Рішення

від 14.09.2020 по справі 320/2018/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м.Київ №320/2018/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа: Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до Броварського управління ГУ ДФС у Київській області про зобов`язання відповідача сформувати і подати до Броварського управління ДКСУ Київської області подання про повернення йому надміру сплаченої суми коштів у розмірі 7921,95 грн., яка складається із боргу зі сплати ЄСВ за квітень-жовтень 2018 -5733,42 грн.; штрафу -1801,93 грн. за несвоєчасну сплату ЄСВ та пені у розмірі 386,60 грн.

Вимоги позову аргументовані невідповідністю, як на думку позивача, норм чинного законодавства України практиці ЄСПЛ щодо обов`язку самозайнятих осіб, які не отримують дохід від своєї діяльності та є найманими працівниками, сплачувати ЄСВ.

У поданій суду заяві ОСОБА_1 вказав, що в жовтні 2018, він випадково дізнався через Інтернет-ресурс Електронний кабінет платника податків , що з квітня 2018 по жовтень цього ж року податковий орган нараховував йому ЄСВ щомісяця у подвійному розмірі не лише як фізичній особі-підприємцю - платнику ЄСВ, але і як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність, при цьому у даний період часу він був найманим працівником та не здійснював підприємницької діяльності. Маючи намір уникнути нарахування штрафної санкції на суму боргу з ЄСВ та подальшого його примусового стягнення, позивач, 22.10.2018, самостійно сплатив на рахунок податкового органу суму боргу у розмірі 5733,42 грн., що підтверджується копією квитанції №0.0.1166297894 від 22.10.2018, а 25.10.2010 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №235500600020188342 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

30.10.2018, до Єдиного реєстру адвокатів України, на підставі заяви позивача, був також внесений запис про зупинення його права на заняття адвокатською діяльністю.

31.10.2018, позивач подав до податкового органу заяву форми №7ЄСВ про зняття з обліку як платника ЄСВ як ФОП та особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність адвоката.

Водночас, вказує позивач, у листопаді 2018, під час звіряння взаєморозрахунків з податковим інспектором йому стало відомо, що до раніше сплаченого боргу з ЄСВ у розмірі 5733,42 грн. йому було визначено до сплати штраф у сумі 1801,93 грн. та пеня 386,60 грн. за несвоєчасну сплату ЄСВ.

24.11.2018, ОСОБА_1 здійснив оплату нарахованих сум ЄСВ.

При цьому, заявник вважає, що відповідачем були безпідставно нараховані суми ЄСВ у розмірі 5733,42 грн., штраф 1801,93 грн. та 386 грн. пені, які ним самостійно та добровільно сплачені на належний рахунок відповідача.

Також позивач вказує, що тричі звертався із заявами до податкового органу щодо повернення помилково сплачених сум ЄСВ, які складаються із ЄСВ у розмірі 5733,42 грн., штрафу у сумі 1801,93 грн. та пені 386,60 грн. за несвоєчасну сплату ЄСВ. Остання заява була направлена до Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади Урядовий контактний центр .

На свої звернення, він одержав відповідь ГУ ДФС у Київській області від 05.04.2019 за №8844/Р/10-36-05, в якій зазначено, що борг визначено на підставі даних інтегрованої картки платника податків і підстави для його перегляду відсутні. Із змісту відповіді також вбачається, що відповідач фактично відмовив у поверненні коштів ОСОБА_1 у зв`язку з чим останній звернувся до суду в порядку оскарження дій контролюючого органу.

Ухвалою суду від 08.07.2019 у справі було відкрито спрощене позовне провадження з проведенням судового засідання.

Уповноважений представник відповідача за викликом суду у судові засідання не з`являвся, надавши суду відзив на позов, у якому з посиланням на Закон України №2464-VI та Порядок №435 вказав, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів та зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування. Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (п.16 розділу II Порядку). В інтегрованій картці платника податків ЄСВ ОСОБА_1 , за період перебування на обліку як фізичної особи-підприємця та особи, яка має ознаки особи, що здійснює незалежну професійну діяльність, проведено нарахування ЄСВ. Датою встановлення ознак незалежної професійної діяльності є 03.03.2018. В інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб підприємців), у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність був нарахований ЄСВ у розмірі 13104,96 грн. ( за 1 квартал 3276,24 грн.; 2 квартал 4914,36 грн. та 3 квартал 4914,36 грн.), які позивач частково добровільно сплатив, тобто погодився з діями та рішенням відповідача, таким чином підстави для задоволення позову відсутні.

У призначений для розгляду справи, були повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Від уповноваженого представника відповідача заяв чи клопотань не надходило, про причини своєї неявки, суд не сповістив.

На підставі ч.9 ст.205 КАСУ, суд ухвали подальший розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАСУ надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:

правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - ч.4 ст.8 Закону №2464-VI.

За змістом частин 5 та 7 статті 9 Закону №2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

За приписами ч. 13 ст. 9 Закону №2464-VI, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статей 9 та 11 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі - Порядок № 6).

Вказаний Порядок №6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.

За визначенням термінів та понять, які містяться в п. 3 Порядку №6, надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);

помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;

рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування , відкриті в органах Державної казначейської служби України.

На підставі Закону України від 8 липня 2015 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на ім`я Державної фіскальної служби України 1 вересня 2015 року відкрито рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування", які починають діяти з 15 вересня 2015 року.

Згідно з п.5 Порядку, повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Як підтверджено матеріалами адміністративної справи, позивачем сплачено з належного рахунку на відповідний рахунок 3719 - "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування" ЄСВ, що підтверджується дослідженими судом копіями платіжних доручень від 11.04.2018, дублікатами квитанцій 0.0.1085529480.1 від 16.07.2016, 0.0.1159997950.1 від 16.10.2018; 0.0.1159987576.1 від 16.10.2018; 0.0.1170023222.1 від 26.10.2018 та 0.0.1169150629.1 від 25.10.2018.

На спірні правовідносини також розповсюджується дія Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом №2464-VI.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Аналіз наведених норм свідчить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був зроблений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 в адміністративній справі №440/2149/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, Верховний Суд у цій справі не знаходить.

Застосовуючи наведені норми, суд перш за все виходив з того, що з березня 2018 по жовтень 2018 позивач був найманим працівником та перебував у трудових відносинах з благодійним фондом Фонд Ріната Ахметова , за сумісництвом у міжнародній благодійній організації Східноєвропейське та Центральноазіатське об`єднання людей, які живуть з ВІЛ , у цей період роботодавець сплачував за нього єдиний внесок у розмірі, визначеному Законом № 2464-VI, що не заперечується відповідачем.

Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження адвокатської діяльності податковий орган не надав. Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує таке право, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від цієї діяльності доходу.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що встановлених Законом № № 2464-VI підстав для сплати позивачем єдиного внеску у період березень - жовтень 2018 року у ОСОБА_1 не було, у зв`язку з чим контролюючий орган протиправно визначив йому податковий борг, притягнув до відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску та нарахував пеню.

Відповідно до ч.13 ст. 9 Закону №2464-VI (у редакції Закону України від 04.07.2013 р. N 406-VII, чинній до 02.04.2020) суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок подачі до податкового органу заяви про повернення помилково сплачених коштів, ОСОБА_4 було дотримано і в цій частині відповідач жодних претензій до нього не висловив, водночас кошти у визначеному законом порядку, не повернув.

Встановивши обставини щодо сплати позивачем єдиного внеску в розмірі 5733,42 грн. за відсутності у нього відповідного обов`язку, суд переконаний, що позивач має право на повернення цих коштів, відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАСУ, суд одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язанням вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті).

Відмова податкового органу повернути позивачеві помилково сплачений єдиний внесок, суми штрафу та пені, свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність. Відтак, сума спірних коштів, яка була помилково сплачена позивачем підлягає поверненню у запропонований ним спосіб.

Саме в такому обсязі суд і розглянув заявлені позовні вимоги, підстав для виходу за межі заявлених вимог суд не знайшов.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Броварського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код 41721669, індекс 07400, м. Бровари Київської області, вул. Київська, буд.286), третя особа: Броварське управління Державної казначейської служби України Київської області про зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.Зобов`язати Броварське управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області сформувати та подати до Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області подання про повернення помилково сплаченої ОСОБА_1 суми у розмірі 7921,95 (сім тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн.95 коп., згідно з квитанцій від 22 жовтня 2018 та 24 листопада 2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.