ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м.Суми
Справа №589/667/20
Номер провадження 22-ц/816/1606/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Ткачук С. С. , Хвостика С. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2020 року, постановлену у складі судді Курбанової А.Р. у м. Шостка Сумської області,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком,
в с т а н о в и в:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком.
Свої вимоги мотивує тим, що він на підставі договору дарування набув право приватної власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у вказаному будинку з дозволу колишнього власника ОСОБА_5 і після переходу права власності на домоволодіння до позивача продовжують користуватися житлом, що створює ОСОБА_1 перешкоди у реалізації його прав власника.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі №589/667/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком до набрання законної сили остаточними судовими рішеннями у справі № 589/457/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору недійсним і встановлення права власності на будинок та у справі № 589/3617/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.
Позивач ОСОБА_1 з ухвалою суду не погодився, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушені вимоги пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити і оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Стверджує, що його право власності на житловий будинок і земельну ділянку не є предметом доказування у даній справі, тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За змістом пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За таких обставин розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Письмових відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідачі у встановлений судом строк не подали.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, передбачених 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Відповідні роз`яснення викладені в абзаці 4 п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції".
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі.
У справі яка переглядається предметом спору є право відповідачів користуватися житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою зупинення провадження у цій справі став факт розгляду Шосткинським міськрайонним судом Сумської області цивільної справи № 589/457/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування садиби за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 21 березня 2004 року між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарований), та визнання права власності на вказану садибу за ОСОБА_2 ; та справи № 589/3617/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 03 квітня 2019 року за реєстровим № 574, за яким ОСОБА_5 подарував спірний будинок АДРЕСА_1 позивачу у цій справі - ОСОБА_1 .
Законодавчо визначено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Проте суд першої інстанції, вказавши конкретні справи, до вирішення яких зупиняється провадження у справі, яка переглядається не зазначив об`єктивних обставин, які з огляду на презумпцію правомірності правочину перешкоджали встановити необхідні обставини по справі про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком та зробити висновок по суті спору.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 набув права власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 03 квітня 2019 року (а.с. 5-6,8).
Права ОСОБА_1 на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані у встановленому порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 7-9).
Доводи відповідача про те, що ним оскаржуються правочини, на підставі яких позивач набув права власності на житло, не є перешкодою для розгляду цієї справи. Виходячи з презумпції правомірності правочину, закон не пов`язує можливість реалізації захисту права власності із необхідністю встановлення судовим рішенням правомірності її набуття.
Висновки суду першої інстанції, про те, що рішення по справі № 589/457/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору недійсним і встановлення права власності на будинок та у справі № 589/3617/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, може суттєво вплинути на вирішення даної справи по суті, є передчасним, оскільки визнання недійсним договору дарування не позбавляє відповідачів права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно до статті 423 ЦПК України.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що безпідставне зупинення розгляду справи призводить до порушення положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно дотримання розумності строків розгляду справи.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки обставин об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішеннями у справах №№589/457/19, 589/3617/19 не встановлено, тобто у місцевого суду були відсутні правові підстави для зупинення провадження.
За встановлених обставин оскаржувана ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню за наслідками розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач - О. І. Собина
Судді: С.С. Ткачук
С. Г. Хвостик
Суд | Сумський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2020 |
Оприлюднено | 18.09.2020 |
Номер документу | 91619209 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Сумський апеляційний суд
Собина О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні