначено та не наведено її (їх) обґрунтування.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест" подало у жовтні 2019 року, її предметом є вимоги про визнання права власності на земельну ділянку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку у розумінні змісту зазначених статей є майновою вимогою. Тому судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, виходячи з вартості земельної ділянки. Матеріали касаційної скарги не містять відомостей про вартість спірної земельної ділянки. Оскільки касаційну скаргу надіслано безпосередньо до суду касаційної інстанції, матеріали справи № 907/614/19 у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду відсутні. Тому у суду відсутня можливість встановити вартість спірної земельної ділянки.

Однак, заявником до касаційної скарги додано квитанцію від 14.08.2020 № 0.0.1801040212.1 про сплату судового збору на суму 3 842,00 грн, тобто у розмірі, який сплачується за подання касаційної скарги щодо оскарження судового рішення в частині однієї вимоги немайнового характеру. Відтак, зазначена квитанція не може вважатися доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест" має зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги, а також подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 у справі № 907/614/19 в установленому законом порядку та розмірі, а саме у розмірі недоплаченої суми, розрахованої за формулою - (вартість спірної земельної ділянки х 1,5 % х 200%) - 3 842,00 грн, за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 у справі № 907/614/19 залишити без руху до 12.10.2020 , але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай