ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 907/614/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - Щербака І. І. (адвоката),
відповідача - Дзеніка С. І. (адвоката),
третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 (колегія суддів: Плотніцький Б. Д. - головуючий, Кордюк Г. Т., Кравчук Н. М.) і рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 (суддя Ушак І. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест"
до Дочірнього підприємства "Солені млаки"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Мукачівської районної державної адміністрації, 2) Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області
про визнання права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест" (далі - ТОВ "УПК-Інвест") звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Дочірнього підприємства "Солені млаки" (далі - ДП "Солені млаки") про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122786600:02:001:0001, загальною площею 2,1698 га, яка розташована в урочищі "Солені Млаки" на території Пузняковецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (далі - спірна земельна ділянка).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з придбанням ТОВ "УПК-Інвест" 12.07.2016 на електронних торгах іпотечного майна - цілісного майнового комплексу, розташованого на спірній земельній ділянці, до позивача на підставі положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України перейшли права на спірну земельну ділянку.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 у справі № 907/614/19, відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "УПК-Інвест" до ДП "Солені млаки".
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням положень частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 120 Земельного кодексу України та установлених фактичних обставин справи, до позивача переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розміщена придбана ТОВ "УПК-Інвест" нерухомість, без зміни цільового призначення, в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Проте, суди відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки ці вимоги стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 2122786600:02:001:0001, яка згідно з інформацією з Державного земельного кадастру віднесена до земель державної власності, право на яку реалізується державою через Мукачівську району державну адміністрацію.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 і рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 у справі № 907/614/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "УПК-Інвест" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд за встановленою підсудністю.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "УПК-Інвест" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 907/68/18, постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-2цс15 та постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016 у справі № 922/2257/14. Крім того, на думку ТОВ "УПК-Інвест", господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які мають суттєве значення для справи, і цим обставинами не надано повної та належної юридичної оцінки, а обставини, визнані судами встановленими, - доведені не були.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1 Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.
Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2020 касаційну скаргу ТОВ "УПК-Інвест" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 у справі № 907/614/19 залишено без руху до 12.10.2020, але строк виконання цієї ухвали не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові
Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "УПК-Інвест" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 у справі № 907/614/19.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.12.2020 № 29.3-02/3566 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 907/614/19 у зв`язку із перебуванням судді Зуєва В. А. на лікарняному.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.12.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
4.2. До Верховного Суду 11.11.2020 від ТОВ "УПК-Інвест" надійшли уточнення до касаційної скарги, подані 11.11.2020 безпосередньо до Касаційного господарського суду, в яких скаржник замість попередніх вимог касаційної скарги про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення цієї справи на новий розгляд, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "УПК-Інвест" до ДП "Солені млаки" у повному обсязі.
Верховний Суд розглянувши зазначену заяву, дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення цієї заяви без розгляду з огляду на таке.
Частинами 1, 2 статті 298 Господарського процесуального кодексу України установлено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Як зазначалося, зміни до касаційної скарги, які скаржник назвав уточненнями, подано до Касаційного господарського суду 11.11.2020, тоді як строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 у справі № 907/614/19 сплив 19.08.2020 (ТОВ "УПК-Інвест" звернулося із касаційною скаргою в цій справі 18.08.2020).
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки заяву про уточнення касаційної скарги подано після закінчення встановленого законом строку на її подання, тому Верховний Суд цю заяву залишає без розгляду. Крім того, зазначена заява не містить доказів надсилання її копії іншій стороні у справі, що відповідно до частини 2 статті 298 Господарського процесуального кодексу України також дає право Верховному Суду не враховувати таку заяву. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 908/1481/19 (пункти 10-13 зазначеної постанови).
4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ДП "Солені млаки" на праві приватної власності належав цілісний майновий комплекс загальною площею 1339,6 кв. м, розташований в с. Лісарня, Мукачівського району, Закарпатської області, урочище "Солені млаки", відповідно до свідоцтва про право власності серії САА № 519916, виданого 17.10.2003 виконавчим комітетом Пузняковецької сільської ради, Мукачівського району, Закарпатської області;
4.4. 20.03.2006 між Мукачівською РДА (Орендодавець) та ДП "Солені млаки" (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки строком на 20 років, загальною площею 2,1699 га, земель оздоровчого призначення в урочищі Солені Млаки, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна - будівлі, споруди площею 0,1069 га та інші об`єкти інфраструктури, які належать орендарю на праві приватної власності, в строкове платне користування для обслуговування майнового комплексу санаторію-профілакторію "Солені млаки".
4.5. 24.10.2008 між ВАТ "Європейський газовий банк" (Іпотекодержатель) та ДП "Солені млаки" (Іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки № 108-241008/1, відповідно до умов якого, на забезпечення зобов`язань за кредитним договором укладеним іпотекодержателем та ПП "Розбудова", в іпотеку було передано цілісний майновий комплекс загальною площею 742,2 кв. м, який зареєстрований за адресою с. Лісарня, Мукачівського району, Закарпатської області, урочище "Солені млаки", та який належить ДП "Солені млаки" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме серії САА № 519916, виданого виконавчим комітетом Пузняковецької сільської ради 17.10.2003. Предмет іпотеки вартістю 1 206 280,46 грн, згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20566639, виданого 14.10.2008 Мукачівським БТІ, а за домовленістю сторін ціна становить 3 000 000,00 грн (пункти 1.1, 1.3, 1.4 Договору іпотеки).
4.6. Пунктом 1.5 Договору іпотеки визначено, що право користування ДП "Солені млаки" земельною ділянкою площею 2,1699 га підтверджується Договором оренди землі від 20.03.2006, зареєстрованого в Мукачівському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" (запис № 2122786600-0406070700001 від 20.03.2006).
4.7. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 12.07.2016 при здійсненні виконавчого провадження № 49859495, про стягнення з ДП "Солені млаки", як іпотекодавця, на користь ПАТ "Європейський газовий банк", як іпотекодержателя, заборгованості у сумі 6 581 599,66 грн, державним виконавцем описано нерухоме майно боржника, а саме: будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, загальною площею 742,2 кв. м, що знаходяться в с. Лісарня, Мукачівського району, Закарпатської області, урочище "Солені млаки".
4.8. Господарськими судами зазначено, що з 13.06.2016 по 15.06.2016 ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації зазначеного майна ДП "Солені млаки". Переможцем торгів став учасник № 7 - ТОВ "УПК-Інвест", м. Київ, за стартовою ціною 800 352,60 грн (ціна продажу - 800 352,60 грн, сума перерахована переможцем торгів на рахунок органу ДВС - 760 334,97 грн). Про проведені електронні торги від 12.07.201 складено акт, затверджений начальником відділу органу ДВС 12.07.2016.
4.9. 14.07.2016 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Тромпак Н. В., відповідно до статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", статті 47 Закону України "Про іпотеку" та на підставі акта про проведені електронні торги від 12.07.2016, посвідчено, що ТОВ "УПК-Інвест" належить на праві приватної власності нерухоме майно, яке знаходиться в с. Лісарня, Мукачівського району, Закарпатської області, урочище "Солені млаки", що складається з цілісного майнового комплексу загальною площею 742,2 кв. м, яке придбане ТОВ "УПК-Інвест" за 800 352,60 грн та яке раніше належало ДП "Солені млаки" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме серії САА № 519916, виданого виконавчим комітетом Пузняковецької сільської ради 17.10.2003. Право власності на цілісний майновий комплекс підлягає державній реєстрації.
4.10. Водночас господарські суди попередніх інстанцій установили, що:
- згідно з інформацією від 12.09.2019 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер - 2122786600:02:001:0001, загальна площа - 2,1698 га, місце розташування - Закарпатська область, Мукачівський район, на території Пузняковецької сільської ради, урочище "Солені млаки", цільове призначення - 06.01 для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку - Мукачівська района державна адміністрація, код ЄДРПОУ 405389, відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку - вид користування - право оренди ДП "Солені млаки", код ЄДРПОУ 22089615;
- згідно з інформацією від 12.09.19 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер - 2122786600:02:000:0031, загальна площа - 2,1698 га, місце розташування - Закарпатська область, Мукачівський район, на території Пузняковецької сільської ради, урочище "Солені млаки", цільове призначення - 06.01; відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку - ДП "Солені млаки", код ЄДРПОУ 22089615, дата державної реєстрації права - 11.06.2013, номер запису про право - 1592786; орган, що здійснив реєстрацію - Державна реєстраційна служба.
4.11. Господарськими судами констатовано, що в ході судового розгляду встановлено і не спростовано ніким з учасників процесу, що на електронних торгах, які відбулися 13-15.06.2016, предметом продажу були - будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, площею 742,2 кв. м, які знаходяться в с. Лісарня, Мукачівського району, Закарпатської області, урочище "Солені млаки", частина належного ДП "Солені млаки" на праві приватної власності цілісного майнового комплексу (загальною площею 1339,6 кв. м), переданого в іпотеку ПАТ "Європейський газовий банк" відповідно до умов договору іпотеки від 24.10.08 № 108-241008/1. За результатами торгів, на підставі акта про проведення електронних торгів з продажу майна від 12.07.2016 та свідоцтва про придбання майна від 14.07.2016 позивач набув право власності на зазначене нерухоме майно, при цьому, позивачем не була придбана земельна ділянка, на якій розташоване це майно, оскільки така не була предметом іпотеки, а відтак - і предметом торгів.
4.12. Викладені обставини стали підставою звернення ТОВ "УПК-Інвест" до Господарського суду Закарпатської із позовом до ДП "Солені млаки" про визнання права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122786600:02:001:0001, загальною площею 2,1698 га, яка розташована в урочищі "Солені Млаки" на території Пузняковецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, оскільки позивач вважав, що до нього перейшли права на спірну земельну ділянку.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "УПК-Інвест" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 907/68/18, постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-2цс15 та постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016 у справі № 922/2257/14. Крім того, на думку ТОВ "УПК-Інвест", господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які мають суттєве значення для справи, і відповідно цим обставинами не надано повної та належної юридичної оцінки, а обставини визнані судами встановленими - доведеними не були.
5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.4. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.5. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.6. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.7. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.8. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.9. Верховний Суд, вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що висновки щодо застосування норми права у справах, на які посилається ТОВ "УПК-Інвест", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи та за відмінних предметів позовів, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
5.10. Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника про те, що господарськими судами попередніх інстанцій, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, не враховано висновки щодо застосування положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, оскільки справа, на яку посилається ТОВ "УПК-Інвест", відрізняється від цієї справи предметом позову. У справі № 910/18560/16 предметом позовних вимог було визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 394/8678 "Про передачу ТОВ "Будтехнології" земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва"; визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 1,5940 га на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою і ТОВ "Будтехнології"; визнання відсутнім у ТОВ "Будтехнології" права користування зазначеною земельною ділянкою. Крім того, справа № 910/18560/16 суттєво відрізняються від справи яка розглядається установленими фактичними обставинами. Отже відмінність предметів позовів та установлених фактичних обставин у цій справі, та справі на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.
5.11. Також Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не враховано висновки щодо застосування положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, які викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 907/68/18, оскільки справа, на яку посилається скаржник, суттєво відрізняється від справи, яка розглядається, установленими фактичними обставинами. А саме, у постанові від 16.04.2019 у справі № 907/68/18 в пункті 8.9 зазначено: "перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Господарські суди у справі № 907/68/18 не встановили, що належне позивачу нерухоме майно знаходиться на частині спірної земельної ділянки . В іншому випадку здійсненню правочину, який передбачає набуття права власності на нерухоме майно, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, мало передувати виділення цієї частини в окрему земельну ділянку".
Проте в цій справі, що розглядається, господарські суди попередніх інстанцій установили, що на електронних торгах, які відбулися 13-15.06.2016, предметом продажу були будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, площею 742,2 кв. м (частина належного ДП "Солені млаки" на праві приватної власності цілісного майнового комплексу загальною площею 1339,6 кв. м). Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у справі на яку посилається скаржник, та у цій справі, що вказує про неподібність правовідносин.
5.12. Крім того, Верховний Суд вважає помилковим посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-2цс15, з огляду на те, що у справі № 6-2цс15 позивач звернувся із позовом про поділ земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії; позивач за зустрічним позовом звернувся із позовом про поділ земельної ділянки. При цьому справа, на яку посилається скаржник, суттєво відрізняються установленими фактичними обставинами від справи, яка розглядається. Водночас наведена ТОВ "УПК-Інвест" справа не є подібною із справою, яка розглядається, також через неоднаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, підстав позову та змісту позовних вимог. Отже, відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин у цій справі, та справі, на яку посилається скаржник, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог, свідчить про неподібність правовідносин.
Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016 у справі № 922/2257/14, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.13. Верховний Суд установив, що у заяві скаржника від 08.10.2020 № 08-10/20-01 про усунення недоліків касаційної скарги, ТОВ "УПК-Інвест" зазначає, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані докази. При цьому скаржник зазначає, що обґрунтованість зазначених процесуальних порушень наведена у самій касаційній скарзі від 14.08.2020 №14-08/20- 04, яка подана до Верховного Суду.
Проте, Верховним Судом установлено, що у касаційній скарзі відсутнє правове обґрунтування того, в чому саме полягає порушення норм процесуального права, та яка саме стаття процесуального кодексу порушена судами. Натомість містяться загальні посилання на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які мають суттєве значення для справи, і відповідно цим обставинами не надано повної та належної юридичної оцінки. Однак, скаржник не наводить, які саме обставини не встановлено судами, та які саме докази не дослідили суди.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
За таких обставин, недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.
Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарські суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
5.14. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.
5.15. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "УПК-Інвест" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, касаційну скаргу ТОВ "УПК-Інвест" слід залишити без задоволення.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
6.4. Пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.6. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, та про неповне дослідження доказів у справі не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "УПК-Інвест" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, касаційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" слід залишити без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК-Інвест" в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 у справі № 907/614/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.12.2020 |
Оприлюднено | 30.12.2020 |
Номер документу | 93859112 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Багай Н.О.
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Плотніцький Борис Дмитрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні