Ухвала

від 16.09.2020 по справі 991/2744/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2744/20

Провадження № 1-кп/991/35/20

У Х В А Л А

16 вересня 2020 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,

здійснивши у відкритому судовому засіданні розгляд клопотань третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13

у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст.28, ч.2ст.364КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Ухвалою суду від 18.08.2020 призначено судовий розгляд у згаданому кримінальному провадженні.

На стадії судового провадження до Вищого антикорупційного суду від третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт, ОСОБА_6 надійшло клопотання про скасування арешту, належної йому земельної ділянки (т.2а.с.27).

Своє клопотання ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження №42016160000000429 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 512375580:01:002:3151, яку він отримав у приватну власність у встановленому законом порядку.

Необхідність скасування арешту майна вмотивована тим, що у згаданому кримінальному провадженні ОСОБА_6 не є підозрюваним (обвинуваченим) чи цивільним відповідачем. Зазначена земельна ділянка не є речовим доказом у кримінальному провадженні, так як не може бути знаряддям вчинення злочину та не зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення. На переконання заявника на теперішній час відпала потреба в арешті вказаної земельної ділянки, оскільки щодо неї проведені або мали бути проведені вже всі необхідні слідчі дії. Більше того, на його думку, земельна ділянка не може бути витребувана в нього навіть у разі доведення вини обвинувачених, оскільки вона вибула із державної власності з волі держави. А шкода, завдана неправомірними діями інтересам держави відшкодовується особою, яка її завдала.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_21 просить скасувати арешт, накладений на його земельну ділянку та скасувати заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно неї.

Окрім того, на адресу суду надійшли аналогічні за своїм змістом клопотання третіх осіб, щодо майна яких вирішено питання про арешт, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в яких вони прохають про скасування арешту, накладеного на належні їм земельні ділянки (т.3а.с.1,25,49,72,95,124,151).

Зазначені клопотання вмотивовані тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження №42016160000000429 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на земельні ділянки, належні заявникам на праві приватної власності.

Необхідність скасування арешту майна вмотивована тим, що у згаданому кримінальному провадженні заявники не є підозрюваними (обвинуваченими) чи цивільними відповідачами. Зазначені земельні ділянки не є речовим доказом у кримінальному провадженні, так як не можуть бути знаряддям вчинення злочину та не зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення. Заявники є добросовісними набувачами земельних ділянок, оскільки отримали право власності у встановленому законом порядку. Тому ці земельні ділянки не можуть бути витребувані у їх власника, а відтак у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

З огляду на викладене, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 просять скасувати арешт, накладений на їх земельні ділянки та скасувати заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно них.

Відповідно до ухвали суду від 09.04.2020 судові засідання у цьому кримінальному провадженні здійснюються в режимі відеоконференції з Приморським районним судом міста Одеси (т.3а.с.71).

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 проти скасування арешту заперечувала, посилаючись на те, що відповідна ухвала слідчого судді від 26.02.2019 про накладення арешту на земельні ділянки є обґрунтованою, що підтверджено ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2020.

Відповідно до постанови слідчого від 13.02.2019 згадані земельні ділянки визнано речовими доказами (об`єктом вчинення злочину), тому до постановлення судового рішення по суті обвинувачення відсутні підстави для скасування застосованих заходів забезпечення кримінального провадження.

Окрім того, прокурор ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що у цьому кримінальному провадженні заявники мають процесуальний статус третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, та не є фігурантами іншого кримінального провадження, пов`язаного із згаданими земельними ділянками. Питання щодо вилучення земельних ділянок з володіння їх власників державними органами до цього часу не ініціювалося, цивільний позов до ОСОБА_21 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не пред`являвся.

Про час і місце проведення судового засідання треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт (далі треті особи), представник третіх осіб ОСОБА_22 , обвинувачені та їх захисники повідомлені належним чином.

Треті особи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та їх представник ОСОБА_22 до Вищого антикорупційного суду та Приморського районного суду міста Одеси не прибули. Представник третіх осіб ОСОБА_22 надіслав заяву про розгляд клопотань про скасування арешту за його відсутності та відсутності заявників (т.4а.с.58).

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, направив письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності (т.4а.с.61).

Обвинувачені ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та їх захисники ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 до Вищого антикорупційного суду та Приморського районного суду міста Одеси не прибули, причин неявки не повідомили.

Неприбуття в судове засідання третіх осіб, представника третіх осіб, обвинувачених та захисників не є перешкодою для розгляду клопотань про скасування арешту майна.

Заслухавши прокурора, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що клопотання: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 згаданої статті, арешт може бути накладений на нерухоме майно.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладаєтьсяна майнобудь-якоїфізичної абоюридичної особиза наявностідостатніх підставвважати,що воновідповідає критеріям,зазначеним устатті98цьогоКодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частина четверта статті 962 КК України містить застереження, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Системний аналіз положень матеріального та процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що арешт майна добросовісного набувача дозволяється лише з метою забезпечення збереження доказів.

Відповідно до ст.84 КК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Частиною першою статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016160000000429 за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, директор Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім.В.Є.Таїрова» ОСОБА_17 , заступник директора Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім.В.Є.Таїрова» ОСОБА_18 , директор Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім.В.Є.Таїрова» ОСОБА_19 , голова Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_14 , заступник голови Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, начальник управління сільського господарства та продовольства ОСОБА_15 , голова Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області ОСОБА_16 , головний спеціаліст юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_20 , обвинувачуються у тому, що у період з 13.09.2007 по 22.11.2010, за попередньою змовою між собою, вчинили зловживання службовим становищем, внаслідок чого 18.08.2010 Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження № 919 «Про припинення права користування на частину земельної ділянки ДП «Дослідне господарство «Таїровське» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту)». Внаслідок чого з державної власності було вилучено10,73га особливо цінних земель для створення садового товариства працівників Інститутуім.В.Є.Таїрова та Дослідне господарство «Таїровське». На масиві згаданої частини земельної ділянки загальною були сформовані низка окремих земельних ділянок.

У результаті послідуючих узгоджених злочинних дій обвинувачених Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області було прийнято незаконне розпорядження від 22.11.2010 №1344, яким затверджено проекти землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та іншим громадянам України (всього 143 особи) земельних ділянок загальною площею 9,8230 га, для ведення садівництва.

Внаслідок дій обвинувачених земельна ділянка загальною площею 10,73 га протиправно вибула з державної власності, чим спричинено шкоду державі у розмірі 20943598 грн.

У зазначеному кримінальному провадженні потерпілий не залучався, цивільний позов відсутній.

Як вбачається з постанови слідчого від 13.02.2019, сто п`ятдесят одна земельні ділянки (кадастрові номери зазначаються) визнані речовими доказами з тих підстав, що вони є об`єктом кримінальних протиправних дій і набуті кримінально протиправним шляхом.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором відділу Прокуратури Одеської області, про арешт майна, в межах кримінального провадження №42016160000000429, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 2 ст.364 КК України.

З метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на земельні ділянки, Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області (та його структурним підрозділам), а також державним реєстраторам, заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2020 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги власника земельної ділянки ОСОБА_6 , ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 залишено без змін.

На підтвердження права власності на згадані земельні ділянки, до клопотань про скасування арешту майна додані копії зазначених вище документів, достовірність яких прокурором не заперечувалася.

Так, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 44789535 від 30.09.2015 земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:3151 належить заявнику ОСОБА_6 . Останній набув її у приватну власність на підставі договору дарування земельної ділянки від 30.09.2015 (т.2а.с.39-41).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ№363831, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за №1344 та від 27.04.2011 за №404, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2910 (т.3а.с.23).

Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно індексний номер 64336121 від 26.07.2016 земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:3124 належить заявниці ОСОБА_9 (т.3а.с.68). Право власності на згадану земельну ділянку зареєстровано 21.07.2016.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ№363766, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за №1344 та від 27.04.2011 за №404, заявник ОСОБА_8 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2864 (т.3а.с.47).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 133047698 від 02.08.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:2908 належить заявниці ОСОБА_10 . Остання набула її у приватну власність на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.08.2018 (т.3а.с.91).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ№363770, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за №1344 та від 27.04.2011 за №404, ОСОБА_11 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2870 (т.3а.с.119).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 94748590 від 16.08.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:2906 належить заявнику ОСОБА_11 . Останній набув її у приватну власність на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2017 (т.3а.с.114).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ№363768, виданого на підставі розпоряджень Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 22.11.2010 за №1344 та від 27.04.2011 за №404, ОСОБА_12 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:2868 (т.3а.с.119).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 133048239 від 02.08.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:2908 належить заявниці ОСОБА_12 . Остання набула її у приватну власність на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.08.2018 (т.3а.с.143).

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно індексний номер 64340475 від 26.07.2016 земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:01:002:3128 належить заявниці ОСОБА_13 (т.3а.с.170). Право власності на згадану земельну ділянку зареєстровано 21.07.2016.

Разом із цим, згідно з обвинувальним актом заявникам, які є власниками земельних ділянок, будь-якого звинувачення не висунуто. У відповідності до ст.642 КПК України, з моменту звернення прокурора із клопотанням про арешт майна (земельних ділянок), зазначені фізичні особи у цьому кримінальному провадженні набули процесуального статусу третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт.

Зі змісту висунутого ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 обвинувачення вбачається, що для цього кримінального провадження мають значення та підлягають доказуванню факти та обставини вибуття з власності держави зазначених в ухвалі слідчого судді земельних ділянок, а процесуальним джерелом цих доказів є показання, документи, висновки експертів.

Разом із цим, земельні ділянки, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді від 26.02.2019, не є знаряддям вчинення злочину та не зберігають на собі його сліди, також не містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, арештовані земельні ділянки не можуть слугувати процесуальним джерелом доказів у цьому кримінальному провадженні.

За версією сторони обвинувачення, зазначені земельні ділянки є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом. Проте, враховуючи положення, закріплені в п.3ч.1тач.4ст.962КК України, ці земельні ділянки підлягають поверненню власникам.

З метою забезпечення кримінального провадження процесуальним законом передбачена можливість накладення арешту на об`єкти кримінально протиправних дій. Проте, при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для позбавлення особи права розпоряджатися майном має існувати очевидна (навіть мінімальна) причина, яка б виправдовувала подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.

Зі змісту викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення вбачається, що земельні ділянки, перелічені в ухвалі слідчого судді від 26.02.2019, формально підпадають під ознаки речових доказів, так як фактично є об`єктом кримінально протиправних дії.

Однак, як слідує з наданих прокурором в суді письмових заперечень та усних пояснень, стороною обвинувачення та іншими державними органами не ставиться під сумнів факт добросовісного набуття громадянами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 належних їм земельних ділянок. Питання про позбавлення заявників права власності на це майно не порушується.

Таким чином, після завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016160000000429 таке втручання у право власності третіх осіб, як арешт майна, вже не відповідає принципу пропорційності, коли має бути дотримано справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом основних прав людини. А враховуючи конкретні обставини справи, скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) жодним чином не зашкодить виконанню завдань кримінального провадження.

З оглядуна викладенета враховуючи,що вмежах цьогокримінального провадженняцивільний позовне подавався,зазначені земельніділянки конфіскаціїта спеціальнійконфіскації непідлягають,є очевидним,що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт земельної ділянки належної ОСОБА_6 з кадастровим номером 5123755800:01:002:3151, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа №520/2188/19, провадження №1-кс/520/2426/19), скасувати.

Клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт земельної ділянки належної ОСОБА_7 з кадастровим номером 5123755800:01:002:2910, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа №520/2188/19, провадження №1-кс/520/2426/19), скасувати.

Клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт земельної ділянки належної ОСОБА_8 з кадастровим номером 5123755800:01:002:2864, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа №520/2188/19, провадження №1-кс/520/2426/19), скасувати.

Клопотання ОСОБА_9 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт земельної ділянки належної ОСОБА_9 з кадастровим номером 5123755800:01:002:3124, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа №520/2188/19, провадження №1-кс/520/2426/19), скасувати.

Клопотання ОСОБА_10 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт земельної ділянки належної ОСОБА_10 з кадастровим номером 5123755800:01:002:2908, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа №520/2188/19, провадження №1-кс/520/2426/19), скасувати.

Клопотання ОСОБА_11 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт земельних ділянок належних ОСОБА_11 з кадастровими номерами 5123755800:01:002:2906, 5123755800:01:002:2870, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа №520/2188/19, провадження №1-кс/520/2426/19), скасувати.

Клопотання ОСОБА_12 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт земельних ділянок належних ОСОБА_12 з кадастровими номерами 5123755800:01:002:2908, 5123755800:01:002:2868, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа №520/2188/19, провадження №1-кс/520/2426/19), скасувати.

Клопотання ОСОБА_13 про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт земельної ділянки належної ОСОБА_13 з кадастровим номером 5123755800:01:002:3128, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 26.02.2019 (справа №520/2188/19, провадження №1-кс/520/2426/19), скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3